Справа № 569/9979/25
1-кп/569/645/26
01 квітня 2026 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту у кримінальному провадженні №62024240030000045 від 12.01.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пеньки, Старокостянтинівського району, Хмельницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , полковника, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України,
1. Суть клопотання
На розгляді Рівненського міського суду Рівненської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62024240030000045 від 12.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Звертаючись до суду із вказаним клопотанням, прокурор дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують застосування запобіжного заходу, а саме: 1) переховуватися від суду; 2) незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. При визначенні ймовірності переховування обвинуваченого від суду прокурор просив врахувати тяжкість покарання. Ризик незаконного впливу на свідків прокурор обґрунтовував можливістю впливати на свідків, оскільки обвинувачений ознайомившись із матеріалами кримінального провадження усвідомлений про місце проживання, що дає йому підстави незаконно на них впливати.
2. Позиція учасників судового засідання
Обвинувачений ОСОБА_4 , захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_5 не заперечували проти задоволення клопотання прокурора. Крім того, захисник ОСОБА_6 звернулася до суду з клопотанням про зміну способу виконання запобіжного заходу у виді домашнього арешту (в частині зміни місця проживання), вказала, що обвинувачений дотримався умов раніше застосованого запобіжного заходу, однак останній має житло в м. Івано-Франківськ, що виключає необхідність здійснювати орендну плату, крім того, поруч цього житла проживає родина обвинуваченого, з якою ОСОБА_4 бажає проводити більше часу, відтак просила задовольнити клопотання.
Прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав з наведених у ньому мотивів, не заперечував проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_6 .
3. Мотиви суду
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд дійшов таких висновків.
Ухвалою Рівненського міського суду від 09.02.2026 обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 09.04.2026.
У відповідності до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 178 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі стосовно індивідуальних особливостей підозрюваного/обвинуваченого.
Згідно з положеннями ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Домашній арешт, відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК України).
За змістом ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії домашнього арешту не може перевищувати 2-х місяців, у разі необхідності він може бути продовжений в межах досудового розслідування, але не більше 6 місяців. Разом з цим законодавцем не вказаний максимальний строк домашнього арешту під час судового розгляду, який може продовжуватись до закінчення провадження.
Це кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, ОСОБА_4 вручено обвинувальний акт і він має процесуальний статус обвинуваченого.
Суд зауважує, що у клопотанні прокурора порушено питання про обґрунтованість пред'явленого обвинувачення з посиланням на відповідні докази, зібрані органом досудового розслідування. Однак, з огляду на стадію кримінального провадження питання обґрунтованості обвинувачення не може бути предметом вирішення, оскільки докази, які, на думку сторони обвинувачення, його підтверджують, будуть досліджуватися в порядку §3 глави 28 КПК України, і лише за наслідком судового розгляду буде вирішено питання стосовно доведеності обвинувачення.
У зв'язку із цим суд надаватиме оцінку винятково питанню продовженню існування заявлених прокурором ризиків.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
Суд враховує, що згідно практикою Європейського суду з прав людини, повторне зазначення в ухвалі про продовження запобіжного заходу одних і тих самих ризиків, з обґрунтуванням продовження їх існування, не становитиме порушення права на свободу та на особисту недоторканість (рішення ЄСПЛ «Штепа проти України», «Войкін проти України»).
На думку суду, ризик переховування обвинуваченого від суду досі є реальним з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , та суворість можливого покарання. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, яке зважаючи на санкцію відноситься до тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.
Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді потенційного ув'язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі, у перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Оцінюючи можливість впливу на свідків суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Відтак, ризик впливу на свідків існує не лише на етапі досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, та те, що на даний час свідки в судовому засіданні не допитані, існує реальна можливість безпосереднього впливу ОСОБА_4 на свідків з метою схилити їх до зміни показань чи відмови від дачі показань.
З огляду на встановлені судом обставини, суд вважає, що запобігти вказаним ризикам можливо шляхом продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час доби.
Оцінюючи можливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, суд вважає, що інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі, особиста порука, особисте зобов'язання, застава не зможуть належним чином забезпечити досягнення мети застосування запобіжного заходу. Адже, у випадку їх застосування, з огляду на встановлені судом ризики, відсутні будь-які стримуючі стимули від неналежного виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, а так само відсутній належний контроль за їх дотриманням.
У зв'язку із продовженням обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, та встановлення ризиків кримінального провадження, суд вважає за необхідне продовжити дію обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 201 КПК України обвинувачений до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Відповідно до ухвали Рівненського міського суду від 09.02.2026 при постановленні рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_4 визначено місцем перебування обвинуваченого адресу: АДРЕСА_2 .
Поряд із цим, з долученого до матеріалів клопотання захисника ОСОБА_6 договору оренди житлового приміщення (квартири) №1 від 30.03.2026, судом встановлено, що ОСОБА_4 укладено договір оренди, згідно якого ним орендовано квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . Строк дії договору до 31.12.2027.
Враховуючи обставини належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 під час судового розгляду справи, відсутність нарікань на його поведінку з боку суду та сторони обвинувачення, відсутність фактів затягування судового розгляду зі сторони останнього, беручи до уваги наявність укладеного договору оренди житлового приміщення, суд вважає за можливе врахувати клопотання сторони захисту про зміну способу виконання запобіжного заходу, визначивши місцем перебування обвинуваченого під домашнім арештом адресу: АДРЕСА_3 .
Продовжуючи обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, суд виходить із того, що такий запобіжний захід має найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, таке втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 194, 331, 372, 392 КПК України, суд,
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Пеньки, Старокостянтинівського району, Хмельницької області, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , полковнику, раніше не судимому, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 , в період часу з 23 год 00 хв по 07 год 00 хв, крім випадків увімкнення повітряної тривоги для слідування в укриття за межами місця перебування домашнього арешту та звернення за медичною допомогою, строком на 2 (два) місяці, до 01 червня 2026 року включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , строком на 2 (два) місяці, дію обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися за межі Івано-Франківської області без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватись від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення.
- носити електронний засіб контролю.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону з групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024240030000045 від 12.01.2024.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захисникам, прокурору негайно після її оголошення, а також направити до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області для виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_7