Справа № 161/22039/25
Провадження № 2/161/640/26
23 березня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
секретаря - Вегери Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення спадкової частки,
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визначення спадкової частки.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі свідоцтва про право власності від 30.10.2003 року, свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.10.2003 року, виданих після смерті її чоловіка ОСОБА_3 та свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.07.2024 року після смерті сина ОСОБА_4 , вона є власником цілого будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .
Вказаний будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0563 га, кадастровий номер №0710100000:31:187:0005 за цією ж адресою, яка перебуває у спільній сумісній власності трьох співвласників, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , тобто кожному із співвласників належить по 1/3 ідеальній частці.
Вказує, що після смерті сина вона отримала свідоцтво про право на спадщину на спадкову частку спадкодавця на житловий будинок, однак у видачі свідоцтва на земельну ділянку було відмовлено, оскільки не визначена спадкова частка.
У зв'язку з чим просить ухвалити рішення, яким визначити їй, ОСОБА_1 1/3 частку у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровий номер №0710100000:31:187:0005, загальною площею 0,0563 га в розмірі 0,0187 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , на яку відкрилась спадщина за законом після смерті її сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач в судове засідання не з'явилась, подала суду заяву про слухання справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач також подала суду заяву про слухання справи у її відсутності, позовні вимоги визнає та не заперечує щодо їх задоволення.
Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши наявні докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом з'ясовано, що згідно свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 30.10.2003 року (а.с. 24), свідоцтва про право на спадщину за законом №3-2434 від 30.10.2003 року (а.с. 26), виданих після смерті ОСОБА_3 та свідоцтва про право на спадщину за законом №835 від 29.07.2024 року (а.с. 19), виданого після смерті ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_1 є власником цілого будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .
Згідно державного акта серії ВЛ №013705 від 16.03.2004 року, виданого на підставі рішення Луцької міської ради від 29.12.2003 року №14/14.1, витягу з державного реєстру речових прав, співвласниками земельної ділянки площею 0,0563 га, кадастровий номер 0710100000:31:187:0005 АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с. 14, 15).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 08.02.2020 року (а.с. 7).
Також в судовому засіданні з'ясовано, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 .
За змістом ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частин першої-третьої ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до правила ч. 1 та ч. 2 ст. 355, ч. 1 ст. 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Статтею 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
У відповідності до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Разом з тим, відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Отже, законодавцем встановлюється презумпція рівності часток співвласників.
Крім того, згідно із положеннями ст. 372 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено між ними або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до п. 224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5, нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно роз'яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зокрема, які викладені в п. 3.4. Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, де зазначено, що у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.
Отже, як з'ясовано в судовому засіданні, у зв'язку зі смертю одного з співвласників земельної ділянки, позивач не може реалізувати своє право на прийняття спадщини за законом через те, що нотаріус відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не може видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності без виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.
А тому, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлений позов є підставним та підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 1/3 спадкову частку у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровий номер №0710100000:31:187:0005, загальною площею 0,0563 га в розмірі 0,0187 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , на яку відкрилась спадщина за законом після смерті її сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасниками справи є:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 .
Повний текст рішення складений 23 березня 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк