Справа № 161/27158/25
Провадження № 2/161/1869/26
03 квітня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючої - судді Плахтій І.Б.
з участю секретаря судових засідань - Маєвської Х.Ю.
представника позивача - Нечая Б.Б.
відповідача - ОСОБА_1
представника відповідача - Хомича Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
30 грудня 2025 року позивач ДКП «Луцьктепло» звернулось до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості на обґрунтування вказавши, що боржник ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , є споживачем послуг по теплопостачанню, що надається ДКП «Луцьктепло» у зазначене житло. Оскільки, відповідач свого обов'язку по оплаті житлово-комунальних послуг належним чином не виконував, у нього станом на 01 грудня 2025 року виникла заборгованість по теплопостачанню перед ДКП «Луцьктепло» в розмірі 46280, 45 грн. На підставі викладеного, просить суд стягнути з відповідача на користь ДКП «Луцьктепло» заборгованість за надані послуги по теплопостачанню в розмірі 46280, 45 грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн.
16 березня 2026 року представник відповідача - адвокат Хомич Д.В. подав відзив на позовну заяву відповідно до якого зазначив, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості: за послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2021 року по жовтень 2022 року, за послуги з постачання гарячої води за період з серпня 2021 року по жовтень 2022 року, за послуги з абонентського обслуговування опалення за період з лютого 2021 року по жовтень 2022 року, за послуги з абонентського обслуговування гарячої води за період з лютого 2021 року по жовтень 2022 року подані поза межами строку позовної давності, та задоволенню не підлягають. Разом з цим, позивач не надав доказів, які б підтверджували та вказували б на поважність причин пропуску позовної давності, що дає суду підстави відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за вказані періоди. Просив задовольнити позовну заяву частково, в частині позовних вимог заявлених в межах строку позовної давності, в решті позовних вимог відмовити.
19 березня 2026 року представник позивача подав відповідь на відзив, відповідно до якого просив суд заявлені вимоги задовольнити у повному обсязі. Зазначив, що позовна заява подана в межах строку позовної давності, який продовжувався у зв'язку із карантином, а потім його перебіг зупинився у зв'язку із воєнним станом.
У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі. Зазначив, що розрахунок заборгованості формується уповноваженою особою. Вказав, що тарифи на відповідні житлово-комунальні послуги з 2021 року не змінювалися. Розрахунок заборгованості формується щомісячно та направляється споживачу. Відповідач частково здійснював оплату за надані послуги. Облік споживання, за твердженням позивача, здійснюється на підставі приладу обліку в будинку і розраховується на площу власника (споживача).
Представник відповідача позовні вимоги не визнав у повному обсязі. Зазначив, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є необґрунтованим, оскільки не містить вихідних даних, зокрема відомостей про обсяги споживання та застосовані тарифи. Позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність та розмір заборгованості, у зв?язку з чим заявлені вимоги є недоведеними. Крім того, відповідач просить суд застосувати строки позовної давності.
Відповідач зазначив, що не має достатніх джерел доходу, за рахунок яких можливо здійснювати погашення заборгованості. Єдиним джерелом його доходу є пенсія, розмір якої становить 4000 грн на місяць, що не забезпечує можливості сплачувати нараховані платежі.
Крім того, повідомив, що у 2022 році йому було припинено надання житлової субсидії, і з цього часу він не оплачував житлово-комунальних послуг.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з відомостями Реєстру Луцької міської територіальної громади від № 1033 від 08 грудня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що між сторонами у справі виникли відносини, які породжують цивільні права та обов'язки, оскільки ДКП «Луцьктепло» надає житлово-комунальні послуги по теплопостачанню у вищезазначене житлове приміщення, а відповідач, який там проживає, ними користуються.
Із особового розрахунку вбачається, що в осіб, які проживають за адресою: АДРЕСА_1 , існує заборгованість по теплопостачанню в загальному розмірі 46280, 45 грн., з яких: заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2021 року по жовтень 2025 року - 23925, 88 грн.; заборгованість за послуги з постачання гарячої води за період з серпня 2021 року по жовтень 2025 року - 20764, 44 грн.; заборгованість за послуги з абонентського обслуговування опалення за період з лютого 2021 року по жовтень 2025 року - 958, 33 грн., заборгованість за послуги з абонентського обслуговування гарячої води за період з лютого 2021 року по жовтень 2025 року - 631, 80 грн.
Згідно з ст. ст. 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) визначені права та обов'язки споживачів і виконавців житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а обов'язком - укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором; Обов'язком виконавця, зокрема, є забезпечення своєчасності надання, безперервності і відповідної якості комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг.
Згідно з п. 37 Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 №1182, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги, обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором.
Згідно з п. 35 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 №830, розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Між сторонами виникли правовідносини щодо надання (споживання) комунальних послуг, а саме, - послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.
В межах цих правовідносин позивач надав відповідачу відповідні комунальні послуги вартістю 46280, 45 грн., а відповідач прийняв (споживач) їх, однак у встановлений законом строк не оплатив, чим не виконав взяті на себе зобов'язання.
Проведений позивачем ДКП «Луцьктепло» розрахунок заборгованості є обґрунтованим, будь-які підстави ставити під сумнів даний доказ у суду відсутні.
Оскільки, права позивача є порушеними, а відповідач є відповідальним за це, позовні вимоги слід задовольнити.
Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Для обчислення давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.
Згідно ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався.
З урахуванням п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з 12 березня 2020 року. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року відмінено з 24 год 00 хв 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
При цьому, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції, яка діяла до 04.09.2025), у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії, яким доповнено ЦК України в березні 2022 року у зв'язку з російською військовою агресією проти України.
Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилина 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану у подальшому неодноразово продовжувався і діяв на момент звернення до суду із даним позовом.
Пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025.
Враховуючи викладене, відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності у спірних правовідносинах відповідно до пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки протягом всього часу існування спірних правовідносин на всій території України діяв або карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), або воєнний стан. Тобто, строк позовної давності є таким, що спочатку продовжився у зв'язку із карантином, а потім його перебіг зупинився у зв'язку із воєнним станом до 04.09.2025, коли втратив чинність п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем не виконано обов?язок споживача по оплаті послуг з теплопостачання, позовні вимоги ДКП «Луцьктепло» є обґрунтованими, а тому з вдповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість в сумі 46280, 45 грн.
Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 3028 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 77, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 11, 509 ЦК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», суд, -
Позовну заяву Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» суму заборгованості за надані послуги по теплопостачанню в розмірі 46280 (сорок шість тисяч двісті вісімдесят) грн. 45 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 накористь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Державне комунальне підприємство «Луцьктепло», адреса місцезнаходження: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Г.-Артемовського, 20, код ЄДРПОУ 30391925.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Рішення в повному обсязі складено 03 квітня 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області І.Б. Плахтій