Справа № 527/903/25 Номер провадження 11-кп/814/1100/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
01 квітня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024170510000737 за апеляційною скарг ою захисника - адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 16 грудня 2025 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Сіренки, Глобинського району, Полтавської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
засуджено за ч.1 ст.115 КК України на 10 років позбавлення волі.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу, арешту майна та речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
21 грудня 2024 року приблизно о 20 годині 00 хвилин ОСОБА_9 правомірно перебуваючи в приміщенні кухонної кімнати у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де розпивав спиртні напої із потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Пізніше ОСОБА_11 пішла спати, а ОСОБА_9 під час сварки, будучи агресивно налаштованим зі столу взяв до правої руки кухонний ніж з руків'ям білого кольору, яким наніс один удар в область тулуба ОСОБА_10 . Після нанесених тілесних ушкоджень ОСОБА_9 переконався, що вчинив всі дії, які вважав необхідними, для доведення свого злочинного умислу до кінця, а саме смерті ОСОБА_12 , припинив завдавати удари та з місця скоєння злочину зник. Після отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_10 помер на місці.
Смерть ОСОБА_10 настала від спричинення йому одиночного проникаючого ножового поранення черевної стінки з ушкодженням по ходу ранового каналу в правій клубовій ділянці з ушкодженням м'яких тканин, черевних м'язів, брижі тонкого і товстого кишечнику та великого поперекового м'язу по ходу ранового каналу з крововиливом в оточуючі м'які тканини, що викликало розвиток гострої внутрішньої і зовнішньої крововтрати, яка в свою чергу і стала безпосередньою причиною смерті.
На вирок суду захисник подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_9 з ч.1 ст. 115 КК України на ч.2 ст. 121 КК України та призначити йому відповідне покарання.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд дійшов безпідставного висновку, що ОСОБА_9 бажав настання смерті потерпілого та виконав для цього всі дії, які вважав необхідними, однак смерть настала з незалежних від нього обставин.
Вказує, що потерпіла та свідок ОСОБА_11 не підтверджують винуватість ОСОБА_9 в інкримінованому злочині, а судово-медичний експерт підтвердив, що при своєчасному наданні потерпілому кваліфікованої медичної допомоги можливо було врятувати його життя. Тому вважає, що смерть ОСОБА_13 могла наступити в інший час і за інших обставинах, що не з'ясовано судом. А ненадання померлому допомоги чи не вжиття заходів для виклику медичної допомоги не свідчить про наявність у обвинуваченого прямого умислу на спричинення смерті.
Обвинувачений перебував в стані алкогольного сп'яніння та міг неправильно оцінити обставини. До того ж у обвинуваченого відсутні підстави для спричинення смерті ОСОБА_10 .
Вказує, що поведінка обвинуваченого до, під час та після вчинення злочину не свідчить про наявність прямого умислу, а вказує на неконкретизований умисел, а тому він має нести відповідальність за фактично заподіяні наслідки - тяжкі тілесні ушкодження.
Також вказує, що органом досудового розслідування неповно встановлені обставини, зокрема яким чином на ковдрі бежевого кольору з'явилася кров ОСОБА_10 .
Тому вважає, що дії ОСОБА_9 необхідно перекваліфікувати.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та захисника в підтримку апеляційної скарги, потерпілу та прокурора, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікація дій за ч.1 ст. 115 КК України, є правильним, ґрунтується на належних та допустимих доказах, що були безпосередньо досліджені в судовому засіданні та отримали належну оцінку.
В судовому засіданні ОСОБА_9 заперечив, що саме він завдав ОСОБА_10 удару ножем від якого останній помер, проте підтримав доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі щодо відсутності у нього умислу на заподіяння смерті ОСОБА_10 та необхідності перекваліфікувати його дії з ч.1 ст. 115 КК України на ч.2 ст. 121 КК України.
Доводи ОСОБА_9 про те, що не від його дій настала смерть ОСОБА_10 спростовуються дослідженими в суді першої інстанції доказами, яким суд надав належну оцінку.
Сам факт перебування 21.12.2024 з будинку ОСОБА_11 , де також знаходився ОСОБА_10 обвинувачений не заперечує. Підтверджує також, що він пішов від ОСОБА_11 приблизно о 19.00 год. При цьому зазначив, що саме ОСОБА_10 вигнав його з будинку.
Як вбачається з показань свідка ОСОБА_11 , наданих суду першої інстанції, 21.12.2024 приблизно о 17:00-18:00 год. до неї приїхав ОСОБА_10 і зайшов в будинок. В цей час в неї вдома перебував ОСОБА_9 . Вони разом вживали алкогольні напої, після чого вона пішла спати, а ОСОБА_9 та ОСОБА_10 залишилися на кухні. Наступного дня вона прокинулася приблизно о 07:00 ранку і виявила на порозі мертвого роздягненого ОСОБА_10 , який був розміщений головою у будинку, а інша частина тіла лежала на вулиці. Вона одразу викликала поліцію.
Такі показання свідка узгоджуються з аудіозаписом звернення свідка ОСОБА_11 22.12.2024 на "102", зокрема протоколу огляду цифрового носія та інформації, що міститься на ньому - запису розмови оператора поліції та ОСОБА_11 22.12.2024, з якого вбачається, що на території домоволодіння по АДРЕСА_2 22.12.2024 приблизно о 7.00 год. було виявлено труп ОСОБА_10 з ознаками насильницької смерті.
При цьому як ОСОБА_11 , так і ОСОБА_9 не вказували суду про присутність 21.12.2024 в домоволодінні по АДРЕСА_2 інших осіб.
Як вбачається з протоколу слідчого експерименту від 23.12.2024 за участю підозрюваного ОСОБА_9 , останній пояснив і показав місце та обставини вчинення 21.12.2024 кримінального правопорушення. Дана слідча дія була проведена із залученням захисника. Відеозапис вказаної слідчої дії було досліджено судом першої інстанції та встановлено, що обвинувачений ОСОБА_9 давав пояснення та відтворював обставини вчинення злочину, без будь-якого тиску зовні, протягом тривалого часу проведення слідчого експерименту він давав показання без підказок з будь-якого боку, що на думку суду не можливо було завчити чи придумати, враховуючи об'єм показань наданих обвинуваченим під час слідчих дій. Протокол слідчого експерименту ОСОБА_9 та захисником підписано без зауважень, доповнень та клопотань.
Факт настання смерті ОСОБА_10 та виявлені у нього ушкодження учасниками не оспорюються, як і проміжок часу, в який настала смерть ОСОБА_10 , встановлені експертом у висновку № 124 від 19.02.2025, тобто в проміжку часу з 15.00 год 21.12.2024 по 21.00 год. 21.12.2024.
З висновку експерта №124/1 від 19.02.2025, на підставі судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 : при проведенні додаткової судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 , враховуючи дані отримані в ході проведеного слідчого експерименту з відтворення обставин спричинення тілесних ушкоджень від 23.12.2024, за участю підозрюваного ОСОБА_9 , та після їх порівняння з даними висновку експерта №124 від 19.02.2025, показання ОСОБА_9 , дані ним під час слідчого експерименту 23.12.2024, частково відповідають об'єктивним судово-медичним даним висновку експерта №124 від 19.02.2025, а саме в частині механізму спричинення та локалізації, при цьому не чітко вказано знаряддя, яким спричинене тілесне ушкодження, яке призвело до смерті.
Місцевий суд детально вивчив надані суду висновки експертів та правильно їх оцінив.
А саме, з висновку судово - медичної експертизи №271 від 24.12.2024 вбачається, що на момент огляду на тілі ОСОБА_9 будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено.
У той же час як на одязі ОСОБА_10 , так і на одязі ОСОБА_9 , а також на зрізах нігтьових пластин ОСОБА_9 виявлені сліди крові людини, які, зокрема, можуть походити від ОСОБА_10 . При цьому експерт зазначав, що на деяких досліджених об'єктах виявлені сліди крові можуть походити від ОСОБА_9 , якщо на момент вчинення злочину в нього були пошкодження, які супроводжувалися зовнішньою кровотечою. Оскільки в ОСОБА_9 не виявлено будь-яких пошкоджень, тому походження виявленої крові на досліджених речах від ОСОБА_9 виключається.
З огляду на вказане суд дійшов правильного висновку про вчинення вказаного злочину ОСОБА_9 .
Окрім цього доводи обвинуваченого та захисника про відсутність у ОСОБА_9 умислу на спричинення смерті потерпілому спростовуються дослідженими матеріалами провадження.
Стаття 115 КК України передбачає відповідальність за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Із суб'єктивної сторони цей злочин характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає їх настання.
При цьому, злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, належить до особливих (складних) злочинів і виділений законодавцем в окремий вид необережного заподіяння смерті, тому що за своєю суттю, природою речей заподіяння смерті відбувається єдиним засобом - завданням тілесних ушкоджень. Умисне тяжке тілесне ушкодження є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини.
Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їхні стосунки.
Як вбачається з показань свідка ОСОБА_11 під час події вона присутньою не була. Це ж саме фактично підтверджує і обвинувачений, який зазначав, шо ОСОБА_10 його виганяв з будинку 21.12.2024 приблизно о 19.00 год.
Події, які відбувалися 21.12.2024 ОСОБА_9 були відтворені під час слідчого експерименту, де він демонстрував нанесення удару ОСОБА_10 при виході з будинку.
З вказаного вбачається, що ОСОБА_9 усвідомлював, що він завдав удару колюче-ріжучим предметом в життєво-важливий орган, після чого залишив місце події та не вжив заходів для надання ОСОБА_10 допомоги.
Згідно з висновку експерта №124 від 19.02.2025 трупа ОСОБА_10 на тілі трупа гр. ОСОБА_10 виявлено наступні тілесні ушкодження: Проникаюча колото-різана рана передньої поверхні черевної стінки в правій клубовій ділянці з ушкодженням м'яких тканин, черевних м'язів, брижі тонкого і товстого кишечнику та великого поперекового м'язу по ходу ранового каналу з крововиливом в оточуючі м'які тканини та гострою крововтратою, в черевну порожнину і на зовні через рану - яка утворилась прижиттєво, незадовго до настання смерті (період який обраховується десятками хвилин) в результаті однократної ударної травматичної дії плоского, колюче-ріжучого предмета, типу клинка ножа, який має обушок і гостре лезо. Найбільша ширина слідоутворюючої частини клинка біля 17 мм, що характерно для нанесення удару лезом і клинком ножа чи подібним до нього гострим предметом в дану анатомічну ділянку тіла. Після отримання вищевказаного тілесного ушкодження ОСОБА_10 міг самостійно рухатись, пересуватися та чинити опір, певний проміжок часу (ймовірно, на протязі декількох десятків хвилин) по мірі наростання явищ кровотечі, яка стала безпосередньою причиною смерті. Керуючись п.п. 4.8 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 М3 України від 17.01.95р. вищевказане тілесне ушкодження має ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, за критерієм небезпечних для життя в момент їх спричинення та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті; (згідно п.п. 2.1.1, 2.1.3 к, о «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 М3 України от 17.01.95р).
Садна (2) передньої стегнової ділянки, садно колінної ділянки, правої нижньої кінцівки, садно передньої стегнової ділянки, садно колінної ділянки, лівої нижньої кінцівки, які утворились прижиттєво від ударної дії тупого, твердого предмету що не відобразив в ушкодженнях особливостей своєї контактуючої поверхні, що може бути наслідком як вільного так і спрямованого падіння тіла з положення стоячи на площині вперед, при цьому всі вище вказані тілесні ушкодження утворилися в один проміжок часу і мають прижиттєвий характер, про що свідчить їх характер і локалізація. Синець сідничної ділянки утворився прижиттєво від однократної ударної дії тупого, твердого предмету, що не відобразив в ушкодженнях особливостей своєї контактуючої поверхні. Садно бічної ділянки справа утворилось прижиттєво не менш, як за 3-4 доби до початку проведення експертизи, за механізмом тертя однократної дії тупого, твердого предмету з розповсюдженою контактуючою поверхнею, що не відобразив в ушкодженнях особливостей своєї контактуючої поверхні, що може бути наслідком як вільного так і спрямованого падіння тіла з положення стоячи на площині назад. За ступенем тяжкості всі вищеописані тілесні ушкодження відносно живої людини відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (п.п. 2.3 Б «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 М3 України от 17.01.95р) та відповідно причинно-наслідкового зв'язку зі смертю не мають.
Смерть ОСОБА_10 настала від спричинення йому одиночного проникаючого ножового поранення черевної стінки з ушкодженням по ходу ранового каналу в правій клубовій ділянці з ушкодженням м'яких тканин, черевних м'язів, брижі тонкого і товстого кишечнику та великого поперекового м'язу по ходу ранового каналу з крововиливом в оточуючі м'які тканини, що викликало розвиток гострої внутрішньої і зовнішньої крововтрати, яка в свою чергу і стала безпосередньою причиною смерті. Дане заключення підтверджується виявленням під час проведення експертизи трупа характерних для даного роду смерті патоморфологічних та гістологічних ознак. Також в ході проведення експертизи трупа виявлено супутні прижиттєві стани, які причинно-наслідкового зв'язку зі смертю не мають. Смерть ОСОБА_10 могла настати в проміжок часу з 15:00 21.12.2024 по 21:00 21.12.2024.
Будь-яких тілесних ушкоджень характерних для переміщення тіла ОСОБА_10 після настання смерті експертом не виявлено.
Також колегія суддів звертає увагу, що саме на ножі експертом була виявлена кров людини, яка може походити від ОСОБА_10 .
Тобто завдавши удар ножем ОСОБА_10 в область черевної порожнини, ОСОБА_9 повинен був усвідомлювати, що від вказаних дій може настати смерть іншої особи.
Якщо особа усвідомлювала, що її дії, удар ножем у в життєво-важливі органи, призведуть до смерті, і бажала або свідомо допускала її настання, тому дії обвинуваченого повинні кваліфікуватися за ст. 115 КК України. Використання зброї, спрямованість ударів у життєво важливі органи, та сила удару свідчать про умисел на вбивство.
При оцінці діяння судом враховано спосіб та знаряддя злочину, а саме завдання удару ножем; характер і локалізацію поранення - спричинення удару в черевну порожнину; наслідки удару у вигляді проникаючого поранення з пошкодженням внутрішніх органів, що призвело до смерті потерпілого; поведінку обвинуваченого під час вчинення дій та після, зокрема не надання будь-якої допомоги ОСОБА_10 .
Відповідно до висновку судово - психіатричного експерта №58 від 30.01.2025, ОСОБА_9 в період часу, що відноситься до інкримінованого йому протиправного діяння, не страждав будь-яким хронічним психічним захворюванням, не перебував у стані тимчасового розладу психічної діяльності, в тому числі в стані патологічного афекту чи патологічного сп'яніння, а виявляв ознаки легкої розумової відсталості, ускладненої синдромом залежності внаслідок вживання алкоголю і був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_9 в теперішній час не страждає будь-яким хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, а виявляє ознаки легкої розумової відсталості, ускладненої синдромом залежності внаслідок вживання алкоголю, і за своїм психічним станом здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними.
З огляду на вказане, враховуючи встановлені місцевим судом обставини, з якими погоджується суд апеляційної інстанції, дії ОСОБА_9 вказують на наявність у нього умислу на заподіяння смерті ОСОБА_10 , оскільки спрямованість дій ОСОБА_9 вказують, що він усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав можливість настання небезпечних наслідків, і, можливо, не бажав їх настання, але свідомо припускав їх або ставився до них байдуже.
Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_9 у вчиненні вбивства ОСОБА_10 за встановлених судом обставин, є правильними, так як вина ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими судом першої інстанції доказами, яким надано належну оцінку.
З огляду на вказане, суд правильно критично оцінив доводи сторони захисту про відсутність умислу ОСОБА_9 на вчинення вбивства ОСОБА_10 , з чим погоджується колегія суддів.
Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вимоги закону, передбачені ст. 50, 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення відповідно до ст.12 КК України, особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, його характеристику, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, наявність обставини, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
Інших обставин, які б пом'якшували покарання учасниками не зазначено та колегією суддів не становлено.
Тому, призначене ОСОБА_9 покарання в повній мірі відповідає вимогам кримінального законодавства, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
З огляду на вказане, підстав, передбачених ст.409 КПК України, для зміни чи скасування ухваленого по справі судового рішення щодо ОСОБА_9 , як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Отже, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 16 грудня 2025 року щодо ОСОБА_9 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк, з дня отримання копії ухвали.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4