03 квітня 2026 року
м. Київ
справа №160/17174/25
адміністративне провадження №К/990/3674/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Мацедонської В. Е., Загороднюка А. Г., перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі №160/17174/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо передачі до розгляду Центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції скарги ОСОБА_2 від 29 травня 2025 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 29 травня 2025 року за №СК-2157-25;
- зобов'язати Міністерство юстиції України утриматись від розгляду та прийняття рішення по суті щодо скарги ОСОБА_2 від 29 травня 2025 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 29 травня 2025 року за №СК-2157-25.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року, позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2026 року касаційну скаргу Міністерства юстиції України повернуто скаржнику.
23 січня 2026 року скаржник повторно звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення зазначених недоліків протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали. Виявлені недоліки скаржнику запропоновано усунути шляхом подання до суду касаційної інстанції: заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями і доказами.
23 лютого 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» відповідач надіслав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
Дослідивши заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску вказаного строку. Таким чином, скаржник виконав вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Обґрунтування скаржника наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 3 частини четвертої та підпунктами «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Також в обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не досліджено належним чином наявну в справі скаргу ОСОБА_2 від 29 травня 2025 року за №СК-2157-25.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
В обґрунтування доводів скаржник фактично посилається на те, що судом надано неправильну правову оцінку доказам, що не є тотожним порушенню, на яке посилається скаржник як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
З огляду на вказане, Суд не бере до уваги посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім того, в обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на підпункт «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Згідно із частиною п'ятою статті 12 КАС України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
В порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина шоста статті 12 КАС України), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 257 КАС України).
Якщо справа не належить до справ незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, це не забороняє її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, як і не вимагає, щоб такий розгляд відбувався виключно за правилами загального позовного провадження (крім випадків, передбачених у частині четвертій статті 257 КАС України).
За відсутності імперативних вимог до порядку розгляду справи (спрощеного або загального) презюмується, що суд розглядає (усі) адміністративні справи за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас, з урахуванням вимог, встановлених у частині третій статті 257 КАС України, суд може прийняти рішення про розгляд певної справи (яку дозволено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження) за правилами загального позовного провадження.
Скаржником не викладено обставин, які свідчили б про необхідність розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження.
З огляду на вказане, Суд не бере до уваги посилання скаржника на підпункт «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 330, 331, 334 КАС України,
Задовольнити клопотання Міністерства юстиції України про поновлення строку та поновити строк на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі №160/17174/25.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі №160/17174/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Роз'яснити, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Направити копію цієї ухвали скаржнику, а разом з копією касаційної скарги - іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя-доповідач В. М. Соколов
Судді В. Е. Мацедонська
А. Г. Загороднюк