про відмову у відкритті касаційного провадження
02 квітня 2026 року
м. Київ
справа №520/33170/24
адміністративне провадження № К/990/12080/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №520/33170/24 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - ЦМУ Держслужби з питань праці, відповідач), в якому просив:
- визнати бездіяльність ЦМУ Держслужби з питань праці щодо його заяви протиправною та зобов'язати відповідача прийняти рішення на користь ОСОБА_1 , оскільки для такого прийняття такого рішення виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, а саме:
1) на підставі абзацу п'ятого частини 1, частин 2-5 статті 6, статей 7 та 8 Закону України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» вчинити за заявою дії, передбачені в таких випадках, але не виключно:
- погодити з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу, позаплановий захід державного нагляду (контролю);
- після отримання зазначеного у попередньому абзаці погодження, провести підготовку, видати розпорядчі документи та здійснити позаплановий захід державного нагляду (контролю), в іншому випадку - діяти по обставинам, згідно чинного законодавства;
- за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) скласти акт;
- у встановлений термін скласти припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю), якщо такі будуть встановлені;
- повідомити його зручним способом про проведену роботу.
Рішенням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025, у задоволенні позову відмовлено.
На адресу Верховного Суду 17.03.2026 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій позивач просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2025, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 та справу передати повністю або частково на новий розгляд чи для продовження розгляду.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено, що скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Крім цього позивач зазначає, що справа має виняткове значення для нього.
Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз норм процесуального права дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 4 частини четвертої статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження. Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами статті 257 КАС України.
Відповідно до частин першої та другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині 4 цієї статті.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 прийнято до провадження матеріали справи №520/33170/24 та ухвалено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 27.05.2024 звернувся до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби праці з заявою, де повідомив про систематичні порушення законодавства про працю ПТ "Велта П.М.С.Г. "Гарант-Сервіс"", зокрема, щодо неналежного оформлення його трудової книжки, що призвело, на його переконання, до ускладнень з оформлення пенсійних виплат ГУ ПФУ в Харківській області.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що відповідь відповідача №Ц/1/1679-3В-24 від 10.06.2024 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 надана правомірно та за своїм змістом відповідає нормам чинного законодавства.
При цьому судом першої інстанції наголошено, що обґрунтувань чи доказів наявності інших порушень, зокрема, стосовно неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів та/або інших порушень, з якими Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» пов'язує можливість проведення перевірок органами Держпраці під час воєнного стану суб'єктів господарювання, матеріали заяви від 27.05.2024, які перебували на розгляді відповідача, не містять.
Також судами враховано, що за змістом постанови Полтавського апеляційного суду від 25.05.2023 у справі № 628/2135/21 трудові відносини з позивачем були оформлені та припинені належним чином, на підставі та в межах норм Кодексу Законів про працю України, що стало підставою для відмови суду у задоволенні позовних вимог про поновлення на посаді ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи наявність права на касаційне оскарження, позивач зазначає, що справа має виняткове значення, оскільки неналежне оформлення трудової книжки, має наслідком неврахуванням органами Пенсійного фонду України в загальний страховий стаж певні періоди його роботи, що, своєю чергою, впливає на вид та розмір пенсії позивача.
Водночас, колегія суддів зауважує, що доводи щодо наявності виняткового значення цієї справи для позивача мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі, а отже, не можуть сприйматись судом як виключний випадок, та не свідчить про наявність суспільного інтересу саме у цій справі, а тому посилання скаржника в цій частині не містять достатніх обґрунтувань.
Суд враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання.
Разом з цим, Верховний Суд зазначає, що незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є передбачуваним процесом.
Отже, доводи скаржника про те, що ця справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, є необґрунтованими.
Щодо посилання ОСОБА_1 на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, Верховний Суд зазначає, що оскарження судових рішень з цих підстав вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Обгрунтовуючи підставу касаційного оскарження, скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і обґрунтування, у чому саме полягають неправильність чи неповнота встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права та помилки судів попередніх інстанцій.
Водночас, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, позивачем не зазначено: 1) щодо якої норми права необхідний висновок Верховного Суду; 2) за результатами розгляду касаційної скарги, який саме висновок має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених нею норм матеріального та/або процесуального права; 3) необхідності висновку Верховного Суду щодо цієї норми, за обставин, установлених судами саме у цій справі.
Крім того, колегією суддів встановлено, що доводи заявника касаційної скарги щодо відсутності висновку Верховного Суду з питань застосування правових норм та, відповідно, потреби у такому висновку не пов'язані з наявністю колізій, можливістю неоднозначного тлумачення, їх різним застосування судами, натомість по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлення обставин конкретної справи.
Отже, касаційна скарга не містить належних обґрунтувань щодо неправильного застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій та необхідність висновку Верховного Суду щодо цих норм, за обставин, установлених судами саме у цій справі.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Доводи касаційної скарги фактично, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межу касаційного перегляду, відповідно до статті 341 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, а виключних підстав для касаційного оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, передбачених частиною п'ятою статті 328 КАС України, позивачем у касаційній скарзі належним чином не обґрунтовано, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі № 520/33170/24 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін