02 квітня 2026 року
м. Київ
справа №640/11034/21
провадження № К/990/11262/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Мельник-Томенко Ж. М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, Управління ДАІ ГУ МВС України в Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
12 березня 2026 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мацедонська В. Е. з 23 березня 2026 року по 01 квітня 2026 року перебувала у відпустці на підставі наказу від 10 березня 2026 року № 504/0/6-26, у зв'язку із чим вирішення питання про відкриття касаційного провадження відбувається після виходу судді з відпустки.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління МВС України в Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, Управління ДАІ ГУ МВС України в Київській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 19 березня 2021 року № 4 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі частини 10 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію», згідно пункту 64 «Г» (через скорочення штатів - за відсутності подальшого використання на службі) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ;
- поновити ОСОБА_1 з 19 березня 2021 року на посаді інспектора з адміністративної практики Державної автомобільної інспекції з обслуговування Вишгородського району підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в Київській області;
- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області або Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в Київській області, або, як правонаступника, Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, а саме, з 19 березня 2021 року по дату поновлення на службі;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області розглянути питання про прийняття ОСОБА_1 на службу в органи Національної поліції відповідно до вимог статті 9 перехідних положень Закону України про Національну поліцію України та подати у встановлений судом строк, відповідно до частини першої статті 382 КАС України звіт про виконання судового рішення;
- зобов'язати ГУ МВС України в Київській області зарахувати весь час за період вимушеного прогулу капітана міліції ОСОБА_1 у вислугу років роботи в органах внутрішніх справ України;
- зобов'язати відповідачів по справі, відповідно до частини першої статті 382 КАС України, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;
- стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 50000 грн.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 21 серпня 2025 року позов задовольнив частково. Зобов'язав Головне Управління МВС України в Київській області зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 період вимушеного прогулу з 07 листопада 2015 року по 19 січня 2021 року. В задоволенні іншої частини вимог позову відмовив.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, в частині задоволених позовних вимог про зарахування до вислуги років період вимушеного прогулу з 07 листопада 2015 року по 19 січня 2021 року - рішення Івано-Франківського адміністративного суду залишити без змін.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 17 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог - скасував та прийняв у цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Визнав протиправним та скасував наказ Головного управління МВС України в Київській області від 19 березня 2021 року №4 о/с «По особовому складу» в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 , інспектора з адміністративної практики ДАІ з обслуговування Вишгородського району, підпорядкованого Управлінню Державної автомобільної інспекції.
Поновив ОСОБА_1 на посаді інспектора з адміністративної практики Державної автомобільної інспекції з обслуговування Вишгородського району, підпорядкованого Управлінню Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області з 23 березня 2021 року.
Стягнув з Головного управління МВС України в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 березня 2021 року по 17 лютого 2026 року у розмірі 377223 (триста сімдесят сім тисяч двісті двадцять три) грн 03 коп.
Зобов'язав Головне управління Національної поліції в Київській області розглянути питання про прийняття ОСОБА_1 на службу в органи Національної поліції відповідно до пункту 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», з урахуванням висновків суду.
В іншій частині рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року залишив без змін.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Національної поліції в Київській області подало касаційну скаргу.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Виключень щодо посади позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» не встановлено.
Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у системному зв'язку з положеннями примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності.
За такого правового регулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
В касаційній скарзі автор покликається на те, що ця справа належить касаційному оскарженню на підставі пунктів «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, зазначаючи, що касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Водночас автором не обґрунтовано у чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Покликання автора скарги на «значний суспільний інтерес» має також загальний, формальний характер та не містить належного обґрунтування наявності заінтересованості суспільства в результатах розгляду саме цієї касаційної скарги судом касаційної інстанції.
До того ж, незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить автоматично про неправильність судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як настання негативних наслідків для автора касаційної скарги внаслідок ухвалення цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку ухвалення судового рішення не на користь позивача / відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що автором не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Обмеження переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судом першої та апеляційної інстанції, та/або переоцінювати їх.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі № 640/11034/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, Управління ДАІ ГУ МВС України в Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
Ж. М. Мельник-Томенко