02.04.2026 Провадження по справі № 2/940/32/26
Справа № 940/1632/25
Іменем України
02 квітня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Косович Т.П.
при секретарі Козуб І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення коштів,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 157025,50 грн. грошових коштів за ненадану послугу з пошуку, купівлі, доставки та розмитнення вживаних автомобілів з Європи, а також понесені судові витрати.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що вона з метою придбання для свого сина автомобіля Hyundai Tucson в бюджеті 6500 доларів США звернулася до відповідача ОСОБА_2 , який надає послуги з пошуку, купівлі, доставки та розмитнення вживаних автомобілів з Європи, з яким домовилась про придбання автомобіля. В травні 2022 року позивачка передала відповідачу 5000 доларів США. Сторони домовились, що до кінця травня відповідач поставить автомобіль позивачці. Для виконання вказаних домовленостей, позивачка зробила доручення на дружину відповідача ОСОБА_3 , посвідчене державним нотаріусом Тетіївської державної нотаріальної контори.
Однак відповідач так і не виконав свого зобов'язання із поставки автомобіля, посилаючись на те, що закінчився термін нульового розмитнення, в зв'язку з чим позивачка відмовилася від його послуг та попросила повернути кошти. 04.06.2023 року ОСОБА_2 повернув ОСОБА_1 2500 доларів США, решту обіцяв повернути до 10.06.2023 року, проте обіцяного не зробив.
В червні 2023 року позивачка звернулася до відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області із заявою про вчинення відповідачем шахрайських дій та притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК України, за її заявою 10.06.2023 року було відкрите кримінальне провадження № 12023116300000080. В рамках даного кримінального провадження відповідача було допитано і він підтвердив усі вищезазначені обставини, в тому числі і факт отримання коштів від позивачки та наявність заборгованості.
Постановою відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області від 20.11.2023 року кримінальне провадження № 12023116300000080 від 10.06.2023 року закрито з підстав порушення цивільних прав позивачки.
На всі спроби позивачки добровільно врегулювати питання погашення заборгованості відповідач не реагує, від вчинення будь-яких дій, спрямованих на виконання свого зобов'язання з повернення коштів ухиляється, а тому позивачка просить суд про захист свого порушеного права та стягнення з відповідача 2500 доларів США безпідставно набутих грошових коштів, що в еквіваленті до української гривні становить 105000 гривень, а також 6904,11 гривень 3% річних за невиконання грошового зобов'язання, 20531,59 гривень інфляційних втрат та 24589,80 гривень пені.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, в підготовчому засіданні позовні вимоги визнав.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не прибула, до суду надала заяву про слухання справи у її відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з такого.
У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
В судовому засіданні встановлено, що в травні 2022 року позивачка передала відповідачу 5000 доларів США на придбання автомобіля Hyundai Tucson в країнах Європи та доставку його в Україну, з яких 2500 доларів США останній 04.06.2023 року повернув позивачці у зв'язку з невиконанням свого зобов'язання. Решту грошових коштів в сумі 2500 доларів США відповідач не повернув та утримує їх безпідставно.
Дані обставини відповідачем в підготовчому засіданні визнано, а тому останні відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.
Разом з цим, 10.06.2023 року відділенням поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області за заявою ОСОБА_1 було відкрите кримінальне провадження № 12023116300000080 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, за фактом вчинення шахрайських дій відносно ОСОБА_1 , закрите постановою відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області від 20.11.2023 року, в межах якого допитаний ОСОБА_2 підтвердив факт отримання коштів від позивачки в сумі 5000 доларів США, 2500 з яких повернув, а 2500 мав повернути пізніше.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Предметом регулювання цього інституту є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Відповідно до Позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20 вересня 2024 року, справа №628/1203/19, конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі. Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру (не договірного) безпосередньо між власником та володільцем майна.
Разом з цим, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно правової позиції, висловленої в постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 року у справі № 6-59цс13, інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, і трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежновід сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання з повернення коштів в сумі 2500 доларів США, що в еквіваленті до української гривні становить 105000 гривень, позивачкою було здійснено розрахунок боргу станом на час подання позову до суду, який становить 105000 гривень основного боргу, 6904,11 гривень 3% річних за невиконання грошового зобов'язання, 20531,59 гривень інфляційних втрат та 24589,80 гривень пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідач в підготовочму засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, при цьому суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності таких обставин або добровільності їх визнання, а тому приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки між позивачкою та відповідачем не існує договірних зобов'язань, відтак грошові кошти, які були надані відповідачу як оплата для придбання автомобіля, підлягають поверненню позивачці ОСОБА_1 на підставі ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як встановлено судом, позивачка понесла судові витрати у виді судового збору за подання позовної заяви у сумі 2000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ «ПриватБанк» від 11.08.2025 року, 1570,26 грн. з яких підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки відповідно до ст. 141 ЦПК України, так як відповідно до ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354ЦПК України, статтями 11, 202, 625, 549, 1212 ЦК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , - 105000 (сто п'ять тисяч) безпідставно набутих грошових коштів, 6904 (шість тисяч дев'ятсот чотири) гривні 11 копійок 3% річних, 20531 (двадцять тисяч п'ятсот тридцять одну) гривню 59 копійок інфляційних втрат, 24589 (двадцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 80 копійок неустойки та 1570 (одну тисячу п'ятсот сімдесят) гривень 26 копійок сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного рішення: 03 квітня 2026 року.
Суддя: Т.П.Косович