печерський районний суд міста києва
Справа № 757/13769/26-к
24 березня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
за участю:
прокурора - ОСОБА_3
представника власника майна - адвоката ОСОБА_4
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025100000000954 від 24.07.2025,-
10.03.2026 року в провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025100000000954 від 24.07.2025.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що Печерською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12025100000000954 від 24.07.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 197-1 КК України.
Вказане кримінальне провадження зареєстроване в ЄРДР, на підставі заяви (повідомлення) директора ТОВ «ТАКТІКА» ОСОБА_5 , щодо неправомірних дій учасника (засновника) ТОВ «ЗАВОД «ЕКСПРЕС» ОСОБА_6 та посадових осіб зазначеного товариства.
Обставинами, які досліджуються у кримінальному провадженні є заволодіння майном та завдання збитків підприємству ТОВ «ТАКТІКА», спричинені групою осіб, шляхом зловживання довірою засновників та посадових осіб вказаного товариства.
Зокрема, використовуючи шахрайську схему, яка полягає в укладенні довгострокових договорів оренди та суборенди, вказана група осіб для здійснення ремонтних робіт за рахунок суборендарів, з метою уникнення компенсації вартості ремонту та переобладнання в стрілецький тир приміщень частини громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами в літ. «Е» (виробнича будівля. «Е», загальна площа 1 046,8 кв. м.), площею 479.9 кв. м в підвальному приміщенні, за адресою: 03035, м. Київ, вул. Генерала Шаповала, буд. 10, без відома орендарів та суборендарів розривала договори оренди та суборенди та відчужувала приміщення на користь третіх осіб.
Так, зазначено, що, на виконання наданого доручення, слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції в місті Києві, від оперативного підрозділу надійшла відповідь, згідно з якою встановлено осіб, на ім'я яких реєструвалися права власності на рухоме та не рухоме майно, яке набуте за грошові кошти, отримані злочинним шляхом, зокрема ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 належать корпоративні права, а саме:
- ФОП « ОСОБА_7 » (код РНОКПП НОМЕР_1 ), розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- ТОВ «ЗАВОД "ЕКСПРЕС» (код ЄДРПОУ 23535369), розташоване за адресою: м. Київ, вул. Шаповала Генерала, буд. 10;
- ТОВ «ПОКРОВСЬКА» (код ЄДРПОУ 37176826), розташоване за адресою: м. Київ, вул. Покровська, буд. 9А;
- підприємство з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу - ФІРМА «ВІТАЛ-ТЕР» (код ЄДРПОУ 22911274), розташоване за адресою: м. Київ, пров. Кутузова, буд. 4, кв. 23;
- «АСОЦІАЦІЯ ПХПУ» (код ЄДРПОУ 32309895), розташоване за адресою: м. Київ, пров. Кутузова, буд. 4, К.23;
- ТОВ «ВІТАЛ-ТЕР КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 43796469), розташоване за адресою: м. Київ, вул. Шаповала Генерала, буд. 10;
- Дочірнє підприємство «ВІТАЛ-АГРО» ТОВ «ВІТАЛТЕР КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 43796469), розташоване за адресою: м. Київ, вул. Шаповала Генерала, буд. 10;
- ТОВ «ВІТАЛ-ОЙЛ» (код ЄДРПОУ 30019602), розташоване за адресою: м. Київ, вул. Шовковична, буд. 30/35, корпус 4;
- ТОВ «АУДІОАРТ» (код ЄДРПОУ 35671689), розташоване за адресою: м. Київ, вул. Механізаторів, буд. 10;
- ГО «КЛУБ «СПРАВЖНІХ КИЯН» (код ЄДРПОУ 35196809), розташоване за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 55;
Так, прокурор вказує, що в межах даного кримінального провадження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні, серед іншого, кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна.
З урахуванням викладених обставин, сторона обвинувачення вважає, що є необхідність у накладені арешту на майно, яке на праві власності належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ДП «ВІТАЛАГРО» ДП «ВІТАЛ-АГРО», оскільки наявні обґрунтовані підстави вважати, що права власності на майно, якими володіють вищевказані фізичні та юридичні особи, набуті злочинним шляхом з метою приховування та маскування фактичних володільців майна з числа організаторів злочинного механізму, а також з метою подальшого забезпечення цивільного позову.
З огляду, на зміст ст. 98 КПК України, та враховуючи вище вказане, рухоме та нерухоме майно, яке перебуває на праві власності у ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ДП «ВІТАЛАГРО» ДП «ВІТАЛ-АГРО», постановою слідчого визнано речовим доказом.
Таким чином, прокурор вказує, що метою арешту є забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Відтак, сторона обвинувачення просить слідчого суддю накласти арешт на майно, яке на праві власності належить ДП «ВІТАЛ-АГРО» ТОВ «ВІТАЛ-ТЕР КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 3769729), а саме:
- автомобіль марки LINCOLN NAVIGATOR, д.н.з. НОМЕР_2 , 2017 р.в., синього кольору, VIN: НОМЕР_3 ;
- автомобіль марки AUDI E-TRON, д.н.з. НОМЕР_4 , 2021 р.в., синього кольору, VIN: НОМЕР_5 .
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Представник власників майна в судовому засіданні заперечував щодо вимог клопотання, вказуючи на його необґрунтованість та відсутність у майна ознак речових доказів або пов'язаності з кримінальним правопорушенням, відсутність у нього ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 КК України.
В рамках кримінального провадження № 12025100000000954 компанія ДП «ВІТАЛ-АГРО» ТОВ «ВІТАЛ-ТЕР КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 3769729) жодним чином не згадується. Дане підприємство не було стороною договорів оренди, суборенди, не було власником об'єктів нерухомості та приміщень.
Представник вказує, що відповідно до письмового повідомлення про підозру, обставини кримінального правопорушення, а саме розірвання договору оренди приміщення, результатом чого стало припинення дії договору суборенди, укладеного між ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «ТАКТІКА», відбувалися у травні 2025 року. Саме з розірванням договору оренди сторона обвинувачення пов'язує момент нібито неправомірного заволодіння майном ТОВ «ТАКТІКА».
Таким чином, зважаючи на правові підстави набуття права власності ДП «ВІТАЛ-АГРО» ТОВ «ВІТАЛ-ТЕР КОМПАНІ» на перелічене вище майно - транспортні засоби, його фінансові можливості, а також час набуття таких прав, який сягає періоду за довго до обставин, які предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025100000000954, прохання про арешт цього майна є необґрунтованим.
Таким чином, просив відмовити у задоволенні клопотання.
Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників розгляду, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.5ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).
Згідно з частиною 1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 10 ст. 171 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні прокурора мають бути зазначені документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
Згідно ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Відповідно до ч. 5 ст. 96-2 КК України, гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті.
Разом з цим, слідчий суддя, дослідивши обставини провадження та мету, на яку посилається сторона обвинувачення, прийшов до висновку, що арешт намайно, яке на праві власності належить ДП «ВІТАЛ-АГРО» ТОВ «ВІТАЛ-ТЕР КОМПАНІ», є необґрунтованим, оскільки відсутні реальні підстави вважати, що майно даних товариств має відношення до кримінального провадження або ж набуте, у відповідності до ст. 96-2 КК України.
Відтак, стороною обвинувачення не надано жодних підтверджень, які б вказували, що даний арешт підлягає накладенню, в силу заявленої мети.
Також, положеннями ст. 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, вбачається, що рухоме та нерухоме майно, яке перебуває на праві власності у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ДП «ВІТАЛАГРО» ДП «ВІТАЛ-АГРО», постановою слідчого визнано речовим доказом.
Проте, варто зауважити на тому, що навіть при наявності в матеріалах справи постанови про визнання речовими доказами майна, відносно якого прокурор ініціює клопотання про арешт, остання не може слугувати безумовною підставою для накладення на нього арешту, адже якщо виходити з структурного змісту норми ч. 3 ст. 170 КПК України, то слідує, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно з даних підстав, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 указаного Кодексу, при цьому висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом.
В контексті вказаного наголошую на тому, що долучені до матеріалів клопотання постанови від 09.03.20226 про визнання майна речовим доказом не містять чітко сформульованих мотивів їх прийняття та належного обґрунтування цих мотивів, як цього вимагають положення ч.5 ст.110 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Слідчий суддя, дослідивши матеріалами клопотання, вважає, що прокурором не підтверджено та не доведено, що майно, на яке просить накласти арешт є предметом вчинення кримінального правопорушення або має відношення до нього та підпадає під критерії визначенні ст. 98 КК України та ст. 96-2 КПК України,оскільки у клопотанні зазначено формальні посилання на необхідність у накладенні арешту.
Крім того, позиція сторони обвинувачення щодо мети арешту є неконкретизованою, не сформуваною належним чином щодо необхідності у накладенні арешту на майно підозрюваного.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися "згідно із законом", воно повинне мати "легітимну мету" та бути "необхідним у демократичному суспільстві".
У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, як дотримання "справедливого балансу" між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Недоторканість права власності забезпечується у всіх сферах суспільного життя. Разом з тим право власності не є абсолютним. В інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами.
Дослідивши матеріалами клопотання, слідчий суддя вважає, що на день розгляду клопотання, відсутні підстави вважати, що накладення арешту буде відповідати меті, на яку посилається сторона обвинувачення.
З врахуванням зазначеного, клопотання не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025100000000954 від 24.07.2025 - відмовити.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1