печерський районний суд міста києва
Справа № 757/3878/26-к
пр. 1-кс-3066/26
13 лютого 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_5 від 28.04.2017 про закриття кримінального провадження № 42016100000001086, -
ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва в порядку ст. 303 КПК України зі скаргою на постанову слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_5 від 28 квітня 2017 року про закриття кримінального провадження № 42016100000001086, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.04.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.
В обґрунтування скарги зазначив, що досудове розслідування зазначеного кримінального провадження проведене неналежним чином, упереджено, не всебічно та в ході його здійснення не було встановлено всіх обставин.
Вказав, що слідчим не проведено у повному обсязі слідчі дії для з'ясування обставин пошкодження майна потерпілого, спосіб вчинення якого було засобом реалізації погрози життю і здоров'ю членам родини потерпілої, причетності до їх вчинення працівника правоохоронного органу. При цьому слідчим неправильно оцінені обставини пошкодження майна потерпілого як встановлення відсутності ознак складу кримінального правопорушення, адже дії із пошкодження майна були спрямовані на осіб, які перебувають (могли перебувати) поряд із таким майном і є попередженням про майбутню загрозу життю і здоров'ю у разі невиконання вимог працівника правоохоронного органу.
Вважає, що вказані потерпілим обставини вчинення кримінального правопорушення стосовно неї та членів родини свідчать про вчинення злочину, а спосіб вчинення протиправних дій із застосування вибухових засобів, спрямованих на потерпілого та членів сім'ї, завдавання шкоди їх життю і здоров'ю, є доказом неправомірності дій особи, яка їх скоїла, що виключає закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
Зауважується у скарзі також на помилковість попередньої кваліфікації дій за ст. 189 КК, а не за ст. 365 КК, яка є спеціальною статтею КК України у разі вчинення кримінального правопорушення працівником правоохоронного органу.
У зв'язку з цим ОСОБА_3 просив скасувати оскаржувану постанову.
02.02.2026 адвокат ОСОБА_3 через канцелярію суду подав доповнення до скарги на постанову про закриття кримінального провадження, в яких вказав таке.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000001086 від 21.04.2016 здійснювалося за фактом того, що співробітник правоохоронного органу, а саме старший слідчий прокуратури Одеської області ОСОБА_6 , перевищуючи свої службові повноваження, виходячи за їх межі, погрожував пошкодженням майна потерпілої та фізичною розправою стосовно неї та членів сім?ї. З афідевіта ОСОБА_7 від 24.08.2024 потерпілій стали відомі обставини, які існували в березні-квітні 2015 року і які мають істотне значення для розслідування. Так, в березні 2015 року компанія Dreymoor Fertilizers Overseas уклала угоду з компанією Expotrade Global Limited (реєстрація в Белізі) на постачання карбаміду аміаку від ПАТ «Одеський припортовий завод». Переговори від імені компанії Expotrade Global Limited проводив ОСОБА_8 . Після перерахування в квітні 2015 року компанією Dreymoor Fertilizers Over коштів, компанія Expotrade Global Limited підтвердила їх отримання, після чого зникла та ОСОБА_8 припинив відповідати на телефонні дзвінки. Внаслідок цього компанії Dreymoor Fertilizers Overseas заподіяні збитки в сумі 13 млн. євро. ОСОБА_8 створив компанію Expotrade Global Limited з реєстрацією в Белізі, яка за найменуванням співпадала з назвою аналогічної компанією Expotrade Global Limited з реєстрацією в Гонконзі (Китай ). 26.04.2015 ОСОБА_6 як працівник прокуратури через керівника компанії Dreymoor Fertilizers Overseas запропонував власнику цієї компанії ОСОБА_7 зв?язатися з ним по телефону. Після здійсненого контакту ОСОБА_7 та ОСОБА_6 домовились, що останній на початку травня 2015 року приїде до нього на зустріч в м. Москву. Така зустріч не була піблічною та офіційною. Під час зустрічі ОСОБА_6 стверджував, що ОСОБА_8 не причетний до обставин заподіяння шкоди компанії Dreymoor Fertilizers Overseas, а це все придумав ОСОБА_10 , фото якого показав у Фейсбуці. ОСОБА_6 за винагороду в сумі 300 000 євро запропонував ОСОБА_7 допомогу у викритті ОСОБА_11 та інших осіб, на що ОСОБА_7 відмовився. Після цього ОСОБА_6 вів комунікацію з ОСОБА_7 та надсилав йому повідомлення та інформацію, в тому числі й стосовно того, що він зустрічався із ОСОБА_8 та вони вирішили ситуацію, а також що ОСОБА_8 затриманий у Франції. Серед надісланих ОСОБА_7 повідомлень значну частину складали відомості стосовно ОСОБА_11 , а саме фото перебування останнього на відпочинку в колі друзів та знайомих, фото його будинку на стадії будівництва тощо.
Значний обсяг інформації стосовно ОСОБА_11 , переданої ОСОБА_7 , вказує на перебування ОСОБА_11 в сфері інтересів ОСОБА_6 , який діяв з корисливою метою, досягнення якої є можливим лише шляхом застосування погроз до членів сім?ї ОСОБА_11 , а саме дружини ОСОБА_12 , з метою спонукання впливу на останнього. ОСОБА_6 був пов'язаний з ОСОБА_8 . 07.03.2016 слідчим прокуратури ОСОБА_6 проведено обшук у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого присутній ОСОБА_13 , батько ОСОБА_11 . Під час обшуку у ОСОБА_14 відбулася розмова з ОСОБА_6 , та останній надав свій мобільний номер телефону НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , а також мобільний номер телефону ОСОБА_21: НОМЕР_3 . Того ж дня ОСОБА_13 надав ці номери телефонів ОСОБА_4 . 15.03.2016 ОСОБА_11 на його номер мобільного телефону з номеру НОМЕР_2 надіслано повідомлення з фотографією його будинку в м. Одесі, будівництво якого він здійснював, та висловленими на його адресу погрозами. 22.03.2016 з того ж номеру мобільного зв?язку НОМЕР_2 на мобільний телефон ОСОБА_4 надіслані такі самі фотографії будинку ОСОБА_11 з погрозами її чоловікові. 13.04.2016 на мобільний телефон ОСОБА_4 з мобільного номеру НОМЕР_4 надходили аналогічні повідомлення, які містили погрози їй та ОСОБА_11 . В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000001086 слідчим прокуратури м. Києва встановлено, що ОСОБА_6 використовує номери мобільних телефонів НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_4 , про що зазначено у постанові від 28.04.2017 про закриття цього провадження. Органом досудового розслідування у ході слідства не відпрацьовано вказану версію причетності ОСОБА_6 до вчиненого стосовно ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яка є достатньо переконливою та підтвердженою відповідними доказами.
Крім того, ОСОБА_6 в період здійснення досудового розслідування підтримував стосунки з певними особами країни агресора, які станом на 2016 рік здійснювали діяльність на території тимчасово окупованої АР Крим. Так, у ході підтримання стосунків з ОСОБА_7 , ОСОБА_6 в серпні 2016 року з використанням власного мобільного телефону повідомив про наявність потреби вирішити питання стосовно об?єктів нерухомого майна та зменшення тиску місцевої влади в Автономній Республіці Крим, яка перебувала під тимчасовою окупацією країни агресора. Зокрема в м. Севастополі АРК особами, з якими ОСОБА_6 підтримував стосунки, здійснювалося будівництво об?єктів нерухомого майна на загальну суму близько 4 млн доларів США, права на які були зареєстровані. Протее, органи місцевої влади тимчасово окупованої АРК заборонили подальше проведення будівництва та закрили будівельний майданчик, у зв?язку з чим необхідно було розблокувати будівництво та у подальшому викупити об?єкти нерухомого майна. На таку пропозицію ОСОБА_7 не погодився. Таким чином, заявник вважає, що ОСОБА_6 станом на серпень 2016 року підтримував стосунки з особами, які перебували на території тимчасово окупованій Російською Федерацією Автономної Республіки Крим, здійснювали господарську діяльність, сплачували до державного бюджету окупаційної влади податки і збори, чим сприяли в агресії проти України. Наведені відомості вказують на причетність ОСОБА_6 до вчиненого кримінального правопорушення стосовно ОСОБА_4 , а також містять факти протиправної діяльності на шкоду інтересам України. Заявник вказує, що ймовірно у слідства не було цих відомостей станом на 2017 рік, проте вони мали місце в період, коли здійснювалося досудове розслідування.
Отже, оскільки досудове розслідування за заявою потерпілої ОСОБА_4 проведено не в повному обсязі та з урахуванням наведених додаткових доводів, заявник вважає, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження підлягає скасуванню.
Особа, що звернулась зі скаргою, адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про розгляд справи без участі захисника, у зв'язку із його зайнятістю в інших судових засіданнях.
Особа, якою винесено оскаржувану постанову, чи інший повноважений представник Київської міської прокуратури в судове засідання не з'явились. Разом з цим на запит суду для вивчення під час розгляду скарги спрямовані матеріали закритого кримінального провадження.
Враховуючи принцип диспозитивності кримінального провадження, положення ч. 3 ст. 306 КПК України, слідчий суддя вважає можливим розглянути скаргу за відсутності сторін.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження, надходить наступних висновків.
Слідчими Генеральної прокуратури України здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження № 42016100000001086, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.04.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.
Досудове розслідування у вказаному провадженні розпочато на підставі заяви ОСОБА_4 , у порядку ст. 214 КПК, про те, що вона систематично отримує на власний номер мобільного телефону письмові погрози у формі текстових повідомлень з вимогами передачі грошових коштів за забезпечення її безпеки та безпеки її родини. До вказаних дій може бути причетний старший слідчий другого СВ СУ прокуратури Одеської області ОСОБА_6 .
Постановою заступника Генерального прокурора України ОСОБА_15 від 02.03.2017 підслідність даного кримінального провадження визначена за слідчими слідчого управління прокуратури м. Києва.
Вказана постанова разом із матеріалами кримінального провадження надійшли до прокуратури м. Києва 14.03.2017, а 20.03.2017 заступником начальника другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва ОСОБА_16 надано доручення слідчому ОСОБА_5 на проведення досудового розслідування, а також винесено постанову про призначення слідчої групи.
28.04.2017 слідчий в особливо важливих справах другого слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 виніс постанову про закриття даного кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв'язку з відсутністю в діях старшого слідчого другого СВ СУ прокуратури Одеської області ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.
Згідно ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Дану скаргу подано належною особою. Порушення строків її подання слідчим суддею протягом розгляду справи не встановлено, оскільки матеріали закритого кримінального провадження не містять підтвердження вручення ОСОБА_4 чи її представникам копії оскаржуваної постанови чи принаймні її скерування на адресу заявниці. До матеріалів долучено лише лист від 28.04.2017, в якому слідчий повідомляє, що кримінальне провадження закрито та постанову про закриття кримінального провадження можна отримати у слідчого. Натомість доказів направлення та вручення цього листа матеріали провадження також не містять.
Виходячи зі змісту ст. ст. 2, 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки всіх зібраних та перевірених доказів.
Частина 2 ст. 9 КПК України закріплює обов'язок прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Постанова слідчого про закриття кримінального провадження повинна бути вмотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).
Разом з цим, слідчим при закритті кримінального провадження зазначених вимог закону не дотримано, постанова від 28.04.2017 є такою, що винесена передчасно, на підставі не повно проведеного досудового розслідування, без всебічного, повного, об'єктивного дослідження даних.
Так, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат (п. 1-3 ч. 1 ст. 91 КПК).
Із постанови про закриття слідує, що ОСОБА_4 у заяві (повідомленні), що здійснене у порядку ст. 214 КПК, із усвідомленням, що ст. 383 КК встановлено кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, прямо вказує:
- систематично отримує на власний номер мобільного телефону письмові погрози у формі текстових повідомлень з вимогами передачі грошових коштів за забезпечення безпеки її та її родини.
- до вказаних дій може бути причетний старший слідчий другого СВ СУ прокуратури Одеської області ОСОБА_6 .
В ході допиту у порядку ст. 224 КПК ОСОБА_4 повідомила слідчому,:
- 20.02.2016 за місцем мешкання та роботи її чоловіка було проведено обшуки, під час яких за місцем мешкання було вилучено її особистий персональний комп'ютер типу ноутбук, особисті блокноти, флеш накопичувачі та інші особисті речі;
- обшуки проводились старшим слідчим прокуратури Одеської області ОСОБА_6 ;
- протягом кількох місяців після вказаних подій їй на особистий номер мобільного телефону надходять дзвінки та повідомлення від раніше невідомих осіб з номерів телефонів НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , з погрозами життю та здоров'ю її родини, образами та вимаганням грошових коштів у особливо великих розмірах;
- особистих зустрічей з особами, від яких надходили погрози, жодного разу не відбувалось.
Згідно ч. 3 ст. 224 КПК у разі допиту свідка він попереджається про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілий - за давання завідомо неправдивих показань.
Отже, надаючи такі відомості, ОСОБА_4 усвідомлювала правові наслідки своїх показань і прямо вказала як на можливу причетну службову особу, так і на конкретні засоби зв'язку, з використанням яких здійснювалося висунення погроз та вимог.
Також слідчий у постанові про закриття кримінального провадження посилається на показання свідка ОСОБА_17 , які кореспондують заяві (повідомленню) та допиту ОСОБА_4 .
Так, у постанові від 28.04.2017 вказується, що допитаний в якості свідка ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомив, що 18.07.2016 йому було видано довіреність від імені директора «Химальянс» ОСОБА_18 , за якою його було уповноважено на ведення переговорів з правоохоронними органами, юридичними та фізичними особами. В подальшому за проханням ОСОБА_18 зв'язувався з невідомими людьми по телефону НОМЕР_8 , з якого надходили погрози на номер телефону ОСОБА_4 . В коло обов'язків свідка входила необхідність встановлення контакту з вказаними особами. Особа, що відповіла на виклик на вказаний телефонний номер, представилась ОСОБА_19 та повідомила, що повідомить осіб, що уповноважили його на розмову з ним. Наступного дня свідкові подзвонили з номеру НОМЕР_9 та особа представилась як адвокат ОСОБА_20 , та повідомила, що дзвонить у зв'язку з «проблемами», що можуть виникнути у ОСОБА_4 . В ході перемовин ОСОБА_17 вказав, що просив знизити тиск на ОСОБА_4 . Особистих зустрічей з особами, з якими велись перемовини, з даного приводу не відбувалось.
Тобто, зі змісту таких показань свідка ОСОБА_17 слідує, що останній, будучи попередженим про кримінальну відповідальність згідно КК України, прямо вказав, що не лише був обізнаний про факт телефонних погроз на адресу ОСОБА_4 , а й особисто вступав у переговори з особами, які використовували ті самі канали зв'язку, з яких здійснювався тиск.
Таким чином, показання цього свідка є самостійним джерелом доказової інформації та об'єктивно підтверджують факт погроз, про які повідомляла ОСОБА_4 .
Згідно положень ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання. Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об'єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (постанову ВС від 28 березня 2019 року в справі № 154/3213/16).
Як наслідок, на переконання слідчого судді, із наведеної сукупності фактичних даних, отриманих із процесуальних джерел, передбачених ст. 84 КПК, а саме показань ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_17 , у кримінальному провадженні наявні об'єктивні відомості, які вказують на реальність систематичного психологічного тиску та погроз, що здійснювалися з використанням конкретних засобів зв'язку, а також на потребу перевірки зв'язку між цими погрозами та діями окремої посадової особи правоохоронного органу.
Це обумовлюється тим, що зазначені показання є взаємоузгодженими, походять від різних осіб та стосуються одних і тих самих істотних обставин події, зокрема характеру погроз, способу їх здійснення, каналів комунікації та відсутності особистих контактів із особами, що висували вимоги.
У такій ситуації ці дані не можуть розцінюватися як припущення або суб'єктивне сприйняття ОСОБА_4 , а становлять доказову основу, яка потребує всебічної перевірки шляхом проведення відповідних слідчих (розшукових) дій. Відтак, за наявності зазначених фактичних даних та їх процесуальних джерел, орган досудового розслідування був зобов'язаний здійснити ефективне досудове розслідування.
Однак, на противагу цьому, у постанові про закриття кримінального провадження слідчий формує такий висновок:
- в ході проведення досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для спілкування із своїми зв'язками користується мобільними телефонами із номерами НОМЕР_4 , НОМЕР_2 та НОМЕР_1 ;
- встановити осіб та власників номерів мобільних телефонів НОМЕР_10 , НОМЕР_5 , НОМЕР_7 , НОМЕР_9 не видалось за можливе;
- в ході досудового розслідування обставини на які посилався заявник, були ретельно перевірені слідчим шляхом, проте фактичних даних, які б прямо підтверджували факт того, що саме старший слідчий другого слідчого відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6 причетний до протиправних дій та свідчили б про вчинення вимагання службовою особою з використанням свого службового становища, не знайшли свого матеріального підтвердження.
Наведені у постанові про закриття кримінального провадження висновки слідчого є внутрішньо суперечливими, передчасними, а вчинюваний у провадженні об'єм слідчих та процесуальних дій є таким, що не відповідає стандарту ефективного досудового розслідування.
Матеріали провадження містять узгоджену сукупність фактичних даних, отриманих із належних процесуальних джерел (показання ОСОБА_4 , показання свідка ОСОБА_17 ), які підтверджують реальність телефонних погроз і вимагання, вказують на конкретні канали зв'язку, часові рамки, контекст подій та дозволяють сформувати чіткий напрям перевірки можливої причетності конкретної службової особи.
Водночас слідчий, визнавши у постанові, що ОСОБА_6 користувався абонентськими номерами, які збігаються з тими, з яких, за твердженням ОСОБА_4 , надходили погрози (номери НОМЕР_4 , НОМЕР_2 ), а також зазначивши про неможливість встановити осіб і власників низки інших номерів, дійшов висновку про «встановленість» усіх обставин та «недоцільність» подальших слідчих (розшукових) дій.
Це вказує не лише на неповноту досудового розслідування, а й про ігнорування ключових обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення питання про наявність або відсутність складу кримінального правопорушення. Дійшовши висновку про непричетність ОСОБА_6 до вчинення протиправних дій, слідчий жодним чином не проаналізував та не надав процесуальної оцінки обставині, що 2 з 4 номерів з якими ОСОБА_4 надходили погрози знаходились, за даними органу досудового розслідування, у користуванні ОСОБА_6 .
Із постанови про закриття не простежуються будь-які відомості про те, що: зазначені мобільні телефони ( НОМЕР_4 , НОМЕР_2 ) були викрадені, втрачені або перебували у користуванні третіх осіб; ОСОБА_6 заявляв про компрометацію своїх абонентських номерів; органом досудового розслідування перевірялися версії щодо можливого несанкціонованого використання цих засобів зв'язку.
Фактично, за цих обставин, слідчим залишено поза увагою обставини за якими фізичній особі надходять погрози з абонентських номерів, якими у т.ч. користується працівник правоохоронного органу, що об'єктивно вимагало окремої, поглибленої процесуальної перевірки, незалежно від остаточних висновків щодо персональної відповідальності конкретної особи.
Причетність інших осіб до розслідуваних подій слідчим взагалі не перевірялась.
З наведених підстав, твердження про відсутність складу злочину ґрунтується не на спростуванні факту протиправного впливу, а на формальному невизнанні причетності конкретного суб'єкта, без аналізу походження погроз, механізму їх здійснення та можливих осіб, які мали доступ до відповідних засобів зв'язку.
За відсутності перевірки версій щодо походження погроз, механізму використання відповідних абонентських номерів, доступу до них третіх осіб, а також без процесуальної оцінки наведених обставин, описаних в скарзі, висновок про відсутність складу кримінального правопорушення є передчасним.
Із вказаного можна зробити висновок, що слідчий не організував належним чином досудове розслідування означеного кримінального провадження, не перевірив доводи заявника у повному обсязі.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що державні органи завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (рішення у справі «Ассенов та інші проти Болгарії» (Assenov and Others v. Bulgaria), пп. 103 et seq.).
Крім того, вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, серед іншого, покази свідків та висновки судових експертиз (рішення у справах «Танрікулу проти Туреччини» (Tanrikulu v. Turkey) [ВП], заява № 23736/94, пп. 104 et seq., ECHR 1999-IV, та «Гюль проти Туреччини» (Gul v. Turkey), заява № 22676/93, п. 89, від 14 грудня 2000 року).
З урахуванням викладеного, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016100000001086, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.04.2016, не можна вважати проведеним повно, у зв'язку із чим скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану постанову слідчого про закриття кримінального провадження слід скасувати.
При новому розслідуванні належить виконати необхідні слідчі (розшукові) та/або інші процесуальні дії з приводу з'ясування обставин щодо наявності чи відсутності події кримінального правопорушення, в достатньому для встановлення всіх обставин описаної заявником події, виконати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, в залежності від встановлених даних прийняти законне та обґрунтоване рішення щодо подальшого провадження у справі, яке у будь-якому випадку має бути належним чином обґрунтованим з всебічним аналізом фактичних обставин справи та доводів ОСОБА_4 .
Зокрема, слід врахувати відомості, викладені в афідевіті ОСОБА_7 від 24.04.2008, який не був в розпорядженні слідства на час проведення досудового розслідування, проте засвідчує обставини, що мали місце в березні-квітні 2015 року і які мають істотне значення для розслідування кримінального провадження, оскільки безпосередньо вказують на те, що родина заявниці ОСОБА_4 була в сфері інтересів конкретної службової особи.
Водночас викладені у скарзі доводи щодо обставин можливого звернення ОСОБА_6 з власного мобільного телефону з питань «вирішення» проблем, пов'язаних із нерухомим майном у м. Севастополі, зокрема щодо зменшення тиску з боку так званих органів місцевої влади та розблокування будівельних робіт, за відсутності відповідних відомостей у матеріалах кримінального провадження не були предметом перевірки під час досудового розслідування. Разом із тим такі відомості, у разі їх отримання в установленому КПК України порядку, зокрема шляхом повторного допиту потерпілої та належного процесуального оформлення, мають стати предметом перевірки в межах досудового розслідування з подальшим вирішенням питання про їх внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за правовою кваліфікацією за ст. 111 КК України.
З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 303, 305, 306, 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_5 від 28.04.2017 про закриття кримінального провадження № 42016100000001086 - задовольнити.
Постанову слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_5 від 28.04.2017 про закриття кримінального провадження № 42016100000001086 - скасувати.
Матеріали кримінального провадження повернути до Київської міської прокуратури для визначення органу досудового розслідування та продовження проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016100000001086.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1