Справа № 529/248/26
Провадження № 2-а/529/3/26
іменем України
02 квітня 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Петренко Л.Є.,
секретаря - Звягольської В.А.,
з участю позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
встановив:
20.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 11.03.2026.
Свої вимоги мотивував тим, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нього винесено постанову про адміністративне правопорушення від 11.03.2026 за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. За змістом постанови, він як військовозобов?язаний, будучи належним чином повідомлений про необхідність явки 24.11.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для звірки даних та проходження ВЛК не з?явився. Також у постанові зазначено, що він був належним чином повідомлений про повістку через поштове повідомлення, яке повернуто з відміткою про відсутність адресата. Зазначає, що його вина у вчиненому правопорушенні відсутня, оскільки він повістку по пошті не отримував, окрім того не міг з?явитися 24.11.2025 через хворобу про що надає виписку стаціонарного хворого.
З огляду на вказане просить визнати протиправним та скасувати постанову № 799 від 11.03.2026 якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафа в розмірі 17 000 грн та закрити провадження по справі за відсутності складу та події адміністративного правопорушення.
23.03.2026 ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
30.03.2026 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає. Позивачу засобами поштового зв?язку було направлено повістку № 6540860, відповідно до вимог якої йому належало з?явитись 13.02.2026 року о 09:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак вимоги, викладені у повістці, позивач не виконав, свого військового обов?язку ним дотримано не було. У разі неприбуття громадянин зобов?язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування або у будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує 7 календарних днів. Позивач не з?явився за адресою, визначеною у повістці та не повідомив про наявність поважних причин для неявки. Повістка, яка направлялась позивачу, повернута без вручення за закінченням терміну зберігання. Згідно з абз. 3 п.п. 2 п. 41 Постанови КМУ від 16.05.2024 року № 560 «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» у разі надсилання повістки засобами поштового зв?язку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов?язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
За вчинення зазначеного адміністративного правопорушення на позивача був складений протокол № 799 від 06.03.2026 в якому його було ознайомлено з вимогами ст. 268 КУПАП та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 11.03.2026 року о 10.00 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 . Складений протокол позивач отримав, до його змісту зауважень не мав, про що свідчить особистий підпис позивача на відповідному протоколі. Отже, позивач був належним чином оповіщений про розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, йому роз?яснені його права, передбачені статтею 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо позивача був проведений з дотриманням чинного законодавства і, відповідно, після розгляду справи про адміністративне правопорушення була складена постанова № 799 від 11.03.2026. Таким чином позовні вимоги вважає необгрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав. Вказав, що 05.03.2026 дізнався, що перебуває у розшуку, тому 06.03.2026 самостійно прийшов до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де йому повідомили, що у лютому направлялася на його ім?я повістка, але він не прийшов, тому склали протокол про адміністративне правопорушення. Він зазначав, що ніякої повістки не отримував, пошта жодних повідомлень не присилала. Після чого декілька днів проходив ВЛК. 20.03.2026 на пошті він отримав конверт, де була постанова від 11.03.2026 про накладення штрафа 17000 грн. В цій постанові вказано, що він мав з?явитися до РТЦК 24.11.2025, а повістка виписана на 13.02.2025. Просить скасувати оскаржувану постанову, бо вона незаконна. Також не наполягав на стягненні з відповідача судових витрат.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, направив заяву про розгляд справи у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить до наступного висновку.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Судом встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 складено повістку № 6540860 за адресою: АДРЕСА_1 про виклик на 13.02.2026 року о 09:00 год до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, яка відповідно до опису вкладення до рекомендованого відправлення направлена позивачеві та 19.02.2026 повернута відправнику з відміткою: закінчення терміну зберігання (а.с. 21,23).
06.03.2026 старший офіцер відділення мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 складено відносно ОСОБА_1 протокол № 799, в якому зазначено, що 06 березня 2026 року о 09 год. 20 хв. в ході перевірки документів ОСОБА_1 встановлено, що військовозобов?язаному ОСОБА_1 засобами поштового зв?язку направлено повістку, відповідно до якої йому 13.02.2026 о 09 год. 00 хв. належало з?явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних. Станом на 06 березня 2026 року військовозобов?язаний ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з?явився, про причини неприбуття не повідомив, чим порушив правила перебування військовозобов?язаних на військовому обліку відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» чи ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с.20)
11.03.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 складено постанову № 799 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафа в розмірі 17 000 гривень (а.с.22)
Відповідно до вищевказаної постанови зазначено, що 06 березня 2026 року в ході перевірки документів ОСОБА_1 , що 13.02.2025 року військовозобов?язаний повинен був отримати повістку у відділені Укрпошти відповідно до якої йому належало з?явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 24.11.2025. о 09:00 для звірки даних та з питань проходження військово лікарської комісії. У поштовому повідомленні було поставлено відмітку про повернення, у зв?язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, тобто був оповіщений належним чином.
Військовозобов?язаний ОСОБА_1 на визначену дату не з?явився, про причини неприбуття не повідомив, чим порушив правила перебування військовозобов?язаних на військовому обліку відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487. ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу». ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Отже з оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності саме за неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 за викликом на 24.11.2025 без поважних причин.
Також судом встановлено, що в період з 07.11.2025 по 24.11.2025 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в ДУ «Інститут урології ім.Возіанова» (а.с.10)
Відповідно до довідки ВЛК ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію 14.10.2024, де зазначено, що останній придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв?язку, оперативного забезпечення, охорони. Непридатний до служби у підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах (а.с. 9).
Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.
Обов'язки щодо правил військового обліку визначені в ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», де зокрема визначено і те, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Аналогічний обов'язок визначений і у Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою КМУ від 30 грудня 2022 р. № 1487, де визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані: військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку.
З аналізу вищезазначених норм вбачається обов'язок громадян під час мобілізації з'явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктами 27, 23, 24, 34, 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України під 16.05.2024 року № 560, визначено, що під час мобілізації громадяни викликаються з метою взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки).
Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
Згідно з пп.2 п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є, у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
-день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
-день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
-день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка); інші обставини, що позбавили його можливості особисто прибути у визначений строк.
У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
У свою чергу, згідно з вимогами вищевказаних нормативних актів, з дня проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою зареєстрованого місця проживання, особа вважається такою, що належним чином повідомлена (оповіщена) про необхідність з'явитися до ТЦК.
Нормою ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. Порушення вказаної норми, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дана норма є бланкетною та відсилає до іншого законодавства, яке зокрема, регулює порядок проведення мобілізації.
У відповідності до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно оскаржуваної постанови № 799 від 11.03.2026 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП за те, що 13.02.2025 року військовозобов?язаний повинен був отримати повістку у відділені Укрпошти відповідно до якої йому належало з?явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 24.11.2025. о 09:00 для звірки даних та з питань проходження військово лікарської комісії. Військовозобов?язаний ОСОБА_1 на визначену дату не з?явився, про причини неприбуття не повідомив.
Проте у протоколі № 799 від 06.03.2026 зазначено, що 06 березня 2026 року о 09 год. 20 хв. в ході перевірки документів ОСОБА_1 встановлено, що військовозобов?язаному ОСОБА_1 засобами поштового зв?язку направлено повістку, відповідно до якої йому 13.02.2026 о 09 год. 00 хв. належало з?явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних.
Тобто, вказані протокол та постанова містять істотні розбіжності у датах на яку позивача було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_2 - у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 мав з?явитися 13.02.2026, а у постанові 24.11.2025.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1-3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008р., заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
У своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує на тому, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд. Суть порушення, яке має значення для справи, формулюється у протоколі про адміністративне правопорушення. Саме цей документ встановлює в чому таке полягає, тоді як суд, покликаний перевірити постанову, в якій відтворено з протоколу факт правопорушення, маючи повноваження щодо встановлення наявності/ відсутності вини особи у скоєному.
Отже суд не може вийти за межі обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі чи постанові про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Ба навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.
За встановлених обставин у справі суд доходить висновку, що фабула оскаржуваної постанови (відображення суті правопорушення) містить неправильне посилання на обставини вчинення адміністративного правопорушення, а саме містить розбіжності у даті повістки, згідно якої ОСОБА_1 мав обов?язок з?явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Такі розбіжності є істотним порушенням норм закону та не можуть бути розцінені судом, при перевірці правильності притягнення особи до адміністративної відповідальності, як технічна помилка.
Отже, оскільки фабула оскаржуваної постанови, не відповідає фактичним обставинам вчиненого адміністративного правопорушення, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 складаючи постанову № 799 від 11.03.2026 про адміністративне правопорушення відносно позивача змінив обставини, встановлені у протоколі № 799 від 06.03.2026, відтак у суду не має правових підстав визнавати оскаржувану постанову правомірною.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Зважаючи на наведене, суд вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесеної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, не доведено наявність складу порушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, у зв'язку з чим оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ухвалив:
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 799 від 11.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Головуюча Л.Є. Петренко