Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/1061/26
Номер провадження2/711/1330/26
02 квітня 2026 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей,
10 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення дітьми повноліття (вхідний №5409/26, а.с.2).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що з 03.11.2008 до 17.01.2022 сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах. За час спільного проживання у сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Після припинення спільного проживання, за усною домовленістю між сторонами, відповідач фінансово підтримував дітей. Проте, починаючи з 01.01.2026, відповідач відмовляється від виконання батьківських обов'язків щодо утримання дітей, а відповідно і не надає фінансової допомоги на їх утримання.
Оскільки розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, беручи до уваги, що відповідач є працездатною особою, має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дітей, тому позивач вважає, що стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача є необхідним і достатнім у конкретній ситуації.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 лютого 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 09 год 00 хв 11 березня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м.Черкаси (а.с.14-15).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2026 року розгляд справи був відкладений до 12 год 20 хв 02 квітня 2026 року (а.с.22).
У визначений судом день та час позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, а саме: на виконання заявки позивача на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення від 10.02.2026 (а.с.1), виклик позивача ОСОБА_1 судом був здійснений шляхом направлення судової повістки про виклик до суду на номер мобільного телефону: НОМЕР_1 , що отримана цим учасником справи 11.03.2026 о 16 год 39 хв 38 сек і підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» (а.с.50 зворот), а також довідкою про доставку SMS, що отримана позивачем 11.03.2026 о 16 год 39 хв 38 сек (а.с.50).
Частиною 13 ст.128 ЦПК України передбачено, що за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має електронного кабінету, та технічної можливості повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи.
Водночас 02 квітня 2026 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи за її позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів проводити за її відсутності; позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення (вхідний №14324/26, а.с.51).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання 02 квітня 2026 року о 12 год 20 хв повторно не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без його участі до суду не подав, відзиву до суду не направив (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).
У зв'язку з цим, 02 квітня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , яке видане 16.03.2010 відділом реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції (а.с.4).
Юридичний факт, що батьками неповнолітнього ОСОБА_4 є сторони у справі, також підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00057181975 від 18.03.2026, що сформований відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Зокрема, з означеного засобу доказування суд встановив, що відомості про батька неповнолітнього ОСОБА_4 внесені до актового запису про народження на підставі спільної заяви про визнання батьківства №30 від 16.03.2010 (а.с.43-44).
Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , що видане 19.02.2013 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції, суд встановив, що батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сторони у справі (а.с.3).
Юридичний факт, що батьками малолітньої ОСОБА_3 є сторони у справі, також підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00057181445 від 18.03.2026, що сформований відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Зокрема, з означеного засобу доказування суд встановив, що відомості про батька малолітньої ОСОБА_3 внесені до актового запису про народження на підставі спільної заяви про визнання батьківства №29 від 30.01.2013 (а.с.39-40).
Також у судовому засідання суд безпосередньо дослідив копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , що видане 11.07.2024 Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зі змісту якого встановив, що 11.07.2024 був укладений шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , внаслідок укладення якого дружина змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_1 » (а.с.8).
Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.
Положеннями ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» №2402-III від 26.04.2001 передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частиною 2 ст.150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно зі ст. 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
З аналізу означених норм матеріального права суд робить висновок, що Сімейним кодексом України на законодавчому рівні закріплений принцип рівності прав та обов'язків батьків, а відповідно брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє батьків, а не лише той з батьків з ким проживає дитина.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
З аналізу положень ст. 181, 183, 184 СК України суд робить висновок, що за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі. Водночас спосіб стягнення аліментів судом визначається виключно за заявою одержувача аліментів, тобто у конкретному випадку - позивача.
Частиною 1 ст.182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 того ж Кодексу, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Визначаючи розмір та спосіб стягнення аліментів, суд враховує обов'язок обох батьків утримувати дітей до повноліття, розмір гарантованого законодавством України прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, те, що відповідач є особою працездатного віку та має можливість надавати матеріальну допомогу, а неповнолітній син ОСОБА_4 та малолітня дочка ОСОБА_3 вочевидь потребують такої допомоги зі сторони батька.
Частинами 2,3 ст.183 СК України передбачено, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Тому суд, зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні двох малолітніх дітей, взаємний обов'язок батьків щодо їх утримання, інші встановлені обставини, що мають значення в їх сукупності, вважає розумним та справедливим стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 та малолітньої дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину,щомісячно і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України відповідачем не надано суду доказів на спростування як розміру аліментів, який позивач просить суд стягнути з відповідача, а також незадовільних як стану здоров'я, так і матеріального стану відповідача та/або перебування на його утриманні інших малолітніх/неповнолітніх дітей та/або батьків тощо, тобто обставин, що підлягають врахуванню судом під час визначення розміру аліментів на утримання малолітніх дітей і обумовлені положеннями ст.182 СК України.
Частиною 4 ст.12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Суд звертає увагу учасників справи, що означеною нормою матеріального права безальтернативно визначений початок сплати аліментів за рішенням суду - від дня пред'явлення позову.
У зв'язку з означеними положеннями матеріального права, аліменти з відповідача слід стягувати, починаючи з 10 лютого 2026 року, тобто від дня пред'явлення ОСОБА_1 .
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Питання витрат на оплату судового збору суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.
Зважаючи на викладене, з відповідача на користь держави належить стягнути 1331 грн 20 коп судового збору.
Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь держави суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 141, 150, 180, 181, 182, 183, 191 СК України, ст. 13, 49, 76, 77, 80, 81, 82, 89, 133, 141, ч.8 ст.178, ст.247, 258, 264, 265, 280-284, 289, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 (однієї третини) всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 (п'ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного вікуна кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, тобто з 10 лютого 2026 року, і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Допустити рішення, в частині стягнення аліментів за один місяць, до негайного виконання
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне заочне рішення складене 02 квітня 2026 року.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Головуючий: О. В. Петренко