Справа № 554/7183/19 Номер провадження 11-сс/814/290/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
30 березня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддів з секретарем з участю прокурора слідчої захисників підозрюваногоОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 16 лютого 2026 року у кримінальному провадженні №12019170190000596,
Цією ухвалою щодо ОСОБА_10 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, одруженого, маючого неповнолітню дитину, непрацюючого, несудимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, до 12 квітня 2026 року.
Органом досудового розслідування ОСОБА_10 підозрюється в умисному вбивстві потерпілої ОСОБА_11 , вчиненому близько 01 години 18 липня 2019 року поблизу с. Гайове Кобеляцької міської громади Полтавського району за координатами 49°4?42? північної широти та 34°14?58? східної довготи.
Мотивуючи оскаржуване рішення, слідчий суддя встановив наявність обґрунтованої підозри, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
В апеляційних скаргах захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_9 прохають скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати до ОСОБА_10 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, або визначити розмір застави з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
При цьому ставлять під сумнів обґрунтованість підозри та стверджують про можливу причетність до вчинення злочину інших осіб.
Вказують про порушення принципу презумпції невинуватості з огляду на те, що в мотивувальній частині ухвали слідчий суддя виклав фабулу події у формі встановлених обставин.
Заперечують наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Звертають увагу на те, що підзахисний має міцні соціальні зв'язки, одружений, виховує неповнолітню дитину, неофіційно працює, не має закордонного паспорта.
Стверджують, що події мали місце у 2019 році, а тому значна частина доказової бази сформована в попередні роки.
Зауважує, що слідчий суддя не мотивував належним чином рішення про неможливість визначення застави.
Вважають, що посилання слідчого судді на суворість покарання як на підставу для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є неправильними.
Заслухавши доповідь судді, міркування підозрюваного та його захисників на підтримання доводів апеляційних скарг, пояснення слідчого про наявність підстав для найбільш суворого запобіжного заходу, думку прокурора про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.
У відповідності до ч.4 ст.176, ст.177 КПК України, запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування слідчим суддею, зокрема, за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 цього Кодексу.
Слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, як того вимагає ст.178 КПК України, належним чином врахував, що ОСОБА_10 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину, вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, дані про його особу, вік та стан здоров'я, сімейний і майновий стан, місце проживання, репутацію.
Доводи захисників про необґрунтованість підозри є непереконливими.
З огляду на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену у п.175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
На початковій стадії досудового розслідування кримінально-процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення, як помилково вважає сторона захисту. Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для засудження особи та ухвалення обвинувального вироку.
Слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні слідчого доводи свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри та підтверджуються доказами, достатніми на етапі досудового розслідування для застосування запобіжного заходу.
Так, про наявність обґрунтованої підозри свідчать, зокрема, дані: протоколу огляду місця події - ділянки місцевості за координатами 49 °4?42? північної широти та 34°14?58? від 06 серпня 2019 року, де виявлено труп ОСОБА_11 ; протоколів пред'явлення трупа ОСОБА_11 для впізнання та огляду трупа від 07 серпня 2019 року; протоколів допиту свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ; протоколу обшуку автомобіля ВАЗ-2106, реєстраційний номер, НОМЕР_1 , від 24 грудня 2019 року, під час якого виявлено та вилучено жіночу сережку; протоколів допиту свідка ОСОБА_20 від 24 грудня 2019 року та свідка ОСОБА_21 від 19 січня 2026 року, які придбали вказаний автомобіль у підозрюваного у вересні 2019 року; висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_11 №72 від 27 вересня 2019 року; висновку комплексної товарознавчої та гемологічної експертизи №163/164/228/229 від 28 лютого 2020 року, відповідно до якого сережка, що виявлена на трупі і та, що знайдена під час обшуку в автомобілі, можуть бути однією товарною одиницею (парою).
Твердження захисників про можливу причетність до вчинення злочину інших осіб, а також про недопустимість певних доказів у кримінальному провадженні не впливають в даному випадку на обґрунтованість підозри, а повинні оцінюватись судом при розгляді кримінального провадження по суті.
Доводи адвокатів про можливість обрання більш м'якого запобіжного заходу є непереконливими.
Як правильно встановив слідчий суддя, ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, внаслідок якого настала смерть людини, що свідчить про наявність ризику можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з огляду на тяжкість покарання, що передбачена санкцією ч.1 ст.115 КК України.
Також слідчий суддя, з огляду на досліджені в судовому засіданні докази, належним чином мотивував наявність ризику незаконно впливати на свідків з урахуванням стадії кримінального провадження.
Твердження захисників про відсутність доказів неналежної процесуальної поведінки підозрюваного як підстави для застосування до нього менш суворого запобіжного заходу є непереконливими.
Обрання запобіжного заходу особі, яка підозрюється у вчинення кримінального правопорушення, є заходом забезпечення кримінального провадження з метою дотримання належної процесуальної поведінки під час досудового розслідування та судового розгляду.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують.
Ризик - це ймовірність того, що підозрюваний може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Таким чином, застосований до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та зазначених слідчим суддею ризиків, на думку колегії суддів, не є надмірним та обумовлений процесуальною необхідністю.
Крім того, дослідивши зміст мотивувальної частини оскаржуваного рішення, колегія суддів не вбачає порушення вимог ст.62 Конституції України, оскільки формулювання, викладені слідчим суддею в ухвалі, не свідчать про передчасне визнання доведеною вини ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого злочину. Слідчий суддя лише послався на доводи клопотання слідчого та зазначив про існування сукупності достатніх даних, які свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри.
'Також апеляційний суд зауважує, що застосування до особи запобіжних заходів, у тому числі тримання під вартою, не порушує презумпції невинуватості адже не зводиться до покарання особи, визнання її винною чи перешкоджання їй висловлюватись про свою невинуватість.
З огляду на доведеність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя, у відповідності до приписів ч.4 ст.183 цього Кодексу, обґрунтовано скористався правом не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини, і належним чином мотивував таке рішення.
Матеріали справи не містять об'єктивних даних про те, що стан здоров'я ОСОБА_10 не дозволяє утримувати його під вартою.
Висновки слідчого судді про наявність підстав для обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні обставинах, а саме рішення прийняте у відповідності до вимог кримінального процесуального закону.
Отже, апеляційна скарга захисників не підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 405, 407 та 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 16 лютого 2026 року у кримінальному провадженні №12019170190000596 щодо підозрюваного ОСОБА_10 залишити без змін, а апеляційні скарги його захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4