Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/882/25
Провадження № 1-кп/382/65/26
03 квітня 2026 року м. Яготин
Яготинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у кримінальних провадженнях № 12025111100000603 від 27.03.2025 року та № 12025111100000693 від 11.04.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
У провадженні Яготинського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_4 , обвинуваченого у кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 357 КК України.
Прокурор в судовому засіданні подав клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб. Клопотання обґрунтовано тим, що існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_4 усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинені ним злочини, які за ступенем тяжкості є тяжкими злочинами (так, за ч. 4 ст. 185 КК України передбачено позбавлення волі на від п?яти до восьми років, за ч. 4 ст. 186 КК України передбачено позбавлення волі на від семи до десяти років), може намагатись уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки до суду. З метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені ним злочини ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків (з якими перебуває у товариських відносинах), потерпілих (двоє з них, є особами похилого віку). Йому достовірно відомо місце проживання останніх, а тому він може незаконно впливати на них, змушуючи їх, із застосуванням фізичного чи психологічного примусу, або переконання чи умовляння, змінювати свої показання, давати неправдиві показання або відмовитися від дачі будь-яких показань у суді. ОСОБА_4 неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, за що відбував реальну міру покарання. Крім того, ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду від 28.03.2025 ОСОБА_4 обрано міру запобіжного заходу, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України (кримінальне провадження № 12025111100000603) у виді цілодобового домашнього арешту, за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 26.05.2025. Проте, ОСОБА_4 10.04.2025 на території міста Яготина вчинив нові умисні кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України (кримінальне провадження № 12025111100000693). Окрім цього, ОСОБА_4 оголошено письмову підозру у іншому кримінальному провадженні. Ухвалами Яготинського районного суду Київської області від 13.08.2025 та від 06.11.2025 застосовано привід до обвинуваченого ОСОБА_4 . Відповідно до матеріалів ВП № 2 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області місце перебування ОСОБА_4 не було встановлено. Вищевказане може вказувати на його нездатність стати на шлях виправлення та є достатньою підставою вважати, що він здатний вчинити інші кримінальні правопорушення. ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, на утриманні малолітніх дітей або непрацездатних осіб немає. Не має постійного місця проживання. Негативно характеризується за останнім місцем свого проживання. Виходячи з вище викладеного, відповідно до вимог ч. 1 ст. 184 КПК України, вважаю за доведене те, що жоден із більш м?яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у статті 177 КПК України, та є всі підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, вчиняти інше кримінальне правопорушення. Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 є забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов?язків та запобігання спробам переховуватись від суду, правопорушення. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що він може здійснити вищевказані дії, що зазначені в пунктах 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов?язання не забезпечить належної поведінки обвинуваченого, не зменшить наявність вишевказаних ризиків та не зможе перешкодити іх реалізації. Не можливе і застосування до нього запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки на момент звернення до суду із вказаним клопотанням не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно ОСОБА_4 саме такого запобіжного заходу. Застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю та при забороні підозрюваному цілодобово залишати житло не зможе унеможливити спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Викладене вище унеможливлює застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання ОСОБА_4 , покладених на нього обов?язків та унеможливить реалізацію вищевикладених ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Застосування більш м?яких запобіжних заходів до ОСОБА_4 не зможе запобігти вказаним ризикам. Враховуючи вищевикладене, є всі достатні та обгрунтовані підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , а тому останньому необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою, що необхідно для виконання завдання кримінального судочинства, передбаченого ст. 2 КПК України.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив задовольнити.
Захисник в судовому засіданні поклався на розсуд суду. Обвинувачений підтримав думку захисника, визнав, що ухилявся від явки до суду.
Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Доводи прокурора зводяться до того, що на даний час існують ризики переховування обвинуваченого від суду та він може впливати на потерпілих та свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення, з огляду на його минулу процесуальну поведінку, а також на те, що обвинувачений перебував у розшуку, ухилявся від суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
На підставі вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість злочину, у вчинені якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання, та інші обставини що її характеризують.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому, що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
ЄСПЛ наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 № 3236/03, § 41 «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
В свою чергу, учасник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (п. 109 рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії») (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") (Application no. 11681/85).
Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04.10.2001 у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
У рішенні від 16.02.2017 у справі «Каракуця проти України» ЄСПЛ вказав, що будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді його справи, тобто неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для відповідних правових наслідків.
Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком учасників справи.
Також ЄСПЛ наголошувалося на тому, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору (п. 71 рішення у справі "Смірнов проти України" заява № 3655/02, п. 41 "Пономарьов проти України" заява № 3236/03).
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, суд був позбавлений можливості здійснювати розгляд даного кримінального провадження з причин неодноразової неявки обвинуваченого ОСОБА_4 у судові засідання. Ухвалою від 19.11.2025 року суд оголосив розшук обвинуваченого ОСОБА_4 та зупинив кримінальне провадження до його розшуку та доставки в судове засідання. Вищевикладене у своїй сукупності дає підстави дійти висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 ухиляється від суду.
У цьому зв'язку, суд також враховує, що безпідставна неявка окремого учасника кримінального провадження порушує права інших учасників провадження на розумні строки судового провадження, забезпечення яких покладається також на суд (ст. 28 КПК).
У свою чергу, недотримання розумних строків судового провадження та неприбуття обвинуваченого на судовий виклик, який скерований йому всіма можливими засобами, свідчить про недієвість цього провадження.
Водночас, заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі й запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення саме дієвості цього провадження (ст. 131 КПК).
Також суд зважає на усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово вказував на те, що наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей і тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Зазначена інституція зазначає, що суд своїм рішенням зобов'язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як вже зазначалося, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кількох тяжких злочинів, за якими передбачено покарання у виді, зокрема, до десяти років позбавлення волі.
Згідно з даними, наявними в матеріалах справи обвинувачений неодноразово ухилявся від явки до суду, в зв'язку з чим до нього неодноразово застосовувався привід, а в подальшому обвинуваченого було оголошено у розшук.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження офіційно не працює, джерела його доходів не встановлені, дані про наявність міцних соціальних зв'язків відсутні.
Усвідомлення можливості настання вказаних вкрай несприятливих наслідків може спонукати обвинуваченого ОСОБА_4 змінювати своє місце проживання та переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, крім цього, він може незаконно впливати на потерпілих та свідків, які ще не допитані судом, або вчиняти інші кримінальні правопорушення.
За наведених обставин, суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відноситься до категорії тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, тривалість розгляду справи, в тому числі й унеможливлення проведення судового засідання у зв'язку із неодноразовим черговим його відкладенням, неодноразове неприбуття в судові засідання обвинуваченого без подання доказів поважних причин, неповідомлення суд про зміну місця свого проживання та доведений факт переховування від суду, а також враховуючи стадію судового розгляду де ще не допитані потерпілі та свідки, а тому продовжує існувати ризик, що обвинувачений може в подальшому переховуватися від суду, а також впливати на потерілих та свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення, суд вважає, що стороною обвинувачення доведено неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів та підставність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Будь-яких інших обставин, які би свідчили про те, що застосований захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі судового розгляду, не встановлено.
При вирішенні цього питання суд виходить також з того, що на даному етапі судового розгляду: 1) особисте зобов'язання не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного з огляду на тяжкість кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 194 КК України, у вчиненні якого обвинувачується особа, та встановлений ризик переховування від суду; 2) умови домашнього арешту, який по суті є «не суворою» формою ізоляції обвинуваченого, з огляду на те, що вже виникали підстави для вчинення дій щодо розшуку обвинуваченого, а також те, що до нього вже був застосований цілодобовий арешт, вочевидь не запобігають можливості його подальшого переховування від суду; 3) знаючи про фактичні місця проживання потерпілих та свідків, може незаконно впливати на них; 4) враховуючи наведені обставини, дієвість кримінального провадження не зможе забезпечити і застава.
Відомості, що стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_4 , які б перешкоджали його перебуванню у місці попереднього ув'язнення, суду не надані, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянням, які інкримінуються обвинуваченому, та позбавляє останнього можливості перешкодити інтересам правосуддя і запобіганню спробам переховуватися від суду, впливати на потерпілих та свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
За таких обставин, є обґрунтованими доводи прокурора про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, наявності обґрунтованої підозри і недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в повному обсязі виконано вимоги статтей 177, 178, 194 КПК України, доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, встановлено і враховано всі інші визначені законом обставини.
Як вже зазначалося, згідно положень статті 5 Конвенції, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як зазначає Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд вважає за необхідне визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Визначаючи розмір застави, суд враховує конкретні обставини кримінального провадження та суспільну небезпеку інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, майновий, сімейний стан та інші дані, які характеризують особу обвинуваченого та його спосіб життя, а також те, щоб розмір застави не був для нього занадто непомірним та міг у повній мірі забезпечити його належну процесуальну поведінку, у зв'язку з чим дійшов висновку, що застава в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Водночас, враховуючи доведені прокурором обставини, у випадку внесення застави суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, адже на переконання суду менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, як то домашній арешт чи особисте зобов'язання, не зможуть унеможливити ухилення від суду й забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків, які випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-183, 196-199, 203, 205, 376, 395, 532, 534КПК України,
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб та утримувати в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 03.04.2026 року
Строк дії ухвали визначити до 01.06.2026 року включно.
Визначити заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 133 120 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця проходження служби (роботи);
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади територіального управління ДМС України, у разі наявності, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою суду обов'язків - 60 діб.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому КПК України. Судове рішення, яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню.
На ухвалу суду протягом 5 (п'яти) днів з моменту її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою протягом того ж строку з моменту вручення копії ухвали може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1