Справа № 276/2255/25
Провадження по справі №2/276/213/26
02 квітня 2026 року селище Хорошів
Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Семенюка А.С.,
з участю секретаря судового засідання Процюк О.В.,
розглянувши в відкритому судовому засідання в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 три проценти річних на підставі ст.625 Цивільного кодексу України в розмірі 10709,19 доларів США, а також а також витрати зі сплати судового збору та судові витрати на правову допомогу.
В обґрунтування позову позивач вказував, що 06.06.2006 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс») та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 014/7201/74/111155, відповідно до якого Банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 19500 доларів США. Також, 23.07.2008 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс») та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 014/7201/82/137004, відповідно до якого Банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 28000 доларів США.
У зв'язку з невиконанням умов кредитних договорів, 26.11.2015 року Володарсько- Волинським районним судом Житомирської області ухвалено рішення у цивільній справі №276/326/13-ц за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за яким вирішено стягнути заборгованість за кредитним договором № 014/7201/74/111155 від 06.06.2007 року в сумі 37016,09 доларів США та заборгованість за кредитним договором № 014/7201/82/137004 від 23.07.2008 року в сумі 98449,17 доларів США.
28.04.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» та Акціонерним товариством «Оксі Банк» укладено Договір віступлення права вимоги № 114/2-60-1, на підставі якого було відступлено право вимоги за Кредитним договором № 014/7201/74/111155 від 06.06.2006 року, який був укладений між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 . В свою чергу, AT «Оксі Банк» набуло право вимоги на підставі Договору відступлення права вимоги № 114/2-60 від 28.04.2023 року, укладеного між AT «Оксі Банк» та AT «Райффайзен Банк».
Також, 28.04.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» та Акціонерним товариством «Оксі Банк» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-60-1, на підставі якого було відступлено право вимоги за Кредитним договором № 014/7201/82/137004 від 23.07.2008 року, який був укладений між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 . В свою чергу, AT «Оксі Банк» набуло право вимоги на підставі Договору відступлення права вимоги № 114/2-60 від 28.04.2023 року, укладеного між AT «Оксі Банк» та АТ «Райффайзен Банк».
Рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 26.11.2015 року по справі № 276/326/13-ц відповідачем тривалий час не виконується.
У зв'язку з цим позивач вважає, що має право на отримання трьох процентів річних, передбачених ст.625 ЦК України, які він нарахував за період з 14.07.2017 року по 01.03.2020 року в загальному розмірі 10709,19 доларів США.
Ухвалою судді Хорошівського районного суду від 13.01.2026 року відкрито провадження за даним позовом та призначено у справі підготовче судове засідання.
Відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнав Зазначив, що надані позивачем копії документи не завірені належним чином. Також вказав, що у справі відсутні докази його заборгованості за кредитними договорами, а самі по собі кредитні договори не свідчить про наявність заборгованості за ними. Зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування, або вимоги про дострокове погашення. За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту (з врахуванням рішення Володарськ-Волинського районного суду Житомирської області від 26.11.2015 року у справі № 276/326/13-ц, яке підтверджує пред'явлення вимоги до відповідача про дострокове погашення кредитів) вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Окрім того, ОСОБА_1 додатково подав до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки пройшов строк позовної давності за вимогою про стягнення трьох процентів річних на підставі ст.625 ЦК України, а тому просить застосувати наслідки спливу трирічного строку позовної давності та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Представник позивача подав до суду пояснення, в яких не погодився з наведеними у відзиві на позов запереченнями відповідача. Також, зазначив, що подане відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності є безпідставним, оскільки чинним законодавством перебіг строку позовної давності був зупинений. Представник позивача просив врахувати вказані пояснення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою судді Хорошівського районного суду від 10.03.2026 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено судовий розгляд по суті на 30.03.2026 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та дату розгляду справи в судове засідання не з'явився, в раніше поданій заяві просив розгляд проводити без його присутності.
У судовому засіданні 30.03.2026 року суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та, враховуючи складність справи, на підставі абз.2 ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 02.04.2026 року.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 06.06.2006 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 014/7201/74/111155, відповідно до якого Банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 19500 доларів США.
Також, 23.07.2008 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 014/7201/82/137004, відповідно до якого Банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 28000 доларів США.
У зв'язку з невиконанням умов кредитних договорів позичальником АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за вищевказаними кредитними договором.
Вказані вище обставини встановлені встановленні рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 26.11.2015 року у цивільній справі №276/326/13-ц за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким у зв'язку з невиконанням умов кредитних договорів ухвалено стягнути заборгованість за кредитним договором № 014/7201/74/111155 від 06.06.2007 року в сумі 37016,09 доларів США та заборгованість за кредитним договором № 014/7201/82/137004 від 23.07.2008 року в сумі 98449,17 доларів США. Загальний розмір заборгованості за вказаними кредитними договорами склав 135456,26 доларів США.
28.04.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» та Акціонерним товариством «Оксі Банк» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-60-1, на підставі якого було відступлено право вимоги за Кредитним договором № 014/7201/74/111155 від 06.06.2006 року, який був укладений між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 . В свою чергу, AT «Оксі Банк» набуло право вимоги на підставі Договору відступлення права вимоги № 114/2-60 від 28.04.2023 року, укладеного між AT «Оксі Банк» та AT «Райффайзен Банк».
Також, 28.04.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» та Акціонерним товариством «Оксі Банк» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-60-1, на підставі якого було відступлено право вимоги за Кредитним договором № 014/7201/82/137004 від 23.07.2008 року, який був укладений між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 . В свою чергу, AT «Оксі Банк» набуло право вимоги на підставі Договору відступлення права вимоги № 114/2-60 від 28.04.2023 року, укладеного між AT «Оксі Банк» та АТ «Райффайзен Банк».
Таким чином, ТОВ «Цикл Фінанс» набуло статусу нового кредитора у зобов'язаннях та набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором 014/7201/74/111155 від 06.06.2006 року та кредитним договором № 014/7201/82/137004 від 23.07.2008 року.
Вказані обставини підтверджуються рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 26.11.2015 року у цивільній справі №276/326/13-ц, а також копіями зазначених договорів про відступлення прав вимоги.
Частиною 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 26.11.2015 року у справі № 276/326/13-ц, визначено преюдиційну обставину щодо встановленого у рішенні розміру суми боргу за Кредитним договором № 014/7201/74/111155 від 06.06.2006 року та Кредитним договором № 014/7201/82/137004 від 23.07.2008 року.
За таких обставин заперечення відповідача, щодо недоведеності розміру боргу за вищевказаними кредитними договорами є безпідставними.
Також, стороною відповідача не надано суду жодних доказів на підтвердження погашення відповідачем грошового зобов'язання за кредитним договором 014/7201/74/111155 від 06.06.2006 року та кредитним договором № 014/7201/82/137004 від 23.07.2008 року.
Окрім того, як слідує з наявної в матеріалах справи відповіді Хорошівського районного суду Житомирської області від 29.12.2025 року за № 60/01-20 на запит ТОВ «Цикл Фінанс», в матеріалах цивільної справи № 276/326/13-ц за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами відсутні виконавчі листи з відміткою про повне фактичне виконання судового рішення, а також постанова про закінчення виконавчого провадження.
Таким чином, з ухваленням Володарсько-Волинським районним судом Житомирської області 26.11.2015 рішення про стягнення з відповідача боргу за кредитним договорами в загальній сумі 135456,26 доларів США зобов'язання відповідача сплатити заборгованість за кредитними договорами не припинилося та фактичного виконання ним грошового зобов'язання не відбулось.
За наданим позивачем розрахунком за період з 14.07.2017 року по 01.03.2020 року за прострочення сплати заборгованості, сума трьох процентів річних становить 10709,19 доларів США.
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з положеннями ч.1ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06. 2019 року у справі № 916/190/18.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три відсотки річних від простроченої суми.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц від 13.11.2019 року у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
З огляду на те, що позичальник належним чином не виконував своїх зобов'язань за кредитним договором, первісний кредитор звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором 014/7201/74/111155 від 06.06.2006 року та кредитним договором № 014/7201/82/137004 від 23.07.2008 року з відповідача ОСОБА_1 .
З ухваленням судом 26.11.2015 року рішення суду про стягнення з відповідачів боргу за кредитними договорами в загальній сумі 135456,26 доларів США, зобов'язання відповідача сплатити заборгованість за кредитними договорами не припинилося та фактичного виконання ними грошового зобов'язання у вказаному розмірі не відбулось.
Відтак, позивач має право на стягнення з відповідача суми, передбачені статтею 625 ЦК України, за час прострочення виконання зобов'язання.
Згідно розрахунку, що наданий позивачем на підтвердження сум заборгованості, передбачених статтею 625 ЦК України, а саме три проценти річних за порушення зобов'язання з повернення заборгованості за кредитним договором, стягнення здійснюється за період з 14.07.2017 року по 01.03.2020 року.
Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку, який перевірений судом та не був спростований стороною відповідача, три відсотки річних за період з 14.07.2017 року по 01.03.2020 року складають 10709,19 доларів США, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних в доларах США у разі невиконання зобов'язання відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року № 464/3790/16-ц, в якій зазначено, що три проценти річних, передбачені статтею 625 ЦК України, можуть бути визначені у доларах США та нараховуються виходячи з простроченої суми, вираженої у відповідній грошовій валюті.
Що стосується доводів відповідача про те, що позов не підлягає задоволенню з підстав пропуску строку позовної давності, то суд вважає їх безпідставними з огляду на таке.
Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11.09.1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст.257 ЦК України).
Згідно з ч.1ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки, тобто право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Разом з тим, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARA-CoV-2» карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) був встановлений в Україні з 12.03.2020 року та діяв до 30.06.2023 року
Також суд зазначає, що з 17.03.2022 набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
В свою чергу, 04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року № 4434-IX, який скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.
З урахування наведеного вище, суд приходить до висновку, що стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання з 14.07.2017 року по 01.03.2020 року заявлено позивачем в межах визначеного законодавством строку позовної давності.
Таким чином, вивчивши письмові докази, здійснивши системний аналіз правових норм, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 14.07.2017 року по 01.03.2020 року у розмірі 10709,19 доларів США.
Що стосуєтьсь заперечень відповідача, що надані позивачем копії документи не завірені належним чином, суд зазначає, що відповідно до практики Верховного Суду у разі подання учасником справи до суду пакету документів у копіях, які прошиті із проставленням на останній його сторінці посвідчувального напису, із зазначенням кількості сторінок та проставленням підпису уповноваженої особи заявника та його печатки, такі процесуальні дії учасника справи свідчать про подання ним копій документів з дотриманням вимог щодо їх засвідчення відповідно до вимог національного стандарту щодо оформлення документів (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 у справі N 761/5894/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.12.2018 у справі N 914/809/18, від 01.10.2020 у справі N 910/8794/17). Окрім того, ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 26.12.2025 року позовну заяву ТОВ «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних було залишено без руху. Однією з підстав залишення позову без руху була відсутність долучених до позовної заяви засвідчених копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості учасників справи. На усунення вищевказаних недоліків позовної заяви позивачем подано заяву про усунення недоліків з долученням до матеріалів справи засвідчених копій усіх документів для іншого учасника справи, які в послідуючому були судом відправлені 14.01.2026 року відповідачу разом з ухвалою від 13.01.2026 року про відкриття провадження у справі за зареєстрованою адресою місця проживання відповідача, які отримані відповідачем 16.01.2026 року, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомлення про вручення. Відтак заперечення відповідача є безпідставними.
Інші доводи сторони відповідача, наведені ним у справі, не спростовують встановлені судом обставини справи.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача щодо позовних вимог є необґрунтованими та безпідставними.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути документально підтверджені витрати на сплату судового збору у розмірі 6777,31 грн.
Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, суд враховує, що позивач скористався допомогою адвоката, про що свідчить наступне.
Як слідує з матеріалів справи, правнича допомога позивачу надавалась адвокатом Кеню Д.В., про що свідчить відповідний ордер на надання правничої допомоги ТОВ «Цикл Фінанс» адвокатом Кеню Д.С. від 15.12.2025. При цьому, 10.12.2025 ТОВ «Цикл Фінанс» та адвокатом Кеню Д.В. було укладено Додаток № 16 до договору про надання професійної правничої допомоги № б/н від 06.10.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_2 прийнято зобов'язання щодо надання правничої допомоги представництва клієнта у Хорошівському районному суді Житомирської області у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних. Сторонами погоджено вартість юридичних послуг.
Згідно акту №1 приймання-передачі наданих послуг за договором про надання професійної правничої допомоги № б/н від 06.10.2025 року та додатком № 16 до нього, виконаних адвокатом Кеню Д.В. в рамках справи за позовом ТОВ «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних, сторонами підтверджено надання адвокатом та прийняття клієнтом правничої допомоги загальною вартістю 10000,00 грн.
Суд вважає, що вказані витрати позивача на правничу допомогу пов'язані з розглядом справи, розмір останніх є обґрунтованим та пропорційним предмету спору, про їх не співмірність відповідач не заявляв, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 244, 247, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 510, 524 527, 530, 533, 610, 612, 625 ЦК України, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних на підставі ст.625 Цивільного кодексу України задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» три проценти річних за період з 14.07.2017 року по 01.03.2020 року за порушення грошового зобов'язання в розмірі 10709,19 доларів США (десять тисяч сімсот дев'ять доларів 19 центів).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» витрати зі сплати судового збору в розмірі 6777,31 гривень (шість тисяч сімсот сімдесят сім гривень 31 копійка).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 гривень (десять тисяч гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», адреса місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ; код ЄДРПОУ 43453613.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя А.С.Семенюк