Справа №295/5485/26
2-аз/295/2/26
Іменем України
01.04.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира в складі: головуючого судді Кузнєцова Д.В., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення
ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 № 1283 від 08.10.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 гривень.
Крім цього, від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №80530797, відкритому 18.03.2026 Житомирським відділом державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на підставі постанови про адміністративне правопорушення №1283 від 08.10.2026, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 про стягнення із позивача штрафу у розмірі 34 000 грн.
В обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що предметом спору у пред'явленому позові є скасування постанови №1283 від 08.10.2025 по справі про адміністративне правопорушення та дану постанову відповідачем було пред'явлено для виконання до Житомирського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Як далі слідує зі змісту заяви, 18.03.2026 головним державним виконавцем Лопатюк І. в рамках виконавчого провадження були винесені щодо ОСОБА_1 такі постанови: постанова про відкриття виконавчого провадження, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанова про стягнення виконавчого збору, постанова про арешт коштів боржника, а 25.03.2026 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Заявник стверджує, що відкриття вказаного виконавчого провадження створює ризики примусового відчуження майна позивача та стягнення з його рахунків коштів, створює перешкоди у фінансовому становищі позивача та може обмежити можливості ефективного судового захисту, завдати великої фінансової шкоди. Оскільки постанова відповідача буде оскаржуватися в судовому порядку, існує необхідність у зупиненні стягнення на підставі указаного виконавчого документа.
Вивчивши й дослідивши вказану заяву позивача та додані до неї матеріали, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; - або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Позов може бути забезпечено, зокрема, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.ч. 1, 2 ст. 151 КАС України).
Суд зауважує, що виходячи з аналізу норм процесуального права, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду без вжиття заходів забезпечення позову; 2) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень; 4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, оспорюваним рішенням, дією або бездіяльністю.
Підстави забезпечення позову, що визначені в ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
Також суд зазначає, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення, повинні забезпечувати співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до Рекомендації № R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових та інших наслідків застосування конкретного заходу забезпечення позову.
Адекватність заходу про забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками застосування конкретного заходу забезпечення позову.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову із предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Сама лише незгода позивача із рішенням суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним і скасування ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Підтвердження факту вчинення таких порушень чи спростування цієї обставини може бути з'ясоване виключно в процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Виходячи із викладеного, забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, оскільки вживається судом з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних рішень, дій та бездіяльності з боку відповідача, щоб забезпечити в подальшому реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Із долучених до заяви про забезпечення позову доказів вбачається, що 18.03.2026 року головним держаним виконавцем Житомирського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лопатюк І. відкрито виконавче провадження №80530797 з виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1283 від 08.10.2025 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 34 000,00 грн.
У той же день, головним державним виконавцем Лопатюк І. в рамках указаного виконавчого провадження були винесені постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про арешт коштів боржника, а 25.03.2026 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 , який отримує дохід у ДП «Старокостянтинівський молочний завод».
Законом України «Про виконавче провадження» визначено порядок виконання судового рішення про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та встановлено обов'язок державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій в разі прийняття судом відповідного рішення.
З огляду на те, що ОСОБА_1 оскаржено до Богунського районного суду м. Житомира постанову № 1283 від 08.10.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка вже направлена до органу виконавчої служби для примусового її виконання та державним виконавцем вчиняються дії щодо її примусового виконання, суд дійшов до висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови №1283 від 08.10.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 , до набрання законної сили рішенням у цій справі.
При цьому, суд зазначає, що застосовуючи заходи забезпечення позову судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин, як підстав для задоволення позову. У даному випадку судом встановлюється саме існування спору між сторонами та обрано співмірні заходи забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу в законну силу судового рішення у цій справі.
Керуючись ст. 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
Зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - постанови № 1283 від 08.10.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 , до набрання законної сили рішенням у цій справі.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Копію ухвали направити сторонам у справі та до Житомирського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 256 КАС України.
Суддя Д.В. Кузнєцов