Справа №705/1459/26
2/705/2232/26
02 квітня 2026 року м. Умань
Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Годік Л.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача ТОВ «Бізнес Позика» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.06.2025 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 478305-КС-006 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до п.1 Договору кредитодавець надав позичальникові кредит у розмірі 24 000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності, на умовах сплати процентів та комісії за користування кредитом. Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав та надав відповідачу грошові кошти у визначеному розмірі шляхом перерахування на банківську карту. Відповідач, у свою чергу, зобов'язання належним чином не виконував, у повній мірі не повертав кредитні кошти та кошти за користування кредитом, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем станом на 15.02.2026 становить 46 534,50 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 20 824,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 14 576,80 грн.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 11 133,70 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Ухвалою судді від 11.03.2026 у справі відкрите спрощене позовне провадження, а також роз'яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву або пред'явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Розгляд справи по суті вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Позивачу направлено копію ухвали про відкриття провадження, а відповідачу копію ухвали та копію позову з додатками рекомендованими повідомленнями.
Станом на день розгляду справи відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Із досліджених доказів судом встановлено, що 25.06.2025 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 478305-КС-006 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.1 Договору, кредитодавець надав позичальникові кредит у розмірі 24 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності та платності, на умовах сплати процентів та комісії за користування кредитом.
На підтвердження укладення Договору позивачем надано Паспорт споживчого кредиту, в якому міститься інформація, обов'язкова для ознайомлення позичальником, відповідний Договір про надання кредиту № 478305-КС-006 та Анкету клієнта з відповідними даними позичальника.
Обумовлені кошти за вказаним договором позивачем були перераховані на вказаний відповідачем рахунок та його банківську карту, що підтверджується Підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів на суму 24 000,00 грн. через ТОВ «Профіт Гід» за Договором про надання платіжних послуг з переказу коштів.
Відповідач користувався кредитними коштами, проте у повній мірі не повертав позивачу заборгованість за договором, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилася заборгованість в загальному розмірі 46 534,50 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 20 824,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 14 576,80 грн.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 11 133,70 грн., що підтверджується наданим розрахунком заборгованості та Довідкою про стан заборгованості ОСОБА_1 за Договором про надання кредиту № 478305-КС-006 від 25.06.2025.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Із аналізу вказаної норми чинного законодавства слідує, що дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до вимог ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Як передбачено ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Закон України «Про електронну комерцію» є спеціальним законодавчим актом, що регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів та встановлює певні особливості щодо порядку та умов його укладення (підписання) у порівнянні із загальними правовими нормами щодо порядку укладення правочинів, визначені в чинному законодавстві України.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Саме цей спеціальний закон у сфері електронної комерції в статтях 11, 12 та 14 визначає, що: електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття (акцепт) цієї пропозиції, яка може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Відповідача належним чином ідентифіковано в інформаційно-телекомунікаційній системі Позивача.
25.06.2025 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 478305-КС-006 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора UA-3595, (направленого позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 вказаного ним у Заявці) електронного повідомлення СМС-повідомлення. Згідно з Правилами позичальник підтверджує, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу.
Відповідно до ч. 4 ст. 14 ЗУ «Про електронну комерцію», ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб'єкта електронної комерції.
Відповідач був ознайомлений з Паспортом споживчого кредиту та підписав його одноразовим ідентифікатором, що підтверджується візуальною формою.
За встановленими у цій справі обставинами кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебсайті позивача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого ТОВ «Бізнес Позика» надіслало відповідачу за допомогою засобів зв'язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач і використав для підтвердження підписання кредитного договору.
Тобто, із зазначеного вбачається, що між позивачем та відповідачем укладено договір позики у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.
Згідно доводів позовної заяви та долученого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить 46 534,50 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 20 824,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 14 576,80 грн.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 11 133,70 грн.
Однак, суд вважає, що стягнення з відповідача суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 11 133,70 грн. суперечить закону.
Так, відповідно до Закону України від 15.03.2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Такі ж положення містить п. 6-1 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
Із зазначеного слідує, що законодавцем звільнено позичальників від сплати суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 11 133,70 грн, яка була нарахована у період дії в Україні воєнного стану, у зв'язку з чим у позивача відсутні підстави для стягнення із відповідача 11 133,70 грн.
Таким чином оскільки у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 11 133,70 грн., то з відповідача необхідно стягнути заборгованість за кредитом у розмірі 35 400,80 грн., яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 20 824,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 14 576,80 грн.
Відтак суд вважає, що позов є частково обґрунтованим, позовні вимоги частково доведеними, а тому позовну заяву необхідно задовольнити частково.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2 025,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 76, 81, 89, 141, 263-265, 273, 274, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Бізнес позика» (код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за Договором № 478305-КС-006 про надання кредиту від 25.06.2025 у розмірі 35 400 (тридцять п'ять тисяч чотириста) грн. 80 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Бізнес позика» (код ЄДРПОУ 41084239) судовий збір у розмірі 2 025 (дві тисячі двадцять п'ять) грн.. 40 коп.
Копію рішення направити сторонам.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Леся Сергіївна Годік