Іменем України
Справа № 285/7246/25
провадження у справі № 2/0285/241/26
02 квітня 2026 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
у складі судді Помогаєва А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 16000 грн.
В обґрунтування позову посилався на те, що 25.07.2023 між відповідачем та ТОВ "Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ" у порядку, визначену Законом України "Про електронну комерцію" був укладений електронний договір №1320557183385. Відповідно до його умов ТОВ "Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ"надало відповідачеві кредит у розмірі 4000 гривень.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, виникла заборгованість у розмірі 16000 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 4000грн; процентів 12000 грн.
01.05.2024 між ТОВ "Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ" та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" укладено договір факторингу №01052024, за яким позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 .
Посилаючись на норми ЦК України та умови укладених договорів, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 16000грн.
Відповідач подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на відсутність доказів виконання кредитного договору первинним кредитором.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 513 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом установлено, що 25.07.2023 між відповідачем та ТОВ "Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ" у порядку, визначену Законом України "Про електронну комерцію" був укладений електронний договір №1320557183385. Відповідно до його умов ТОВ "Фінансова компанія ВІВА КАПІТАЛ" надало відповідачеві кредит у розмірі 4000 гривень, строком на 120 днів. Дисконтна процентна ставка визначена у розмірі 1% на день за період з 1 по 20 день (п. 1.4.1 Договору). Базова процентна ставка складає 2,5% на день, починаючи з 21 дня користування кредитом (п. 1.4.2 Договору).
Зарахування коштів у сумі 4000 грн на картковий рахунок відповідача підтверджується інформаційною довідкою ТОВ "Платежі Онлайн" від 10.06.2024 та випискою АТ "УНІВЕРСАЛБАНК" за картковим рахунком відповідача.
01.05.2024 між ТОВ "Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ" та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" укладено договір факторингу №01052024, за яким позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 .
У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується перехід до нього прав вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором кредитної лінії №1320557183385 від 25.07.2023 у розмірі 14800 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 4000грн та процентів у сумі 10 800 грн.
У цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти нарахованої заборгованості за процентами суд відмовляє.
Нарахування процентів за межами строку кредитування є безпідставним, оскільки суперечить ст. 1050 ЦК України.
Суд зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
Згідно платіжної інструкції від 17.12.2025 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 6000 грн.
До позовної заяви додано копію договору №42649746 про надання юридичних послуг від 01.01.2025 між Позивачем та адвокатом Лівак І.М.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Предметом спору в дані справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.
На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об'єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.
Враховуючи фактично надані послуги та часткове задоволення позовних вимог, суд визнає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
Крім того, згідно ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача відшкодування витрат зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог - в сумі 2240,72 грн.
Таким чином, загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 4240,72 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81,141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" (ЄДРПОУ 42649746) заборгованість у сумі 14800 гривень.
Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти нарахованої заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" (ЄДРПОУ 42649746) відшкодування судових витрат у сумі 4240 гривень 72 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційна скарга не була подана. У випадку оскарження - рішення набирає законної сили за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії рішення.
Суддя А.В. Помогаєв