Справа № 761/9401/24
Провадження № 2-др/761/57/26
02 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Греку Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за заявою представника Приватного акціонерного товариства «Завод Супутник» - адвоката Опалюка Сергія Валерійовича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювелірний завод «Діамант-13» до Державного підприємства «Сетам», Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кошарного Олександра Вікторовича, ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Завод Супутник», про визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого майна, повернення майна та за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державного підприємства «Сетам», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювелірний завод «Діамант-13», Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кошарного Олександра Вікторовича, Приватного акціонерного товариства «Завод Супутник», ОСОБА_1 про визнання права власності на рухоме майно; виключення з опису та звільнення з-під арешту рухомого майна; визнання недійсними електронних торгів; витребування рухомого майна,-
У лютому 2026р. представник ПрАТ «Завод Супутник» -адвокат Опалюк С.В. звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаною заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив суд:
- винести додаткове рішення, про стягнення з ТОВ «Ювелірний завод «Діамант-13» на користь ПрАТ «Завод Супутник»понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000 грн.;
- винести додаткове рішення, про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Завод Супутник» понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000 грн.
24 лютого 2026р. на адресу суду надійшла заява сторони представника позивача, в якій останній заперечував проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та просив суд відмовити в задоволенні даної заяви, посилаючись на не співмірність понесених витрат на правничу допомогу, з огляду на складність виконаної роботи та непропорційність до предмету спору. Крім того, сторона позивача зазначила, що заявником не долучено до матеріалів заяви детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а тому вказана сума не підтверджується належними та допустимими доказами. Таким чином, сторона позивача просила суд відмовити в задоволенні клопотання ПрАТ «Завод Супутник»про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, 24 лютого 2026р. на адресу суду надійшло клопотання третьої особи із самостійними вимогами про зменшення заявленої відповідачем суми витрат на правову допомогу, посилаючись на не співмірність понесених витрат на правничу допомогу, з огляду на складність виконаної роботи та непропорційність до предмету спору. Таким чином, третя особа із самостійними вимогами просила суд відмовити в задоволенні клопотання сторони відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу; у разі задоволення клопотання сторони відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу просила суд зменшити суму судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу.
В судове засідання 30 березня 2026р. сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, представник ПрАТ «Завод Супутник» клопотав перед судом про розгляд справи про ухвалення додаткового рішення у його відсутність.
Інші учасники процесу не з'явилися про час та місце розгляду справи повідомлялися в установленому законом порядку, поважності причини неявки суду не повідомляли.
В силу положень ч. 4 ст. 270 ЦПК України неявка сторін, не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає, що подана заява про стягнення судових витрат підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювелірний завод «Діамант-13» до Державного підприємства «Сетам», Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кошарного Олександра Вікторовича, ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Завод Супутник» про визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого майна, повернення майна та позов третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державного підприємства «Сетам», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювелірний завод «Діамант-13» Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювелірний завод «Діамант-13», Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кошарного Олександра Вікторовича, Приватного акціонерного товариства «Завод Супутник», ОСОБА_1 про визнання права власності на рухоме майно; виключення з опису та звільнення з-під арешту рухомого майна; визнання недійсними електронних торгів; витребування рухомого майна, було залишено без задоволення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При вирішенні питання в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що відповідно до ст. 133 ЦПК України це один з видів судових витрат.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
За змістом ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Судом встановлено, що 01 грудня 2023р. між ПрАТ «Завод Супутник» та АО «Максимальний захист» було укладено договір про надання правничої допомоги №0112/23.
24 квітня 2025р. між ПрАТ «Завод Супутник»та АО «Максимальний захист» було укладено додаткову угоду №26 до договору про надання правничої допомоги №0112/23.
24 квітня 2025р. між ПрАТ «Завод Супутник»та АО «Максимальний захист» було підписано Акт здачі-приймання виконаних юридичних послуг за договором про надання правничої допомоги від 01 грудня 2023р. №0112/23 та додаткової угоди від 24 квітня 2025р. №26.
Судом встановлено, що стороною відповідача фактично було сплачено кошти за надані послуги з правничої допомоги в сумі 50000,0 грн., про що свідчать наступні копії документів, які наявні у матеріалах справи, а саме: платіжна інструкція №2PL920214 від 03 травня 2025р. на суму 50000,0 грн.
Відповідно до ч.ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019р. у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019р. у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019р. у справі № 911/739/15 та від 01 серпня 2019р. у справі № 915/237/18).
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Поряд із вищенаведеним, судом враховано, що при вирішенні питання про компенсацію витрат на правничу допомогу, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі «East/West Alliance Limited проти України»», зазначив, що «оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), справа №34884/97).».
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018р. у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018р. у справі №814/698/16.
Таким чином, враховуючи положення ст. 137 ЦПК України, зважаючи на те, що у задоволенні позовів відмовлено, проаналізувавши вартість і обсяг наданих АО «Максимальний захист» стороні відповідача (заявника) юридичних послуг та виконаних робіт у даній цивільній справі, зважаючи на її складність в контексті пред'явлених вимог та кількість поданих зазначеним представником процесуальних документів, як зі сторони третьої особи за первісним позовом, так, і сторони відповідача за позовом третьої особи із самостійними вимогами, а також час, який необхідний вказаному адвокату на їх підготовку та прийняття участі у розгляді справи в суді, зважаючи на наявність мотивованого клопотання представника позивача та третьої особи із самостійними вимогами про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд дійшов переконливого висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, а саме: з ТОВ «Ювелірний завод «Діамант-13»слід стягнути на користь ПрАТ «Завод Спутник» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,0 грн., з ФОП ОСОБА_2 слід стягнути на користь ПрАТ «Завод Супутник»витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,0 грн., які, на переконання суду, є обґрунтованими та відповідають дійсним і необхідним витратам, які змушена була понести сторона заявника у цій справі, при цьому судом враховано, що заявлена стороною заявника сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,0 грн. є неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт в інтересах заявника, не відповідає критеріям розумності їхнього розміру та справедливості з урахуванням розміру заявлених вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 137, 141, 246, 258, 259, 263-266, 268, 270, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Заяву представника Приватного акціонерного товариства «Завод Супутник» - адвоката Опалюка Сергія Валерійовича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювелірний завод «Діамант-13» до Державного підприємства «Сетам», Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кошарного Олександра Вікторовича, ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Завод Супутник», про визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого майна, повернення майна та за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державного підприємства «Сетам», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювелірний завод «Діамант-13», Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кошарного Олександра Вікторовича, Приватного акціонерного товариства «Завод Супутник», ОСОБА_1 про визнання права власності на рухоме майно; виключення з опису та звільнення з-під арешту рухомого майна; визнання недійсними електронних торгів; витребування рухомого майна - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювелірний завод «Діамант-13»(код ЄДРПОУ: 21651747, місцезнаходження м. Київ, вул. Межигірська, буд. 79) на користь Приватного акціонерного товариства «Завод Супутник» (код ЄДРПОУ 02970300, місцезнаходження: м. Київ, вул. Межигірська, 82А),витрати на професійну правничу допомогу, яку сторона відповідача понесла у зв'язку з розглядом зазначеної справи у розмірі 10000,0 /десять тисяч/ грн.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Завод Супутник» (код ЄДРПОУ 02970300, місцезнаходження: м. Київ, вул. Межигірська, 82А),витрати на професійну правничу допомогу, яку сторона відповідача понесла у зв'язку з розглядом зазначеної справи у розмірі 20000,0 /двадцять тисяч/ грн.
В решті заяви - відмовити.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: