П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/34134/25
перша інстанція: суддя Скупінська О.В.,
повний текст судового рішення
складено 15.01.2026, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої-судді - Казанчук Г.П.
суддів - Градовського Ю.М., Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 16.07.2025 року № 212850004317 Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 яким не враховано періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 з 01.03.1977 по 27.01.1978, з 17.06.1978 по 19.06.1986, з 23.06.1986 по 17.04.2000, з 18.07.2000 - 28.02.2001, з 01.03.2001 по 02.10.2001, з 28.01.2005 по 10.10.2005 оскільки на титульній сторінці дата народження виправлена;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 зарахувавши стаж роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , а саме: період роботи з 03.10.1977 по 27.01.1978 на посаді робітника лінійно монтажної дільниці в Нижньосірогозькому районному об'єднанні Сільгосптехніка, з 17.06.1978 по 19.06.1986, на посаді секретаря машиніста Сірогозького комбінату Хлібопродуктів, з 23.06.1986 по 28.05.1995 на посаді секретаря машиніста в Нижньосірогозькому “Міжраймаш», з 29.05.1995 по 10.01.1999 на посаді оператора рахувальних машин в Нижньосірогозькому ВАТ “Міжраймаш», з 11.01.1999 по 17.04.2000, на посаді бухгалтера в Приватному акціонерному товаристві “Нижньосірогозький Міжрайагропостач», з 18.07.2000 по 28.02.2001 мала статус безробітної та перебувала на обліку в Нижньосірогозькому районному Центрі зайнятості, з 01.03.2001 по 02.10.2001 на посаді продавця у Приватного підприємця ОСОБА_2 , з 28.01.2005 по 10.10.2005 мала статус безробітної та перебувала на обліку в Нижньосірогозькому районному Центрі зайнятості, а саме з 08 липня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08 липня 2025 року вона подала заяву про призначення пенсії за віком через вебпортал Пенсійного фонду України у відповідності до вимог згідно статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідач рішенням від 16.07.2025 року № 212850004317 року відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю страхового стажу роботи відповідно до частини 3 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років. Відповідач в своїй відмові від 16.07.2025 року зазначає, що за даними документами не враховано періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 з 01.03.1977 по 27.01.1978 р., з 17.06.1978 р. по 19.06.1986 р., з 23.06.1986 р. по 17.04.2000 р., з 18.07.2000-28.02.2001р., з 01.03.2001 р. по 02.10.2001 р., з 28.01.2005 по 10.10.2005 р. оскільки на титульній сторінці дата народження виправлена.
Згідно форми РС-право номер пенсійної справи 212850004317 Позивачу враховано стаж для розрахунку права на призначення пенсії за віком 11 років 1 місяців. та не враховано всі періоди роботи відповідно до записів трудової книжки серія НОМЕР_1 , а саме:
з 03.10.1977 по 27.01.1978 - працювала робітником лінійно монтажної дільниці в Нижньосірогозькому районному об'єднанні Сільгосптехніка,
з 17.06.1978 по 19.06.1986 - працювала секретарем машиністом Сірогозького комбінату Хлібопродуктів,
з 23.06.1986 по 17.04.2000 - працювала секретарем машиністом, потім оператором рахувальних машин, потім бухгалтером в Нижньосірогозькому Міжраймаш, який перейменовано в 1996 році та реорганізовано в Приватне акціонерне товариство Нижньосірогозький Міжрайагропостач,
з 18.07.2000 по 28.02.2001 - мала статус безробітна та перебувала на обліку в Нижньосірогозькому районному Центрі зайнятості,
з 01.03.2001 по 02.10.2001 - працювала продавцем у приватного підприємця ОСОБА_2 ,
з 28.01.2005 по 10.10.2005 - мала статус безробітна та перебувала на обліку в Нижньосірогозькому районному Центрі зайнятості,
оскільки на титульній сторінці трудової книжки Позивача дата її народження виправлена.
Вважаючи таке рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області протиправним, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №212850004317 від 16.07.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.07.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь в Чернігівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати відсутнім страховий стаж позивача за спірний період.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головнt управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що страховий стаж позивача складає 11 років 1місяць, що є недостатнім для призначення даного виду пенсії, та всупереч вказаному суд прийняв рішення про задоволення позовних вимог.
Апелянт вказує, що дії Головного управління є правомірними, а позовні вимоги позивача необґрунтованими та не підтверджені будь-якими доказами.
Рух справи в апеляційній інстанції:
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2026 відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 , 08.07.2025 звернулася через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області за результатами якої прийнято рішення про відмову у призначення пенсії від 16.07.2025 №212850004317.
У вказаному рішення зазначено, що пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне страхування», становить 60 роки.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року від 15 до 22 років.
Страховий стаж особи становить 11 років 1 місяць.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно до трудової книжки від 03.10.1977, оскільки на титульній сторінці дата народження виправлена.
Для зарахування о страхового стажу періодів роботи, зазначених в трудовій книжці, необхідно надати уточнюючі довідки з посиланням на первинні документи, довідки про реорганізацію.
До страхового стажу період роботи з 1999 року зараховано відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Не погоджуючись із рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області №212850004317 від 16.07.2025, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, страховий стаж, який безпосередньо пов'язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 01 січня 2004 року. До 01 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж).
Отже, до 01 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджені записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.
Види трудової діяльності, що зараховуються до стражу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ.
Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону №1788-ХІІ при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до ст.62 цього Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, до заяви про призначення пенсії за віком документи, зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення, необхідне надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації.
В спірному випадку пенсійним органом не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи відповідно до трудової книжки від 03.10.1977, оскільки на титульній сторінці дата народження виправлена.
Колегія суддів з приводу таких висновків пенсійного органу вважає за необхідне зазначити таке.
З матеріалів справи вбачається, що у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 03.10.1977 міститься запис про виправлення дати народження “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », що не завірений підписом відповідальної особи та печаткою підприємства.
Відповідно до положень Інструкції по порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, яка затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, трудова книжка заповнюється адміністрацією підприємства.
Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Виходячи з наведених норм, суд першої інстанції правильно зазначив, що трудова книжка заповнювалась роботодавцем і на працівника не покладено обов'язок перевірки правильності її заповнення. Працівник не може нести відповідальність за правильність записів у його трудовій книжці. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі №423/1881/17.
Судом першої інстанції вірно визначено, а пенсійним органом не спростовано, що трудова книжка позивача містить відомості про період роботи позивача.
Записи про роботу позивача виконані зрозуміло в хронологічному порядку, засвідчені підписами уповноважених осіб та печатками підприємства.
Жодний зауважень, щодо повноти записів у трудовій книжці стосовно періодів роботи, спірне рішення не містить.
Колегія суддів вважає, що наведені відповідачем обставини не є такими, що викликають сумнів у достовірності спірних періодів роботи у трудовій книжці позивача, не можуть вважатися недоліком заповнення документів, що тягне за собою такий негативний наслідок для позивача як не зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу.
В даному випадку відомості у поданих позивачем пенсійному органу документах в їх сукупності узгоджуються між собою, не містять суперечливих даних, не дають підстав для сумнівів у їх належності саме позивачу.
Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може впливати на вирішення питань призначення пенсії за віком, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
З огляду на вищенаведене, враховуючи наявність відповідних записів у трудових книжках позивача, які є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що пенсійним орган протиправно не враховано до страхового стажу позивача періоди роботи, які вказані у трудовій книжці, оскільки на титульній сторінці трудової книжки Позивача дата народження виправлена.
Так, порушення правил заповнення трудової книжки відповідальним працівником роботодавця не може бути підставою для порушення соціальних прав позивача у вигляді позбавлення права на пенсію.
Суд апеляційної інстанції також зауважує, що згідно положень п. 14-4 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Разом з тим, згідно п. 1.8 розділу І Порядку №22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Крім того, згідно п.4.2 розділу IV Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Як правильно з'ясував суд першої інстанції і це не спростовано апелянтом, доказів повідомлення пенсійним органом позивача у визначений Порядком № 22-1 спосіб про неналежне оформлення поданих документів і необхідність подання додаткових документів, в тому числі особистого повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, матеріали справи не містять.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення пенсійного органу №212850004317 від 16.07.2025 не є протиправним, оскільки прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно з вимогами ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У ч.2 ст.6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховані приписи п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Натомість, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі №420/34134/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуюча суддя Г.П. Казанчук
Судді Ю.М. Градовський
О.В. Єщенко