Справа № 761/4640/26
Провадження № 1-кс/761/4110/2026
20 березня 2026 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12.09.2025 /справа №761/37529/25/ в рамках кримінального провадження № 420250000000000561 від 15.07.2025,
До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12.09.2025 /справа №761/37529/25/ в рамках кримінального провадження № 420250000000000561 від 15.07.2025.
Клопотання мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12.09.2025 накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування, зокрема на транспортний засіб марки Volkswagen Touareg, 2015 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
При цьому, адвокат зазначає, що вказаний транспортний засіб не вилучався у ОСОБА_4 та позбавлення останньої права на його користування, тривале його зберігання призводить до псування автомобіля. Крім того, зазначив, що ОСОБА_4 має на утриманні двох малолітніх дітей та наразі перебуває у стані вагітності, а тому вказаний транспортний засіб їй необхідний для забезпечення побутових потреб, відвідування лікаря та супровід дітей до навчальних закладів, гуртків. З огляду на зазначене, адвокат просив скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12.09.2025, в частині заборони користування, автомобілемVolkswagen Touareg, 2015 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
До початку судового засідання, адвокат ОСОБА_3 звернувся із заявою про проведення судового розгляду у його відсутність, клопотання підтримав з підстав наведених у ньому.
Слідчий ГСУ СБ України ОСОБА_5 , за клопотанням якого було накладено арешт, в судове засідання не прибув. При цьому, прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , який входить до групи прокурорів у кримінальному провадженні № 420250000000000561 від 15.07.2025, звернувся із заявою про проведення судового розгляду у його відсутність. Щодо задоволення клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна заперечував. Зазначив, що ризики, які існували на момент застосування заходу забезпечення кримінального провадження продовжують існувати. Крім того, зазначив, що у разі ухвалення обвинувального вироку, транспортний засіб підлягає конфіскації, а тому з метою збереження вказаного майна, просив відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту в частині користування автомобілем.
Вивчивши матеріали клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що ГСУ СБ України, за процесуального керівництва прокурорів відділу Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 142025000000000561 від 15.07.2025, за підозрою ОСОБА_7 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
12.09.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва в рамках вказаного кримінального провадження, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на майно підозрюваної ОСОБА_4 , зокрема на: транспортний засіб марки Volkswagen Touareg, 2015 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2
Відповідно до вимог ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
При цьому, у відповідності до ч.2, ч.3 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Так, з ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12.09.2025 вбачається, що при вирішенні питання про накладання арешту, слідчий суддя виходив з фактичних обставини кримінального провадження, а також того, що автомобіль Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_4 , яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, санкція якого передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Крім того, зі змісту вказаної ухвали вбачається, що слідчим суддею обґрунтовано накладено арешт на зазначено майно із забороною, зокрема, користування, з урахуванням наслідків від вжиття такого заходу для інших осіб та із забезпеченням своїм рішенням розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Також, слідчим суддею враховано, що відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Таким чином, на час розгляду слідчим суддею клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна, в частині користування транспортним засобом, встановлено, що обставини, якими обґрунтовувався арешт, не перестали існувати, та застосуваннязазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні на даний час.
Враховуючи наведене, слідчий суддя, розглянувши клопотання в межах питань, які були винесені на його розгляд, дійшов висновку, що в задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 слід відмовити.
Керуючись ст.ст.98, 170, 174, 392 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12.09.2025 /справа №761/37529/25/ в рамках кримінального провадження № 420250000000000561 від 15.07.2025.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя