Справа № 761/10685/26
Провадження № 1-кс/761/7545/2026
24 березня 2026 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , вивчивши матеріали скарги представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженого слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України у кримінальному провадженні № 22025000000000494, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 квітня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, -
16 березня 2026 року (зареєстровано в системі «Електронний суд» 13 березня 2026 року) представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою, в якій він, посилаючись на положення ст. 303 КПК України, просив зобов'язати уповноваженого слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України у кримінальному провадженні № 22025000000000494, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 квітня 2025 року, повернути ОСОБА_2 майно, тимчасово вилучене 18 листопада 2025 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя вважає, що вона підлягає поверненню представнику ОСОБА_2 - адвокату ОСОБА_3 , виходячи з наступного.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 303 КПК України встановлено, що на досудовому провадженні заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування може бути оскаржена така бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу.
Положеннями ст. 3 КПК України встановлено, що учасниками кримінального провадження є сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, представник персоналу органу пробації, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, а також інші особи, за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється судове провадження.
При цьому, можливість особи у кримінальному провадженні діяти при зверненні до суду, в тому числі під час підписання та подання заяви/скарги, в якості представника обумовлюється необхідністю підтвердження наявності у неї відповідних повноважень.
Відповідно до положень ст. 58 КПК України потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником.
Повноваження представника потерпілого на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу, - якщо представником потерпілого є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні; 2) копією установчих документів юридичної особи - якщо представником потерпілого є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа; 3) довіреністю - якщо представником потерпілого є працівник юридичної особи, яка є потерпілою.
Статтею 45 КПК України встановлено, що захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, представництво інтересів юридичної особи, стосовно якої здійснюється провадження щодо застосування заходів кримінально-правового характеру у спеціальному порядку, особи, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з її смертю, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).
Як передбачено ч. 1 ст. 50 КПК України, повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Згідно п. 12.4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 із змінами, ордер містить, зокрема, назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога».
Верховний Суд у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 361/4347/17, від 03 серпня 2020 року у справі № 428/3851/19, від 29 листопада 2021 року у справі № 754/3233/20, робить висновки, що вказівка в ордері у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» про те, що правова допомога надається у судах є достатнім та необхідним підтвердженням того, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси в будь-яких судах України.
При цьому, як вбачається із скарги, її підписано адвокатом ОСОБА_3 , яким на підтвердження своїх повноважень, до матеріалів скарги долучено копію ордеру серії АІ № 2149085 від 10 березня 2026 року, зі змісту якого убачається, що він надає правову допомогу ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 08 січня 2026 року в Головному слідче управління Служби безпеки України, Офісі Генерального прокурора, їх структурних та територіальних підрозділах, а отже зазначений адвокат не має повноважень на підписання та подання скарги слідчому судді Шевченківського районного суду м. Києва в інтересах ОСОБА_2 .
Частиною 2 ст. 304 КПК України встановлено, що скарга повертається, якщо її подано особою, яка немає права подавати скаргу.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що скарга представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженого слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України у кримінальному провадженні № 22025000000000494, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 квітня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, підлягає поверненню особі, яка її подала.
Водночас, вбачається необхідним роз'яснити, що відповідно до ч. 7 ст. 304 КПК України повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 50, 58, 220, 303-304, 309-310, 392-393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя -
Скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженого слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України у кримінальному провадженні № 22025000000000494, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 квітня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна - повернути особі, яка її подала.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_4