Провадження № 11-сс/821/128/26 Справа № 694/2727/25 Категорія: ст.ст.176,182 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
02 квітня 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючої суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника - адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 04 березня 2026 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Звенигородського РВП ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №42025252140000030 від 26 серпня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у вигляді застави відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мокра Калигірка, Катеринопільського району, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, є депутатом Мокрокалигірської ОТГ, директора Багатопрофільного регіонального центру професійної освіти в Черкаській області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , інваліда 2-ї групи, є громадянином, який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю 4-ї категорії, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,-
Старший слідчий СВ Звенигородського районного відділу поліції ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_9 звернулася до слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області із клопотанням, погодженим прокурором Тальнівського відділу Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_6 , поданим в рамках кримінального провадження №42025252140000030 від 26 серпня 2025 року за підозрою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із внесенням застави в розмірі 1 000 000 грн. з покладенням відповідних процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК Украни.
В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025252140000030 від 26 серпня 2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , рішенням Мокрокалигірської сільської ради №1-1/VIII від 27 листопада 2020 року обраний депутатом Мокрокалигірської сільської ради VIII скликання, обіймаючи посаду директора Багатопрофільного регіонального центру професійної освіти в Черкаській області, будучи службовою особою, шляхом зловживання службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів, здійснив розтрату бюджетних коштів, на користь ФОП ОСОБА_10 , вчинене в умовах воєнного стану за вказаних у клопотанні обставин.
Ухвалою слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 04 березня 2026 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено та обрано щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 128 360 (сто дванадцять вісім тисяч триста шістдесят) гривень (40 х 3 209 грн.= 128 360), із покладенням на підозрюваного, відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, наступних процесуальних обов'язків:
1) прибувати до суду, прокурора чи слідчого за кожною вимогою;
2) не відлучатись із населеного пункту, де знаходиться його зареєстроване місце проживання, тобто АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора;
3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
4) утримуватися від спілкування із свідками у цьому кримінальному провадженні, зокрема: ОСОБА_11 ,, ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , за винятком участі у слідчих та процесуальних діях;
5) у разі отримання ОСОБА_7 інших паспортних документів для виїзду за кордон, інших документів, що дають право на виїзд з України, окрім тих, що вже передані ним на зберігання до уповноважених органів державної влади, такі документи підлягають передачі на зберігання до таких органів.
Визначено термін дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_7 вказаною ухвалою слідчого судді, в межах строку досудового розслідування, тобто до 02 травня 2026 року включно.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_7 положення ч.6 ст.182 КПК України, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо він, як підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при обранні запобіжного заходу процесуальні обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, що є тяжким злочином.
Одночасно, на думку слідчого судді, підстав та необхідності в обранні найтяжчого запобіжного заходу до ОСОБА_7 у виді тримання під вартою, немає. Слідчий суддя також дійшла висновку про недостатність доведення слідчим та прокурором існування ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховувавння від органів досудового розслідування та/або суду та незаконного вливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки таких обставин не встановлено, жодних прикладів ухилення ОСОБА_7 від явки за викликами слідчого, прокурора, суду не встановлено.
В апеляційній скарзі прокурор, не погоджуючись з таким судовим рішенням, просить скасувати ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 04 березня 2026 року через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а також істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Також просить врахувати наступні обставини, які, на його думку, обрунтовують заявлене клопотання, а саме: можливе переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та/або суду; тяжкість вчиненого кримінального правопорушення; можливість впливу на свідків, з якими він особисто знайомий, та які перебували в його безпосередньому підпорядкуванні, а також можливість підозрюваного, який перебуває на волі, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Вказані вище обставини, на думку прокурора, прямо вказують на необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_7 , в тому числі, з метою забезпечення належного виконання ним процесуальних обов'язків у кримінальному провадженні, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб в межах строку досудового розслідування. У разі обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави, визначити її в розмірі 1000 000 грн. та покласти на підозрюваного такі обов'язки:
1) прибувати до суду, прокурора чи слідчого за кожною вимогою;
2) не відлучатись із населеного пункту, де знаходиться його зареєстроване місце проживання, тобто АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора;
3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
4) утримуватися від спілкування із свідками у цьому кримінальному провадженні, зокрема: ОСОБА_11 ,, ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , за винятком участі у слідчих та процесуальних діях;
5) здати на зберігання до уповноважених органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виізду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за кордон.
У судовому засіданні прокурор доводи, зазначені в поданій ним апеляційній скарзі, підтримав та просив її задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику суду.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.177, 178 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, передбачені ст.178 КПК України.
Відповідно до положень зазначеної норми, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.6 та 8 ст.176 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З матеріалів судової справи вбачається, що слідчий відділ Звенигородського районного відділу поліції ГУ НП в Черкаській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025252140000030 від 26 серпня 2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України за епізодами закупілі меблів директором БРЦПО в Черкаській області ОСОБА_7 по завищеним від ринкової вартості цінам, на загальну суму 685 930, 34 гривень.
За версією сторони обвинувачення ОСОБА_7 підозрюється у розтраті чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем у великих розмірах, вчинене в умовах воєнного стану.
03 березня 2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.
З поняття обґрунтована підозра, яке міститься у п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", вбачається, що обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
З ухвали слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 04 березня 2026 року вбачається, що слідчий суддя дослідила клопотання та матеріали, які його обґрунтовують, встановила, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце. Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що пред'явлена ОСОБА_7 за ч.4 ст.191 КК України підозра є обґрунтованою, оскільки дане твердження ґрунтується на доказах, які містяться у матеріалах справи, зокрема наданими стороною обвинувачення документами:
- висновком судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/124-25/17389-ТВ від 12.02.2026;
- висновоком судово-економічної експертизи № СЕ-19/124-26/1720-ЕК від 18.02.2026;
- договором № 13/НПЦ від 05.12.2024 з додатками до нього;
- договором № 14/НПЦ від 05.12.2024 з додатками до нього;
- контрактом з Управлінням освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації від 01.10.2020 про призначення ОСОБА_7 на посаду директора Багатопрофільного регіонального центру професійної освіти в Черкаській області;
- показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 ;
- інші матеріали кримінального провадження.
Колегія суддів зазначає, що висновки про ступінь ризиків мають бути зроблені за результатами аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та особистих даних підозрюваного (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), його поведінки під час досудового розслідування (наявність або відсутність спроб ухилитись від органів влади, способу життя, способу самозабезпечення тощо). При цьому, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Чинний КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Щодо наявності вказаних у клопотанні ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що вказані ризики, не доведено, оскільки конкретних фактів наявності спроб підозрюваного переховування від органу досудового розслідування та суду, чи спроб вчинення тиску на вказаних у клопотанні осіб зі сторони підозрюваного стороною обвинувачення не наведено, а є лише припущеннями.
Враховуючи обґрунтованість підозри, наявні ризики, тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 (ч.4 ст.191 КК України), який є тяжким злочином, відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; його вік та стан здоров'я; міцність соціальних зв'язків у місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини; майновий та сімейний стан; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється ОСОБА_7 ; інкримінування йому дій у вчиненні злочину під час дії воєнного стану в Україні, колегія суддів вважає, що наявні підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу.
Проте, згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.1 та 2 ч.1 ст.194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 ст.194 КПК України, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.5 та 6 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
На думку колегії суддів, прокурором не було доведено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, які наявні у кримінальному провадженні, а тому враховуючи обставини кримінального провадження, докази, які містяться у матеріалах справи, наявність у підозрюваного запобіжного заходу, який він не порушував (обставина визнана прокурором під час апеляційного розгляду), обґрунтованим та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 є застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді застави.
Колегія суддів також підкреслює, що згідно практики ЄСПЛ сама лише тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою.
Вирішуючи питання доцільності застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя врахувала сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про обґрунтованість підозри пред'явленої ОСОБА_7 , наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України; дані про його особу: вік та стан здоров'я підозрюваного (52 роки, інвалід 2-ї групи); міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців (одружений, має сім'ю та дітей); наявність у підозрюваного постійного місця проживання та майновий стан підозрюваного (офіційно працевлаштований, проживає разом з сім'єю); наявність судимостей у підозрюваного (не судимий, до будь-яких видів відповідальності не притягувався); розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, у зв'язку із чим дійшла висновку про те, що тримання під вартою не відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу та доцільність застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки, на переконання слідчого судді, саме цей вид запобіжного заходу забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та цілі кримінального провадження.
На думку колегії суддів, визначений слідчим суддею запобіжний захід у вигляді застави є пропорційним меті забезпечення кримінального провадження та, за обставин даного кримінального провадження, є саме таким запобіжним заходом, який буде достатнім стримуючим засобом, що здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 та запобіганню існуючим ризикам.
Доказів на підтвердження того, що застосування запобіжного заходу у вигляді застави, є невиправданим, стороною обвинувачення надано не було і колегією суддів обставин для такого висновку не встановлено.
Обґрунтованість розміру застави.
За змістом ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні: тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Покурор в апеляційній скарзі просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, посилаючись на те що сума застави в розмірі 1 000 000 грн. відповідатиме принципам розумності, пропорційності та забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, враховуючи ймовірний розмір заподіяної шкоди.
З аналізу ч. 4 ст. 182 КПК України вбачається, що при визначенні розміру застави слідчий суддя повинен врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий та сімейний стан підозрюваного; інші дані про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання.
При цьому, слідчий суддя враховує рішення Європейського суду з прав людини «Істоміна проти України» від 13 січня 2022 рроку, згідно з п. 32 якого «…Суд вважає, що, зосереджуючись на розмірі шкоди, як стверджувалося, завданої заявницею, не здійснивши ретельної оцінки всіх відповідних факторів, у тому числі її спроможність сплатити визначений розмір застави, і відсутність задовільного пояснення, чому застава була визначена у такому надзвичайно великому розмірі, національні суди не дотрималися зобов'язання навести відповідне та достатнє обґрунтування для своїх рішень про визначення розміру застави, як вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції».
Крім того, колегія суддів зауважує, що у рішенні Європейський суд з прав людини «Істоміна проти України» від 13 січня 2022 р року, зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.
У справі «Гафа проти Мальти» Європейський суд з прав людини наголосив, що розмір застави має визначатися, з урахуванням матеріального становища підозрюваного/ обвинуваченого. Якщо особа залишається під вартою через неспроможність внести визначену суму, це свідчить про те, що національні органи не забезпечили ефективну реалізацію права на свободу. Непомірна застава фактично стає продовженням арешту. Суд зобов'язаний проявляти «особливу ретельність» при визначенні суми, щоб право на звільнення під заставу не було ілюзорним.
Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні (рішення у справі «В. проти Швейцарії» 14379/18 від 26 січня 1993року, «Мангурас проти Іспанії» 12050/04 від 08 січня 2009 року).
Колегія суддів вважає, що розмір застави, визначений слідчим суддею підозрюваному ОСОБА_7 , а саме 40 розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян, здатний у повній мірі гарантувати виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
На переконання колегії суддів, застава у розмірі 1000 000 грн., яку просить визначити сторона обвинувачення, посилаючись на завдані збитки, є завищеною для підозрюваного, оскільки відповідно до п. 2) ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому суд має дотримуватися принципів пропорційності та презумпції невинуватості (ст. 17 КПК України) та практики Європейського суду з прав людини.
Із вище викладеного, враховуючи майновий стан підозрюваного, та розмір завданої шкоди, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшла правильного висновку, що застава у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з урахуванням ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» становить 128 360 грн., є достатньою та обґрунтованою, разом з покладеними на підозрюваного обов'язками, забезпечуватиме належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігатиме існуючим ризикам.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, з врахуванням обставин встановлених колегією суддів під час апеляційного розгляду, слідчий суддя дотрималась вказаних вимог закону.
Згідно із ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись ст. 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, суд,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 04 березня 2026 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Звенигородського РВП ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_9 та обрано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб із покладенням відповідних процесуальних обов'язків відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4