СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кп/759/386/26
ун. № 759/5850/24
02 квітня 2026 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023105080000650 від 25.03.2023 стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Суми, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27, ч. 1 ст. 252 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,
На розгляді суду перебуває вищевказане кримінальне провадження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 подав письмове клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, в порядку ст.49 КК України, та закриття кримінального провадження.
В обґрунтування вказаного клопотання обвинуваченим ОСОБА_3 зазначено, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується є кримінальним проступком, з часу подій, які йому інкримінуються минуло більше трьох років, а відтак він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, а кримінальне провадження щодо нього підлягає закриттю. При цьому обвинувачений ОСОБА_3 зауважує на тому, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27, ч. 1 ст. 252 КК України, він не визнає, разом з тим не заперечує проти закриття кримінального провадження стосовно нього.
Захисник підтримав клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та просив його задовольнити.
Обвинуваченому ОСОБА_3 наслідки закриття провадження з цих підстав роз'яснені та зрозумілі.
Прокурор заперечив проти задоволення клопотання, зазначив, що оскільки обвинувачений свою вину у пред'явленому обвинуваченні не визнає, то закриття кримінального провадження на підставі ст.49 КК України є неможливим, крім того звернув увагу на те, що у межах даного провадження прокурором заявлено цивільний позов в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, який має бути вирішений судом.
Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується в організації умисного пошкодження території, взятої під охорону держави та об'єкту природно-заповідного фонду, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27, ч. 1 ст. 252 КК України, за таких обставин.
У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 25.03.2023, ОСОБА_3 організував умисне знищеннягазону звичайного, площею 0,0203 га., на території Святошинського лісництва, що входить до складу Національного природного парку «Голосіївський», тобто в межах природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, що наданий Парку без вилучення земель у законного користувача - КП «Святошинське ЛПГ», та відноситься до зони регульованої рекреації, а саме на території виділу 8 кварталу № 51 КП «Святошинське ЛПГ», на якій розташований обслуговуючий кооператив «Гаражний кооператив «Олевський-3» (найближча поштова адреса до місця події: м. Київ, Святошинський район, вул. Олевська, буд. № 3), чим спричинив збитки державним інтересам на загальну суму 131 304 грн. 96 коп.
Пунктом 1 частини 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Санкція ч. 1 ст. 252 КК України (в редакції на момент вчинення кримінального правопорушення) передбачає покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.
Таким чином, строк давності, передбачений у ст. 49 КК України, у вказаному кримінальному провадженні сплив 25 березня 2026 року.
З аналізу законодавства, що регулює питання закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, слідує, що строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Указаною нормою встановлено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами ст. 12 КК України, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності. Ці норми, як і положення ст. 49 КК України, є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов'язок розглянути відповідне питання.
Таким чином, оскільки статтями 284-288 КПК України встановлено сукупність підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді, а саме: наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах, то звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності за наявності сукупності вказаних умов є обов'язковим.
При цьому згода сторони обвинувачення на задоволення клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України чи визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення, кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 30 червня 2021 року у справі № 362/2406/17.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі № 735/1121/20 звертається увага на те, що визначені у статті 49 КК строки давності за змістом становлять проміжки часу, у разі спливу яких з моменту вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили особа звільняється від кримінальної відповідальності. Передбачаючи в цих випадках відмову держави від застосування заходів кримінальної репресії, законодавець виходить із того, що з плином часу вчинене в далекому минулому діяння перестає бути показником соціальної небезпечності особи, а тривала законослухняна поведінка людини в подальшому свідчить про її виправлення. В цьому разі притягнення особи до кримінальної відповідальності не узгоджується з принципом гуманізму та є недоцільним.
У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2021 року у справі № 644/7193/17 сформовано правову позицію, відповідно до якої звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.
Окрім того, Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 12.09.2022 у справі № 203/241/17 вказала, що згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК).
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше несудимий, з моменту вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення минуло понад 3 роки, у розшуку не перебував, докази, що обвинувачений протягом цього періоду ухилявся від слідства або суду, або вчинив нове правопорушення, відсутні, отже перебіг давності не зупинявся та не переривався.
Таким чином, суд вважає, що є підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження стосовно нього.
При винесенні остаточного рішення суд відповідно до ст. 126 КПК України своїм вироком або ухвалою вирішує питання щодо процесуальних витрат.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду вказала, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту (постанова Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 203/241/17).
Таким чином, процесуальні витрати на залучення експертів у даному кримінальному провадженні в загальному розмірі 35 448 грн. 24 коп. (1 510 грн. 24 коп.за проведення судової трасологічної експертизи від 11.04.2023 № СЕ-19-23/19072-ТР; 7 170 грн. 00 коп. за проведення судової трасологічної експертизи від 11.05.2023 № СЕ-19-23/20159-ТР; 7 648 грн. 00 коп. за проведення судової трасологічної експертизи від 10.05.2023 № СЕ-19-23/20150-ТР; 9 560 грн. 00 коп. за проведення ґрунтознавчої експертизи від 14.06.2023 № СЕ-19-23/19425-ФХД; 9 560 грн. 00 коп. за проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 09.11.2023 № СЕ-19-23/38175-ФХЕД) слід віднести на рахунок держави.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Таким чином, арешт, накладений ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 28.03.2023 ( ун. № 759/5467/23) після набрання ухвалою законної сили підлягає скасуванню.
У матеріалах справи наявний цивільних позов прокурора Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в сумі 131 304 грн 96 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ст. 129 КПК суд наділений правом вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні лише при ухваленні вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Тому, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду (ухвала Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №459/1486/20). За таких обставин цивільний позов прокурора підлягає залишенню без розгляду.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Запобіжні заходи стосовно обвинуваченого не застосовувались.
На підставі викладеного, керуючись ст.49 КК України, ст. ст. 284, 285, 286, 372 КПК України, суд
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження - задовольнити.
ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27, ч. 1 ст. 252 КК України, звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження № 12023105080000650, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.03.2023 року, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Позовну заяву прокурора Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в сумі 131 304 грн 96 коп. - залишити без розгляду.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва від 28.03.2023 (ун. № 759/5467/23) на автогрейдер марки «ДЗ-143», оранжевого кольору, днз. НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_1 , власником якого є КП ШЕУ Солом'янського району м. Києва, ідентифікаційний код 31806946, юридична адреса: м. Київ, Солом'янський р-н, вул. Народного ополчення, 16, який було поміщено на територію КП ШЕУ Солом'янського району м. Києва, що за адресою: м. Київ, вул. С. Хороброго (Народного ополчення), 16.
Процесуальні витрати на залучення експертів у даному кримінальному провадженні, в загальному розмірі 35 448 (тридцять п'ять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 24 коп., віднести на рахунок держави.
Речові докази:
- CD - R диски, з наявними відеозаписами та фото, - зберігати при матеріалах кримінального провадження;
- слід з найбільшими розмірами 300х270, який зафіксований у гіпсовому зліпку; слід з найбільшими розмірами 340х245, який зафіксований у гіпсовому зліпку; зразки ґрунту - знищити.
- автогрейдер марки «ДЗ-143», оранжевого кольору, днз. НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_1 , який зберігається на території КП ШЕУ Солом'янського району м.Києва, що за адресою: м.Київ, вул. С.Хороброго,16, - залишити власнику КП ШЕУ Солом'янського району м.Києва (ідентифікаційний код 31806946),
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1