Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/11157/25
Провадження № 2-сз/711/55/26
25.03.2026 м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Позарецька С.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про повернення судового збору, -
ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою про повернення йому судового збору у розмірі 605 грн. 60 коп., сплаченого 25.11.2025 за реквізитами Придніпровського районного суду м. Черкаси, а також просить сформувати та направити до відповідного органу Державної казначейської служби України електронне подання про повернення зазначеної суми судового збору.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
При подачі такої заяви заявником було сплачено судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп., що підтверджується квитанцією АТ «ПУМБ» від 25.11.2025 та даними листа Головного управління державної казначейської служби України у Черкаській області, датованого 18.03.2026.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.12.2025 справу за заявою ОСОБА_1 направлено за підсудністю до Соснівського районного суду м. Черкаси.
Відповідно до ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.12.2025 заявнику відмовлено у відкритті провадження за його заявою.
Крім того, ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.03.2026 ОСОБА_1 відмовлено в поверненні судового збору і, як зазначено, - у матеріалах заяви відсутні докази зарахування судового збору до Державного бюджету України, а також відсутня квитанція про сплату судового збору на реквізити Соснівського районного суду м. Черкаси.
Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору -громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відтак, держава ставить сплату судового збору як передумову звернення до суду, а тому й судовий збір повинен бути сплачений до подачі позовної заяви в суд. Позивач (заявник, скаржник) виконує свій обов'язок щодо сплати судового збору в момент зарахування визначеної Законом України «Про судовий збір» суми до спеціального фонду Державного бюджету України.
Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, що затверджений Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 787, розроблено на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України, статті 7 Закону України «Про судовий збір» та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375.
За загальним правилом позовні заяви подаються за місцем розташування відповідача (статті 26, 27 ЦПК України). Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання (частина 1 статті 316 ЦПК України). Однак суд може й не погодитись з вибором позивачем (заявником) підсудності справи, в такому випадку він повинен передати справу на розгляд іншому суду (стаття 31 ЦПК України) та самостійно направити в цей суд матеріали справи.
Стаття 9 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Зарахування коштів до Державного бюджету України свідчить по те, що з моменту їх зарахування вони стають коштами дохідної частини Державного бюджету України, однак повинні витрачатись на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади. При цьому, виходячи зі змісту зазначеної норми, законодавство не визначає, що кошти державного бюджету, які зараховані до Державного бюджету за розгляд певної справи певним судом, повинні витрачатись лише на функціонування цього суду.
Розміри судового збору, що надійшли за розгляд справ судами України, враховуються по кожному суду, за їх надходження, застосування пільг щодо сплати судового збору та їх використання суди звітують перед Державною судовою адміністрацією України (далі - ДСА України), а ДСА України - перед Державною службою статистики України (наказ Державної судової адміністрації України від 21.12.2012 № 172 (зі змінами) у редакції наказу ДСА України від 04.11.2022 № 404).
Однак це також не означає, що суди як органи судової влади, що здійснюють функції правосуддя, є автономними у цій своїй діяльності, оскільки кошти судового збору є коштами спеціального фонду Державного бюджету України в цілому та вони не спрямовуються лише на здійснення правосуддя виключно тим судом, що розглядає справу.
Відтак, виходячи з аналізу зазначеного законодавства, немає підстав вважати, що судовий збір при передачі справи за підсудністю іншому суду повинен сплачуватись повторно на рахунок того суду, де справа розглядається фактично. Перерозподіл сплачених коштів може здійснюватися ДСА України у визначеному нею порядку або у порядку, визначеному іншим компетентним органом держави.
Кошти судового збору, що сплачені позивачем на рахунок певного суду, вважаючи, що справа підсудна саме цьому суду, не відносяться до коштів, які повертаються на підставі Порядку № 787, за винятком випадків, коли судовий збір на рахунок суду, що передав справу за підсудністю до іншого суду, сплачено в більшому розмірі, а саме в розмірі, що перевищує розмір судового збору, встановленого законом.
Отже, судовий збір є сплаченим з моменту зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України, і суд, який отримав справу у випадку направлення справи за підсудністю, не має права вимагати повторної сплати судового збору за місцем розгляду справи.
Відповідно до п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав №10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», статтею 7 Закону № 3674-VI врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, визначених цією статтею, і перелік яких є вичерпним. Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується судом за результатами розгляду справи за клопотанням особи, яка його сплатила, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства (частина перша статті 7 Закону № 3674-VI "Про судовий збір"). Про таке повернення зазначається: в ухвалі, якою заява повертається або відмовляється у відкритті провадження у справі, за подання якої сплачується судовий збір; у резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом № 3674-VI); в ухвалі про повернення сум судового збору, постановленій як окремий процесуальний документ. Сплачена сума судового збору повертається не лише в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, а й у разі відмови у відкритті апеляційного та касаційного провадження (пункт 3 частини першої статті 7 Закону № 3674-VI "Про судовий збір"). При цьому поданий заявником платіжний документ, що підтверджує сплату судового збору, повертається заявнику, а до матеріалів справи приєднується належним чином посвідчена копія цього документа. Про заміну зазначеного документа копією здійснюється відповідна відмітка в описі справи. Законом № 3674-VI не передбачено граничного терміну повернення сплаченої суми судового збору.
В даному випадку, з листа Головного управління державної казначейської служби України у Черкаській області від 18.03.2026 вбачається, що кошти в сумі 605 грн. 60 коп. були перераховані і зараховані 26.11.2025 на рахунок (отримувач - ГУК у Черк.обл./Придніпр.р-н/22030101, код отримувача 37930566), що відкритий для обліку надходжень до спеціального фонду державного бюджету по коду бюджетної класифікації 22030101 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)», з призначенням платежу: «101 3325517873; судовий збір, за позовом ОСОБА_1 . Придніпровський районний суд м. Черкаси; 22030101».
Отже, достеменно встановлено, що при зверненні до суду із заявою в порядку окремого провадження ОСОБА_1 був сплачений судовий збір, який зарахований до спеціального фонду державного бюджету і з огляду на норми чинного законодавства, з врахуванням, зокрема, Порядку № 787 та висновків постанови ВП ВС від 18.01.2023 у справі № 170/129/21, саме суд, який постановив судове рішення про відмову у відкритті провадження у справі повинен вирішити й питання про повернення заявнику сплаченого судового збору. Відповідно, у Придніпровського районного суду м. Черкаси відсутні підстави для вирішення такої заяви ОСОБА_1 , бо цивільна справа № 711/11157/25 була за підсудністю направлена до належного суду і саме Соснівським районним судом м. Черкаси постановлено ухвалу від 30.12.2025 про відмову у відкритті провадження по справі, яка набрала законної сили.
При цьому, слід зазначити, що 07.01.2025 набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 № 606 «Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», зареєстрований в МЮ України 10.12.2024 за № 1888/43233. Даним наказом внесено зміни до механізму повернення судового збору у випадках, визначених статтею 7 Закону України «Про судовий збір».
Так, відповідно до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, з урахуванням зазначених змін (далі - Порядок № 787), органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого відповідним судовим органом. Таке подання формується відповідним судовим органом на підставі поданої платником (його уповноваженою особою) заяви про повернення коштів з бюджету, складеної із зазначенням усіх необхідних реквізитів, визначених пунктом 5 Порядку № 787.
Враховуючи зазначене, за наявності ухвали суду про повернення заявнику судового збору, сплаченого при подачі до суду заяви в порядку окремого провадження, при умові, що така ухвала набере законної сили, заявник із таким судовим рішенням та складеною ним заявою, разом із оригіналом або копією платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету, вправі звернутися до Придніпровського районного суду м. Черкаси, на рахунки якого сплачено судовий збір (за ККДБ 22030101 «Судовий збір»), що дасть підстави останньому подати до органу Казначейства електронне подання про повернення заявнику суми судового збору.
Таким чином, суддя вважає, що відсутні підстави для визначення підсудності цієї справи, за заявою ОСОБА_1 про повернення судового збору, за Придніпровським районним судом м. Черкаси, а тому вказана цивільна справа повинна бути передана до Соснівського районного суду м. Черкаси, як до належного суду, яким постановлене рішення за результатами вирішення заяви ОСОБА_1 про відмову у відкритті провадження у справі.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 ЦПК України).
Крім того, таке рішення суду повністю відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За нормами статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст. 4, 5, 27, 30-32, 187 ч. 9, 353, 354 ЦПК України суддя, -
Заяву ОСОБА_1 про повернення сплаченого судового збору по справі №711/11157/25, - передати за підсудністю на розгляд до Соснівського районного суду м. Черкаси, не пізніше п'яти днів після закінчення строку на оскарження цієї ухвали, а в разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст ухвали складено і підписано суддею 25.03.2026.
Суддя: С. М. Позарецька