Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/1839/26
Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/248/26
01 квітня 2026 рокумісто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретарки судового засідання ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
підозрюваної ОСОБА_9 ,
прокурора ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 , подану на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 березня 2026 року про тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №42025000000001123,
Ухвалою слідчого судді надано адвокату ОСОБА_6 тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 /далі - НАБУ/, із можливістю ознайомитися та зробити копії матеріального носія секретної інформації Micro №SD 4794т від 12.01.2026, який є додатком до протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії /далі - НС(Р)Д/ - аудіоконтроль особи №15/104т від 12.01.2026. Зазначене рішення мотивоване тим, що: (1) тимчасовий доступ до речей та документів не створить надмірного втручання в право НАБУ, та є пропорційним до завдань кримінального провадження; (2) таке втручання обумовлюється необхідністю забезпечити право підозрюваної мати час і можливості, необхідні їй для підготовки свого захисту; (3) протокол НС(Р)Д та додаток до нього розсекречені постановою прокурора; (4) за допомогою тимчасового доступу може бути виконане завдання з перевірки версії сторони захисту (про ознаки компіляції та монтажу запису, можливої провокації злочину та встановлення осіб, причетних до таких дій), для виконання якого захисник звернувся з клопотанням ; (5) носій інформації знаходиться у володінні НАБУ; (6) у захисника відсутня можливість без застосування заходу забезпечення кримінального провадження отримати відомості, які можуть бути використані для встановлення обставин у кримінальному провадженні (а. с. 67, 73-78).
В апеляційній скарзі прокурор просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу і постановити нову, якою клопотання захисника про тимчасовий доступ до матеріального носія секретної інформації, який є додатком до протоколу за результатами проведення НС(Р)Д - аудіоконтролю особи від 12.01.2026, залишити без задоволення. Зазначає, що: (1) прокурор в судове засідання не викликався, а про оскаржуване рішення дізнався лише 24.03.2026 від детектива у кримінальному провадженні, який отримав копію ухвали для її виконання від сторони захисту; (2) відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають за можливе; (3) згідно з вимогами ч. 3 ст. 257 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ передання інформації, одержаної внаслідок проведення НС(Р)Д, здійснюється тільки через прокурора; (4) слідчий суддя не допустив для участі у судовому розгляді клопотання володільця майна - детектива НАБУ ОСОБА_11 і не надав йому можливість ознайомитися з матеріалами судового провадження; (5) в порушення ч. 2 ст. 482 КПК слідчий суддя не викликав у судове засідання народних депутатів України ОСОБА_9 і ОСОБА_12 ; (6) клопотання сторони захисту не підписано Генеральним прокурором; (7) слідчий суддя необґрунтовано (а) визначив НАБУ виключно як юридичну особу - володільця майна, ігноруючи факти здійснення детективами НАБУ досудового розслідування у кримінальному провадженні та приналежність картки пам'яті, до якої ухвалою надавався доступ, до доказів сторони обвинувачення у триваючому досудовому розслідуванні, (б) ототожнив поняття збирання доказів стороною захисту відповідно до вимог ст. ст. 93, 159 КПК із процесуальним інститутом ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. ст. 220, 221 КПК; (8) слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень у частині судового контролю за ходом досудового розслідування та по суті переглянув постанову детектива від 02.03.2026 про відмову у задоволенні клопотання щодо надання відповідного доказу на ознайомлення, а тому таке рішення не передбачене КПК; (9) слідчий суддя не може перебирати на себе дискреційні повноваження слідчого та прокурора в частині визначення обсягу матеріалів, які можуть бути розголошені на стадії досудового розслідування; (10) записи на матеріальному носії інформації містять й інші фрагменти розмов, які не зафіксовані у протоколі №15/104 від 12.01.2026, проте можуть мати значення для подальшого досудового розслідування і їх розголошення на цій стадії може зашкодити подальшому розслідуванню; (11) у рамках кримінального провадження застосовані заходи безпеки до окремих осіб, у тому числі шляхом зміни їх анкетних даних, а доступ сторони захисту до картки пам'яті може призвести до ідентифікації цих осіб, а відтак і до виникнення загрози їх життю, житлу, здоров'ю та майну від протиправних посягань та перешкодити належному відправленню правосуддя (а. с. 81-84).
В судовому засіданні прокурор підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити з мотивів, наведених у ній. Захисники та підозрювана заперечили проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку. Крім того, від захисника ОСОБА_6 надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження з підстав того, що ухвала слідчого судді за відсутності передумов, визначених п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК, не підлягає оскарженню, суддя-доповідач призначив апеляційних перегляд із інших підстав ніж ті, на які посилався в апеляційній скарзі прокурор, який взагалі не вправі оскаржувати вказане рішення (а. с. 186-201). Інші захисники та підозрювана підтримали позицію, викладену в цьому клопотанні, а прокурор просив відмовити у його задоволенні.
Надаючи оцінку наведеним доводам і запереченням, суд апеляційної інстанції виходить із того, що ч. 1 ст. 24 КПК гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, зокрема, слідчого судді, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Із назви та змісту §2 глави 3 розділу I КПК вбачається, що, зокрема, прокурора, орган досудового розслідування та слідчого у кримінальному провадженні законодавцем віднесено до сторони обвинувачення. Кримінальний процесуальний закон, враховуючи вимоги п. 6 ч. 1 ст. 393 КПК, правом на подання апеляційної скарги з боку сторони обвинувачення наділяє виключно прокурора, а не детектива чи орган досудового розслідування. Із огляду на те, що ухвалу слідчим суддею було постановлено в ході здійснення судового контролю за досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42025000000001123 (а. с. 73), процесуальне керівництво в якому здійснює, зокрема, прокурор ОСОБА_10 (а. с. 86), який звернувся з апеляційною скаргою (а. с. 84-85), то її подано особою, наділеною правом на апеляційне оскарження.
Щодо своєчасності реалізації права на оскарження рішення слідчого судді, то колегія суддів враховує положення п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК, згідно з якими апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк на апеляційне оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення (абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК). Судом апеляційної інстанції установлено, що НАБУ хоч і з порушенням вимог ч. 2 ст. 134 і ч. 1 ст. 163 КПК (направлено повідомлення про засідання, а не здійснено судовий виклик), але все ж було поінформовано про проведення судового засідання (а. с. 14-15, 49). Тому, виходячи із правила ч. 5 ст. 115 КПК і позиції, наведеної у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 (справа №461/1434/18), оскільки 11.03.2026 слідчий суддя оголосив резолютивну частину оскаржуваної ухвали, а 16.03.2026 - її повний текст (а. с. 67, 72-78), строк на апеляційне оскарження для сторони обвинувачення розпочався з 12.03.2026 (наступний день після оголошення 11.03.2026 ухвали) та закінчився 16.03.2026 (останній день для подачі апеляційної скарги).
Водночас пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою, зокрема, суду (ч. 1 ст. 117 КПК). В мотивувальній частині вищезгаданої постанови у справі №461/1434/18 Верховний Суд зазначив, що у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення. Оскільки оскаржувану ухвалу було постановлено та проголошено за відсутності в судовому засіданні сторони обвинувачення (а. с. 63-67, 72-78), якій таке рішення судом не направлялося та не вручалося, а лише було передане захисником 24.03.2026 (а. с. 226-230), колегія суддів вважає, що до вказаної дати детектив і прокурор не були обізнані з наведеними слідчим суддею у ньому мотивами. Ураховуючи вищевказані вимоги ч. 5 ст. 115, ч. 1 ст. 117 КПК і висновки Верховного Суду, а також необізнаність сторони обвинувачення до 24.03.2026 з мотивами оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції вважає, що прокурору, який звернувся з апеляційною скаргою 30.03.2026 (понеділок) (а. с. 80), тобто на шостий день після отримання стороною обвинувачення повного тексту такого рішення, слід поновити строк на апеляційне оскарження. Адже, як вважає колегія суддів, пропуск відповідного строку відбувся з поважної причини - необізнаність із мотивами, наведеними в ухвалі.
У ході оцінки доводів та заперечень сторін щодо відповідності оскаржуваної ухвали вимогам КПК та можливості її перегляду в апеляційному порядку судом апеляційної інстанції встановлено, що тимчасовий доступ до речей і документів є одним із заходів забезпечення кримінального провадження (п. 5 ч. 2 ст. 131 КПК), застосування якого регулюється правилами, наведеними в главі 15 КПК (Тимчасовий доступ до речей і документів). Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК).
Згідно з ч. 1 ст. 159 глави 15 КПК тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). За змістом цієї норми вбачається, що в ній йдеться про надання одній зі сторін кримінального провадження особою, а не іншою стороною цього ж кримінального провадження, доступу до речей і документів, які знаходяться у її володінні. Тобто, метою тимчасового доступу до речей і документів є забезпечення можливості збору сторонами доказів у кримінальному провадженні.
Водночас порядок ознайомлення, зокрема, сторони захисту із зібраними стороною обвинувачення в ході розслідування доказами урегульовує ст. 221 КПК (Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення) на стадії досудового розслідування, а після його завершення - ст. 290 КПК (Відкриття матеріалів іншій стороні). Порядок розгляду клопотань, зокрема, сторони захисту під час досудового розслідування визначений ст. 220 КПК.
Таким чином, інститут тимчасового доступу до речей і документів призначений для збирання доказів, а не для ознайомлення сторін із вже зібраними матеріалами одна одної, що може здійснюватися стороною захисту, залежно від стадії кримінального провадження, у порядку, визначеному ст. 221 або ст. 290 КПК.
Разом із тим, як видно з матеріалів справи, після відмови стороні захисту постановою детектива в ознайомленні з матеріальним носієм секретної інформації (а. с. 51-52), захисник звернувся до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до вказаного доказу сторони обвинувачення (а. с. 1-3). Зазначене клопотання захисника слідчий суддя задовольнив (а. с. 78), помилково застосувавши норми інституту тимчасового доступу для цілі, для досягнення якої вони не призначені, оскільки питання доступу сторін до матеріалів одна одної регулюються іншими вищезгаданими нормами кримінального процесуального закону.
Отже, хоча ухвала слідчого судді з назвою «про тимчасовий доступ до речей і документів» і передбачена КПК, але її метою може бути лише забезпечення можливості збору сторонами доказів у кримінальному провадженні, а не реалізації будь-якою зі сторін права на ознайомлення з доказами, які зібрані протилежною стороною. Реалізація відповідного права може бути здійснена у порядку ст. 290 КПК. У зв'язку із цим колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів - зібраних стороною обвинувачення доказів (у цій справі йдеться про матеріальний носій секретної інформації Micro №SD 4794т від 12.01.2026, на якому зафіксовані результати НС(Р)Д), не передбачена КПК. Тому, виходячи з позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 23.05.2018 у справі №237/1459/17, ця ухвала підлягає апеляційному перегляду на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК. Тобто, підстав для закриття апеляційного провадження колегією суддів не встановлено.
Із огляду на наведене, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді від 11.03.2026 є такою, що постановлена з істотними порушеннями вимог ч. 1 ст. 159, ч. 1 ст. 221, ч. 1 ст. 222 КПК, оскільки інститут тимчасового доступу було використано не з метою збору доказів, а для ознайомлення однієї сторони з доказами, які були зібрані іншою стороною кримінального провадження, в той час як порядок ознайомлення сторін з доказами одна одної регулюється ст. 290 КПК.
Зважаючи на наведене, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а провадження за клопотанням про тимчасовий доступ, поданим з іншою метою, ніж та, для якої призначений відповідний інститут кримінального процесу, підлягає закриттю як таке, що було відкрите слідчим суддею помилково.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 9, 26,131, 159, 160, 163, 290, 309, 395, 404, 405, 407, 419, 422, 532, Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
Строк на апеляційне оскарження поновити.
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 березня 2026 року скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою провадження за клопотанням захисника підозрюваної ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 про тимчасовий доступ до речей та документів закрити.
В іншій частині апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2
Судді:ОСОБА_3
ОСОБА_4