СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кп/759/854/26
ун. № 759/1728/26
31 березня 2026 року Святошинський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025100000001408 від 09.11.2025 року відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.135, ч.3 ст.286-1 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор: ОСОБА_4
потерпіла: ОСОБА_5
представник потерпілого: ОСОБА_6
захисник: ОСОБА_7 ,
обвинувачений: ОСОБА_3 ,
встановив:
23.01.2026 року до Святошинського райсуду м.Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100000001408 від 09.11.2025 року відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.135, ч.3 ст.286-1 КК України.
Прокурор просить призначити судовий розгляд на підставі вказаного обвинувального акту, вважаючи, що по справі дотримані всі вимоги, передбачені ст. ст.32, 291 КПК України та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки останній обгрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та існують ризики можливого ухилення обвинуваченого від суду, незаконного впливу та потерпілих, свідків та експертів у даному кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Представник потерпілої ОСОБА_6 , думку якого підтримала потерпіла ОСОБА_5 , проти призначення справи до судового розгляду ат продовження строку тримання під вартою обвинуваченого не заперечував, а також просив визнати неповнолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 потерпілим у даному кримінальному провадженні та прийняти до розгляду цивільний позов потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином та шкоди внаслідок втрати годувальника, визнавши потерпілих цивільними позивачами, а обвинуваченого - цивільним відповідачем.
Захисник ОСОБА_7 , думку якого підтримав обвинувачений, заперечував проти призначення справи до судового розгляду та заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, як такого, що не відповідає положенням ст.291 КПК України, оскільки в порушення п.4, 5, 7 ч.2 ст.291 КПК України, а саме: на ст.12 не вказане по-батькові слідчого, який склав обвинувальний акт, в тексті обвинувального акта викладено лише зміст підозри, а також частину тих фактичних обставин правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 , та, попри наявність потерпілої у даному кримінальному провадженні, не зазначено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. По клопотанню представника потерпілого покладався на розсуд суду. Також заперечував проти клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, вказуючи на відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України та просив змінити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на інший запобіжний захід, не пов"язаний з триманням під вартою або визначити суму застави, ак альтернативу існуючому.
Прокурор, думку якого підтримала потерпіла, щодо клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору заперечував, вважаючи його безпідставним.
Заслухавши думку прокурора та потерпілої, заперечення захисника та обвинуваченого, суд вважає, що даний обвинувальний акт підлягає призначенню до судового розгляду, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає.
Вказане кримінальне провадження за підсудністю підлягає розгляду Святошинським районним судом м. Києва. Обвинувальний акт та додатки до нього складені у відповідності до вимог КПК України, при затвердженні прокурором обвинувального акту дотримані вимоги закону.
За таких обставин є достатні підстави для призначення даного обвинувального акту до судового розгляду.
Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст.27 КПК України, відсутні.
Враховуючи наведене, судом не встановлено допущення прокурором порушень вимог кримінально-процесуального закону під час звернення до суду першої інстанції з обвинувальним актом, який відповідає положенням ст.291 КПК України за своєю формою та змістом, разом із долученими до нього додатками.
Вказані захисником ОСОБА_7 обставини є суто формальними підставами для повернення обвинувального акта, оскільки не позбавляє суд першої інстанції можливості призначити справу до судового розгляду.
Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку, що клопотання адвоката про повернення обвинувального акту прокурору задоволенню не підлягає.
Щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 слід зазначити наступне.
Встановлено, що ухвалою суду від 09.02.2026 року задоволено клопотання прокурора та обрано обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якої спливає 09.04.2026 року.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд враховує вимоги п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.135 та ч.3 ст.286-1 КК України, які, відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжкого та тяжкого злочинів, що спричинив загибель людини.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». Також, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R (80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Таким чином, відповідно до вказаної рекомендації, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин, тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, тим більш суворий запобіжний захід може бути обраний щодо підозрюваного.
Також суд відповідно до вимог ст.178 КПК України приймає до уваги інші дані про особу обвинуваченого, зокрема міцність його соціальних зв'язків, вік та стан здоров'я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому при винесенні обвинувального вироку.
Враховуючи стадію судового розгляду, суд також вважає, що на даний час існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема, можливість обвинуваченого ОСОБА_3 ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), незаконно впливати на потерпілих, свідків та експертів, які ще не допитані у даному кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у виді тримання під вартою, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, на даний час в судовому засіданні не встановлено і що жоден з більш м"яких запобіжних заходів не достатній для запобігання ризикам, передбачених ст.177 КПК України.
На підставі ч.4 ст.183 КПК України суд не визначає розмір застави обвинуваченому ОСОБА_3 , оскільки він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який спричинив загибель людини.
Керуючись ст. ст. 314-316 КПК України, суд, -
постановив:
У задоволенні клопотання сторони захисту щодо повернення обвинувального акта прокурору - відмовити.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100000001408 від 09.11.2025 року відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.135, ч.3 ст.286-1 КК України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Святошинського районного суду м. Києва на 13 год 15 хв. 08 квітня 2026 року.
Справу розглядати суддею одноособово.
Викликати в судове засідання прокурора, потерпілих, їх представника, обвинуваченого та його захисника.
Визнати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 потерпілим у даному кримінальному провадженні.
Прийняти до розгляду цивільний позов потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_8 до ОСОБА_3 а про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином та шкоди внаслідок втрати годувальника, визнавши потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_8 цивільними позивачами, а обвинуваченого ОСОБА_3 цивільним відповідачем.
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 29.05.2026 року включно, та утримувати його в Державній установі "Київський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України.
У задоволенні клопотань сторони захисту про зміну обвинуваченому запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу обвинуваченому може бути оскаржена шляхом подачі апеляції до Київського апеляційного суду протягом п"яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 03.04.2026 року.
Суддя ОСОБА_1