31 березня 2026 року
м. Рівне
Справа № 949/1930/25
Провадження № 22-ц/4815/362/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»
відповідач - ОСОБА_1
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Калініна Сергія Костянтиновича на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 31 жовтня 2025 року у складі судді Отупор К. М., ухвалене в м. Дубровиця Рівненської області,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до Дубровицького районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 453404067 від 03.01.2020 року у розмірі 24367,60 грн., сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.. В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 03.01.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 453404067 на суму 10200 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора PQ76FQ75. 28.11.2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу № 28/1118-01, а згодом додаткові угоди до вказаного договору факторингу, якими продовжено строк дії договору, та відповідно до умов яких ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відступило ТОВ "Таліон Плюс" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "Таліон Плюс" прийняло належні ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача. 05.08.2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ "Таліон Плюс" передано (відступлено) ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" прийнято належні ТОВ "Таліон Плюс" права вимоги до боржників вказаних у реєстрах прав вимоги, в тому числі й до відповідача. 04.06.2025 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та позивачем, ТОВ "Юніт Капітал" укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги, в тому числі, до відповідача за кредитним договором №453404067 від 03.01.2020 року. Вказуючи на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, просив задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 31 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Кредитним договором №453404067 від 03.01.2020 року в розмірі 24367,60 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» понесені судові витрати із оплати судового збору у розмірі 2422,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вважаючи рішення суду незаконним, представник ОСОБА_1 - адвокат Калінін С. К. оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №453404067 від 03.01.2020 року, у зв'язку з чим у позивача відсутнє право на стягнення заборгованості за кредитним договором укладеним між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Зазначає, що договір факторингу №28/1118-01, за яким згідно доводів позовної заяви відбулось первісне відступлення права вимоги за кредитним договором №453404067 від 03.01.2020 року, було укладено між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 року, тобто більш ніж за 1 рік до укладення кредитного договору від 03.01.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 . Вказане свідчить про те, що предметом останнього на момент його укладення не могло бути право будь-якої вимоги за взагалі неіснуючим на той час кредитним договором №453404067 від 03.01.2020 року, що в свою чергу виключає відступлення та набуття відповідного права вимоги за кредитним договором №453404067 від 03.01.2020 року, як ТОВ «Таліон Плюс» згідно договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, так і в подальшому ТОВ «Онлайн Фінанс» згідно договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року та ТОВ «Юніт Капітал» згідно договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 року. На момент укладання договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 року боргові зобов'язання ОСОБА_1 за договором №453404067 від 03.01.2020 року взагалі ще не існували, а тому і не могли відступатися права кредитора за цим договором. Оскільки на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 року ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , тому у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018 року. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за Договором про відступлення права вимоги №28/1118-01 від 28.11.2018 року. Враховуючи, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «Юніт Капітал». Позивачем не надано належного договору факторингу, а також доказів на підтвердження оплати за договором факторингу. Вважає, що майнове право позивача не було порушено відповідачем, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Незважаючи на недоведеність позовних вимог, сторона відповідача звертає увагу суду, що проведений позивачем розрахунок заборгованості не відповідає вимогам закону та долученому позивачем договору, оскільки розмір заборгованості за відсотками нараховано за межами строку дії кредитного договору. За обставин цієї справи ОСОБА_1 , покладаючись на пункти 1.2, 1.3 договору, заявки на отримання грошових коштів в кредит від 03.01.2020р., Графік розрахунків (Додаток №1 до Договору), могла розраховувати на необхідність виконання нею обов'язку щодо повернення кредиту до 02 лютого 2020 року. Сторона відповідача приходить до висновку, що сторони в договорі № №453404067 від 03.01.2020 року погодили строк правомірного користування кредитними коштами до 02 лютого 2020 року (30 днів). Позивач не заявляв до стягнення з відповідача неустойку в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, як наслідку прострочення споживачем ОСОБА_1 виконання грошового зобов'язання за кредитним договором №453404067 від 03.01.2020 року, а нарахував їх як відсотки за користування кредитом у порядку ст. 1048 ЦК України, що не відповідає акцептованим відповідачем умовам оферти. Суд припустився помилки, пославшись на розрахунок складений ТОВ «Таліон Плюс». З виписки з особового рахунку за кредитним договором, нарахована позивачем заборгованість відповідача за кредитним договором №453404067 від 03.01.2020 року станом на 25.06.2025 року складає 26489,20 грн., з яких 10200 грн. заборгованість по тілу кредиту, 14167,60 грн. заборгованість по відсоткам. Документ, наданий ТОВ «Юніт Капітал» під назвою «Виписка з особового рахунка за кредитним договором №453404067 від 03.01.2020 ПІБ: ОСОБА_1 » фактично таким не являється, оскільки складений не Банком, а самим ТОВ «Юніт Капітал» та не має обов'язкових реквізитів, а тому не може вважатися належним доказом на підтвердження наявності заборгованості. Із розрахунку заборгованості складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідачем було сплачено всього 6365 грн. у рахунок погашення заборгованості за договором. Із розрахунку заборгованості складеного ТОВ «Таліон Плюс» відповідачем було сплачено 1519,80 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором. Так, ОСОБА_1 всього повернула 7884,80 грн. (6365 грн.+1519,80 грн.). Відповідач у суді першої інстанції очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн., в суді апеляційної інстанції - в розмірі 4500 грн. Договори про надання професійної правничої допомоги скріплені електронними підписами сторін. Відповідач із розглядом справи очікує понести витрати в розмірі 10500 грн. (6000грн. + 4500грн.) - розгляд справи в першій та апеляційній інстанції, а також витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн. Також вказує, що судом не враховано практику ЄСПЛ. Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Також просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати по оплаті послуг Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» за надання професійної правничої допомоги у Дубровицькому районному суді Рівненської області в розмірі 6000 грн., у Рівненському апеляційному суді - в розмірі 4500 грн., та сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал» вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною, тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 03 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" з Заявкою на отримання грошових коштів в кредит, після чого, 03 січня 2020 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено Договір № 453404067, який останньою підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором (PQ76FQ75). За умовами договору товариство зобов'язалось надати Позичальникові Кредит, на суму 10200 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язався повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
Факт укладення кредитного договору представником відповідача не ставився під сумнів та жодним чином не оспорювався.
28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу № 28/1118-01, а згодом додаткові угоди до вказаного договору факторингу, якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року, та відповідно до умов яких ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відступило ТОВ "Таліон Плюс" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "Таліон Плюс" прийняло належні ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1
05 серпня 2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ "Таліон Плюс" передано (відступлено) ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" прийнято належні ТОВ "Таліон Плюс" права вимоги до боржників вказаних у реєстрах прав вимоги, в тому числі й до відповідача.
04 червня 2025 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та позивачем, ТОВ "Юніт Капітал" укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги, в тому числі, до відповідача за кредитним договором №453404067 від 03 січня 2020 року.
Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18), від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Факт укладення договору кредиту сторонами не оспорюється, натомість відповідач заперечує у апеляційній скарзі правомірність переходу права вимоги до позивача від первісного кредитора.
Згідно з статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).
Суд вважає доведеним факт отримання відповідачем коштів у ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога". Крім того, перерахування коштів підтверджується витребуваними та долученими до матеріалів справи відомостями від АТ КБ «ПриватБанк» по рахунку ОСОБА_1 (картка № НОМЕР_1 ).
Таким чином доводи представника відповідача, викладені у апеляційній скарзі стосовно того, що позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 453404067 від 03.01.2020 року і ТОВ "Юніт Капітал" є неналежним відповідачем, апеляційним судом відхиляються як такі, що не підтверджені належними доказами.
Натомість, долученими до матеріалів справи доказами підтверджується факт переходу права грошової вимоги за договором від первісного кредитора ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та в подальшому до позивача ТОВ "Юніт Капітал" відносно боржника ОСОБА_1 ..
Так, згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
На підставі викладеного вбачається, що розрахунок заборгованості наданий позивачем по кредитному договору відповідає умовам Договору, а розмір нарахованих процентів відповідає нормам статей 1048 та 1056-1 ЦК України, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у заявленому розмірі.
Процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02 жовтня 2018 року, №917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв'язку із нормами закону, якими ті врегульовані, апеляційний суд приходить до переконання про наявність підстав для стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №453404067 від 03.01.2020 року в розмірі 24367,60 грн.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Калініна Сергія Костянтиновича залишити без задоволення.
Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 31 жовтня 2025 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 31 жовтня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 квітня 2026 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Хилевич С. В.
Шимків С. С.