Провадження № 11-сс/821/147/26 Справа № 695/1071/26 Категорія: ст.ст.176,183 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
02 квітня 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючоїОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря прокурора захисника підозрюваного-адвоката ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді на ухвалу слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 березня 2026 року, якоюзадоволено клопотання слідчого СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 прозастосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Піщане Золотоніського району Черкаської області, офіційно не працює, не одруженого, освіта середня, на утриманні осіб не має, не є особою з інвалідністю будь-якої групи, депутатом будь якого рівня, учасником бойових дій не є, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1) 23.08.2012 Золотоніським міським судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік;
2) 25.07.2013 Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України приєднано частково не відбутий строк - 1 місяць по вироку Золотоніського міськрайонного суду від 23.08.2012 та призначено покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі;
21.07.2017 звільнений по відбуттю строку покарання;
3) 18.01.2021 Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області за ст. 395 КК України до покарання у виді 3 місяців арешту;
4) 22.07.2021 Черкаським районним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, за вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18.01.2021 у виді 3 місяців арешту, остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі;
5) 09.08.2021 Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області за ст. 395 КК України до покарання у виді 1 місяця арешту;
6) 24.10.2023 Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворих покарань, визначених вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 22.07.2021 за ч. 2 ст. 186 КК України та вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області за ст. 395 КК України, більш суворим, визначеним даним вироком, остаточно призначено покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі;
26 липня 2024 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання;
7) обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026250370000024 від 06.01.2026 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України перебуває на розгляді у Золотоніському міськрайонному суді Черкаської області, справа № 695/329/26,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, -
Слідчий СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_6 , поданим в рамках кримінального провадження №12026250370000335, внесеного до ЄРДР 15 березня 2026 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно ОСОБА_8 .
Ухвалою слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 березня 2026 року клопотання слідчого СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 - задоволено.
Обрано відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 діб, в межах строку досудового розслідування без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали визначено - по 13 травня 2026 року, включно.
Слідчий суддя мотивувала своє рішення тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому тяжкого злочину, що підтверджується доданими до клопотання доказами, чого достатньо для висновку про те, що підозра не є очевидно необґрунтованою і в межах доказування на досудовому слідстві зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні цього злочину.
Окрім цього, на думку слідчого судді, є встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування, на даний час, ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст.177 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_8 може переховуватися від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення відповідальності та покарання з огляду на покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення у виді безальтернативного позбавлення волі на строк до десяти років, впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення, зважаючи на те, що ОСОБА_8 має незняту та непогашену судимості за вчинення кримінального правопорушення проти власності та наявністю на розгляді у суді кримінального провадження, пов'язаного із злочинами проти власності, що свідчить про те, що вчинення злочинів проти власності є єдиним джерелом доходів підозрюваного, що свідчить про можливу неналежну процесуальну поведінку та перешкоджання органу досудового розслідування у здійсненні повного і об'єктивного досудового розслідування та встановлення всих обставин вчинення кримінального правопорушення.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді через її незаконність та необґрунтованість, захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою обрати підозрюваному більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту із покладенням на нього відповідних процесуальних обов'язків.
Також просив забезпечити особисту участь підозрюваного ОСОБА_8 під час розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на підтримку поданої апеляційної скарги, із посиланням на зазначені у ній доводи, думку прокурора про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Виходячи з вимог ст. 370 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Слідчим суддею дотриманий порядок застосування запобіжного заходу, передбачений ст.194 КПК України, де зазначені підстави та обставини, які повинен враховувати слідчий суддя при вирішенні цього питтання.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, за наступних обставин.
14 березня 2026 року близько 19:30 год., перебуваючи на лісовій галявині, яка розташована в адміністративно-територіальних межах с. Шабельники, Золотоніського району, Черкаської області, за географічними координатами Lat 49.687136 Long 31.751887, діючи повторно, з раптово виниклим умислом, спрямованим на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої ОСОБА_10 , яке виразилося у нанесенні ОСОБА_8 не менше п'яти ударів кулаками обох рук та не менше п'яти ударів ногами в обличчя та по голові потерпілої, чим спричинивши потерпілій ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, перелому кісток лицевого черепа, забою м'яких тканин обличчя, параорбітальних гематом обабіч, гемосинусу ліворуч, знявши з обох вух потерпілої ОСОБА_10 , відкрито викрав у неї дві пари жіночих сережок виготовлених із золота 585 проби, вартість яких потерпіла оцінює у 24000 (двадцять чотири тисячі) гривень, чим спричинив потерпілій майнової шкоди на вказану суму.
Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.
15 березня 2026 року ОСОБА_8 затримано в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
16 березня 2026 року ОСОБА_8 з дотриманням вимог ст. 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Причетність ОСОБА_8 до вчиненого кримінального правопорушення, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
Колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи дане клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту підозрюваного, слідчий суддя цілком обґрунтовано та на законних підставах дійшла висновку про його задоволення, оскільки матеріалами клопотання стверджується вагомість наявних доказів про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
Також враховано дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 , який не має міцних соціальних зв'язків, ніде не працює, не має офіційного і неофіційного заробітку, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення злочинів проти власності.
Слідчим суддею вірно встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вищевказані факти свідчать про неможливість запобігання зазначеним в КПК України ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, у тому числі домашнього арешту, про застосування якого просить захисник підозрюваного.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя дійшла правильного висновку, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного під час досудового розслідування даного кримінального провадження до підозрюваного слід застосувати найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без можливості внесення застави.
Апеляційний суд вважає, що обраний ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти наявним та доведеним слідчим та прокурором ризикам.
Зважуючи на такий обсяг відомостей, матеріали судового провадження об'єктивно свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання, в тому числі й для стороннього спостерігача, причетності ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання захисника про неналежність наданих органом досудового розслідування доказів його причетності до інкримінованого правопорушення, оскільки слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Судом першої інстанції також правильно взято до уваги й самі фактичні обставини (фабули злочину) згідно підозри, а саме те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, а саме у відкритому заволодінні чужим майном (грабіжу), в умовах воєнного стану, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку як інкримінованого злочину, так й самої особи підозрюваного.
Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
За таких обставини, враховуючи, що дії ОСОБА_8 , за вчинення яких йому повідомлено підозру, класифікуються як тяжкий злочин, а саме - кримінальне правопорушення проти власності, вчинений в умовах воєнного стану, внаслідок чого колегія суддів вбачає, що існує суспільний інтерес, який свідчить про те, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3,4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового розслідування, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Крім того, ЄСПЛ в своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Колегія суддів зазначає, що при встановленні наявності ризику впливу на потерпілого та свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1,2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
Таким чином, ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Доводи захисника про те, що фактично лише тяжкість інкримінованого злочину формально стала єдиною підставою для обрання найбільш суворого виду запобіжного заходу - тримання під вартою - є необґрунтованими.
Зважаючи на вагомість доказів та обґрунтованість підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти власності, вчиненого в умовах воєнного стану, за яке передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, а також враховуючи особу підозрюваного слідчий суддя, керуючись положеннями ч.1 ст.194 КПК України, обґрунтовано, враховуючи суспільний інтерес, який в даному випадку превалює над приватним, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, дійшла до цілком правильного висновку про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, тому колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого, оскільки слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження ОСОБА_8 на свободу саме в такий спосіб процесуального примусу.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необґрунтованими, а тому і такими, що не підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та про необхідність зміни запобіжного заходу на більш м'який.
За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст. ст. 376, 392, 393, 404, 405, ст.407 ч.3 п.1, ст.ст. 418, 419, 422, 424 КПК України, суд,-
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 березня 2026 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 днів в межах строку досудового розслідування року без визначення розміру застави відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4