02 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 580/7156/24
провадження № К/990/1422/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Дуда Юлія Михайлівна, на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року (у складі головуючого судді - Бабич А.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі (у складі колегії суддів: головуючого судді - Безименної Н.В., суддів: Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.) №580/7156/24,
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
1. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23.09.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2023 у справі №580/4866/23, позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з урахуванням проведених виплат.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення ОСОБА_1 розрахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 22.05.2018 із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та урахуванням абзаців 4, 6, пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум індексації.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 22.05.2018 із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та урахуванням абзаців 4, 6, пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум індексації. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
2. На виконання вказаного судового рішення відповідач 26.01.2024 виплатив 82 625,23 грн.
3. 26 червня 2024 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив повідомити про хід виконання судового рішення у справі №580/4866/23 та надати розрахунок індексації грошового забезпечення.
4. Листом від 01.07.2024 №34/1069 відповідач повідомив, що розрахунок індексації проведено з урахуванням вимог законодавства та судове рішення у справі №580/4866/23 виконано в повному обсязі. До вказаного листа додано довідку про здійснення порівняння грошового забезпечення ОСОБА_1 у місяці підвищення посадового окладу (в березні 2018 року) для визначення різниці між сумою індексації та розміром підвищення грошового доходу.
5. Уважаючи, що відповідач неправильно здійснив розрахунок розміру підвищення та індексації різниці, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо не вірного розрахунку розміру підвищення грошового забезпечення та суми індексації-різниці в місяці підвищення посадових окладів, березні 2018 року;
- установити, що розмір підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року склав 1 408,14 грн;
- установити, що розмір індексації-різниці грошового забезпечення позивача у березні 2018 року склав 3055,01 грн;
- визнати протиправними дії щодо не виплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 12.09.2022;
- стягнути з відповідача за період з 01.03.2018 до 12.09.2022 кошти в сумі 166 192,54 грн.
6. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 позовну заяву залишено без руху, надавши позивачу строк 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення викладених у мотивувальній частині ухвали недоліків позовної заяви, а саме - надати обґрунтовану заяву щодо поновлення пропущеного строку на звернення до суду з наведенням поважних причин його пропуску та надати докази щодо фактів і обставин, які об'єктивно перешкодили їй своєчасно звернутися в суд із позовом.
7. З посиланням на положення статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, суд першої інстанції зазначив, що після 19 липня 2022 року звернення до суду, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежене трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права; про порушення своїх прав, а саме неналежний розмір індексації позивач знав 26.01.2024 після отримання від відповідача коштів; із заявою щодо надання інформації про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за спірний період позивач звернувся 26.06.2024 а лист відповідача датований 04.07.2024; тобто, лише з 26.06.2024 позивач почав вчиняти активні дії щодо нарахування та виплати йому індексації-різниці грошового забезпечення за вказані вище періоди.
8. Суд першої інстанції уважав, що звертаючись до суду 22.07.2024, позивач пропустив строк на звернення до адміністративного суду з позовною заявою та зобов'язаний надати суду обґрунтовану заяву про поновлення порушеного строку, в якій обґрунтувати для цього підстави, зазначити доводи поважності тому причин і надати докази.
9. Окрім цього, суд першої інстанції установив, що позивач у прохальній частині позовної заяви не зазначив до відповідача частини позовних вимог, зокрема щодо позовних вимог про установлення того, що розмір підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року склав 1 408,14 грн, а розмір індексації-різниці грошового забезпечення позивача у березні 2018 року склав 3 055,01 грн. Відсутність зазначеного, на переконання суду, свідчить про відсутність викладу підстав позову, що безпосередньо впливає на можливість інших учасників викласти суду власні спростування або підтвердження, навести доводи та надати докази.
10. 02 серпня 2024 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява, в якій просила поновити процесуальний строк на звернення до суду зі вказаним позовом, прийняти позовну заяву до розгляду та продовжити її розгляд. Стверджувала, що строк звернення до суду зі вказаним позовом позивач не пропустив. Посилалася на рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013 та №9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці», відповідно до якого у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком. Вказала, що письмове повідомлення від відповідача про суми, нараховані та виплачені позивачу, не надходило, натомість відповідач надав письмову інформацію про розрахунок індексації різниці за період з 01.03.2018 до дня звільнення позивача лише 09.07.2024.
11. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.08.2024, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2024 у справі №580/7156/24, позовну заяву повернуто позивачу у зв'язку із неусуненням недоліків позовної заяви.
12. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в ухвалі про залишення позову без руху суд роз'яснив позивачу, що недоліки можуть бути усунені шляхом викладу у позовній заяві конкретних обставин, що стосуються кожної із заявлених позовних вимог, зазначенням позовних вимог відповідно до кожного зі вказаних відповідачів згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 160 КАС України та подальшим наданням її копій в кількості відповідно до учасників спору з доказами щодо наявності таких обставин; однак, позивач не виконав вказаних вище вимог ухвали суду.
13. Стосовно строків звернення до суду, суд першої інстанції зазначив, що позивач та його представник у заяві не вказали жодного аргументу щодо поважності причин пропущеного строку на звернення до суду; натомість зміст заяви полягає виключно в не погодженні з висновками суду та власне, помилкове твердження представника позивача, що строк звернення до суду він не пропустив.
14. Окрім цього, суд першої інстанції зазначив, що індексація заробітної плати є періодичним доходом особи в складі заробітної плати, виникнення права на який не обумовлений фактом звільнення особи; така сума коштів може входити до складу розрахунку при звільненні в разі її нарахування та обліку як заборгованості з виплати; зважаючи на проміжок часу, якого стосується предмет спору, тримісячний строк звернення до суду пропущено.
15. Викладені у заяві доводи, на переконання суду першої інстанції, не стосуються об'єктивних факторів, свідчать про необґрунтоване зволікання позивача щодо звернення до відповідача та суду щодо нарахування та виплати йому за період з 01.03.2018 до 12.09.2022 індексації-різниці грошового забезпечення, а отже, не обґрунтовані.
16. Суд апеляційної інстанції уважав, що суд першої інстанції надав належну оцінку аргументам позивача щодо пропуску строку звернення до суду, відхиливши посилання позивача на те, що строк звернення до суду потрібно обраховувати з дати відповіді відповідача, оскільки отримання листа від відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент з якого особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги, відзиву (заперечень) на неї
17. Не погодившись із прийнятими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2024 та ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 07.08.2024, а справу №580/7156/24 - направити на повторний розгляд до суду першої інстанції.
18. На переконання скаржника, оскаржувані судові рішення прийнято внаслідок неправильного застосування частини другої статті 233 КЗпП України. Повторно зазначає про те, що про порушення своїх прав позивач достеменно дізнався лише 04.07.2024. Уважає, що дія частини другої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX поширюються тільки на ті правовідносини, що виникли після набуття цією нормою закону чинності.
19. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2024 у справі №580/7156/24.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
20. Касаційна скарга представника позивача до Верховного Суду надійшла 13 січня 2025 року.
21. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 визначено склад колегії суддів: Мартинюк Н.М. - головуючий суддя, судді: Радишевська О.Р., Загороднюк А.Г.
22. Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Дуда Юлія Михайлівна, на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2024 у справі №580/7156/24.
23. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2025 визначено склад колегії суддів: Жук А.В. - головуючий суддя, судді: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.
24. Ухвалою Верховного Суду від 31.03.2026 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
27. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги/
28. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та повноту дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
29. Згідно з частиною першою-третьою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
30. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
31. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
32. Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.
33. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
34. За правилами частин першої, другої статті 233 КЗпП України (в редакції, що діяла до 19 липня 2022 року) працівник міг звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
35. Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX запроваджено ряд змін у трудовому законодавстві, зокрема, положення частини другої статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
36. Закон України №2352-ІХ та, відповідно, і нова редакція статті 233 КЗпП України, набрали чинності з 19 липня 2022 року.
37. Застосовуючи положення статті 233 КЗпП України в редакції Закону України №2352-ІХ, суди попередніх інстанцій уважали, що позивачем пропущено строк звернення до суду із цим позовом.
38. Колегія суддів уважає помилковим таке правозастосування до спірних правовідносин, а висновки щодо пропуску строку звернення до суду із цим позовом - передчасними.
39. Так, з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду, зокрема, від 29.01.2025 у справі №500/6880/23 та від 28.08.2024 у справі №580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19.07.2022, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом.
40. У зазначеній постанові Судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ).
41. Судова палата сформувала єдиний підхід до нових змін в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, а саме: такі зміни не поширюються на події, які мали місце до 19.07.2022. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належить працівнику за період до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону.
42. Висновки судів попередніх інстанцій про те, що строк звернення до суду в цій справі визначається статтею 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-ІХ, спростовуються правовою позицією Судової палати, оскільки до спірних правовідносин, що виникли до 19.07.2022, підлягають застосуванню положення цієї статті в попередній редакції, яка не передбачала обмеження строку звернення до суду.
43. Окрім цього, як слідує зі змісту ухвал суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху та її повернення позивачу, судом першої інстанції було встановлено також інший недолік позовної заяви, а саме - у прохальній частині позовної заяви представник позивача не зазначив до відповідача частини позовних вимог, зокрема про установлення того, що розмір підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року склав 1 408,14 грн, а розмір індексації-різниці грошового забезпечення позивача у березні 2018 року склав 3 055,01 грн. Відсутність зазначеного, на переконання суду, свідчило про відсутність викладу підстав позову, що безпосередньо впливає на можливість інших учасників викласти суду власні спростування або підтвердження, навести доводи та надати докази.
44. Колегія суддів бере до уваги, що в заява на виконання ухвали суду першої інстанції не містила усунення недоліків в цій частині. Касаційна скарга також не містить жодних доводів стосовно визначених в цій частині недоліків позовної заяви.
45. В той ж час колегією суддів ураховується, що предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.
46. Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
47. Згідно із приписами частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
48. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 9 КАС України).
49. Верховний Суд у постановах від 13.04.2023 у справі №757/30991/18-а, від 12.10.2023 у справі №160/21190/21, від 15.02.2024 у справі №520/27906/21, від 17.04.2024 у справі №300/3779/23 підкреслював, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог. Цей принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
50. Ураховуючи викладене, колегія суддів уважає, що залишаючи без руху позовну заяву у цій справі та повертаючи її у зв'язку із неусуненням недоліків, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, допустив порушення норм процесуального права.
51. Відповідно до частин першої-п'ятої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
52. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
53. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи і вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновків про необхідність часткового задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
54. Судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 242, 341, 349, 353, 355, 356, 359, КАС України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Дуда Юлія Михайлівна, задовольнити частково.
2. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі №580/7156/24 скасувати.
3. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції - Черкаського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Л.О. Єресько
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду