Справа № 276/532/26
Провадження по справі 2-з/276/3/26
01 квітня 2026 року селище Хорошів
Суддя Хорошівського районного суду Житомирської області Збаражський А.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
30.03.2026 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Новоборівської селищної ради Житомирського району про визнання права користування житловим приміщенням, визнання протиправним та скасування рішення про зняття з реєстрації місця проживання та усунення перешкод у користуванні.
Разом з вищевказаною позовною заявою ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, згідно якої вона просить: вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 або будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо виселення позивача з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , винесення її особистих речей, зміни замків на вхідних дверях квартири або іншого обмеження позивачу доступу до вказаного житлового приміщення до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.
Вказану заяву, позивач обґрунтовує тим, що відповідач по справі ОСОБА_2 в будь-який момент може вчинити заходи щодо її виселення з єдиного житла. Відповідач розпочав активні дії щодо позбавлення позивача права користування житлом, про що свідчить той факт, що її знято з реєстрації місця проживання. Невжиття заходів забезпечення в майбутньому буде вимагати звернення з окремим позовом про вселення, тобто ускладнить процес відновлення порушеного права.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до положень статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Частиною 10 статті 150 ЦПК України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Відповідно до частини п'ятої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) сформульовано висновок про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Предметом розгляду цієї справи є спір щодо користування нерухомим майном. Позивач заявляла вимоги про визнання права користування квартирою АДРЕСА_2 , визнання протиправним та скасування рішення Новоборівської селищної ради Житомирського р-ну Житомирської області від 23.03.2026 р. про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , зобов'язання ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні вказаним житловим приміщенням.
При цьому, у заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 або будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо виселення позивача з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , винесення її особистих речей, зміни замків на вхідних дверях квартири або іншого обмеження позивачу доступу до вказаного житлового приміщення до набрання рішенням суду у цій справі законної сили. Зазначені вимоги заяви про забезпечення позову охоплюються позовною вимогою про зобов'язання відповідача не чинити перешкод позивачу у користуванні квартирою. Тому, з огляду на положення ч. 10 ст. 150 ЦПК України, вжиття заходів забезпечення позову - не допускається.
Окрім того, статтею 41 Конституцією України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 03.03.1999, про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Заявник просить заборонити вчиняти дії щодо виселення позивача із квартири або іншого обмеження позивачу доступу до вказаного житлового приміщення, попри те, що будь-яких доказів правомірності проживання у цій квартирі суду не надає, адже не є співвласником квартири та з 23.03.2026 знята з реєстрації за цією адресою. Також суду не надано доказів, які свідчать про вчинення відповідачем дій, спрямованих на виселення позивача з житла.
Задоволення заяви про забезпечення позову може мати наслідком порушення права приватної власності, зокрема права власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном в повному обсязі, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які дії за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
На переконання суду, заходи забезпечення позову не будуть співмірними із обмеженням реалізації права власності відповідача.
До того ж заявником не доведено імовірності утруднення виконання або невиконання майбутнього рішення суду в разі невжиття зазначених у заяві заходів забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене, у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 259-261, 353 ЦПК України,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в разі пропуску строку з поважних причин. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.М. Збаражський