02 квітня 2026 року
м. Київ
справа №295/32/26
провадження № К/990/10161/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Білак М. В., Мацедонської В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 21 січня 2026 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 лютого 2026 року у справі ОСОБА_1 , якого визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
04 березня 2026 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд» та зареєстровано судом касаційної інстанції 05 березня 2026 року.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мацедонська В. Е. з 23 березня 2026 року по 01 квітня 2026 року перебувала у відпустці на підставі наказу від 10 березня 2026 року № 504/0/6-26, у зв'язку із чим вирішення питання про відкриття касаційного провадження відбувається після виходу судді з відпустки.
Так, постановою судді Богунського районного суду м. Житомира від 21 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Разом з апеляційною скаргою просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови Богунського районного суду м. Житомира.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 23 лютого 2026 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнив, поновив строк на апеляційне оскарження постанови судді Богунського районного суду м. Житомира від 21 січня 2026 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а постанову Богунського районного суду м. Житомира від 21 січня 2026 року залишив без змін.
ОСОБА_1 оскаржив указані рішення в касаційному порядку до суду касаційної інстанції.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що справа розглянута судами в порядку, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах (частина перша статті 19 КАС України).
Разом із цим, за приписами пункту 3 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом.
За такого правового регулювання та обставин справи ухвалені в цій справі судові рішення не підлягають касаційному перегляду за правилами адміністративного судочинства.
Крім того, відповідно до частини другої статті 287, частин третьої, десятої статті 294 КУпАП постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Тобто, касаційний перегляд постанов, прийнятих з приводу накладення адміністративного стягнення районним, районним у місті, міським, міськрайонним судом (суддею) або відповідним апеляційним судом, чинним процесуальним законодавством не передбачений.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового регулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 272, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 21 січня 2026 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 295/32/26 ОСОБА_1 , якого визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді М. В. Білак
В. Е. Мацедонська