Справа №:755/3343/26
Провадження №: 2-а/755/257/26
"01" квітня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Церні В.А.
за участі:
представника позивача - Мартьянової Р.А.
представника відповідача - Мельника М.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про скасування рішення про примусове повернення іноземця та заборону в'їзду в Україну,
Позивач ОСОБА_1 , в особі свого представника - Мартьянової Р.А., звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області про скасування рішення про примусове повернення іноземця та рішення про заборону в'їзду в Україну.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27 вересня 2025 року Посольством України в Грузії позивачу видано довгострокову візу типу D-13 (навчання), з терміном дії до 25 грудня 2025 року, водночас, у перетині державного кордону України йому відмовлено на підставі рішення ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області №8010130100019331 про примусове повернення до країни походження або третьої країни, яке супроводжується рішенням про заборону в'їзду в Україну строком на три роки
№ 8010110100017860, затверджене 17 вересня 2025 року. Позивач вважає, що рішення від 17 вересня
2025 року №8010130100019331 про примусове повернення, яке супроводжується рішенням від 17 вересня 2025 року №8010110100017860 про заборону в'їзду в Україну строком на три роки, прийняте без належних на це правових підстав, є необґрунтованим, протиправним, передчасним, незаконним та підлягає скасуванню.
28 жовтня 2022 року громадянин Туркменістану ОСОБА_1 , в Посольстві України в Турецькій Республіці отримав довгострокову візу типу D-13 (навчання), з терміном дії до 25 січня 2023 року. Далі, з метою навчання 14 листопада 2022 року по зазначеній візі здійснив в'їзд в Україну та оформив посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , з терміном дії до 28 вересня 2025 року. Наказом № 183 Національна академія статистики, обліку та аудиту 03 липня 2025 року зарахувала ОСОБА_1 на перший курс першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, денної форми навчання, з терміном навчання з
01 вересня 2025 року по 30 червня 2029 року. Також 18 липня 2025 року місце проживання ОСОБА_1 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . 15 вересня 2025 року позивач, маючи чинну посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 з терміном дії до 28 вересня 2025 року, звернувся до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області для обміну посвідки та продовження навчання. Водночас, при обчислені строку перебування було з'ясовано, що посвідка № НОМЕР_1 у базі даних значиться недійсною, оскільки 09 липня 2025 року Центрально-південним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби на підставі подання приймаючої сторони - Центрально-українського національного технічного університету на підставі підпункту 1 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322, прийнято рішення № 350112000001415 про відкликання посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 . Рішення ЦПМ УДМС від 09 липня 2025 року стало підставою для складання 16 вересня 2025 року працівниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне стягнення ПР МКМ 017742 щодо порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства за частиною другою статті 203 КУпАП, а саме: проживання на території України без документів на право проживання (перебування). Позивачеві було вручено екземпляр постанови про адміністративне правопорушення № ПР МКМ 017742, де також зазначено, що розгляд справи відбудеться 16 вересня 2025 року об 13:00 за адресою: вул. Академіка Ромоданова, 17, м. Київ. Інші надані позивачу документи також було датовано 16 вересня 2025 року. У зв'язку з викладеним, з огляду на вимоги абзацу 1 пункту 68 Порядку від 25 квітня 2018 року № 322, позивач 17 вересня 2025 року о 06 год. 04 хв. перетнув пункт пропуску державного кордону України «Могилів-Подільський» на виїзд з України. 17 вересня 2025 року заступником начальника ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області Лемешем Д.Л. ухвалено рішення:
-о 13:20 год. рішення №8010110100017860 про заборону в'їзду в Україну строком на три роки, до
16 вересня 2028 року
-о 13:25 год. рішення №8010130100019331 про примусове повернення до країни походження або третьої країни, яким позивача було зобов'язано залишити територію України до 30 вересня
2025 року.
Тобто, з рішенням про примусове повернення, яке супроводжується забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки, затвердженого 17 вересня 2025 року, позивач фізично не міг бути ознайомлений, оскільки був відсутній на території України. Таким чином, позивач дотримався умов в'їзду, виїзду та перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, а відповідач, порушуючи норми адміністративного та міграційного законодавства, виніс постанову про накладання адміністративного стягнення та прийняв рішення про примусове повернення, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Зі змісту постанови ПН МКМ 017673 від 17 вересня 2025 року слідує, що позивач порушив вимоги пункту 68 Порядку від 25 квітня 2018 року № 322, а саме перевищив дозволений строк перебування більше як на 30 днів, після прийняття 09 липня 2025 року ЦМУ ДМС України рішення про відкликання посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 . Водночас, в матеріалах справи відсутні відомості про ознайомлення позивача з рішення ЦПМ УДМС від 09 липня 2025 року № 350112000001415 про відкликання посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , позивач з вказаним рішенням ознайомлений не був. Тобто, про таке рішення позивач дізнався лише 16 вересня 2025 року після чого покинув територію України в межах семиденного строку.
Водночас, рішення про примусове повернення №8010130100019331, супроводжується рішенням про заборону в'їзду в Україну від 17 вересня 2025 року №8010110100017860. Однак, позивач до кримінальної відповідальності не притягувався, під слідством та судом в Україні не перебуває, відсутні інші підстави стосовно обмеження його в'їзду в Україну. Також, в матеріалах справи відсутні докази вчинення позивачем проступку, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку.
З огляду на викладене просив позов задовольнити.
У порядку автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду з адміністративним позовом, відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області про скасування рішення про примусове повернення іноземця та рішення про заборону в'їзду в Україну, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 17 березня 2026 року на 11 год. 30 хв, сторонам роз'яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено процесуальні строки.
17 березня 2026 року судове засідання, призначене на 11 год. 30 хв., знято з розгляду, у зв'язку із періодом тимчасової непрацездатності головуючого судді Хромової О.О. Наступне судове засідання призначено на 01 квітня 2026 року на 14 год. 00 хв.
01 квітня 2026 року у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - Мартьянова Р.А., позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, надала пояснення, аналогічні до викладених у позовній заяві. Додатково наголосила, що позивач на законних підставах прибув на територію України з метою навчання, отримав відповідну посвідку № НОМЕР_1 з терміном дії до 28 вересня 2025 року, вступив до навчального закладу, водночас, до 16 вересня 2025 року не був обізнаний про рішення ЦПМ УДМС від 09 липня 2025 року про відкликання посвідки на тимчасове проживання. Після отримання інформації про недійсність документу одразу покинув територію України, тому його дії не порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, підстави для прийняття оскаржуваного рішення відсутні. Поряд з цим, останнє затверджено відповідачем лише 17 вересня
2026 року, тобто, вже після того, як позивач покинув територію України, не було оголошено чи вручено йому. Також відсутні будь-які підстави для застосування щодо позивача заборони в'їзду в Україну строком на три роки.
Представник відповідача - Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області Мельник М.М., у судовому засіданні просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представників сторін, приходить до такого висновку.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За нормою пункту 1 частини першої статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено частиною другою статті 55 Конституцій України та статтею 6 КАС України.
До матеріалів справи долучено копію паспорта громадянина Республіки Туркменістан
№ НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до наказу Центрально-українського національного технічного університету МОН України від 01 грудня 2022 року № 154-02і «Про поновлення з іншого ЗВО», громадянина Туркменістану ОСОБА_1 поновлено в університеті з 01 грудня 2022 року студентом 2 курсу, 3 семестр, група АТ-21, спеціальність 274 «Автомобільний транспорт», освітньо-професійна програма «Автомобільний транспорт» ID номер в ЄДБО 4925, освітній рівень «Бакалавр», денна форма навчання, комерційна форма. Навчання в університеті Докуз Ейлюль (Турецька Республіка).
До матеріалів справи також долучено Заяву-анкету від 06 грудня 2022 року № 100179578 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , для оформлення посвідки на тимчасове проживання терміном 15 днів, у якій останній просив внести до Єдиного державного демографічного реєстру інформацію про нього у зв'язку з оформленням посвідки на тимчасове проживання. Підстава для видачі посвідки зазначена - «навчання», місце проживання:
АДРЕСА_2 .
На зворотній стороні Заяву-анкету від 06 грудня 2022 року № 100179578 міститься примітка про прийняте рішення про оформлення посвідки на тимчасове проживання строком дії до 28 вересня 2025 року.
13 грудня 2022 року громадянина Республіки Туркменістан ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ),
ІНФОРМАЦІЯ_1 , документовано посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_1 терміном дії до 28 вересня 2025 року.
Заява-анкета від 06 грудня 2022 року № 100179578 містить розписку ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 26 грудня 2022 року про отримання посвідки № НОМЕР_1 від
13 грудня 2022 року.
Також до матеріалів справи долучено письмове зобов'язання проректора Центрально-українського національного технічного університету Левченка О.М. від 06 грудня 2022 року щодо особи ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , який в'їхав Україну 14 листопада 2022 року, віза типу Д- № Y04446606. Підстава для оформлення посвідки зазначена - навчання, термін, на який необхідно видати посвідку на тимчасове проживання - 28 вересня 2025 року, адреса житла, що надається іноземцю для проживання: АДРЕСА_2 .
На зворотній стороні зобов'язання від 06 грудня 2022 року також міститься примітка про прийняте рішення про оформлення посвідки на тимчасове проживання строком дії до 28 вересня 2025 року та розписка ОСОБА_1 від 26 грудня 2022 року про отримання посвідки № НОМЕР_1 від 13 грудня 2022 року.
27 червня 2025 року на підставі наказу Центрально-українського національного технічного університету МОН України № 81-02і «Про відрахування з університету», відраховано з університету з
30 червня 2025 року за невиконання індивідуального навчального плану іноземних здобувачів освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» механіко-технічного факультету, комерційне місце, денна форма навчання, відповідно до спеціальності 123 «Комп'ютерна інженерія», освітньо-кваліфікаційна програма «Комп'ютерна інженерія» ID номер в ЄДБО 3947, громадянина Туркменістану ОСОБА_1 .
Також до матеріалів справи долучено документ, викладений іноземною мовою без перекладу на українську мову «Invitation for study».
З довідки від 03 липня 2025 року, вих. № 321, виданої Національною академією статистики, обліку та аудиту Державної служби статистики України, встановлено, що громадянин Туркменістану ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є студентом першого курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти денної форми навчання, галузь знань D «Бізнес, адміністрування та право», спеціальність D3 «Менеджмент», освітньо-професійна програма «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності», на підставі наказу про зарахування від 03 липня 2025 року № 183. Термін навчання з 01 вересня 2025 року до 30 червня 2029 року.
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 21 липня 2025 року № 2025/009853174 місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 18 липня 2025 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .
Судом встановлено, що 09 липня 2025 року Центрально-південним міжрегіональним управлінням ДМС України прийнято рішення № 350112000001415 про відкликання посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 стосовно ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі підпункту 1 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322.
У рішенні від 09 липня 2025 року № 350112000001415 зазначено, що відповідно до пункту
68 Порядку від 25 квітня 2018 року № 322, іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про відкликання посвідки, повинні здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення, окрім випадку, визначеного підпунктом 5 пункту 63 Порядку від 25 квітня 2018 року № 322.
Суд враховує, що у рішенні від 09 липня 2025 року № 350112000001415 міститься примітка про його надіслання електронною пошто/поштою, водночас, доказів його надіслання до матеріалів справи не долучено.
Докази вручення ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішення від
09 липня 2025 року № 350112000001415 засобами поштового зв'язку чи електронної пошти в матеріалах справи відсутні.
З листа Центрально-південним міжрегіональним управлінням ДМС України від 04 листопада
2025 року, вих. 3 3501.5.2-9089/35.3-25, встановлено, що 07 липня 2025 року до ЦПМУ ДМС надійшов лист Центрально-українського національного технічного університету з клопотанням про відкликання посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 виданої на ім'я громадянина Туркменістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з відрахуванням з навчання за невиконання індивідуального навчального плану, наказ № 81-02І від 27 червня 2025 року.
У відповідності до вимог пункту 64 Порядку від 25 квітня 2018 року № 322, рішення про відкликання або визнання недійсною посвідки приймається Головою ДМС або уповноваженою ним особою, керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її відкликання або визнання недійсною. 09 липня 2025 року ЦПМУ ДМС прийнято рішення про відкликання посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 виданої на ім'я громадянина Туркменістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про відкликання посвідки відповідно до підпункту 1 пункту 63 Порядку від 25 квітня 2018 року № 322.
Керуючись пунктом 65 Порядку від 25 квітня 2018 року № 322, за відсутності електронної пошти було сформовано лист за вихідним № 3501.5.2-5244/35.3-25 від 09 липня 2025 року громадянину Туркменістану ОСОБА_1 на адресу зазначену в заяві-анкеті, а саме: АДРЕСА_2 та проінформовано приймаючу сторону, а саме Центрально-український національний технічний університет за вихідним № 3501.5.2-5242/35.3-25 від 09 липня 2025 року, про відкликання посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 .
Суд також враховує, що до матеріалів справи не долучено відомостей про номер поштового відправлення від 09 липня 2025 року, за вихідним № 3501.5.2-5244/35.3-25, направленого на ім'я ОСОБА_1 , та інформації про його стан, в тому числі відомості про вручення одержувачу, дату вручення, або причини повернення відправнику.
16 вересня 2025 року головним спеціалістом ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області Фроловою А.О., керуючись статтями 254, 255, 256 КУпАП складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ № 017742 про те, що 16 вересня 2025 року о 12-45 год. за адресою:
вул. Академіка Ромоданова, 17, м. Київ, виявлено громадянина Туркменістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на території України, а саме проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_4 , за що передбачена відповідальність відповідно до частини другої статті 203 КУпАП.
Протокол містить особистий підпис ОСОБА_1 та перекладача Ібрагімова Буніята. Також наявне клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи про адміністративне правопорушення, який призначено на
16 вересня 2025 року на 13-30 год., за його відсутності, про що він проставив особистий підпис.
У поясненнях від 16 вересня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначив, що прибув в Україну 11 жовтня 2024 року через пункт пропуску «Чоп (Тиса)» з метою навчання. На території України не здійснював трудову діяльність. Близьких та рідних не має. Проходив навчання у Центрально-українському національному технічному університеті за спеціальністю «Автомобільний транспорт» (витяг з наказу на зарахування № 155-02і від 01 грудня 2022 року) з 01 грудня 2022 року по 30 червня 2025 року. На вказаній підставі був документований посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_1 . 09 липня 2025 року на підставі підпункту 1 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322, відкликано посвідку на тимчасове проживання в Україні. Після закінчення законного терміну перебування територію України не покинув, чим порушив вимоги Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
З питань проживання терміну перебування в Україні не звертався. Для набуття статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні до відповідних органів ДМС документів не подавав.
16 вересня 2025 року заступником начальника ЦМУ ДМС України у місті Києві та Київській області Лемеш Д.Л., розглянувши справу про адміністративне правопорушення про порушення статті
4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», на підставі протоколу про адміністративне правопорушення ПР МКМ № 017742 від 16 вересня 2025 року винесено постанову серії ПН МКМ 017676 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за порушення, статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», пункту 68 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 203 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 100,00 грн.
Постанова не містить особистого підпису ОСОБА_1 про отримання її копії, водночас, до матеріалів справи долучено квитанцію від 18 вересня 2025 року № 6514334 на суму 5 100,00 грн про сплату штрафу ОСОБА_1
17 вересня 2025 року заступником начальника ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області Лемеш Д.Л. затверджено рішення головного спеціаліста ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області Макущенка О. № 8010130100019331 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, прийняте за результатами розгляду матеріалів щодо громадянина Туркменістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлено, що 16 вересня 2025 року співробітниками ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області встановлено громадянина Туркменістану ОСОБА_1 , який порушив законодавство України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні. У ході опитування пояснив, що прибув в Україну 11 жовтня 2024 року через пункт пропуску «Чоп (Тиса)» з метою навчання. На території України не здійснював трудову діяльність. Близьких родичів не має. Проходив навчання у Центрально-українському національному технічному університеті за спеціальністю «Автомобільний транспорт» (витяг з наказу на зарахування № 155-02і від 01 грудня 2022 року) з 01 грудня 2022 року по 30 червня 2025 року. На вказаній підставі був документований посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_1 . 09 липня 2025 року на підставі підпункту 1 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322, відкликано посвідку на тимчасове проживання в Україні. З питань проживання терміну перебування в Україні не звертався. Для набуття статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні до відповідних органів ДМС документів не подавав. За порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на території України працівниками ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області відносно громадянина Туркменістану ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 203 КУпАП (ПР МКМ № 017742 від 16 вересня 2025 року). За таких обставин громадянин Туркменістану ОСОБА_1 , порушив вимоги статей 4, 9, 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
З огляду на викладене, з метою забезпечення виконання положень статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина Туркменістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов'язано покинути територію України до 30 вересня 2025 року.
Рішення № 8010130100019331, затверджене 17 вересня 2025 року, також містить особистий підпис перекладача Ібрагімова Буніята.
Водночас, особистий підпис ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутній. Відомості про ознайомлення з текстом рішення № 8010130100019331, затвердженим 17 вересня 2025 року, також відсутні.
Водночас, суд враховує, що у розписці від 16 вересня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом проставлення особистого підпису засвідчив, що йому повідомлено, що за порушення законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інтересів національної безпеки України чи охорони громадського порядку, прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні прийнято рішення про його примусове повернення. Зобов'язується не пізніше 30 вересня 2025 року залишити територію України.
16 вересня 2025 року за результатами розгляду матеріалів щодо ОСОБА_2 заступником начальником Управління організації запобігання нелегальній міграції ЦМУ ДМС України у місті Києві та Київській області Чуйко В. також прийнято рішення № 8010110100017860 про заборону в'їзду в Україну.
Рішення від 16 вересня 2025 року № 8010110100017860 про заборону в'їзду в Україну затверджено заступником начальника ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області Лемеш Д.Л. 17 вересня 2025 року.
Встановлено, що 16 вересня 2025 року співробітниками ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області встановлено громадянина Туркменістану ОСОБА_1 , який порушив законодавство України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні. За порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на території України працівниками ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області відносно громадянина Туркменістану ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 203 КУпАП (ПР МКМ № 017742 від 16 вересня 2025 року).
16 вересня 2025 року у зв'язку з порушенням особою законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні та відсутністю підстав для подальшого перебування на території України, передбачених Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Туркменістану ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ураховуючи, що перебування ОСОБА_1 на території України може суперечити нормам міграційного законодавства, на підставі частини другої статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», вирішено заборонити громадянину Туркменістану ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в'їзд в Україну строком на 3 роки.
17 вересня 2025 року ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області направлено до Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України повідомлення про рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, а саме повідомлено, що відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборонено в'їзд на територію України на 3 роки до 16 вересня 2028 року.
18 вересня 2025 року ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області направлено до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України доручення на підставі статті 26 Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та рішення про заборону в'їзду в Україну щодо громадянину Туркменістану ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 16 вересня 2028 року.
З витягу від 18 лютого 2026 року щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України за період з 2021 року по 15 січня 2026 року, наданого Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетинав державний кордон України:
-14 листопада 2022 року через пункт пропуску «Маяки-Удобне» у напрямку в'їзд;
-29 грудня 2022 року через пункт пропуску «Лужанка» у напрямку виїзд;
-11 жовтня 2024 року через пункт пропуску «Чоп (Тиса)» у напрямку в'їзд;
-17 вересня 2025 року через пункт пропуску «Могилів-Подільський» у напрямку виїзд.
Отже, судом встановлено, що громадянин Республіки Туркменістан ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав на території України без відповідних документів на право проживання в Україні, постійного законного джерела існування, дозволу на працевлаштування, не мав. За отриманням статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту на території України до підрозділів ДМС України, не звертався.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України та Законом України «Про імміграцію», який визначає порядок набуття іноземцем права на імміграцію в Україну.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до частини першої статті 33 Конституції України, кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - це, зокрема, іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Відповідно до частин першої та третьої статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку (частина перша статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Згідно із частиною третьою статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в'їзд в Україну та виїзд іноземців та осіб без громадянства з України здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України. За правилами частин першої та другої статті 16 цього Закону, реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування в Україні на період існування обґрунтованих підстав для подальшого перебування.
Вказаною нормою визначено, що продовження строку перебування в Україні здійснюється на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та поданих документів в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядком продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150 визначено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: 1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи в разі в'їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України;
2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС; 3) на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року.
За визначенням, наведеними у пункті 14 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України та запобігання іншим протиправним діям, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в'їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду.
За змістом статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.
Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.
Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.
Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв.
З метою контролю за виконанням іноземцем та особою без громадянства рішення про примусове повернення службові особи органу охорони державного кордону чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, можуть супроводжувати такого іноземця та особу без громадянства по території України.
У разі прийняття рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, таким особам у паспортному документі проставляється відмітка про cкасування візи, вилучаються документи, що підтверджують законні підстави перебування в Україні, та вживаються заходи для скорочення строку тимчасового перебування на території України, скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні або скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні.
Примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).
Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частині двадцятій або двадцять четвертій статті
4 цього Закону, не можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, яка вчинила акт збройної агресії проти України, або в країну, яка не визнає територіальну цілісність та суверенітет України або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема, голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй «Про територіальну цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262.
В свою чергу, частиною першою статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» унормовано, що іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворенні або видані чи передані до країн: - де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; - де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; - де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; - де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150 (далі Інструкція № 353/271/150).
Згідно із пунктом 1.5 Інструкції № 353/271/150 іноземці можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну зокрема на підставі рішення територіальних органів, територіальних підрозділів ДМС, про примусове повернення або примусово видворенні на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду про примусове видворення.
Пункт 1.6 Інструкції № 353/271/150 вказує, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є: дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.
Примусове повернення з підстав, передбачених пунктом 5 цього розділу, здійснюється за рішенням органів ДМС, органу охорони державного кордону (стосовно іноземців, затриманих ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), органу СБУ з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, оформленням відповідних документів, доведенням цього рішення до іноземця та взяттям з нього зобов'язання про добровільний виїзд з України у визначений у рішенні строк, а також здійсненням подальшого контролю за фактичним виконанням іноземцем цього рішення.
Відповідно до пунктів 2, 3 Розділу ІІ Інструкції № 353/271/150, рішення про примусове повернення оголошується іноземцю протягом 72 годин з дати його ухвалення, за винятком випадків, коли місцезнаходження іноземця не встановлено, в присутності перекладача та/або законного представника (на вимогу особи) під підпис та обліковується посадовою особою органу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства (додаток 3).
Рішення про примусове повернення може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком на три роки.
Якщо рішення про примусове повернення супроводжується забороною в'їзду в Україну, у паспортному документі іноземця проставляється відмітка про заборону в'їзду.
З аналізу норм діючого законодавства вбачається, що уповноважені органи державної влади (міграційні органи, органи Служби безпеки України, органи охорони державного кордону) мають право прийняти рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства до країни проходження.
Правовою підставою для примусового повернення особи до країни походження або третьої країни може бути: 1) вчинення дій, що порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 2) вчинення дій, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; 3) якщо повернення особи є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Як уже зазначалося раніше, та не заперечувалося сторонами, громадянин Республіки Туркменістан ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетнув державний кордон України у напрямку в'їзду 14 листопада 2022 року через пункт пропуску «Мачки-Удобне», за межі території України не виїжджав, матеріали справи протилежних відомостей не містять.
Таким чином, термін законного перебування ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України тривав до 11 лютого 2023 року.
Відповідно до пункту 1 Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322, посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Пунктом 17 Порядку від 25 квітня 2018 року № 322 встановлено, що документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування в Україні.
Посвідка видається на строк відповідно до поданих документів, але не більш як на один рік, крім випадків, визначених цим пунктом.
Іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання, посвідка видається на період навчання, який визначається наказом закладу освіти про встановлення періодів навчання для іноземних студентів (пункт 4 Порядку від 25 квітня 2018 року № 322).
Судом встановлено,що 13 грудня 2022 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто, в межах законного терміну перебування на території України, отримав посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , у зв'язку із поновленням на навчання в Центрально-українському національному технічному університеті МОН України з 01 грудня 2022 року, про що свідчить наказ від
01 грудня 2022 року № 154-02і «Про поновлення з іншого ЗВО», що міститься в матеріалах справи.
Термін дії посвідки № НОМЕР_1 - до 28 вересня 2025 року.
Суд враховує, що місце проживання іноземця ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено: АДРЕСА_2 .
В контексті спірних правовідносин слід врахувати, що пунктом 32 Порядку від 25 квітня 2018 року № 322 встановлено перелік документів, які іноземець або особа без громадянства подають для оформлення посвідки.
Крім документів, зазначених у пункті 32, залежно від категорії іноземців та осіб без громадянства, визначених статтею 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", подаються, для іноземців або осіб без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання: 1) документ, що підтверджує факт навчання в Україні (засвідчені в установленому порядку копії наказу закладу освіти про зарахування та про встановлення періодів навчання для іноземних студентів); 2) зобов'язання закладу освіти повідомити ДМС про відрахування іноземця або особи без громадянства з такого закладу (підпункт 10 пункту 33 Порядку від 25 квітня 2018 року № 322).
Водночас, згідно з пунктом 34 Порядку від 25 квітня 2018 року № 322, у разі коли протягом строку дії посвідки в документах, зазначених у пунктах 32, 33 цього Порядку, змінилися відомості, такі документи подаються до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, який видав посвідку, протягом 10 днів з моменту настання змін з метою внесення змін до відомчої інформаційної системи ДМС.
У разі припинення підстав для тимчасового проживання іноземців та осіб без громадянства приймаюча сторона зобов'язана протягом 10 днів з моменту настання таких обставин письмово повідомити про це ДМС.
У контексті навчання приймаючою стороною є навчальний заклад.
Зокрема, підпунктом 1 пункту 63 Порядку від 25 квітня 2018 року № 322 встановлено, що посвідка відкликається ДМС або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про відкликання посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця або особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи.
Копія рішення про відкликання або визнання недійсною посвідки із зазначенням причин її відкликання або визнання недійсною надсилається ДМС, територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства на адресу особистої електронної пошти або рекомендованим листом (у разі відсутності електронної пошти) невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше трьох робочих днів з дня його прийняття (пункт 65 Порядку від 25 квітня 2018 року № 322).
Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами, 30 червня 2025 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , відраховано з Центрально-українського національного технічного університету МОН України на підставі наказу від 27 червня 2025 року № 81-02і «Про відрахування з університету».
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач не зазначав, що не був обізнаний із наказом від 27 червня 2025 року № 81-02і Центрально-українського національного технічного університету про відрахування з навчального закладу з 30 червня 2025 року, про оскарження такого наказу також не зазначає.
Водночас, з матеріалів справи також встановлено, що з 03 липня 2025 року ОСОБА_1 зарахований на навчання до Національної академії статистики, обліку та аудиту Державної служби статистики України. Також 18 липня 2025 року зареєстрував місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Всупереч вимогам пункту 34 Порядку від 25 квітня 2018 року № 322, протягом 10-денного строку до ЦПМУ ДМС, як органу, що видав посвідку, чи до будь-якого іншого органу ДМС України, з повідомленням про зміну обставин, які слугували підставою для видачі посвідки № НОМЕР_1 не звертався, матеріали справи доказів протилежного не містять.
Поряд з цим, судом встановлено, що 07 липня 2025 року до ЦПМУ ДМС надійшов лист Центрально-українського національного технічного університету, як приймаючої сторони, з клопотанням про відкликання посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 виданої на ім'я громадянина Туркменістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з відрахуванням з навчання за невиконання індивідуального навчального плану, наказ № 81-02І від 27 червня 2025 року.
На виконання вимог пункту 64 Порядку від 25 квітня 2018 року № 322, 09 липня 2025 року ЦПМУ ДМС прийнято рішення про відкликання посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 виданої на ім'я громадянина Туркменістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про відкликання посвідки відповідно до підпункту 1 пункту 63 Порядку від 25 квітня 2018 року № 322.
Також на виконання вимог пункту 65 Порядку від 25 квітня 2018 року № 322, ЦПМУ ДМС
09 липня 2025 року було сформовано лист за вихідним № 3501.5.2-5244/35.3-25, який адресовано ОСОБА_1 на адресу зазначену в заяві-анкеті, а саме: АДРЕСА_2 .
Імперативними вимогами пункту 68 Порядку від 25 квітня 2018 року № 322 встановлено, що іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про відкликання або визнання недійсною посвідки, повинні здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення (крім випадку, визначеного підпунктом 5 пункту 63 цього Порядку).
Суд враховує, що відомості про вручення ОСОБА_1 листа ЦПМУ ДМС від 09 липня 2025 року, вих. № 3501.5.2-5244/35.3-25, дату вручення, або причини повернення відправнику, в матеріалах справи відсутні.
Однак, з огляду на системне тлумачення положень пункту 4, 33, 34, 63 Порядку від 25 квітня
2018 року № 322, безумовною підставою для скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні у зв'язку із навчанням є припинення підстави для тимчасового проживання - навчання у відповідному навчальному закладі та імперативний обов'язок приймаючої сторони (у даному випадку навчального закладу) повідомити про припинення такої підстави.
Суд враховує, що з урахуванням припинення підстави для тимчасового перебування в Україні через завершення навчання у навчальному закладі приймаючої сторони (Центрально-український національний технічний університет) до 16 вересня 2025 року позивач ОСОБА_1 на виконання пункту
34 Порядку від 25 квітня 2018 року № 322, до органів ДМС України не звертався, про зміну обставин та документів, які слугували підставою для видачі посвідки, зміну обставин перебування в Україні та адреси місця проживання, не повідомляв.
Водночас, станом на дату розгляду справи відомості про оскарження ОСОБА_1 рішення Центрально-південним міжрегіональним управлінням ДМС України від 09 липня 2025 року
№ 350112000001415 про відкликання посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 також відсутні, питання його правомірності судом не досліджується.
У зв'язку з вказаними обставинами ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області складено протокол про адміністративне правопорушення від 16 вересня 2025 року ПР МКМ № 017742 та постанову від 16 вересня 2025 року ПН МКМ 017676 про накладення адміністративного стягнення.
У своїх письмових поясненнях від 16 вересня 2025 року ОСОБА_1 самостійно зазначив, що проходив навчання у Центрально-українському національному технічному університеті з 01 грудня 2022 року по 30 червня 2025 року. На вказаній підставі був документований посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_1 . 09 липня 2025 року на підставі підпункту 1 пункту 63 Порядку від 25 квітня 2018 року № 322, відкликано посвідку на тимчасове проживання в Україні. Після закінчення законного терміну перебування територію України не покинув.
В розрізі спірних правовідносин, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 січня 2020 року у справі № 343/2242/16, від 10 жовтня 2019 року у справі № 2340/2910/18, від 12 серпня 2020 року у справі № 755/14023/17, від 13 жовтня 2021 року у справі № 263/14519/20, від 13 квітня 2021 року у справі № 211/1113/18, від 26 січня 2022 року у справі № 200/9761/20-а, де Верховний Суд неодноразово зазначав, що саме на іноземця покладені передбачені діючим законодавством обов'язки щодо оформлення права на проживання (перебування) в Україні, а за відсутності волевиявлення та здійснення будь-яких дій такої особи з метою легалізації на території України (щонайменше звернення до міграційних органів з цього приводу), вказані права не можуть бути реалізовані шляхом незастосування державними органами до цієї особи наслідків незаконного перебування в Україні всупереч діючого законодавства.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність достатніх нормативно-правових підстав для прийняття оспорюваного рішення № 8010130100019331, затвердженого 17 вересня 2025 року, про примусове повернення до країни походження або третьої країни ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд також враховує, що під час притягнення до адміністративної відповідальності та прийняття суб'єктом владних повноважень рішення № 8010130100019331, затвердженого 17 вересня 2025 року, позивач був забезпечений перекладачем.
Обставина затвердження оскаржуваного рішення № 8010130100019331, шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису заступника начальника ЦИУ ДМС у місті Києві та Київській області, з урахуванням безпекової ситуації в країні, оголошенням повітряних тривог та тривалих знеструмлень електромереж, не може слугувати безумовною підставою для скасування такого рішення. Поряд з цим, шляхом проставлення особистого підпису ОСОБА_1 , у присутності перекладача підтвердив, що зі змістом рішення ознайомлений та зобов'язується виконати його, про що свідчить відповідна розписка від 16 вересня 2025 року, що міститься в матеріалах справи, факт її складення позивач не заперечував.
Таким чином, підстави для скасування рішення ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області від
16 вересня 2025 року № 8010130100019331, затвердженого 17 вересня 2025 року, про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства відсутні, суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено положеннями Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Водночас суд враховує таке.
Частиною другою статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.
Як уже зазначалось раніше, згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України та запобігання іншим протиправним діям, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в'їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду.
Вказаний перелік підстав для заборони в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України № 353/271/150 від 23 квітня 2012 (далі - Інструкція).
Пункт 1.6 Інструкції вказує, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є: дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.
З аналізу норм діючого законодавства вбачається, що уповноважені органи державної влади (міграційні органи, органи Служби безпеки України, органи охорони державного кордону), приймаючи рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства до країни проходження, не зобов'язані одночасно приймати рішення й про заборону в'їзду цієї особи на територію України.
Встановлена частиною другою статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» можливість прийняття рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну свідчить про наявність в органу Державної міграційної служби дискреційних повноважень. Тобто, суб'єкту владних повноважень надається свобода, оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів можливих рішень.
Виходячи з конструкції правової норми, закріпленої в частині другій статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну не є обов'язковою санкцією, а являється факультативною, яка може застосовуватись під час прийняття рішення про примусове повернення в країну походження, за наявності передбачених Законом підстав.
При цьому, статтею 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» не визначено підстави для заборони в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, а лише передбачено можливість встановлення такої заборони строком на 3 роки, у випадку прийняття рішення про примусове повернення.
За таких обставин, при прийнятті рішення про заборону в'їзду на територію України іноземця або особи без громадянства, щодо яких приймається рішення про примусове повернення в країну походження, суб'єкт владних повноважень повинен керуватися передбаченими законом підставами для заборони в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства, які визначені в статті 13 Закону.
Частиною першою статті 26 Закону визначено, що іноземець або особа без громадянства підлягає примусовому поверненню в країну походження за рішенням уповноваженого на це органу виключно за умови наявності у їх діях ознак порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або якщо вони суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Так, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 755/2810/19, згідно з усталеною судовою практикою, у рішеннях суб'єктів владних повноважень з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються та мотивування. Органи зобов'язані належним чином обґрунтовувати свої рішення, і хоча не вимагається повної його деталізації, але ж вони повинні відповідати на основні питання, які вирішується.
Суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення позивачем проступку, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку. Тобто матеріали справи не містять докази, які свідчать про наявність достатніх підстав для застосування до позивача заборони в'їзду в Україну терміном на три роки, тобто оскаржуване рішення в частині строку заборони в'їзду на територію України прийнято без дотримання принципу обґрунтованості та пропорційності свого рішення. При цьому, порушений позивачем законодавчо встановлений порядок перебування на території України є достатньою підставою для застосування заходів у вигляді примусового повернення у країну походження, та у спірних правовідносинах є необхідним і достатнім засобом реагування відповідача на вказане порушення, без необхідності заборони в'їзду в Україну терміном на три роки.
Таким чином, рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 16 вересня 2025 року № 8010110100017860, затверджене
17 вересня 2025 року, про заборону в'їзду в Україну громадянину Республіки Туркменістан ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 3 роки, є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, наведені представником позивача доводи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про скасування рішення про примусове повернення іноземця та рішення про заборону в'їзду на території України підлягає частковому задоволенню.
Керуючись Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Порядком оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322, статтями 2, 5, 6-11, 13-15, 90, 268-271, 288 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про скасування рішення про примусове повернення іноземця та заборону в'їзду в Україну, - задовольнити частково.
Скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 16 вересня 2025 року № 8010110100017860, затверджене 17 вересня 2025 року про заборону в'їзду в Україну строком на 3 (три) роки громадянину Республіки Туркменістан ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду виготовлено 01 квітня 2026 року.
Суддя О.О. Хромова