Справа № 357/13214/24
1-кс/357/333/26
03 квітня 2026 року слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання № 5 в м. Біла Церква клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024111030002928 від 07.09.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, -
10.02.2026 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024111030002928 від 07.09.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, в якому адвокат ОСОБА_5 просить скасувати арешт на напівпричіп маркиD-ТЕС UL-9401 синього кольору днз НОМЕР_1 , 1997 року народження, VIN НОМЕР_2 власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У разі неможливості повного скасування арешту - скасувати арешт частково в частині заборони користування з передачею напівпричіпа марки D-ТЕС UL-9401 синього кольору днз НОМЕР_1 , 1997 року народження, VIN НОМЕР_2 на відповідальне зберігання його власнику з покладенням відповідних обов'язків з врахуванням позиції сторони обвинувачення висловленої у своєму клопотанні про арешт майна. У разі скасування арешту зобов'язати слідчих та прокурорів у даному кримінальному провадженні повернути вилучений напівпричіп марки D-ТЕС UL-9401 синього кольору днз НОМЕР_1 , 1997 року народження, VIN НОМЕР_2 , його власнику - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання мотивоване тим, що ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.09.2024 у кримінальному провадженні №12024111030002928 від 07.09.2024 накладено арешт на вантажний автомобіль «Renault Magnum», 1997 року випуску червоного кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_3 , видане на спеціалізований тягач «Renault Magnum» VIN НОМЕР_4 , днз НОМЕР_5 , зареєстрований 24.12.2022, власником якого є ОСОБА_6 та на напівпричіп марки D-ТЕС UL-9401 синього кольору днз НОМЕР_1 , 1997 року народження, VIN НОМЕР_2 власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно ухвали основною та єдиною підставою для арешту майна, стала необхідність у наданні стороні обвинувачення можливості законно утримуючи в себе вилучене майно, з метою його дослідження та проведення ряду слідчих дій таких як огляд, допити свідків та проведення експертиз, а також у випадку ухвалення обвинувального вироку може застосовувати спеціальну конфіскацію, оскільки дані автомобілі були використані як засоби та знаряддя вчинення кримінального правопорушення. Звертає увагу слідчого судді, що власником вантажного автомобіля «Renault Magnum», 1997 року випуску червоного кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_3 , видане на спеціалізований тягач «Renault Magnum», VIN НОМЕР_4 , днз НОМЕР_5 , зареєстрований 24.12.2022 є ОСОБА_6 . Власником напівпричіпа марки D-TEC UL-9401 синього кольору днз НОМЕР_1 , 1997 року випуску, VIN НОМЕР_2 є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час вилучення вантажного автомобіля Renault Magnum», 1997 року випуску його власниця ОСОБА_6 була неповнолітня. Зазначає, що ОСОБА_4 має III групу інвалідності. Її чоловік ОСОБА_7 ніде не працює по стану здоров'я. Даний автомобіль їм потрібен для здійснення підприємницької діяльності, а саме здійснення вантажних перевезень, що дасть змогу їм покращити своє фінансове становище. Вилучений автомобіль перебуває у володінні правоохоронців вже більше ніж півтора року. Цього строку більш ніж достатньо щоб його дослідити, перевірити та здійснити інші дії на свій розсуд з використанням цього майна та встановити можливість чи не можливість використання даного автомобіля для доведення певних фактів чи обставин. Вказаний проміжок часу вже вважається надмірним та таким, що порушує права власника та не може виправдовуватися одним намаганням, яке до того ж є тільки словесним, вжити заходів з метою перевірки чи має автомобіль хоч якесь відношення до даного кримінального провадження. Обвинувачені заволоділи майном шляхом його добровільної передачі (зерно сої), в даному випадку автомобіль не відігравав роль у злочині ним лише перевозили вкрадене. Тому роль даного автомобіля та напівпричепа у кримінальному провадженні не відіграє важливої ролі, оскільки злочин є закінченим по ст. 190 КК України з моменту коли особа незаконно заволоділа чужим майном, в даному випадку зерном сої. З автомобілем не проводиться жодних дій, він так і стоїть на тому ж місці де був пославлений в день його вилучення працівниками поліції. Даний автомобіль та напівпричіп до нього до цього часу не був використаний як речовий доказ стороною обвинувачення та не використовується для встановлення, засвідчення чи доведення факту чи обставин у даному кримінальному провадженні, тому в даному випадку виключається підстава для арешту майна передбачена ч. 2 ст. 170 КПК України. Дані обставини беззаперечно засвідчують факт того, що необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна відпала.
В судове засідання представник заявника ОСОБА_3 та заявник ОСОБА_4 не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, адвокат ОСОБА_3 надав до суду заяву в якій просить розгляд клопотання проводити без його участі та участі ОСОБА_4 .. Клопотання підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.
Прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, про день час та місце розгляду справи належними чином повідомлений, надав до суду заяву в якій просить розгляд справи проводити без його участі, в задоволенні клопотання просить відмовити.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Дослідивши клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області перебуває кримінальне провадження за №12024111030002928, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.09.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.02.2026 року у вказаному кримінальному провадженні накладено арешт на тимчасово вилучене майно в ході огляду місцевості 13.09.2024 за адресою 82 км +500 м автодороги Київ - Одеса, вантажний автомобіль «Renault Magnum», 1997 року випуску, VIN - НОМЕР_4 , з напівпричіпом марки D-TEC UL-9401, VIN - НОМЕР_2 із забороною володіння, користування та розпорядження вказаним майном, з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи з наведеного, дана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України, клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно тимчасовим вилученням майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов'язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.
Зі змісту ухвали слідчого судді про накладення арешту вбачається, що арешт на вказаний транспортний засіб був накладений з метою збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації.
Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України з метою забезпечення спеціальної конфіскації, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно, серед іншого: були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Слідчим суддею встановлено, що власником напівпричіпу марки D-TEC UL-9401 синього кольору днз НОМЕР_1 , 1997 року випуску, VIN НОМЕР_2 є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій підозру у кримінальному провадженні не пред'явлено. Згідно із наявних у матеріалах кримінального провадження протоколів допитів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вказаний напівпричіп було продано разом із вантажним автомобілем «Renault Magnum», 1997 року випуску, VIN - НОМЕР_4 за 8900 доларів США невідомим особам у серпні 2024 року. А вже у вересні 2024 вказаний автомобіль з напівпричепом був використаний підозрюваним у кримінальному провадженні як засіб вчинення кримінального правопорушення, а тому належить до переліку майна щодо якого може бути застосована спеціальна конфіскація. Наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинене у зв'язку із розшуком підозрюваного.
Відповідно до ст. 173 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Ризиками, для запобігання яким є необхідність арешту майна, є можливість його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження як власником майна, так і третіми особами (незалежно від волі власника). З накладенням арешту на майно, та утримання його органом досудового розслідування, можливість вчинення вказаних дій із майном в тому числі і третіми особами (незалежно від волі власника) втрачається. За таких умов, заявлена слідчим мета (збереження речових доказів, забезпечення спеціальної конфіскації) буде досягнута саме через застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна із накладенням заборони володіти, користуватися та розпоряджатися ним.
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, враховуючи високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, його специфіку і тяжкість, наявність обґрунтованої підозри у його вчиненні, а також необхідність забезпечення можливої спеціальної конфіскації майна.
При цьому, питання про спеціальну конфіскацію може бути вирішене судом лише під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження (ч. 9 ст. 100 КПК України).
Зважаючи що кримінальне провадження знаходиться на стадії досудового розслідування, слідчий суддя вважає, що пов'язані із накладенням арешту обмеження є виправданими, співмірними із завданнями кримінального провадження та пропорційними меті, з якою такі обмеження застосовуються.
Також слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації правомочностей щодо таких прав, такий захід є тимчасовим.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що обмеження, яких зазнає третя особа, на даному етапі виправдовують такий ступінь втручання у його право власності.
Крім того, з урахуванням характеру кримінального правопорушення, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, такий захід забезпечення кримінального провадження є пропорційним втручанню у володіння майном. Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає. У цьому випадку арешт майна необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження та негативних наслідків для володільців майна не створює.
Таким чином, приймаючи до уваги доводи викладені особою, яка звернулася з клопотанням про скасування арешту, позицію сторони обвинувачення з приводу скасування арешту, враховуючи те, що клопотання не містить обґрунтування та відповідних доказів того, що в подальшому в застосуванні арешту майна відпала повністю потреба, а також того, що арешт накладено необгрунтовано, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання про скасування арешту не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 169, 174, 307 КПК України, слідчий суддя
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12024111030002928, відомості про яке 07.09.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 190 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддяОСОБА_9