Справа № 369/3834/26
Провадження №2-о/369/340/26
(про відмову у відкритті)
04.03.2026 року м. Київ
Суддя Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Козак І.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Київської обласної державної адміністрації, про встановлення факту утримання трьох неповнолітніх дітей -
26.02.2026 представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася в суд із заявою, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08 березня 2022 року уклав шлюб із ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 .
У шлюбі народилися двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Крім того, разом з ними проживає неповнолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є рідною сестрою моєї дружини та має статус дитини-сироти відповідно до рішення Новопокровської селищної ради Чугуївського району Харківської області №214 від 12 грудня 2022 року.
Рішенням Новопокровської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 12 грудня 2022 року №2016 встановлено опіку над ОСОБА_6 та призначено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , її опікуном.
Усі діти проживають разом із ними однією сім'єю та перебувають на їх спільному утриманні.
ОСОБА_1 , здійснюю постійне та повне матеріальне забезпечення трьох неповнолітніх дітей, які проживають разом з ним, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Метою підтвердження факту утримання заявником трьох дітей необхідне йому для реалізації права на звільнення з військової служби за сімейними обставинами. Оскільки чинне законодавство пов'язує право на звільнення саме з фактом утримання, а не лише біологічного батьківства, судове рішення має усунути невизначеність щодо мого статусу як особи, на чиєму забезпеченні перебуває троє неповнолітніх дітей.
Додатково заявник наголошує, що встановлення даного факту має на меті захист найкращих інтересів дітей, оскільки він є єдиним годувальником у родині та особою, яка фактично забезпечує їхній рівень життя, розвиток та безпеку в умовах воєнного стану.
У зв'язку з чим заявник просить суд встановити факт перебування на утриманні ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) трьох неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Суд вивчивши матеріали поданої заяви, зазначає наступне.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 7 статті 19 ЦПК України передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (ч. 1 ст. 315 ЦПК України ).
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України ).
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спором є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 26.05.2021 у справі № 523/19129/19 (провадження № 61-10712св20) та від 17.11.2021 у справі № 214/1816/20 (провадження № 61-6397св21), ухвалі від 02.05.2022 у справі № 944/2326/21 (провадження № 61-3761ск22).
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
У статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).
Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання та утримання дитини передбачені у статтях 150, 151, 180-197 СК України.
За приписами ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами 1-3 статті 181 СК України унормовано, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У батьків дитини зберігається обов'язок утримання своєї дитини з моменту її народження до досягнення нею повноліття, при чому такий обов'язок не залежить від наявності зареєстрованого шлюбу між батьками, факту позбавлення батьківських прав, визнання батьків недієздатними тощо, а припиняється лише фактом смерті батьків.
Суд урахував, що відповідно до ст. 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що дане питання не може бути вирішене шляхом встановлення факту, що має юридичне значення під час розгляду заяви ОСОБА_1 в окремому провадженні, з огляду на таке.
Заявник просить встановити факт утримання трьох неповнолітніх дітей. Заявлені вимоги, пов'язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - батька, який утримує дитину.
Встановлення факту перебування дітей на утриманні заявника без з'ясування обсягу участі інших законних представників дітей у їх утриманні може вплинути на обсяг їхніх сімейних прав та обов'язків.
Як вбачається із заяви, неповнолітня ОСОБА_6 має статус дитини-сироти, а її опікуном призначено ОСОБА_3 .
При цьому з поданої заяви та доданих матеріалів не вбачається, що законний представник дітей залучена до участі у справі, а також не встановлено її позицію щодо заявлених вимог.
Доведення факту перебування дитини на утриманні батька стосується зміни обсягу сімейних прав та безумовно впливає на права й інтереси матері дитини та самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо утримання та виховання дитини, а визначена ч. 1 ст. 15 СК України "невідчужуваність" сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо утримання дитини, то факт утримання дитини лише батьком може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі щодо виконання батьками обов'язків з виховання та утримання дитини.
З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право, зокрема, спір щодо обсягу участі осіб, на яких законом покладено обов'язок щодо утримання та виховання дітей, який не може розглядатися в порядку окремого провадження і підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.
Близьких за змістом висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22, провадження № 14-132цс23, здійснюючи перегляд у касаційному порядку цивільної справи за заявою особи про встановлення факту самостійного виховання дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Окреме провадження призначене для підтвердження безспірних юридичних фактів. У разі якщо встановлення такого факту пов'язане з необхідністю дослідження взаємних прав та обов'язків кількох осіб або може вплинути на їх обсяг, така справа підлягає розгляду в позовному провадженні.
Суд вважає, що зазначені у заяві ОСОБА_1 обставини щодо утримання ним трьох неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , можуть доводитися при вирішенні справи в порядку цивільного судочинства, але не окремого, а позовного провадження, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України.
Покликаючись на положення статей 260, 261, 293, 315, 353-355 ЦПК України, суддя,
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Київської обласної державної адміністрації, про встановлення факту утримання трьох неповнолітніх дітей, поданою в порядку окремого провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення, що є датою її ухвалення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ірина КОЗАК