Справа № 545/313/26 Номер провадження 11-кп/814/1170/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
30 березня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 ,
представника колонії - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 19.02.2026,
Цією ухвалою задоволено заяву засудженого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, засудженого вироком Ірпінського міського суду Київської області від 19.07.2023 за ч. 2 ст. 309 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, на 4 роки 3 місяці позбавлення волі. Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 05.12.2023, відповідно до ч. 2, 3 ст. 74 КК України, ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 26.08.2022 та вирок Ірпінського міського суду Київської області від 19.07.2023 приведено у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 №2617-VIII, та визначено остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі. Вироком Бородянського районного суду Київської області від 31.05.2024 ОСОБА_7 засуджений за ч. 1 ст. 246, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, на 4 роки 4 місяці позбавлення волі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 25.09.2025 пом'якшено покарання, призначене ОСОБА_7 за вироками Бородянського районного суду Київської області від 31.05.2024 та Ірпінського міського суду Київської області від 19.07.2023, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць, у іншій частині вирок суду залишено без змін.
про його умовно - дострокове звільнення від відбування призначеного вироком покарання на його невідбуту частину строком 1 рік 1 місяць 9 днів.
Таке рішення суд мотивував тим, що враховуючи характеризуючі дані на особу засудженого та висновок адміністрації установи, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_7 сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, що є підставою, передбаченою ст. 81 КК України для його умовно-дострокового звільнення.
У поданій апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_7 про його умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного вироком покарання.
Свої вимоги мотивує тим, що у матеріалах особової справи відсутні докази, які беззаперечно доводять, що засуджений довів своє виправлення, оскільки протягом усього строку відбування покарання ОСОБА_7 мав 4 стягнення у вигляді догани та поміщення до дисциплінарного ізолятора, що свідчить про неналежне дотримання засудженим вимог режиму установи.
Інші учасники судового розгляду ухвалу суду не оскаржили.
На апеляційну скаргу прокурора засуджений подав заперечення у якому просить відмовити у задоволенні апеляційних вимог прокурора.
Колегія суддів заслухавши доповідача, прокурора в підтримку апеляційної скарги, засудженого, який просив ухвалу суду залишити без змін, представника колонії, який вважає можливим звільнити засудженого умовно - достроково, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
За змістом положень п. 1 ч. 3 ст. 81 КК України в редакції, що діяла на момент вчинення ОСОБА_7 злочину, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 вироком Ірпінського міського суду Київської області від 19.07.2023 за ч. 2 ст. 309 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, на 4 роки 3 місяці позбавлення волі. Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 05.12.2023, відповідно до ч. 2, 3 ст. 74 КК України, ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 26.08.2022 та вирок Ірпінського міського суду Київської області від 19.07.2023 приведено у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 №2617-VIII, та визначено остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі. Вироком Бородянського районного суду Київської області від 31.05.2024 ОСОБА_7 засуджений за ч. 1 ст. 246, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, на 4 роки 4 місяці позбавлення волі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 25.09.2025 пом'якшено покарання, призначене ОСОБА_7 за вироками Бородянського районного суду Київської області від 31.05.2024 та Ірпінського міського суду Київської області від 19.07.2023, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць, у іншій частині вирок суду залишено без змін.
ОСОБА_7 покарання відбуває з 28.02.2023 та на момент звернення до суду із заявою відбув половину строку призначеного покарання та має право на застосування положень ст. 81 КК України. Кінець строку покарання засудженого 28.03.2027.
З характеристики вбачається, що засуджений, на теперішній час відбуває покарання в Державній установі «Божковська виправна колонія (№16), де, згідно з даними наявними у характеристиці, допускає порушення установленого порядку відбування покарання. За час відбування покарання отримав 7 заохочень та 4 стягнення.
Працевлаштований робітником виробничої майстерні установи, до робіт з благоустрою ставиться позитивно.
У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, дотримується ввічливих взаємовідносин з персоналом. Підтримує доброзичливі відносини з родиною.
Вину у вчиненому кримінальному правопорушення визнає, виконавчі листи на адресу установи не надходили.
Верховний Суд України в п.17 постанови Пленуму №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» наголошує, що при розгляді питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потреб у наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
При цьому, умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень.
Разом з тим, дотримання порядку та умов відбування покарання, а також, добросовісна поведінка засудженого, відповідно до ст. 9 КВК України, є його обов'язком, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.
Дійсно, як зазначено у апеляційній скарзі прокурора наявні у матеріалах справи докази не доводять, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Так з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 протягом усього часу перебування в установах відбування покарань не завжди характеризувалася позитивно, згідно з даними, наявними у характеристиці, ОСОБА_7 допускає порушення установленого порядку відбування покарання, за період відбування покарання отримав 4 стягнення у вигляді догани та поміщення до дисциплінарного ізолятору, які були оголошені 15.12.2024, 31.01.2025, 05.02.2025, 06.03.2025, що вказує на нестабільну поведінку та свідчить про недосягнення ОСОБА_7 такого стану, за якого від нього не доводиться очікувати вчинення в майбутньому нових злочинів.
Суд першої інстанції, розглядаючи клопотання ОСОБА_7 вказані обставини не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для звільнення засудженого від відбування покарання умовно-достроково.
З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової, якою у задоволенні клопотання засудженого необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 19.02.2026, щодо ОСОБА_7 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про його умовно - дострокове звільнення відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4