СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/4786/26
пр. № 1-кп/759/986/26
02 квітня 2026 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових за №12026105080000157 від 11 лютого 2026 року стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Джанкой АР Крим, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, без місця реєстрації, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 06.02.1998 Джанкойським міським судом АР Крим за ч. 3 ст. 140; ч. 2 ст. 42 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;
- 19.12.2001 Джанкойським міським судом АР Крим за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- 11.11.2004 Джанкойським міським судом АР Крим за ч. 2 ст. 307; ч. 2 ст. 309; ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна, звільнений з місць позбавлення волі 18.10.2007 на підставі постанови Перевальського районного суду Луганської області від 10.10.2007 умовно-достроково на 1 рік 5 місяців 22 дні;
- 04.08.2009 Щорським районним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 185; ч. 2 ст. 307; ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці з конфіскацією майна, звільнений з місць позбавлення волі 05.05.2014 по відбуттю строку покарання;
- 21.05.2018 Голосіївським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, встановленням іспитового строку на 2 роки;
- 18.06.2019 Городнянським районним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 185; ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 років 6 місяців, звільнений з місць позбавлення волі 07.11.2022 по відбуттю строку покарання;
- 15.08.2024 Святошинським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік,
- 09.01.2026 Святошинським районним судом міста Києва ч. 1 ст. 309; ч.1 ст.71; п.5 ч.1 ст.72 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців;
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,
встановив:
Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним:
ОСОБА_3 будучи особою, яку протягом року було засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив і знову протягом року вчинив нове кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Так, ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, при невстановлених обставинах, але не пізніше 10.02.2026 незаконно придбав поліетиленовий пакет в якому знаходилась кристалоподібна речовина білого кольору яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якого заборонено - PVP.
Усвідомлюючи, що придбана ним речовина, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину PVP, відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, ОСОБА_3 маючи умисел спрямований на повторне незаконне зберігання психотропних речовин без мети збуту, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, поклав поліетиленовий пакет в якому знаходилась кристалоподібна речовина білого кольору із особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - PVP, до правої нагрудної кишені куртки, таким чином став зберігати при собі без мети збуту для особистого вживання вищезазначену психотропну речовину.
В подальшому, 10.02.2026 ОСОБА_3 був викритий працівниками поліції та в період часу з 16 год. 45 хв. до 17 год. 30 хв., знаходячись на ділянці місцевості за адресою: м. Київ, вул. Зодчих, 64, в присутності двох понятих, дістав з правої нагрудної кишені куртки та добровільно видав поліетиленовий пакет в якому знаходилась кристалоподібна речовина білого кольору, згідно висновку експерта від 13.02.2026 № CЕ-19/111-26/6844-НЗПРАП, особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якого заборонено - PVP. Маса PVP в речовині становить 0,385 г.
PVP, згідно зі Списком № 2 «Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» Таблиці І «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770, є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено. Психотропною речовиною, обіг якої обмежено та згідно Таблиці №2 Наказу Міністерства охорони здоров?я від 01.08.2000 №188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» розмір виявленого та вилученого PVP масою 0,385 г є більшим за невеликий розмір, що становить до 0,15 г, та достатнім для притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 309 КК України.
Дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.2 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.
Обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, визнав повністю, не оспорював викладені в обвинувальному акті обставини, надав покази за змістом яких, він дійсно 10.02.2026 знаходячись неподалік ділянки місцевості за адресою: м. Київ, вул. Зодчих, 64, під деревом знайшов поліетиленовий пакетик, в якому знаходились солі (PVP), та який він поклав до правої нагрудної кишені куртки з метою особистого вживання, проте невдовзі він був зупинений працівниками поліції, яким в подальшому добровільно видав психотропну речовину, обсяг PVP підтвердив. Зазначив, що про скоєне шкодує та щиро розкаявся, просив суворо не карати.
Згідно ст.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини та не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України. Суд також пересвідчився в тому, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, підстави вважати, що обвинувачений оговорює себе або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, відсутні. При цьому судом роз'яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини в апеляційному порядку.
З урахуванням вищевикладеного, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.
Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, яке виконує виправну функцію, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з метою визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України віднесено до категорії нетяжкого злочину, відношення обвинуваченого до скоєного, який критично оцінює свою поведінку, особу обвинуваченого, який неодружений, раніше судимий, непрацевлаштований, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря - нарколога не перебуває.
Обставиною, яка згідно ст. 66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_3 , є щире каяття, яке полягає у відвертому особистому осуді обвинуваченою своєї поведінки, негативному морально-психологічному ставленні до скоєного, розкриттям усіх обставин кримінального правопорушення.
Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , не встановлено.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за потрібне призначити ОСОБА_3 покарання в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 309 КК України, у виді позбавлення волі.
Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_3 був засуджений 09.01.2026 Святошинським районним судом міста Києва ч. 1 ст. 309; ч.1 ст.71; п.5 ч.1 ст.72 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців;
Згідно ч.1, ч.4 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Відтак, з огляду на викладене, на підставі ст.71 КК України, до покарання за цим вироком суд частково приєднує невідбуте покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 09.01.2026, яке відповідно до ч.1 ст.72 КК України становить 9 місяців позбавлення волі ( при складанні покарань за сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі),та призначає ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.
На думку суду, саме таке покарання є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення як підсудним, так й іншими особами нового злочину, досягнення мети, визначеної ст. 50 КК України.
Підстав для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням відповідно до вимог ст.75 КК України або ж застосування ст.69 КК України до обвинуваченого суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку статті 100 КПК України.
Згідно ч.2 ст. 124 КПК України, суд стягує з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні, які становлять 3565 гривень 60 копійок (за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № CE-19/111-26/6844-НЗПРАП від 13.02.2026).
Вирішуючи питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься й питання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд враховує, що до ОСОБА_3 під час досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 19.02.2026 (ун.№ 759/4171/26) застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 19.04.2026 року (включно) та взято під варту в залі суду.
З огляду на призначене ОСОБА_3 покарання, беручи до уваги відомості про особу обвинуваченої та фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне залишити без змін застосований до обвинуваченого запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373- 376 КПК України, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 2 (два) місяці.
На підставі ст.71 КК України, з урахуванням положень ч.1 ст.72 КК України, до покарання призначеного ОСОБА_3 за цим вироком, частково приєднати невідбуте ним покарання за вироком Святошинського районного суду м.Києва від 09.01.2026 року, та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дати взяття його під варту у даному кримінальному провадженні, тобто з 19 лютого 2026 року, зарахувавши у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід застосований стосовно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні в розмірі 3565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 60 коп.
Речові докази:
- особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,385 г, яку передано на зберігання в камеру схову речових доказів Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві,-знищити.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч.2 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя ОСОБА_1