Номер провадження 1-кп/754/176/26
Справа № 754/9492/21
Іменем України
02 квітня 2026 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м. Києві кримінальне провадження №12021100030001509 від 04.06.2021 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорськ, українця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, не працює, без місця реєстрації, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого :
- 24.10.2006 року Червоноармійським районним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі;
- 16.02.2009 року Краснолиманським районним судом Донецької області за ч. 1 ст. 15 ч. 2 ст. 393, ч. 4 ст. 70 КК України до 8 років позбавлення волі, звільнений 14.10.2013 року по відбуттю строку покарання;
-18.11.2016 року Печерським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, 12.12.2017 року Апеляційним судом м. Києва покарання змінено на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 30.07.2018 року по відбуттю строку покарання, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку;
-14.11.2023 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за ч.4 ст. 186 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст. 185 КК України,
за участю сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_4
представника потерпілого: не з'явився,
сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Згідно з розпорядженням керівника апарату Деснянського районного суду м. Києва від 12.03.2026 № 9 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 754/9492/21. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2026 кримінальне провадження №12021100030001509 від 04.06.2021 року (справа № 754/9492/21) стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, передано на розгляд судді ОСОБА_1 .
Підставою проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи є звільнення судді ОСОБА_5 у відставку на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 23 грудня 2025 року за №2782/о/15-25 та згідно з наказом голови Деснянського районного суду м. Києва від 24 грудня 2025 року №334-к.
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_3 04.06.2021 року приблизно о 15 годині 00 хвилин, перебуваючи у приміщенні магазину «Новус», за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 1-А, побачив на полицях товари, після чого у ОСОБА_3 виник протиправний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , переслідуючи корисливий мотив діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, підійшов до однієї з полиць з товарами та впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу взяв з полиці дві плитки молочного шоколаду ТМ «Мілка карамель начинка мигдаль» вагою 300 грам кожна, вартістю 69 гривень, 72 копійки за одну плитку, дві плитки шоколаду ТМ «Мілка з наповнювачем крем-печиво» вагою 300 грам кожна, вартістю 58 гривень 10 копійок за одну плитку, дві плитки ТМ «Мілка з карамельно- арахісовою начинкою та рисом» вагою 276 грам кожна, вартістю 62 гривні 65 копійок за одну плитку, а всього товарів на загальну суму 380 гривень 94 копійки, що належать ТОВ «Новус Україна», після чого, поклав шоколадки до штанів в які був одягнутий. В подальшому, ОСОБА_3 , не розрахувавшись за товар, вийшов за межі торгівельної зали магазину, таким чином виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, однак злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівниками охорони магазину за межами розрахункових кас.
Дії ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 2 ст.15, ч. 2 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно.
Суд поставив на обговорення питання про закриття кримінального провадження на підставі п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з тим, що 09.08.2024 року набрав чинності Закон України, яким крадіжки на суму, що не перевищують 2 неоподатковуваних мінімуми, віднесено до дрібних крадіжок, за які передбачено адміністративну, а не кримінальну відповідальність.
Обвинувачений висловив бажання закрити провадження з наведених підстав.
Прокурор проти закриття провадження не заперечував.
Обвинуваченому ОСОБА_3 роз'яснено, що зазначена підстава для закриття провадження у справі є нереабілітуючою, тому обвинувачений має право на продовження судового розгляду в загальному порядку. Обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що не бажає продовжувати судовий розгляд та просив закрити провадження.
Представник потерпілого ОСОБА_6 , належним чином повідомлений про день та час розгляду кримінального провадження, в судове засідання не з'явися, подав заяву про розгляд справи без його участі.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ч.3 ст. 476-2 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини 1 статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 не заперечує проти закриття кримінального провадження із зазначених підстав, а навпаки клопоче про це.
За загальним правилом, закріпленим у ч.2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Разом з тим, відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За приписами ч.1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ретроактивний аспект).
Відповідно до частин 1, 6 ст. 3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Отже, відповідні зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, якими визначається максимальний поріг для кваліфікації діяння особи як адміністративного правопорушення, є зміною кримінального законодавства України із всіма наступними наслідками, в тому числі в частині їх зворотної дії у часі.
Водночас, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-IX (далі - Закон №3886-ІХ), який набрав чинності 09.08.2024 року, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст. 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Причому, визначаючи два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, треба виходити із того його розміру, який діяв на момент вчинення діяння.
Так, частиною 5 Підрозділу 1 Розділу XX Податкового кодексу України визначено, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України передбачена податкова соціальна пільга у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податковою року.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року у розмірі 2270 гривень.
Відповідно, 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб установленого на 1 січня 2021 року становить 1135 гривень.
Із зазначеного вбачається, що з 09.08.2024 особа підлягає адміністративній, а не кримінальній відповідальності за крадіжку, вчинену у 2021 році, якщо вартість викраденого майна не перевищує 2270 гривень. Викладене узгоджується з постановою Верховного Суду від 22 серпня 2024 року (справа №567/507/23, провадження № 51-7110км23) та постановою Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року (справа № 278/1566/21, провадження № 51-2555кмо24).
Тобто, з 09.08.2024 року змінився розмір вартості викраденого майна, який визначає кримінальну відповідальність за такі дії.
Отже, внесені законодавцем зміни до КУпАП України є зміною кримінального законодавства України, які призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону №3886-ІХ має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Як зазначалось вище, згідно з обвинувальним актом ОСОБА_3 інкримінується вчинення 04.06.2021 року крадіжки продуктів харчування на загальну суму 380 гривень 94 копійки і такі дії кваліфікувались за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України.
Згідно з п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Суд вважає, що оскільки Законом №3886-ІХ підвищилась межа, з якої настає кримінальна відповідальність за крадіжку, то вказані обставини є підставою для закриття кримінального провадження за п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Відповідно до ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Питання з речовими доказами суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись п. 4-1 ч. 1 ст. 284, статтями 370-372, 479 -2 КПК України, суд
Кримінальне провадження №12021100030001509 від 04.06.2021 року відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України закрити на підставі п. 4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння.
Речові докази: DVD-R диск з відеозаписом з камер відеоспостереження - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1