печерський районний суд міста києва
Справа № 757/13821/26-к
26 березня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
за участю:
прокурора - ОСОБА_3
представника власника майна - адвоката ОСОБА_4
власника майна - підозрюваного ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Печерського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025100000000954 від 24.07.2025,-
10.03.2026 року в провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Печерського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025100000000954 від 24.07.2025.
В обґрунтування клопотання, слідчий зазначила, що слідчим відділом Печерського УП ГУ Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100000000954 від 24.07.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 197-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 01.06.2021, у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою особистого збагачення, виник протиправний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману в особливо великих розмірах під приводом укладення довгострокових договорів оренди та суборенди для здійснення ремонтних робіт за рахунок суборендаря.
09.03.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянину України, уродженцю м. Київ, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 197-1 КК України.
Слідчий вказує, що на виконання наданого доручення слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції в місті Києві, від оперативного підрозділу надійшла відповідь, згідно з якою встановлено осіб, на ім'я яких реєструвалися права власності на рухоме та не рухоме майно, яке набуте за грошові кошти, отримані злочинним шляхом.
Так, частиною 5 статті 190 КК України, за якою ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому суд за результатами судового розгляду може призначити ОСОБА_5 покарання у виді конфіскації майна, а накладення арешту на майно останнього є необхідним та єдиним можливим заходом забезпечення кримінального провадження для досягнення дієвості цього провадження.
Таким чином, сторона обвинувачення просить слідчого суддю накласти арешт на майно, яке на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме: нерухоме майно, у т.ч. за адресами:
- земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 5324086900:00:021:0009; 5324086900:00:009:0009; 5324086900:00:024:0008; 5324086900:00:007:0002; 3223387200:06:004:0031; 3223387200:05:012:0006; 5324086900:00:023:0003; 5324086900:00:012:0014; 3220886000:02:003:0172; 5324086900:00:023:0031; 5324086900:00:023:0001; 3223387201:03:009:0100; 3223387200:05:008:0025; 3223387200:05:014:0023; 3223387200:05:013:0002; 3223387200:06:004:0006; 3223387200:05:013:0102; 3223387200:06:004:0154; 3223387200:05:010:0054; 3223387200:05:004:0031; 5324086900:00:022:0024; 5324086900:00:012:0016; 5324086900:00:017:0014; 5324086900:00:009:0002; 5324086900:00:005:0011; 5324086900:00:023:0011; 5324086900:00:025:0021; 5324086900:00:023:0018; 5324086900:00:023:0017; 5324086900:00:021:0002; 5324086900:00:004:0007; 5324086900:00:019:0011; 5324086900:00:004:0026; 5324086900:00:021:0001; 5324086900:00:015:0001; 5324086900:00:012:0012; 5324086900:00:025:0023; 5324086900:00:005:0012; 5324086900:00:013:0031;
- АДРЕСА_5;
- АДРЕСА_6;
- АДРЕСА_2 ;
- АДРЕСА_3 ;
- АДРЕСА_4 ;
- автомобіль BMW IX XDRIVE 60, 2025 р.в., білого кольору,
- д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 ;
- автомобіль ZEEKR 7X, 2024 р.в., зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_5 ;
- автомобіль PORSCHE CAYENNE, 2008 р.в., сірого кольору,
д.н.з. НОМЕР_6 , VIN: НОМЕР_7 ;
- автомобіль MERCEDES-BENZ S 65, 2007 р.в., сірого кольору,
- д.н.з. НОМЕР_8 , VIN: НОМЕР_9 ;
Накласти арешт на корпоративні права суб'єктів господарської діяльності, які належать ОСОБА_5 , а саме:
- ФОП « ОСОБА_7 » (код РНОКПП НОМЕР_1 ), розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- ТОВ «ЗАВОД "ЕКСПРЕС» (код ЄДРПОУ 23535369), розташоване за адресою: м. Київ, вул. Шаповала Генерала, буд. 10;
- ТОВ «ПОКРОВСЬКА» (код ЄДРПОУ 37176826), розташоване за адресою: м. Київ, вул. Покровська, буд. 9А;
- підприємство з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу - ФІРМА «ВІТАЛ-ТЕР» (код ЄДРПОУ 22911274), розташоване, за адресою: м. Київ, пров. Кутузова, буд. 4, кв. 23;
- «АСОЦІАЦІЯ ПХПУ» (код ЄДРПОУ 32309895), розташована за адресою: м. Київ, пров. Кутузова, буд. 4, к. 23;
- ТОВ «ВІТАЛ-ТЕР КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 43796469), розташоване за адресою: м. Київ, вул. Шаповала Генерала, буд. 10;
- Дочірнє підприємство «ВІТАЛ-АГРО» ТОВ «ВІТАЛТЕР КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 43796469), розташоване, за адресою: м. Київ, вул. Шаповала Генерала, буд. 10;
- ТОВ «ВІТАЛ-ОЙЛ» (код ЄДРПОУ 30019602), розташоване за адресою: м. Київ, вул. Шовковична, буд. 30/35, корпус 4;
- ТОВ «АУДІОАРТ» (код ЄДРПОУ 35671689), розташоване за адресою: м. Київ, вул. Механізаторів, буд. 10;
- ГО «КЛУБ «СПРАВЖНІХ КИЯН» (код ЄДРПОУ 35196809), розташована за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 55, шляхом заборони Державним реєстраторам прав на нерухоме майно та будь-яким іншим органам державної реєстрації прав відповідно до ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в тому числі Міністерства юстиції України, його структурним підрозділам та територіальним органам, виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам, іншим особам та органам та будь-яким іншим третім особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно) вчиняти будь-які дії, в тому числі реєстраційні, в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Представник власника майна в судовому засідані зазначив, що, усупереч зазначених вимог, слідчим не вказані ані у клопотанні, ані у долучених до нього документах, будь-які докази, які б підтверджували право власності на майно, яке він просить арештувати.
Крім того, слідчим не встановлено розмір часток права власності ОСОБА_5 у ньому, що унеможливлює прийняття законного рішення.
Також, зазначив, що все нерухоме майно, рухоме майно та корпоративні права отриманні у власність ОСОБА_5 задовго до обставин, що є предметом перевірки у даному кримінальному провадженні та частина земельних ділянок, про арешт яких просить слідчий, взагалі не належать ОСОБА_5 на праві власності, а перебувають в його користуванні та знаходяться у власності інших фізичних осіб.
Таким чином, просив відмовити у задоволенні клопотання та долучив письмові заперечення.
Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників розгляду, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.5ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).
Згідно з частиною 1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п.п.3-4 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.3 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до вимог ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно з ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Так, 09.03.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 197-1 КК України.
Частиною 5 статті 190 КК України передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Відповідно до ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Так, судовим розглядом встановлено, що частина земельних ділянок, про арешт яких просить слідчий, не належать ОСОБА_5 на праві власності, а перебувають в його користуванні та знаходяться у власності інших фізичних осіб.
Також, слідчий суддя вбачає, що стороною обвинувачення не встановлено розмір часток права власності ОСОБА_5 з приводу корпоративних прав, оскільки з долучених доказів представником власника майна, вбачається, що їх певна частина належать третім особам, а тому накладення арешту на заявлені корпоративні права без чіткого визначення розміру часток може призвести до порушення прав третіх осіб.
Такої ж позиції, слідчий суддя щодо арешту нерухомого майна, так як сторона обвинувачення не вказує, який розмір часток належить ОСОБА_5 , що також свідчить про можливість порушення прав третіх осіб.
Щодо транспортних засобів, слідчий суддя на момент розгляду клопотання не вбачає, що стороною обвинувачення належним чином сформовано позицію щодо мети арешту, а тому в цій частині клопотання належним чином необґрунтоване та узагальнене.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що зміст клопотання та його прохальна частина належним чином не сформовані, є формальними та можуть нести негативні наслідки для третіх осіб, оскільки при накладенні арешту на майно може буде порушений принципом пропорційності, як дотримання "справедливого балансу" між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи.
Відтак, при зверненні до суду з даним клопотанням, сторона обвинувачення належним чином не сформувала його, не здійснила аналіз права власності та необгрунтувала належним чином клопотання, що вказує на не дотримання вимог ч. 2 ст. 173 КПК України.
Під час розгляду клопотання встановлено, що певна частина майна належить третім особам, тому клопотання подане не уповноваженою особою, оскільки до суду звернувся слідчий, а не прокурор, що передбачено ч. 2 ст. 64-2 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
Слідчий суддя, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріалами клопотання, вважає, що воно не підлягає задоволенню, з підстав зазначених вище.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися "згідно із законом", воно повинне мати "легітимну мету" та бути "необхідним у демократичному суспільстві".
У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, як дотримання "справедливого балансу" між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Недоторканість права власності забезпечується у всіх сферах суспільного життя. Разом з тим право власності не є абсолютним. В інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами.
З врахуванням зазначеного, клопотання не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Печерського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025100000000954 від 24.07.2025 - відмовити.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_8