02 квітня 2026 року
м. Київ
справа №640/16126/22
провадження № К/990/10836/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Мельник-Томенко Ж. М.,
перевіривши касаційну скаргу Київського міжрегіонального управління Міністерство юстиції України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
10 березня 2026 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мацедонська В. Е. з 23 березня 2026 року по 01 квітня 2026 року перебувала у відпустці на підставі наказу від 10 березня 2026 року № 504/0/6-26, у зв'язку із чим вирішення питання про відкриття касаційного провадження відбувається після виходу судді з відпустки.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив таке.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 15 листопада 2022 року позов задовольнив.
Визнав протиправною та скасував постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 14 вересня 2022 року про закінчення виконавчого провадження №67316610.
Представник позивача 17 листопада 2022 року звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в якому просив вирішити питання щодо розподілу понесених витрат на правничу допомогу у сумі 19000 грн.
Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 20 жовтня 2025 року заяву залишив без задоволення.
Позивач в апеляційній скарзі просив скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким заяву про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 25 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, скасував ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року та ухвалив нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнив.
Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 19000 (дев'ятнадцять тисяч) грн витрат понесених на правничу допомогу у суді першої інстанції.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Київське міжрегіональне управління Міністерство юстиції України звернулося з касаційною скаргою.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, Суд зазначає таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених положень законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з частиною другою статті 328 КАС України передбачено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до пунктів 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 12) залишення позову (заяви) без розгляду; 13) закриття провадження у справі; 17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.
Наведений у частині другій статті 328 КАС України перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 294 КАС України ухвала суду першої інстанції про відмову ухвалити додаткове рішення є предметом апеляційного оскарження, проте згідно з частиною другою статті 328 цього Кодексу відсутня у переліку ухвал, що можуть бути оскаржені у касаційному порядку.
З огляду на викладене, ухвала Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року, а також постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року, прийнята за результатами її перегляду, не можуть бути предметом касаційного оскарження.
За правилами пункту 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою варто відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 294, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Київського міжрегіонального управління Міністерство юстиції України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у справі № 640/16126/22 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
Ж. М. Мельник-Томенко