02 квітня 2026 року
м. Київ
справа №420/3141/25
адміністративне провадження № К/990/11007/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів - Мельник-Томенко Ж.М., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року
у справі № 420/3141/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період; з 01.03.2018 р. до 18.09.2020 р. в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 18.09.2020 в загальній сумі 118 176.23 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 р. до 18.09.2020 р. в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати i виплатити на користь ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 р. до 18.09.2020 р. включно індексацію грошового забезпечення відповідно до абз. 4, 6 п. 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 у розмірі 3861,40 грн в місяць, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 оскаржила його до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишено без руху.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 р. повернуто скаржнику.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 09 лютого 2026 року, відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У силу пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З матеріалів касаційного провадження вбачається, що ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишено без руху. Для усунення недоліків поданої апеляційної скарги надано апелянту 5-денний строк з моменту отримання копії ухвали шляхом надання до суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
На виконання вимог зазначеної ухвали апелянтом до суду надано клопотання про продовження строку для усунення недоліків, яке вмотивоване відсутністю належного фінансування для оплати судового збору.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2026 клопотання Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги - задоволено.
Продовжено Військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги у справі № 420/3141/25 на 10 днів з дня отримання ухвали.
До суду апеляційної інстанції надійшло клопотання апелянта про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги у зв'язку із необхідністю отримати кошти для сплати судового збору.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року клопотання Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги - задоволено.
Визнано поважними причини неможливості усунення недоліків у встановлений строк та продовжено Військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги у справі № 420/3141/25 на 15 днів з дня отримання ухвали.
На виконання вимог зазначеної ухвали апелянтом знову подано клопотання про продовження строку для усунення недоліків.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з урахуванням наступного.
Одним із таких процесуальних обов'язків учасників справи є надання особою, яка подає апеляційну скаргу, документа про сплату судового збору, про що також вказувалось і в ухвалі судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2025 про залишення апеляційної скарги без руху, для чого було встановлено достатній строк, упродовж якого відповідачу необхідно було усунути зазначений недолік.
Крім того, судом вже двічі продовжено строк на усунення недоліків.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником у заяві про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно можна встановити існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
Наведені ж відповідачем доводи та надані на їх підтвердження докази не свідчать про вчинення ним активних дій з метою виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 29.12.2025 - сплати судового збору і надання суду відповідного документа та не вказують на існування об'єктивних обставин, які б перешкоджали йому в межах наданого строку виконати вимоги зазначеної ухвали. При цьому, колегія суддів врахувала, що сума судового збору, яка підлягає сплаті за подання апеляційної скарги у цій справі, становить 1 453, 44 грн. і суд апеляційної інстанції надав відповідачу достатньо часу для вирішення питання, пов'язаного із його сплатою.
Суд зазначив, що особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Відтак, судова колегія дійшла висновку про те, що заявлене відповідачем клопотання про продовження строку сплати судового збору задоволенню не підлягає.
З огляду на вказане, недоліки апеляційної скарги апелянтом не усунуто.
Згідно з ч.4 ст.169 та ч.2 ст.298 КАС України апеляційна скарга повертається особі, що її подала, якщо цією особою не усунуто недоліків, залишеної без руху апеляційної скарги.
Враховуючи те, що вимоги ухвали судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2025 залишились не виконаними, недоліки апеляційної скарги у встановлений строк не усунуті, колегія суддів вважала, що на даний час є усі законні підстави для повернення вказаної апеляційної скарги апелянту.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги - залишено без задоволення. У прийнятті апеляційної скарги до розгляду - відмовлено. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 р. повернуто скаржнику.
У касаційній скарзі відповідач вказує на те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що Військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою та розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, яка не має самостійного механізму сплати судового збору. Така сплата можлива виключно після отримання бюджетних асигнувань від Фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначені обставини мали об'єктивний характер, були належним чином підтверджені документально та унеможливлювали своєчасне виконання вимог ухвали суду щодо сплати судового збору.
Однак як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень відповідач неодноразово звертався з клопотання про продовження строку на усунення недоліків, які були задоволені судом. Так вирішення питання про продовження строку є правом, а не обов'язком суду. У скаржника було достатнього часу для приведення апеляційної скарги у відповідність до норм КАС України, з огляду на те, що суд двічі продовжував строк на апеляційне оскарження відповідачу.
Разом з тим, Верховний Суд зазначає, що сплата судового збору є обов'язковою для відповідача. Зловживання правом на звільнення, відстрочення чи розстрочення від його сплати є недопустимим.
Держава в особі органів влади, що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків
Отже, доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів які б спростовували зазначене.
При цьому, Суд зауважує, що Військова частина НОМЕР_1 не позбавлена можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
У зв'язку з перебуванням судді-доповідача у відпустці розгляд цієї касаційної скарги відбувся після виходу на роботу.
Керуючись статтями 169, 296, 298, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року у справі № 420/3141/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, у спосіб їх надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Ж. М. Мельник-Томенко
М. І. Смокович