П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/12524/25
Суддя першої інстанції - Лісовська Н. В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Дегтярьової С.В.,
суддів - Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,
розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі №400/12524/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29 жовтня 2025 року №143250024029;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 23 червня 1986 року, а саме з 14 травня 1986 року по 23 червня 1986 року та з 30 вересня 1988 року по 31 грудня 1997 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 27 серпня 2025 року (дати звернення).
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено частково, а саме суд:
- визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29 жовтня 2025 року №143250024029;
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 23 червня 1986 року, а саме з 14 травня 1986 року по 23 червня 1986 року та з 30 вересня 1988 року по 31 грудня 1997 року;
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позову відмовив.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в апеляційній скарзі зазначило, що за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії та документів, доданих до заяви встановлено, що під час призначення пенсії за віком до страхового стажу не було зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23 червня 1986 року, а саме: - з 14 травня 1986 року по 23 червня 1986 року, оскільки наявне виправлення дати наказу про звільнення, яке не завірено належним чином; - з 30 вересня 1988 року по 31 грудня 1997 року, оскільки запис про звільнення не завірений печаткою підприємства. За даними індивідуальної відомості Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування зараховано період з січня 1998 по вересень 2000.
Отже, правові підстави для зарахування спірних періодів роботи позивача до страхового стажу у Головного управління відсутні. Страховий стаж позивача становить 24 роки 03 місяці 16 днів.
З урахуванням викладеного, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком за заявою від 22 жовтня 2025 року у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Таким чином, на переконання апелянта, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29 жовтня 2025 року № 143250024029 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства.
За таких підстав, апелянт просить рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року по справі №400/12524/25 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
До П'ятого апеляційного адміністративного суду 28 січня 2026 року надійшла апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі №400/12524/25.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
10 лютого 2026 року недоліки усунуто.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року відкрите апеляційне провадження.
23 лютого 2026 року матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
31 березня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, що 03 серпня 2025 року ОСОБА_1 виповнилося 60 років і відповідно до приписів ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» він досягнув пенсійного віку.
27 серпня 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській була розглянута заява та 03 вересня 2025 року було прийняте рішення №143250024029 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Врахований страховий стаж позивача склав 31 рік 10 місяців 25 днів.
До страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 04 листопада 1983 року по 09 грудня 1985 року відповідно до військового квитка НОМЕР_2 від 02 листопада 1983 року, оскільки невірно зазначено дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не відповідає паспортним даним - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У зв'язку з чим, позивачем отримано від ІНФОРМАЦІЯ_3 довідку від 17 жовтня 2025 року за №8437, згідно якої ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно був призваний ІНФОРМАЦІЯ_5 на строкову військову службу 04 листопада 1983 року, та звільнений у запас 09 грудня 1985 року, на підставі наказу MO СРСР №236 від 27 вересня 1985 року. Вказана довідка надана до військового квитка НОМЕР_2 .
22 жовтня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком та додав до заяви про призначення пенсії додаткові документи, зокрема, довідку ІНФОРМАЦІЯ_3 довідку від 17 жовтня 2025 року №8437.
Заява позивача від 22 жовтня 2025 року розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийняте рішення від 29 жовтня 2025 року №143250024029, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Врахований страховий стаж ОСОБА_1 склав 24 роки 03 місяці 16 днів.
До страхового стажу відповідачем не було зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23 червня 1986 року, а саме:
- з 14 травня 1986 року по 23 червня 1986 року, оскільки наявне виправлення дати наказу про звільнення, яке не завірено належним чином;
- з 30 вересня 1988 року по 31 грудня 1997 року, оскільки запис про звільнення не завірено печаткою підприємства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058- IV).
За приписами частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Положенням частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Окрім того, загальний порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 17 серпня 1993 року за №110 та затвердженою наказом Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція №58).
Згідно з п.1.1. Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Колегія суддів дослідила матеріали справи та дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.
Організація ведення, обліку, зберігання і видача трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Таким чином, працівник не відповідає за коректність та правильність оформлення записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Факт наявності виправлень у трудовій книжці не є безумовною підставою для неврахування відповідного періоду роботи, якщо вони не спростовують факту перебування особи у трудових відносинах, не містять ознак підроблення, підтверджуються іншими доказами у справі.
Більш того, саме органи пенсійного фонду повинні перевіряти свої сумніви з приводу наявності у особи права на врахування стажу та у кожному конкретному випадку доводити їх обґрунтованість, а не посилатись на формальні недоліки, що наявні в трудовій книжці та довідках без такої перевірки.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову в частині.
За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись статтями 2, 5, 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст судового рішення складений 03 квітня 2026 року.
Суддя доповідач С.В. Дегтярьова
Судді А.В. Крусян
О.В. Яковлєв