ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" березня 2026 р. справа № 300/4444/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Григорука О.Б.,
при секретарі Цуркан М.І.,
за участю: представника позивача - Тепак Л.П., представника відповідача - Гавадзин М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полікем" (77300, Івано-Франківська обл., місто Калуш, вул. Заводська, 1, корпус В, код ЄДРПОУ 33578214) до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20, код ЄДРПОУ 43968084) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2025 № 007335/0701, 007343/0701 та від 02.06.2025 № 015129/0701
Товариство з обмеженою відповідальністю "Полікем" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2025 №№007335/0701 , 007343/0701 та від 02.06.2025 №015129/0701.
Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем не вказано підстав для призначення планової перевірки, а відтак остання здійснена відповідачем без законних підстав. Зазначає, що позивачем не допущено порушень податкового законодавства, висновки акту перевірки є необґрунтованими, безпідставними та такими, що ґрунтуються на припущеннях, а не на реальних обставинах справи. Вважає, що позивачем надано до перевірки усі необхідні та достатні пояснення і первинні документи, що підтверджують реальність здійснених господарських операцій, відсутність порушень податкового законодавства, а відповідач невідповідність наданих документів реальним фактам не спростував. Враховуючи безпідставність висновків викладених в акті перевірки, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі хибних висновків, є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження (т. 2, а. с. 230, 231).
Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, згідно якого не погоджується з вимогами позивача, оскільки вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України та не відповідають фактичним обставинам справи. Представник відповідача зазначила, що наказом чітко визначено предмет та обсяги перевірки, а відтак відповідач, призначаючи перевірку діяв в межах наданих йому повноважень і з метою реалізації покладених на нього завдань. Вважає що порушення зафіксовані в акті перевірки є встановленими та такі порушення є підставою прийняття оскаржуваних рішень. В задоволенні позовних вимог просить відмовити (т. 3, а.с.1-11).
Позивач скористався правом подання відповіді на відзив на позовну заяву. Згідно відповіді позивач заперечив аргументи відповідача, вказавши, що відповідач належними та допустимими доказами не доведено факту правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які не відповідають критеріям ч.3 ст.2 КАС України, що свідчить про незаконність їх винесення Відповідачем та наявність підстав для їх скасування в судовому порядку в повному обсязі (т.3, а.с. 29-31).
Правом подання заперечення відповідач не скористався.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях. Просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Просив в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Полікем" зареєстроване як юридична особа 15.08.2005, перебуває на обліку в ГУ ДПС в Івано-Франківській області.
Основним видом діяльності платника податків є 20.59 Виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у.
Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області на підставі наказу № 3556-п від 28.11.2024 в період з 10.12.2024 по 10.01.2025 проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 1151/09-19-07-01/33578214 від 17.01.2025 (т. 1, а.с. 85-192).
У висновках вказаного акту перевіркою зафіксовано такі порушення:
- пп.14.1.134, пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.44.1, п. 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.138.2, пп.138.3.1 п.138.3 ст.138, пп.140.5.4 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, із змінами та доповненнями, п.3, п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868, п.4, 23 положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27 квітня 2000 року, п.5, п.7, п.8, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за №860/4153, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 11 "Зобов'язання", затверджене наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000 року, п.5, п.6, п.7, п.10, п.11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, ст.1, ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, п.8.26, п.11.5, п.13.1 наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" №363 від 14.10.1997 року, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 5386861 грн., в т.ч. за І квартал 2017 року в сумі 174825 грн, за Півріччя 2017 року в сумі 585335 грн, за Три квартали 2017 року в сумі 768138 грн, за 2017 рік в сумі 950941 грн, за І квартал 2018 року в сумі 246365 грн, за Півріччя 2018 року в сумі 246620 грн, за Три квартали 2018 року в сумі 853182 грн, за 2018 рік в сумі 853437 грн, за І квартал 2019 року в сумі 199008 грн, за Півріччя 2019 року в сумі 797046 грн, за Три квартали 2019 року в сумі 797301 грн, за 2019 рік в сумі 813121 грн, за Три квартали 2020 року в сумі 57974 грн, за 2020 рік в сумі 63188 грн, за І квартал 2021 року в сумі 6480 грн, за Півріччя 2021 року в сумі 6735 грн, за Три квартали 2021 року в сумі 6990 грн, за 2021 рік в сумі 6990 грн, за І квартал 2022 року в сумі 18949 грн, за Півріччя 2022 року в сумі 21768 грн, за Три квартали 2022 року в сумі 24652 грн, за 2022 рік в сумі 24652 грн, за І квартал 2023 року в сумі 3682 грн, за Півріччя 2023 року в сумі 295849 грн, за Три квартали 2023 року в сумі 451139 грн, за 2023 рік в сумі 1347615 грн, за І квартал 2024 року в сумі 93943 грн, за Півріччя 2024 року в сумі 385070 грн, за Три квартали 2024 року в сумі 1326916 грн;
- пп.14.1.36, п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п.189.1 ст. 189, п. 198.1 п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, п. 2 ст. 3, ст.4, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 , Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства фінансів України за № 21 від 28.01.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29 січня 2016 р. за № 159/28289, зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено: заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 610813 грн. в тому числі за березень 2017 року в сумі 32500 грн., за грудень 2017 року в сумі 13204 грн., за квітень 2018 року в сумі 59064 грн., за липень 2018 року в сумі 113201 грн., за серпень 2018 року в сумі 110065 грн., за вересень 2018 року в сумі 75993 грн., за жовтень 2018 року в сумі 56953 грн., за грудень 2018 року в сумі 54520 грн., за червень 2019 року в сумі 88180 грн., за листопад 2019 року в сумі 3379 грн., за лютий 2020 року в сумі 3754 грн.; завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 542682 грн., в тому числі за жовтень 2017 року в сумі 83020 грн., за листопад 2017 року в сумі 54031 грн., за лютий 2018 року в сумі 405631 грн.;
- п.120-1.2 ст. 120-1, . п.189.1 ст.189, п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого не було складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних на постачання податкові накладні за операціями з нарахування компенсуючи податкових зобов'язань з ПДВ згідно п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України на загальну суму ПДВ 988256,53 грн., в т.ч. за березень 2017 року в сумі 32500,00 грн, за травень 2017 року в сумі 31166,67 грн, за червень 2017 року в сумі 30666,60 грн, за липень 2017 року в сумі 54333,40 грн, за серпень 2017 року в сумі 52900,00 грн, за вересень 2017 року в сумі 33466,60 грн, за жовтень 2017 року в сумі 83020,00 грн, за листопад 2017 року в сумі 54031,00 грн., за грудень 2017 року в сумі 60411,00 грн., за січень 2018 року в сумі 59615,00 грн, за лютий 2018 року в сумі 42359,00 грн, за березень 2018 року в сумі 51400,00грн, за липень 2018 року в сумі 53200,80 грн., за серпень 2018 року в сумі 84840,00 грн, за вересень 2018 року в сумі 57560,00 грн, за жовтень 2018 року в сумі 56953,30 грн., за листопад 2018 року в сумі 31660,00 грн, за грудень 2018 в сумі 22860,17 грн, за квітень 2019 року в сумі 25060,00 грн, за травень 2019 року в сумі 20054,20 грн, за червень 2019 року в сумі 43065,80 грн, за жовтень 2019 року в сумі 1979,00 грн, за листопад 2019 року в сумі 1400,00 грн, за лютий 2020 року в сумі 3754,00 грн.;
- пп.16.1.7 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, п.8.1 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерств України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 за № 1562/20300 в частині несвоєчасного подання до контролюючого органу 6 повідомлень про об'єкти оподаткування за формою 20-ОПП.
Позивач подав заперечення № 32 від 18.02.2025 та доповнення до заперечення за № 43 від 28.02.2025 на акт перевірки № 1151/09-19-07-01/33578214 від 17.01.2025, за результатом розгляду яких Головне управління ДПС в Івано-Франківській області надало відповідь № 2901/6/09-19-07-01-06 від 04.03.2025, згідно якої висновки акта перевірки викладено в новій редакції:
- пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.44.1, п. 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.138.2, пп.138.3.1 п.138.3 ст.138 , пп.140.5.4 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, із змінами та доповненнями, п.3, п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868, п.4, 23 положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27 квітня 2000 року, п.5, п.7, п.8, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за №860/4153, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 11 "Зобов'язання", затверджене наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000 року, п.5, п.6, п.7, п.10, п.11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, ст.1, ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, п.8.26, п.11.5, п.13.1 наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" №363 від 14.10.1997 року, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 2040391 грн., в т.ч. за І квартал 2017 року в сумі 28305 грн, за Півріччя 2017 року в сумі 77188 грн, за Три квартали 2017 року в сумі 77443 грн, за 2017 рік в сумі 260246 грн, за І квартал 2018 року в сумі 246365 грн, за Півріччя 2018 року в сумі 246620 грн, за Три квартали 2018 року в сумі 649037 грн, за 2018 рік в сумі 649291 грн, за І квартал 2019 року в сумі 199008 грн, за Півріччя 2019 року в сумі 797046 грн, за Три квартали 2019 року в сумі 797301 грн, за 2019 рік в сумі 813121 грн, за Три квартали 2020 року в сумі 57974 грн, за 2020 рік в сумі 63188 грн, за І квартал 2021 року в сумі 6480 грн, за Півріччя 2021 року в сумі 6735 грн, за Три квартали 2021 року в сумі 6990 грн, за 2021 рік в сумі 6990 грн, за І квартал 2022 року в сумі 18949 грн, за Півріччя 2022 року в сумі 21768 грн, за Три квартали 2022 року в сумі 24652 грн, за 2022 рік в сумі 24652 грн, за Півріччя 2023 року в сумі 21437 грн, за Три квартали 2023 року в сумі 46004 грн, за 2023 рік в сумі 136559 грн, за І квартал 2024 року в сумі 39063 грн, за Півріччя 2024 року в сумі 62309 грн, за Три квартали 2024 року в сумі 86344 грн.;
- пп.14.1.36, п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п.189.1 ст. 189, п. 198.1 п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, п. 2 ст. 3, ст.4, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 , Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства фінансів України за № 21 від 28.01.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29 січня 2016 р. за № 159/28289, зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено: - заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 610813 грн. в тому числі за березень 2017 року в сумі 32500 грн., за грудень 2017 року в сумі 13204 грн., за квітень 2018 року в сумі 59064 грн., за липень 2018 року в сумі 113201 грн., за серпень 2018 року в сумі 110065 грн., за вересень 2018 року в сумі 75993 грн., за жовтень 2018 року в сумі 56953 грн., за грудень 2018 року в сумі 54520 грн., за червень 2019 року в сумі 88180 грн., за листопад 2019 року в сумі 3379 грн., за лютий 2020 року в сумі 3754 грн., - завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 542682 грн., в тому числі за жовтень 2017 року в сумі 83020 грн., за листопад 2017 року в сумі 54031 грн., за лютий 2018 року в сумі 405631 грн.;
- п.120-1.2 ст. 120-1, п.189.1 ст.189, п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого не було складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних на постачання податкові накладні за операціями з нарахування компенсуючи податкових зобов'язань з ПДВ згідно п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України на загальну суму ПДВ 988256,53 грн., в т.ч. за березень 2017 року в сумі 32500,00 грн, за травень 2017 року в сумі 31166,67 грн, за червень 2017 року в сумі 30666,60 грн, за липень 2017 року в сумі 54333,40 грн, за серпень 2017 року в сумі 52900,00 грн, за вересень 2017 року в сумі 33466,60 грн, за жовтень 2017 року в сумі 83020,00 грн, за листопад 2017 року в сумі 54031,00 грн., за грудень 2017 року в сумі 60411,00 грн., за січень 2018 року в сумі 59615,00 грн, за лютий 2018 року в сумі 42359,00 грн, за березень 2018 року в сумі 51400,00грн, за липень 2018 року в сумі 53200,80 грн., за серпень 2018 року в сумі 84840,00 грн, за вересень 2018 року в сумі 57560,00 грн, за жовтень 2018 року в сумі 56953,30 грн., за листопад 2018 року в сумі 31660,00 грн, за грудень 2018 в сумі 22860,17 грн, за квітень 2019 року в сумі 25060,00 грн, за травень 2019 року в сумі 20054,20 грн, за червень 2019 року в сумі 43065,80 грн, за жовтень 2019 року в сумі 1979,00 грн, за листопад 2019 року в сумі 1400,00 грн, за лютий 2020 року в сумі 3754,00 грн.;
- пп.16.1.7 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, п.8.1 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерств України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 за № 1562/20300 в частині несвоєчасного подання до контролюючого органу 6 повідомлень про об'єкти оподаткування за формою 20-ОПП» (т. 3, а.с. 193-201).
На підставі таких порушень відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:
- від 05.03.2025 №007316/0701 за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 1890671,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 1533526,00 грн., за штрафними санкціями 357145,00 грн. (т.2, а.с. 15-16);
- від 05.03.2025 №007335/0701 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 362776,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 282779,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 79997,00 грн. (т. 2, а.с. 17);
- від 05.03.2025 №007343/0701 на суму штрафних санкцій 25583,25 грн. (т. 2, а.с. 18).
ТОВ «Полікем» подало до ДПС України скаргу від 31.03.2025 № 14171/6 на вищевказані податкові повідомлення-рішення, за результатом розгляду якої прийгято рішення від 29.05.2025 №15459/6/99-00-06-01-01-06, яким скаргу частково задоволено в частині заниження доходів по взаєморозрахунках з ТОВ «АГРО ІМПЕРІАЛ» та ПП «ТРЕЙД-ІМП» та у відповідній частині штрафні санкції (т. 2, а.с. 23-30).
Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області винесено нове податкове повідомлення-рішення від 02.06.2025 №015129/0701 за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 420491,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 357382,00 грн., за штрафними санкціями 63109,00 грн. (т. 2, а.с. 19-21).
Вважаючи протиправними вищевказані податкові повідомлення-рішення від 05.03.2025 № 007335/0701, 007343/0701 та від 02.06.2025 № 015129/0701, представник ТОВ «Полікем» звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Згідно з пунктом 77.1 статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
Відповідно до пункту 77.2 статті 77 ПК України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.
Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків коли зміни пов'язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок.
Документальна перевірка платника податків, який був включений до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік внаслідок внесення змін у такому році (інших ніж зміни найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок), може бути розпочата не раніше 1 липня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у першому кварталі такого року і не раніше 1 жовтня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у другому кварталі такого року.
Оновлений план-графік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 числа останнього місяця кварталу (у випадках змін найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок - до 30 числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки).
Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.
Пунктом 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Відповідно до пункту 77.6 статті 77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок регламентовано статтею 81 ПК України.
Так, пунктом 81.1 статті 81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Представник позивача зазначив, що, в силу введення мораторію на проведення документальних планових та позапланових перевірок з 24 лютого 2022 року обов'язком для зазначення у наказі про призначення перевірки є підстава, конкретний підпункт пункту 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
Щодо таких доводів представника позивача суд звертає увагу на те, що відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2024 рік відповідач 28.11.2024 прийняв наказ № 3556-п, згідно якого призначено документальну перевірку позивача з 01.12.2024 тривалістю 20 робочих днів. В такому наказі зазначено перелік норм ПК України, які слугували підставами для прийняття наказу про проведення документальної перевірки позивача: пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України. Окрім цього, визначено предмет перевірки: за період діяльності з 01.01.2017 по 30.09.2024 з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, єдиного внеску на загальнообовязковн державне соціальне страхування, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі подактових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрівподаткового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації (т. 2, а.с. 14).
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок» від 09.11.2023 року № 3453-ІХ скасовано мораторій на проведення податкових перевірок.
Таким чином, станом на час прийняття наказу № 3556-п від 28.11.2024 про перевірку позивача, мораторій на проведення податкових перевірок був скасований, а тому безпідставними є доводи представника позивача про необхідність зазначення в наказі про призначення перевірки конкретного підпункту пункту 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
Судом враховано правовий висновок, висловлений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, згідно якого у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Отже, з огляду на вказану правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо можливості оскарження до адміністративного суду наказів на проведення перевірок можна дійти висновку про те, що платник податків вправі оскаржити до суду наказ на проведення відповідної перевірки як акт індивідуальної дії, і такий спосіб захисту його права буде ефективним, лише в тому випадку, коли контролюючий орган не був допущений до проведення перевірки на підставі такого наказу та, відповідно, не приймав рішень за наслідками такої перевірки. У випадку, якщо за наслідками податкової перевірки, контролюючим органом прийнято відповідні рішення, то наказ на проведення перевірки, вичерпав свою дію застосуванням, а отже, не може бути предметом окремого судового позову. Належним ефективним захистом платника податків в такому випадку є оскарження рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, зокрема, з підстав неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки.
Як встановлено судом вище, посадові особи Головного управлінням ДПС в Івано-Франківській області були допущені позивачем до проведення перевірки. Зважаючи на вказані обставини, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного суду у справі № 816/228/17, суд дійшов висновку, що наказ № 3556-п від 28.11.2024 вичерпав свою дію, а отже, не може бути предметом судового позову.
Водночас, суд звертає увагу на те, що окремі дефекти оформлення наказів про призначення податкової перевірки, зокрема відсутність або неповнота інформації, відомостей та інших даних щодо її організації і проведення, у спірному випадку (за умови дослідження і встановлення судом при розгляді справи про наявність таких підстав) не можуть слугувати єдиною, самостійною і як наслідок достатньою підставою для визнання оскаржуваних наказів протиправними.
При вирішенні судами вимог про протиправність дій контролюючого органу по проведенню документальної виїзної перевірки встановленню підлягають, зокрема, обставини щодо допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу (дотримання вимог, визначених пунктом 81.1. статті 81 Податкового кодексу України), чи не порушено право платника податків бути присутнім під час проведення перевірки та надавати пояснення з питань, що виникають під час такої перевірки, право ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом тощо.
Так, в акті перевірки № 1151/09-19-07-01/33578214 від 17.01.2025 зазначено, що ТОВ «Полікем» проінформовано про початок проведення перевірки письмовим повідомленням від 28.11.2024 № 28, яке разом із копією наказу № 3556-п від 28.11.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено за юридичною адресою ТОВ «Поілкем», з направленнями про проведення перевірки ознайомлено під підпис директор ТОВ «Полікем», а перевірку проведено з відома директора ТОВ «Полікем» та в присутності головного бухгалтера (т. 1, а.с. 85).
Окрім цього, позивач скористався правом на подання заперечення № 32 від 18.02.2025 та доповнення до заперечення за № 43 від 28.02.2025 на акт перевірки № 1151/09-19-07-01/33578214 від 17.01.2025.
Таким чином, за умови дотримання можливості позивача ознайомитися із актом перевірки та факт подання заперечення на такий акт перевірки, відсутні підстави вважати, що відповідач під час призначення і проведення перевірки позивача допустив порушення, які вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Щодо правильності винесення податкового повідомлення-рішення від 05.03.2025 №007335/0701 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 362776,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 282779,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 79997,00 грн.
Підставою для прийняття такого податкового повідомлення-рішення від 05.03.2025 №007335/0701 слугували висновки контролюючого органу про порушення позивачем пп.14.1.36, п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п.189.1 ст. 189, п. 198.1 п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, п. 2 ст. 3, ст.4, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 , Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства фінансів України за № 21 від 28.01.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29 січня 2016 р. за № 159/28289, зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено: - заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 610813 грн. в тому числі за березень 2017 року в сумі 32500 грн., за грудень 2017 року в сумі 13204 грн., за квітень 2018 року в сумі 59064 грн., за липень 2018 року в сумі 113201 грн., за серпень 2018 року в сумі 110065 грн., за вересень 2018 року в сумі 75993 грн., за жовтень 2018 року в сумі 56953 грн., за грудень 2018 року в сумі 54520 грн., за червень 2019 року в сумі 88180 грн., за листопад 2019 року в сумі 3379 грн., за лютий 2020 року в сумі 3754 грн., - завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 542682 грн., в тому числі за жовтень 2017 року в сумі 83020 грн., за листопад 2017 року в сумі 54031 грн., за лютий 2018 року в сумі 405631 грн.
Так, в податковому повідомленні-рішенні від 05.03.2025 №007335/0701 зазначено про заниження податкових зобов'язань в результаті не нарахування податкових зобовязань відповідно до п. 198.5 ПК України на придбані у ПП «ФАХОВЕЦЬ» роботи та ТМЦ, які були використані не в господарській діяльності на суму 988257,00 грн.; завищено податковий кредит при отриманні товарно-матеріальних цінностей від ОСОБА_1 в загальній сумі 991421,28 грн., в тому числі ПДВ 165236,88 грн. (т. 2, а.с. 17).
Відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Датою збільшення податкового кредиту лізингоодержувача (орендаря) для операцій з фінансового лізингу (фінансової оренди) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу (фінансової оренди) таким лізингоодержувачем (орендарем).
Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 365 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв'язку з відсутністю фактів списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг (видачі з каси) або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг (видачі з каси) або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв'язку, експрес-перевізником.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Отже, лише за умови підтвердження достовірними первинними документами господарських операцій, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку.
Що стосується доводів відповідача про придбання позивачем у ПП «ФАХОВЕЦЬ» робіт та ТМЦ, які були використані не в господарській діяльності на суму 988257,00 грн., то суд вказує на таке.
В акті перевірки представники контролюючого органу зазначили, що в ТОВ “Полікем» відсутнє документальне підтвердження щодо можливості робіт - будівництва складу (реконструкції корпусу 585 з добудовою дослідно-експериментальної установки), будівництва виробничого корпусу (модернізації установки водних полімерних дисперсій) та ремонтних робіт естакади, а тому відсутнє обґрунтування використання отриманих робіт у господарській діяльності підприємства.
Щодо взаємовідносин ТОВ “Полікем» із ПП “ФАХОВЕЦЬ» (код 33519286) до перевірки надано: Договір від 09.04.2013 №26; Акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати КБ-3.
При аналізі наданих ТОВ “Полікем» до перевірки актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат КБ-3 встановлено, що ПП “ФАХОВЕЦЬ» (код 33519286) виконував для ТОВ “Полікем»: Будівництво складу (реконструкція корпусу 585 з добудовою дослідно-експериментальної установки) на загальну суму 4097039,2 грн. в т. ч. ПДВ 682 839,87 грн. (Дт15 Кт631); Будівництво виробничого корпусу (модернізація установки водних полімерних дисперсій) на загальну суму 782340 грн. в т. ч. ПДВ 130390 грн. (Дт15 Кт631); Ремонтні роботи естакади, (на балансі ТОВ “Полікем» відсутня естакада), на загальну суму 1050160 грн. в т. ч. ПДВ 175026,67 грн. (Дт91, 949 Кт631); Загально-будівельні роботи, благоустрій території на загальну суму 1 628 734 грн., в т. ч. ПДВ 271455,67 (Дт15, Дт91 Кт631).
Також операції з придбання ТОВ “Полікем» будівельно-монтажних робіт у ПП “ФАХОВЕЦЬ» відображено в бухгалтерському обліку наступними проведеннями: Д-т 15 К-т 631 - 4790061,33 грн., Дт 91 Кт 631 - 1501499,67 грн., Дт 949 Кт 631 - 7000,00 грн., Д-т 64 К-т 631 - 1259712,20 грн.
Щодо правомірності включення ремонтних робіт естакади (на балансі ТОВ “Полікем» відсутня естакада), до складу витрат на суму 875133,33 грн. (Дт91 - 868133,33 грн., які в подальшому через рахунок 23 “виробництво» віднесено до складу собівартості - рахунок 90 “Собівартість реалізації». Кт 631; та до інших операційних витрат Дт949 “Інші операційні витрати» - 7000,00 грн. Кт631), необхідно зазначити наступне.
Листом від 03.11.2021 №282 ТОВ «Полікем» надало контролюючому органу інформацію щодо видів виконаних робіт та адрес виконання робіт згідно з актами (КБ-2а) та довідками про вартість виконаних робіт та витрат (КБ-3), однак, на думку відповідача, ТОВ «Полікем» не надано інформацію про власників естакади та права користування естакадою. При цьому, на балансі ТОВ “Полікем» відсутні основні засоби такі як “естакада», відсутні договори оренди, користування (в тому числі об'єктів за адресою на вул.Промислова та вул. Заводська (без номера)).
Судом встановлено, що ПП “ФАХОВЕЦЬ» виконував для ТОВ “Полікем» ремонтні роботи “естакади» за адресою вул. Промислова та вул. Заводська (без номера).
Щодо естакади по вул. Заводська, то ТОВ “Полікем» повідомило, що в ході здійснення забудови власними виробничими потужностями території ТОВ «Полікем», яка знаходиться в межах територій раніше існуючого хімзаводу (ВАТ «Оріана»), підприємством використано можливість скористатись існуючим на момент забудови об'єктом інфраструктури - залізо-бетонною естакадою по вул. Заводська, яка уже існувала на той момент та не перебувала у чиїй-небудь власності. По зазначеній естакаді було прокладено газовий трубопровід та частину електромереж. Так, згідно Проекту Установки одержання ДОФ (Розділ “Газопостачання») ТОВ “Полікем» було запроектовано та прокладено поза територією підприємства газопровід по існуючій залізо-бетонній естакаді, а на території - по металевих стійках огорожі. Відповідно, жодних витрат на будівництво даної естакади підприємство не несло, а тому й не мало підстав брати собі відповідний об'єкт на баланс.
Враховуючи, що естакада є елементом наземного газопроводу (Правила безпеки систем газопостачання, затвердженого наказом Міністерство енергетики та вугільної промисловості України15.05.2015 № 285), то і її обслуговування (утримання у належному технічному стані) є господарськими витратами, які несе ТОВ «Полікем». При цьому, газопровід входить до складу основних засобів позивача та перебуває на його балансі.
Згідно Акту розділу границь по обслуговуванню трубопроводу газу між ТзОВ Завод ДК “Орісіл» і ТОВ “Полікем», ТОВ “Полікем» обслуговує трубопровід газу від першої запірної арматури на естакаді біля стійки №98 (включаючи запірну арматуру) до своїх паливних в корпусі 585. Саме ремонт цієї частини естакади і газопроводу на ній і було здійснено в ході робіт на металевій естакаді по вул. Заводська. Надалі, газопровід прокладено по естакаді, яка перебуває у власності ТзОВ Завод ДК “Орісіл», за використання якого ТОВ «Полікем» сплачує відповідну плату, згідно Договору №11-2018 від 26.12.2017р. (т. 2, а.с. 117-118).
Так, 26.12.2017 між ТОВ «ЗАВОД ДК ОРІСІЛ» як власником та позивачем як користувачем укладено договір №11-2018 користування майном (естакада ТМП), згідно якого власник зобов'язувався надати в платне користування користувачеві майно, визначене у цьому Договорі, а користувач зобовязувався сплачувати власнику плату за користування майном (т. 2, а.с. 119-120).
Пунктом 4.1.2 Договору передбачено обов'язок користувача підтримувати майно в технічно справному стані відповідно до рекомендацій власника майна.
За словами представника позивача цією естакадою по вул. Заводська також прокладено частину електромереж підприємства. Так, згідно Проекту реконструкції схеми зовнішнього електропостачання , підприємством було запроектовано та прокладено кабелі на підвісках та існуючих кабельних конструкціях по технологічній та кабельній естакадах. Кабельна естакада знаходиться між територією ТОВ “Полікем» та ЦРП (центральний розподільний пункт), який є предметом Договору оренди №01/2019/-01 від 30.04.2019 року. Згідно п. 3 Додатків 2-6-1 та 2-6-2 “Актів розмежування балансової належності» до даного Договору, Сторони в тому числі ТОВ “Полікем» як Наймач-6, зобов'язуються утримувати електроустановки, які зазначені в цьому акті, у справному стані та експлуатувати їх відповідно до вимог ПКЕЕ, ПТЕЕс, ПБЕЕ, що спонукає також до приведення до відповідності вимогам нормативних документів і кабельної естакади, яка слугує опорою для кабелів електропостачання. Дані кабелі під'єднані до трансформаторної підстанції, яка входить до складу основних засобів ТОВ “Полікем» (т. 2, а.с. 121-146).
Для забезпечення безаварійної роботи та безперебійного газо- та електропостачання у господарській діяльності ТОВ “Полікем» замовляло ремонтні роботи даної естакади у ПП «Фаховець» та правомірно включало їх до складу витрат.
Щодо естакади по вул. Промислова, то таке естакада перебуває у власності ТОВ “КАРПАТНАФТОХІМ» та використовується ТОВ «Полікем» для прокладення частини власних електромереж на підставі Договору №14/66 від 29.12.2008 р. між ТОВ “Полікем» та ЗАТ “Лукор», правонаступником якого є ТОВ “КАРПАТНОФТОХІМ», про спільне використання технологічних мереж (т. 2, а.с. 147-154).
Що стосується доводів представників контролюючого органу про те, що згідно з п. 2.1 договору №14/66 від 29.12.2008 власник мереж (ЗАТ «Лукор») зобов'язаний утримувати технологічні електричні мережі спільного використання у належному технічному стані, формувати електричну схему цих мереж відповідної пропускної здатності та забезпечувати технічну можливість для передачі електричної енергії до межі балансової належності електроустановок Користувача або інших суб'єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач, то представник позивача повідомив, що листом №16-116 від 28.12.2017 р. ТОВ “КАРПАТНАФТОХІМ» зверталось з повідомленням про те, що металоконструкції ділянки кабельної естакади, яка є власністю ТОВ “КАРПАТНАФТОХІМ» знаходяться в аварійному стані (т. 2, а.с. 170).
В зазначеному листі №16-116 від 28.12.2017 ТОВ “КАРПАТНАФТОХІМ» просило ТОВ «Полікем» провести ремонт кабельної естакади для забезпечення безаварійної роботи та безперебійного електропостачання позивача, а також для приведення кабельної естакади до вимог нормативних документів.
Таким чином, власник кабельної естакади по вул. Промислова самостійно просив позивача, як користувача такої естакади, провести її ремонт, що фактично спростовує доводи відповідача, що лише власник естакади зобов'язаний утримувати технологічні електричні мережі спільного використання у належному технічному стані. В спірному випадку, такі обов'язки передбачені договором №14/66 від 29.12.2008, однак листом №16-116 від 28.12.2017 ТОВ “КАРПАТНАФТОХІМ» фактично переклав обов'язок щодо ремонту кабельної естакади на користувача - ТОВ «Полікем», а відповідач такі дії погодив.
Окрім цього, згідно п. 4 Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, що є додатком до Договору №14/66 від 29.12.2008 р., Користувач несе відповідальність за технічний стан кабелів в межах балансової належності. Згідно п. 6 вказаного Акту, Користувач електроенергії та Власник мереж зобов'язуються утримувати установки, зазначені в цьому акті, у справному стані та експлуатувати їх відповідно до Правил користування електричною енергією, ПТЕ, ПТБ, що спонукає також до приведення до відповідності вимогам нормативних документів і кабельної естакади, яка слугує опорою для кабелів електропостачання.
З огляду на вищевказані обставини, так як ділянка естакади для потреб ТОВ “КАРПАТНАФТОХІМ» не використовувалась, у листі №16-116 від 28.12.2017 запропоновано провести ремонт вказаної ділянки силами ТОВ “Полікем», як споживача, що використовує кабельну естакаду для електропостачання свого виробництва. Зазначений ремонт проведено ТОВ «Полікем» із залученням ПП «Фаховець».
Представник позивача зазначив, що ремонт здійснювався ТОВ «Полікем» як раніше, так і після отримання листа №16-116 від 28.12.2017. При цьому, ремонтні роботи кабельної естакади правомірно включались до складу витрат, оскільки кабелі електропостачання, що прокладено по естакаді під'єднані до трансформаторної підстанції, що входить до складу основних засобів ТОВ “Полікем».
За вказаних обставин, контролюючий орган дійшов помилкових висновків про те, що ПП «ФАХОВЕЦЬ» виконувало для ТОВ «Полікем» ремонтні роботи «естакади», яка не належала позивачу, оскільки ТОВ «Полікем» надало документи, що підтверджують факт користування естакадами за адресами вул. Заводська та вул. Промислова. Таким чином, ремонтні роботи щодо таких естакад використані у господарській діяльності ТОВ «Полікем», а тому правомірно відображені позивачем у складі його витрат.
Що стосується виконання ПП “ФАХОВЕЦЬ» для ТОВ “Полікем» таких робіт як Будівництво складу (реконструкція корпусу 585 з добудовою дослідно-експериментальної установки) на загальну суму 4097039,2 грн. в т. ч. ПДВ 682 839,87 грн., Будівництво виробничого корпусу (модернізація установки водних полімерних дисперсій) на загальну суму 782340 грн. в т. ч. ПДВ 130390 грн., Загально-будівельні роботи, благоустрій території на загальну суму 1 628 734 грн., в т. ч. ПДВ 271455,67 грн., то суд вказує на таке.
В підтвердження господарських правовідносин між ПП “ФАХОВЕЦЬ» та ТОВ “Полікем», позивач надав контролюючому органу такі документи: Договір від 09.04.2013 №26; Акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати КБ-3 (т. 2, а.с. 44-116).
Надаючи оцінку таким документам, контролюючий орган поставив під сумнів можливості (права) здійснювати будівництво складу (реконструкція корпусу 585 з добудовою дослідно-експериментальної установки) та будівництва виробничого корпусу (модернізація установки водних полімерних дисперсій) та використання даного будівництва у господарській діяльності.
В обгрунтування своїх доводів відповідач вказав на рішення виконавчого комітету Калуської міської ради від 24.07.2018 №172 “Про надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки в м. Калуші», згідно якого, виконавчий комітет міської ради вирішив: “Звернутися в Державну архітектурно-будівельну інспекцію для реєстрації декларації (дозволу) про початок виконання будівельних робіт та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів згідно з чинним законодавством», рішення виконавчого комітету Калуської міської ради від 19.06.2018 №148 “Про надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки в м. Калуші» згідно якого, виконавчий комітет міської ради вирішив: “Звернутися в Державну архітектурно-будівельну інспекцію для реєстрації декларації (дозволу) про початок виконання будівельних робіт та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів згідно з чинним законодавством», а також відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 05.11.2018 №ІФ 130183090002 видану відділом державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради.
Суд звертає увагу на те, що вищевказані рішення виконавчого комітету Калуської міської ради стосуються двох різних об'єктів.
Так, згідно пункту 1 рішення виконавчого комітету Калуської міської ради від 24.07.2018 №172 “Про надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки в м. Калуші», вирішено надати містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки для реконструкції корпусу 585 з добудовою дослідно-експериментальної установки виробництва пластифікаторів на вул. Заводській, 1-в в м. Калуші.
Відповідно до пункту 1.2 рішення виконавчого комітету Калуської міської ради від 19.06.2018 №148 “Про надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки в м. Калуші», вирішено надати містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок для реконструкції корпусу установки з виробництва водних дисперсій з добудовою складу готової продукції на вул. Заводській, 1-в в м. Калуші (т. 3, а.с. 213-216).
Зміст вищевказаних рішень виконавчого комітету Калуської міської ради відображений в акті перевірки № 1151/09-19-07-01/33578214 від 17.01.2025 (т. 1, а.с. 146).
Натомість, відділом державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради прийнято відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 05.11.2018 №ІФ 130183090002 лише щодо одного об'єкту: реконструкції корпусу установки з виробництва водних дисперсій з добудовою складу готової продукції на вул. Заводській, 1-в в м. Калуші (т. 3, а.с. 217).
Щодо реконструкції корпусу 585 з добудовою дослідно-експериментальної установки виробництва пластифікаторів на вул. Заводській, 1-в в м. Калуші, то в суду не надано жодних документів, які б свідчили про відмову у видачі дозволу на виконання таких будівельних робіт.
Окрім цього, якщо звернути увагу на зміст відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 05.11.2018 №ІФ 130183090002, то така відмова прийнята у зв'язку з тим, що такий об'єкт будівництва (реконструкції корпусу 585 з добудовою дослідно-експериментальної установки виробництва пластифікаторів на вул. Заводській, 1-в в м. Калуші) відноситься до об'єктів з незначними наслідками, а тому не потребує довзолу на виконання будівельних робіт, оскільки достатньо лише подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт (т. 3, а.с. 217-219).
При цьому, п. 198.1 ст. 198 ПК України не позбавляє платника податків права на внесення до податкового кредиту операцій з будівництва необоротних активів у разі відсутності у нього дозвільної документації на будівництво.
Щодо доводів контролюючого органу про те, що згідно наявних інформаційних баз даних ДПС Основний вид діяльності ТОВ “Полікем» - 20.59-Виробництво іншої хімічної продукції, тобто відсутні види діяльності що дають можливість здійснювати будівництво та продаж об'єктів будівництва (в тому числі незавершеного), то суд зазначає, що будівельні роботи здійснював не позивач, а ПП “ФАХОВЕЦЬ».
Так, згідно пунктів 1, 2, 3 Договору №26 від 09.04.2013, укладеного між позивачем як Замовником та ПП “ФАХОВЕЦЬ» як Підрядником, передбачено, що Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується надати послуги по загально-будівельним роботам та ремонту мереж комунікацій Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх. Підрядник зобов'язується надавати послуги на території та в приміщеннях ТОВ “Полікем» за адресою: м.Калуш, вул.Заводська 1в, на загальну суму на момент підписання цього Договору 10 000 000 грн.
ПП “ФАХОВЕЦЬ» (код 33519286), зареєстрований від 13.04.2005 №11201020000000262, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Івано-Франківській області (м. Калуш), юридична адреса - 77300 Івано-Франкiвська обл. м. Калуш вул. Січових Стрільців буд. 17, стан платника - 0 платник податку за основним місцем обліку, основний вид діяльності - 41.20-будiвництво житлових i нежитлових будівель.
Таким чином, виконувані ПП “ФАХОВЕЦЬ» будівельні роботи для позивача з будівництва складу (реконструкція корпусу 585 з добудовою дослідно-експериментальної установки), будівництва виробничого корпусу (модернізація установки водних полімерних дисперсій) та загально-будівельні роботи, благоустрій території, відповідають основному виду діяльності ПП “ФАХОВЕЦЬ».
Щодо доводів контролюючого органу про те, що при аналізі наданих ТОВ “Полікем» до перевірки актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат КБ-3 встановлено, що у даних актах відсутні обов'язкові реквізити, а саме: інформація щодо місця складання; відсутня інформація щодо договору; інформація щодо адреси будови, то суд звертає увагу на таке.
Відповідно до пункту 8 Договору №26 від 09.04.2013 здача-приймання наданих послуг здійснюється сторонами за Актом наданих послуг, протягом 5 днів з моменту повідомлення Підрядника Замовнику про готовність послуг до приймання.
Відповідач не заперечує, що позивач надав під час перевірки акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат КБ-3 (т. 2, а.с. 44-116).
В таких актах приймання виконаних будівельних робіт та довідках міститься така інформація: підприємство замовник - ТОВ «Полікем», генпідрядник - ПП «ФАХОВЕЦЬ", договір № 26 від 09.04.2013, найменування будівництва та його адреса - ТОВ «Полікем»: «Загально-будівельні роботи. Будівництво складу»; «Загальнобудівельні роботи»; «Благоустрій території та реконструкція системи газопостачання»; «Благоустрій території і дороги під естакадою»; «Ремонтні роботи»; «Будівництво складу»; «Ізоляція»; «Загальнобудівельні роботи. Виробничий корпус установки водних полімерних дисперсій»; «Модернізація виробничого корпусу»; «Монтаж снігозатримувачів на виробничому корпусі установки водних полімерних дисперсій».
Інформація щодо адреси будови зазначена в Договору №26 від 09.04.2013, згідно якого Підрядник зобов'язується надавати послуги на території та в приміщеннях ТОВ “Полікем» за адресою: м.Калуш, вул.Заводська 1в.
Таким чином доводи відповідача про відсутність в актів приймання виконаних будівельних робіт та довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрат КБ-3 інформації щодо місця складання, щодо договору та щодо адреси будови, не відповідає дійсності.
Щодо зауважень контролюючого органу про те, що Договір укладений ще у 2013 роц та ним не передбачено виконання нового будівництва (реконструкції) (будівництво складу (реконструкція корпусу 585 з добудовою дослідно-експериментальної установки), будівництво виробничого корпусу (модернізація установки водних полімерних дисперсій)), то суд звертає увагу на таке.
Пунктом 9 Договору №26 від 09.04.2013 визначено, що даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2020 або до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
Таким чином, на час виконання ПП “ФАХОВЕЦЬ» будівельних робіт для позивача, такий Договір №26 від 09.04.2013 був чинний. При цьому, Договір №26 від 09.04.2013 стосується послуг по загально-будівельним роботам та ремонту мереж комунікацій, який на час укладення не міг передбачити детальний перелік усіх можливих будівельних робіт, які необхідно буде виконати в майбутньому.
В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ «Полікем» та ПП «ФАХОВЕЦЬ» за період з січня 2017 року по червень 2021 року та оборотно-сальдова відомість по рахунку 1522 за період з січня 2017 року по червень 2021 року (т. 2, а.с. 217-218).
Суд звертає увагу на те, що до складу податкового кредиту можуть відносяться усі суми ПДВ сплачені платником під час придбання товарів/послуг для будівництва об'єкта основних засобів. Так, згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у тому числі у разі здійснення операцій придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів. Відповідно до п. 198.3. цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
При цьому, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Контролюючий орган вказуючи на фактичну відсутність інформації про використання отриманих у ПП «Фаховець» робіт у господарській діяльності ТОВ «Полікем», водночас не доводить необхідності здійснювати коригування податкового кредиту, отриманого під час їх придбання.
Верховний Суд в постанові від 15.10.2019 у справі № 803/3519/15 зазначив, що платники податку мають право на бюджетне вiдшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового облiку податковий кредит нарахований внаслiдок придбання або спорудження (будiвництва) основних фондiв (основних засобiв, у тому числi iнших необоротних матерiальних активiв та незавершених капiтальних iнвестицiй у необоротнi капiтальнi активи). Зарахування на баланс основних засобів може бути відображене за дебетом рахунку 10 «Основні засоби» та кредитом рахунку 15 «Капітальні інвестиції» у разі введення основних фондів в експлуатацію, а право на бюджетне відшкодування відповідно до вимог Податкового кодексу України не залежить від обліку основних фондів на 10 рахунку бухгалтерського обліку та від моменту введення в експлуатацію основних фондів.
В спірному випадку, контролюючий орган без жодних аргументів врахував до складу негосподарських витрат на будівництво складу та виробничого корпусу, сум, які були понесені на модернізацію з установки (а не будівництва чи реконструкції самого корпусу) з виробництва водних полімерних дисперсій (липень 2017 року), а також загальнобудівельних робіт, які віднесено на благоустрій території ТОВ «Полікем» у серпні та вересні 2018 року.
Основними нормативними документами, що регламентують облік основних засобів, їх відображення у бухгалтерському обліку або міжнародній фінансовій звітності, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (далі - П(С)БО 7) та Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Мінфіну від 30.09.2003р. №561 (далі - Методрекомендації № 561).
Пунктом 14 П(С)БО 7 передбачено, що первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта.
Пунктом 15 П(С)БО 7 визначено, що витрати, що здійснюються для підтримки об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.
Тому, як саме класифікувати видатки, вирішує лише керівник підприємства з урахуванням результатів аналізу поточної ситуації і їх істотності, а вид фактично здійсненого поліпшення визначає порядок обліку витрат підприємства на проведення такого. Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній у постанові від 27.06.2023 за результатом розгляду справи №826/3189/17.
З огляду на вищевказані обставини, контролюючий орган дійшов помилкових висновків про те, що ПП “ФАХОВЕЦЬ» виконав для ТОВ “Полікем» ремонтні роботи (будівництво складу (реконструкція корпусу 585 з добудовою дослідно-експериментальної установки), будівництво виробничого корпусу (модернізація установки водних полімерних дисперсій), ремонтні роботи естакади), які не використані в господарській діяльності позивача.
Таким чином, відповідач безпідставно нарахував позивачу податкові зобов'язання в сумі 988256,54 грн. (4941282,67*20%) та дійшов висновків про порушення ТОВ «Полікем» пп.14.1.36, п.14.1 ст.14, п.189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України щодо заниження показників у рядку 4.1 Декларацій “Нараховано податкових зобов'язань відповідно до п. 198.5 ПКУ» всього в сумі 988256,54 грн.
Що стосується господарських правовідносин між ТОВ «Полікем» та ФОП ОСОБА_1 , то суд звертає увагу на таке.
Контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем завищено податковий кредит при отриманні товарно-матеріальних цінностей від ФОП ОСОБА_1 в загальній сумі 991421,28 грн., в тому числі ПДВ 165236,88 грн.
Так, ТОВ «Полікем» здійснено придбання ТМЦ (ємності різного об'єму, труби, фланці, насоси та ін.) у ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) на загальну суму 991 421,24 грн. в т. ч. ПДВ 165 236,88 грн.
Операції з контрагентом ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) відображено в податковому обліку ТОВ “Полікем» (в деклараціях з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди) наступним чином:
- до складу податкового кредиту віднесено ПДВ в сумі 165236,88 грн. в тому числі за листопад 2017 року в сумі 17833,33 грн., за грудень 2017 року в сумі 2556,66 грн., за січень 2018 року в сумі 11165 грн., за лютий 2018 року в сумі 22359,55 грн., за березень 2018 року в сумі 7664 грн., за липень 2018 року в сумі 60000 грн., за серпень 2018 року в сумі 25225 грн., за вересень 2018 року в сумі 18433,34 грн.
В підтвердження взаємовідносин між ТОВ “Полікем» із ФОП ОСОБА_1 , позивач надав контролюючому органу під час перевірки: Договір від 22.11.2017 №1/11 та видаткові накладні.
Згідно Договору від 22.11.2017 №1/11, укладеного між ФОП ОСОБА_1 як Постачальником (Продавцем), та ТОВ “Полікем» як Покупцем, постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність Покупця узгоджену продукцію, а Покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору (т. 2, а.с. 213).
Відповідно до пункту 2.1 Договору від 22.11.2017 №1/11 кількість товару та одиниці виміру товару, асортимент, номенклатура, види марки та типи визначаються у рахунку-фактурі та видатковій накладній.
Пунктом 5.1 Договору від 22.11.2017 №1/11 визначено, що право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання сторонами накладної, згідно з якою товар відпускається Покупцю.
В підтвердження виконання умов Договору від 22.11.2017 №1/11, позивач надав контролюючому органу для перевірки видаткові накладні (т. 2, а.с. 191-212).
В акті перевірки № 1151/09-19-07-01/ НОМЕР_2 від 17.01.2025 контролюючий орган зазначив, що видаткові накладні не містять інформації: щодо місця складання видаткових накладних, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, щодо договору.
Натомість, дослідивши зміст таких видаткових накладних, суд зазначає, що такі видаткові накладні містять реквізити Постачальника та Покупця, їхні підписи та печатки. При цьому, від Покупця накладні підписані ОСОБА_2 . Від постачальника міститься лише підпис без зазначення прізвища, імені та по батькові, однак на таком підписі міститься відтиск печатки ФОП ОСОБА_1 , на якому чітко зазначено прізвище, ім'я та по батькові Постачальника, що забезпечує можливість встановити особу, яка підписала видаткову накладну від Постачальника.
Що стосується відсутності документів щодо якості товару, то Договором від 22.11.2017 №1/11 не передбачено обов'язку Постачальника надавати такі документи Покупцю.
Верховний Суд в постанові від 13.08.2020 у справі № 520/4829/19 зазначив, що суди відхилили посилання контролюючого органу на ненадання документів, що підтверджують якість товару, оскільки Декрет Кабінету Міністрів “Про стандартизацію і сертифікацію», який передбачав обов'язкову наявність таких документів, втратив чинність з 1 січня 2018 року. При цьому, сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.
Окрім цього, Верховний Суд в постанові від 21.08.2018 у справі № 806/5816/14 зазначив, що сертифікат якості (походження) не є документом, що фіксує здійснення господарської діяльності, а тому не впливає на визначення об'єкту оподаткування та в зв'язку із цим не є обов'язковим документом для надання органам фіскальної служби.
Верховний Суд у постановах від 01.12.2022 в справі № 160/20895/21 та від 23.09.2022 у справі № 1.380.2019.005516 вказав на те, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, які можуть бути звичайними описками внаслідок халатності працівників, які їх заповнювали, не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Щодо відсутності ТТН, які б підтверджували факт транспортування ТМЦ від ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «Полікем», то представник позивача зазначив, що частина отриманих ТМЦ транспортувалась власним транспортним засобом ТОВ «Полікем» - автомобілем Мерседес-Бенц МЛ 350, державний номер НОМЕР_3 , що у свою чергу не вимагає необхідності оформлення ТТН, оскільки дані ТМЦ транспортувались з метою використання у власній господарській діяльності підприємства (п. 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого Постановою КМ України від 25.02.2009 р. № 207).
Іншу ж частину ТМЦ продавцем ФОП ОСОБА_1 було доставлено самостійно без оформлення ТТН та отримано представниками позивача, про що зроблено відповідні відмітки у видаткових накладних.
Суд звертає увагу на те, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила).
Главою першою Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.
Пунктом 8.26 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні вантаження і розвантаження вважаються закінченими після надання водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, оформлених у паперовій та/або електронній формі, на навантажений або вивантажений вантаж.
Згідно з пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Відповідно до пункту 11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.
Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.
Згідно з пунктом 11.4 після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.
Пунктом 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що у разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.
Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому.
Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Такі висновки Верховний Суд виклав в постановах від 11.09.2018 в справі № 804/4787/16, від 11.09.2018 в справі № 815/6105/17, від 11.09.2018 в справі № 820/477/18, від 25.06.2019 в справі № 1240/1982/18.
Також згідно постанов Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 803/1684/17, від 21.01.2021 у справі №813/2204/17, від 24.05.2019 у справі №826/7423/16, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 11.09.2018 у справі №804/4787/16, транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, а отже, відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.
Щодо доводів відповідача про те, що згідно з даними ІС «Податковий блок» по ланцюгу постачання у ФОП ОСОБА_1 відсутнє придбання товарів номенклатурних позицій, які відображені у видаткових накладних на реалізацію ТОВ «Полікем», відповідно до даних ЄРПН ФОП ОСОБА_1 у період відображення взаємовідносин із ТОВ «Полікем» не придбавало послуги оренди, зберігання складських та інших приміщень, послуг перевезення, оренди транспортних засобів, а також відсутні наймані працівники, то суд вказує на таке.
На думку представників контролюючого органу, наявність зазначених товарів не підтверджується фактом (законним джерелом) реального попереднього його одержання (придбання) від інших суб'єктів господарювання чи власного виробництва у досліджуваному та попередніх звітних періодах. Відсутність у постачальника законних джерел походження ідентифікованих товарів (активу) свідчить про недійсність формування відповідного активу та неможливість (нереальність) здійснення господарських операцій із його подальшого постачання по всьому ланцюгу проходження товарів до кінцевого споживача.
Суд звертає увагу на те, що згідно з частиною першою статті 3 Господарського кодексу (далі - ГК) України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " від 16.07.99 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704.
Для цілей цього Закону № 996-XIV терміни вживаються у такому значенні:
- активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому;
- бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;
- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;
- первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно частини першої статті 2 Закону № 996-XIV цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 4 Закону № 996-XIV передбачено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципі повного висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою визначено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 996-XIV інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.
Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.
Права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.
Суд звертає увагу на те, що в разі подання платником податків первинних документів контролюючому органу, спростування їх достовірності покладається саме на цього суб'єкта владних повноважень, який на підставі належним чином зафіксованих та документально підтверджених фактів повинен довести не здійснення таких операцій. Доказування суб'єктом владних повноважень таких обставин не може ґрунтуватися на припущеннях щодо певних обставин.
Так, Верховний Суд у постановах від 02.10.2019 у справі № 820/20933/14, від 05.11.2019 у справі № 817/3736/14, від 15.10.2020 у справі № 826/7614/15 звернув увагу, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, або є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом, а також якщо встановлено протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.
При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).
Суд зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, свідчить на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій та при оцінці обґрунтованості заявленої платником податків податкової вигоди суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій, встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. При цьому також необхідно враховувати, що первинні документи мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами.
Крім того, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Так, ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), зареєстрований 01.08.2007 за №21200000000003680, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Івано-Франківській області (м. Калуш), юридична адреса: 77300 Івано-Франкiвська обл. м. Калуш вул. Євшана буд. 1 кв. 31, основний вид діяльності - 46.9 неспецiалiзована оптова торгiвля.
Верховний Суд в постанові від 02.05.2023 у справі №120/6700/22 зазначив, що контролюючим органом не враховано, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій (постанова).
Що стосується відсутності в учасників попередніх ланок постачань товарів власного майна (офіси, склади, транспортні засоби та інше), а також малої кількість штатних працівників, то суд звертає увагу на те, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Відповідний висновок неодноразово висловлювався в постановах Верховного Суду від 08.05.2018 по справі №815/3526/17, від 22.12.2020 по справі № 815/133/16, від 23.02.2021 по справі №2а-835/12/1370, від 14.07.2022 по справі №804/13881/15.
Відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу (позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №480/3371/19, від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 14.07.2022 у справі №804/13881/15). Указана позиція наведена і в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07 2022 по справі № 160/3364/19.
Що стосується інформації про учасників попередніх ланок постачань товарів, яка міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів, то суд вказує на таке.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема, в постановах від 30.09.2021 у справі № 400/1986/19, від 28.12.2022 у справі № 520/1284/19, від 31.10.2023 у справі № 520/18341/21, від 14 лютого 2024 у справі № 640/5408/21 відносно того, що інформація, яка міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не може бути самостійним та належним доказом в розумінні процесуального закону щодо наявності порушень податкового законодавства. При цьому Верховним Судом постійно наголошується про необхідність дослідження сукупності обставин справи та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій у конкретному спірному випадку. Такі обставини, зокрема як відсутність у контрагентів технічних, технологічних, трудових та інших ресурсів можуть свідчити на користь висновку про нереальність господарських операцій виключно за наявності підтвердження таких обставин належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами та в сукупності з іншими встановленими обставинами, які також мають свідчити про безпідставність (неправомірність) формування даних податкового обліку.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 26 лютого 2020 року у справі №826/1308/18), від 28 квітня 2020 року (справа №826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа №808/954/17), від 09 вересня 2021 року (справа №460/2315/19), від 26 вересня 2023 року (справа № 120/6732/22).
Суд звертає увагу на те, що під час розгляду справи з'ясовувались обставини щодо здійснення перевірки контролюючим органом ФОП ОСОБА_1 та наявності доказів безтоварності господарських операцій із контрагентом. Водночас, представником відповідача вказано, що такі перевірки не здійснювались контролюючим органом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Самі по собі такі обставини, як-от: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність деяких із них - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Крім того, зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в вказаній постанові акцентувала увагу також на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду також зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, є підставою для врахування таких при формуванні та одержанні податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 КАС України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з'ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.
Крім того, при вирішенні податкових спорів Суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.
Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції.
Такі висновки Верховного Суду підтверджені й в подальшій практиці касаційного суду (постанова від 30.06.2025 за результатом розгляду справи № 280/886/23).
Окрім цього, додатково суд звертає увагу на те, що відносини між учасниками попередніх ланок постачань товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, оскільки згідно з частиною другою статті 61 Конституції України відповідальність особи носить індивідуальний характер, а згідно п. 36.4 ст. 36, п. 109.1 ст. 109 ПК України виконання податкового обов'язку здійснюється платником самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента, і саме ці особи несуть фінансову, адміністративну та кримінальну відповідальність за вчинення протиправних діянь, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, передбачених цим Кодексом та іншим законодавством.
За вищевказаних обставин, суд вважає, що контролюючий орган дійшов помилкових висновків про порушення позивачем п. 198.1 п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України та завищення податкового кредиту, відобразивши в податковому обліку оформлені первинні документи на придбання від ФОП ОСОБА_1 , в загальній сумі ПДВ 165236,88 грн. в тому числі за листопад 2017 року в сумі 17833,33 грн., за грудень 2017 року в сумі 2556,66 грн., за січень 2018 року в сумі 11165 грн., за лютий 2018 року в сумі 22359,55 грн., за березень 2018 року в сумі 7664 грн., за липень 2018 року в сумі 60000 грн., за серпень 2018 року в сумі 25225 грн., за вересень 2018 року в сумі 18433,34 грн.
Таким чином, податкове повідомленням-рішенням від 05.03.2025 №007335/0701 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 362776,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 282779,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 79997,00 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.
Що стосується податкового повідомлення-рішення від 05.03.2025 №007343/0701 на суму штрафних санкцій 25583,25 грн., то суд вказує на таке.
В податковому повідомленні-рішенні від 05.03.2025 №007343/0701 зазначено, що ТОВ «Полікем» не було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних на придбані у ПП «Фаховець» роботи та ТМЦ, які були використані не в господарській діяльності загальним обсягом постачання 4941282,65 грн. на суму ПДВ 988256,53 грн. (т. 2, а.с. 18).
Відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
В спірному випадку, судом вище встановлено, що контролюючий орган дійшов помилкових висновків про те, що ПП “ФАХОВЕЦЬ» виконав для ТОВ “Полікем» ремонтні роботи (будівництво складу (реконструкція корпусу 585 з добудовою дослідно-експериментальної установки), будівництво виробничого корпусу (модернізація установки водних полімерних дисперсій), ремонтні роботи естакади), які не використані в господарській діяльності позивача та безпідставно нарахував позивачу податкові зобов'язання в сумі 988256,54 грн. (4941282,67*20%).
З огляду на встановлені вище обставини, відповідач безпідставно нарахував податковим повідомленням-рішенням від 05.03.2025 №007343/0701 штрафні санкції 25583,25 грн., оскільки придбані у ПП “ФАХОВЕЦЬ» роботи та ТМЦ загальним обсягом постачання 4941282,65 грн. були використані в господарській діяльності позивача.
Таким чином, податкове повідомленням-рішенням від 05.03.2025 №007343/0701 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 02.06.2025 №015129/0701 за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 420491,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 357382,00 грн., за штрафними санкціями 63109,00 грн., то суд вказує на таке.
Податкове повідомлення-рішення від 02.06.2025 №015129/0701 прийнято на підставі порушень ТОВ “Полікем», які зафіксовані у відповіді Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 2901/6/09-19-07-01-06 від 04.03.2025, за результатом розгляду заперечення № 32 від 18.02.2025 та доповнення до заперечення за № 43 від 28.02.2025 на акт перевірки № 1151/09-19-07-01/33578214 від 17.01.2025, згідно якої висновки акта перевірки викладено в новій редакції:
- пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.44.1, п. 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.138.2, пп.138.3.1 п.138.3 ст.138 , пп.140.5.4 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, із змінами та доповненнями, п.3, п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868, п.4, 23 положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27 квітня 2000 року, п.5, п.7, п.8, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за №860/4153, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 11 "Зобов'язання", затверджене наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000 року, п.5, п.6, п.7, п.10, п.11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, ст.1, ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, п.8.26, п.11.5, п.13.1 наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" №363 від 14.10.1997 року, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 2040391 грн.
В податковому повідомленні-рішенні від 02.06.2025 №015129/0701 зазначено, що перевіркою встановлено завищення витрат у рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» всього в сумі 868133 грн. та рядку 2180 «Інші операційні витрати» в сумі 7000 грн. по господарських операціях з придбання у ПП «ФАХОВЕЦЬ» будівельно-монтажних робіт (ремонтні роботи естакади/ під естакадою), документальне підтвердження використання в господарській діяльності яких відсутнє; завищення різниць на які зменшується фінансовий результат до оподаткування всього в сумі 1516478,00 грн. на суму амортизації, нарахованої на основі засобів, які перебували на виробничих простоях у зв'язку з відсутністю виробництва продукції та тимчасовим припиненням виробничого процесу; завищення різниць на які зменшується фінансовий результат до оподаткування всього в сумі 26917 грн. на суми амортизації, нарахованої на основні засоби, які не використовуються у господарській діяльності; заниження різниць, на які збільшується фінансовий результат до оподаткування в сумі 299497 грн. в частині порушення правил формування таких різниць на суму 30 відсотків вартості товарів, придбаних від нерезидента DURMIN & SUNRI INTERNATIONAL CO., LTD (Особливий адміністративний район Китаю Гонконг), зареєстрованого у державі (на території, включеної до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.1 статті 39 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток до сплати в бюджет (т. 2, а.с. 20).
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується:
на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;
на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта;
на суму дооцінки основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму вигід від відновлення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об'єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об'єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.
Підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у нерезидентів (у тому числі пов'язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу.
Що стосується повноти декларування та сплати податку на прибуток у частині придбання позивачем робіт з ремонту естакади та інших будівельних робіт у ПП «Фаховець», то судом надано вище оцінку обставинам виконання ПП «ФАХОВЕЦЬ» для ТОВ «Полікем» будівельних робіт, а саме: будівництво складу (реконструкція корпусу 585 з добудовою дослідноекспериментальної установки) на суму 4097039,20 грн, в т. ч. ПДВ 682839,87 грн; будівництво виробничого корпусу (модернізація установки водних полімерних дисперсій) на суму 782340 грн, в т. ч. ПДВ 130390 грн.; ремонтні роботи естакади на суму 1050160 грн, в т. ч. ПДВ - 175026,67 грн.; загально-будівельні роботи, благоустрій території на суму 1628734 грн, в т. ч. ПДВ - 271455,67 грн. Операції з придбання ТОВ «Полікем» будівельно-монтажних робіт у ПП «ФАХОВЕЦЬ» відображено в бухгалтерському обліку проведеннями: Дт 15 - Кт 631 - 4790061,33 грн; Дт 91 Кт 631 - 1501499,67 грн; Дт 949 - Кт 631 - 7000 грн; Дт 64 - Кт 631 - 1259712,20 грн.
Таким чином, позивач правомірно включив ремонтні роботи щодо естакад за адресою: вул. Промислова та вул. Заводська, до складу витрат на суму 875133,33 грн (Дт 91 - 868133,33 грн, які в подальшому через рахунок 23 «Виробництво» віднесено до складу собівартості - рахунок 90 «Собівартість реалізації» Кт 631, та до інших операційних витрат Дт 949 «Інші операційні витрати» - 7000 грн Кт 631).
Щодо декларування та сплати податку на прибуток в частині нарахування амортизації основних засобів - виробництва ДОФ та ПВА, то за результатами перевірки контролюючим органом встановлено віднесення позивачем до різниць, на які зменшується фінансовий результат до оподаткування (рядок 1.2.1 додатку РІ), суми амортизації в загальному розмірі 1516478 грн., нарахованої на основні засоби, які перебували на виробничих простоях у зв'язку з відсутністю виробництва продукції та тимчасовим призупиненням виробничого процесу (10, 11, 12.2019 року; 01, 03, 04, 05, 06, 07, 09, 12.2020 року.; 03.2021 року, 03, 06, 07.2022 року, 01, 03, 07, 08, 10, 11, 12.2023 року, 02, 03, 05, 06, 07, 09.2024 року).
Так, ТОВ «Полікем» під час перевірки надано контролюючому органу наказ від 30.09.2019 №178 «Про списання витрат з жовтня 2019 року», згідно з яким: «У зв'язку з відсутністю сировини, труднощами збуту готової продукції, в тому числі і на європейському ринку Наказую: починаючи з жовтня 2019 року, місяця, впродовж якого відсутнє виробництво продукції, усі витрати списувати на Дт 949».
Враховуючи зазначене вище, представник відповідача зазначив, що протягом періоду з жовтня 2019 року амортизацію основних засобів, на яких було відсутнє виробництво на суму 1516475 грн позивач відніс до рядка 1.2.1 додатка РІ «Різниці на які зменшується фінансовий результат до оподаткування». У бухгалтерському обліку підприємства нарахована амортизація основних засобів на яких було відсутнє виробництво відображена наступними бухгалтерськими проведеннями: Дт 23 - Кт 13 в подальшому Дт 949 Кт 23 всього в сумі 1516477,82 грн.
На думку представника відповідача, якщо виробництво продукції не припинялося, то усі витрати потрібно відносити до собівартості реалізованої продукції. Відобразивши витрати (у тому числі амортизацію) на рахунку бухгалтерського обліку 949 «Інші витрати операційної діяльності» ТОВ «Полікем» підтверджує «невиробничість», тобто амортизація обладнання, що простоює (не експлуатується).
Контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ «Полікем» завищило різниці на які зменшується фінансовий результат до оподаткування (рядок 1.2.1 додатку РІ) за період з 01.01.2017 по 30.09.2024 всього в сумі 1516478 грн.
Щодо вищевказаних доводів відповідача, суд звертає увагу на те, що згідно пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 ПК України, розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Згідно пп. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 ПК України, не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел: вартість гудвілу; витрати на придбання/самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів; на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.
При цьому, термін "невиробничі основні засоби", "невиробничі нематеріальні активи" означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку". Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Очевидним є факт, що установки з виробництва готової продукції ТОВ «Полікем» - ДОФ та ПВА - беззаперечно є такими, які призначені для використання у господарській діяльності платника податку.
Необхідно зазначити, що попередня редакція пп. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 ПК України (чинна до 01.01.2017), «невиробничі основні засоби» тлумачила як такі, що не використовуються в господарській діяльності.
Надалі до підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 ПК України Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» були внесені зміни, а саме: термін "невиробничі основні засоби", "невиробничі нематеріальні активи" означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку".
Так, чинна редакція, яка також була чинною в період, який перевірявся контролюючим органом, передбачає, що тимчасове невикористання основних засобів не змінює їхнього статусу, якщо такі основні засоби призначені для використання в господарській діяльності. Тобто, тимчасове невикористання основних засобів автоматично не робить їх “невиробничими основними засобами» та такими, що не підлягають амортизації згідно чинного ПК України.
Такі висновки відповідають висновкам Верховного Суду, зазначеним в постановах від 18.11.2020 у справі №640/18096/18 та від 12.03.2021 у справі №826/4733/17.
Пунктами 4 та 23 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби» передбачено, що амортизація - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.
Суд зазначає, що основні засоби, що тимчасово не експлуатуються, але є придатними до експлуатації, тобто строк корисного використання яких триває, а не зупиняється, підлягають амортизації. Тобто тимчасове невикористання входить у строк корисного використання, який встановлюється наказом по підприємству.
Згідно наказу ТОВ «Полікем» №11 від 15.01.2019 строк корисного використання установки з виробництва ДОФ продовжено на 5 років (т. 2, а.с. 188). Згідно наказу №269 від 27.12.2016 встановлено строк корисного використання установки з виробництва ПВА- 8 років (т. 2, а.с. 190).
Водночас, призупинення амортизації здійснюється лише на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Згідно п.29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби», нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію.
В спірному випадку ТОВ «Полікем» не приймалось рішень щодо реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації установок ДОФ та ПВА, а тому підстав припиняти нарахування амортизації у бухгалтерії підприємства немає.
Якщо ж виробничі основні засоби, які призначені для використання у господарській діяльності і нарахування амортизації на такі активи у бухгалтерському обліку протягом періоду тимчасового простою не припиняється, то такі основні засоби підлягають амортизації у податковому обліку.
За вказаних обставин, ТОВ «Полікем» правомірно здійснювало нарахування амортизації основних засобів, що призначені для використання в господарській діяльності та є придатними до експлуатації в межах строків їх корисного використання у бухгалтерському та податковому обліках.
Щодо декларування та сплати податку на прибуток у частині нарахування амортизації основних засобів - частини залізничної колії, то за результатами перевірки контролюючим органом встановлено віднесення ТОВ «Полікем» до різниць, на які зменшується фінансовий результат до оподаткування (рядок 1.2.1 додатку РІ), суми амортизації в загальному розмірі 26916,54 грн, нарахованої на основні засоби, які не використовувались у господарській діяльності.
Згідно з наданими до перевірки первинними документами встановлено, що на балансі ТОВ «Полікем» наявні основні засоби, а саме: частина під'їзної залізничної колії №18 на станції Калуш ДТГО «Львівська залізниця», довжиною 60,8 м, балансовою вартістю - 85000 грн., яка протягом періоду з 01.01.2017 по 30.09.2024 не використовувалась у господарській діяльності. Враховуючи зазначене, протягом періоду з 01.01.2017 по 30.09.2024 амортизацію основних засобів, які не використовувались у господарській діяльності ТОВ «Полікем» на суму 26916,54 грн віднесено до рядка 1.2.1 додатку РІ «Різниці на які зменшується фінансовий результат до оподаткування».
Представник відповідача зазначив, що ТОВ «Полікем» ні до перевірки, ні до заперечення не надано жодного документа (в тому числі залізничні накладні) щодо підтвердження використання у господарській діяльності основних засобів: частина під'їзної залізничної колії №18 на станції Калуш ДТГО «Львівська залізниця», довжиною 60,8 м, балансовою вартістю - 85000 грн. Так, контролюючий орган вважає, що на період не використання основних засобів у господарській діяльності та відсутності їх експлуатації (корисного використання), амортизація на такі основні засоби не нараховується. За вказаних обставин відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Полікем» завищено різниці, на які зменшується фінансовий результат до оподаткування (рядок 1.2.1 додатку РІ), за період з 01.01.2017 по 30.09.2024 на суму 26917 грн.
Представник позивача зазначив, що частина під'їзної залізничної колії №18 на станції Калуш ДТГО “Львівська залізниця» призначена для використання в господарській діяльності ТОВ “Полікем», а саме: для подачі ж/д цистерн та вагонів з сировиною, розвантаження їх та забирання порожніх ж/д цистерн та вагонів, а також для проведення маневрових робіт. Виконання описаних робіт передбачено Договором між Філією “Львівської залізниці“ та ТОВ “Полікем» №127-15 від 24.12.2015.
Наказом ТОВ «Полікем» №223 від 31.10.2014 щодо частини під'їзної залізничної колії №18 на станції Калуш ДТГО “Львівська залізниця», встановлено строк корисного її використання 15 років (т. 2, а.с. 189).
З огляду на вищевказані положення, залишається незмінним призначення такої залізничної колії, оскільки вона використовується для подачі ж/д цистерн та вагонів з сировиною, розвантаження їх та забирання порожніх ж/д цистерн та вагонів, а також для проведення маневрових робіт, що свідчить про використання частини під'їзної залізничної колії №18 у господарській діяльності позивача та правомірність нарахування амортизації основних засобів щодо такої залізничної колії. Доказів зворотнього відповідачем суду не надано.
Що стосується декларування та сплати податку на прибуток в частині підтвердження витрат за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки», то за результатами перевірки контролюючим органом встановлено заниження різниці, на який збільшується фінансовий результат до оподаткування за 2023 рік на суму 299497,00 грн. по операціях з нерезидентом DURMIN & SUNRI INTERNATIONAL CO., LTD. (Китай, Гонг Конг).
Принцип "витягнутої руки" регламентовано пунктом 39.1 статтті 39 ПК України.
Так, Згідно з підпунктом 39.1.1 пункту 39.1 статті 39 ПК України платник податку, який бере участь у контрольованій операції, повинен визначати обсяг його оподатковуваного прибутку відповідно до принципу "витягнутої руки" (об'єкта оподаткування - у випадках, якщо застосування принципу "витягнутої руки" передбачено цим Кодексом або міжнародними договорами).
Відповідно до підпункту 39.1.2 пункту 39.1 статті 39 ПК України обсяг оподатковуваного прибутку (об'єкта оподаткування), отриманого платником податку, який бере участь в одній чи більше контрольованих операціях, вважається таким, що відповідає принципу "витягнутої руки", якщо умови зазначених операцій не відрізняються від умов, що застосовуються між непов'язаними особами у співставних неконтрольованих операціях.
Підпунктом 39.1.3 пункту 39.1 статті 39 ПК України визначено, що якщо умови в одній чи більше контрольованих операціях не відповідають принципу "витягнутої руки", прибуток, який був би нарахований платнику податків в умовах контрольованої операції, що відповідає зазначеному принципу, включається до оподатковуваного прибутку (об'єкта оподаткування) платника податку.
Відповідно до підпункту 39.1.4 пункту 39.1 статті 39 ПК України встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" проводиться за методами, визначеними пунктом 39.3 цієї статті, з метою перевірки правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств.
Згідно з підпунктом 39.3.3.3 підпункту 39.3.3 пункту 39.3 статті 39 ПК України порівняння ціни контрольованої операції з ціною зіставних неконтрольованих операцій проводиться на підставі інформації про ціни, застосовані протягом періоду, який аналізується, зокрема інформації про ціни на найближчу до дня здійснення контрольованої операції дату.
Таким чином, процедура підтвердження витрат за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки», передбачає співставлення ціни (показника рентабельності) операції, передбаченої підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України, з ціною (показником рентабельності) у співставних неконтрольованих операціях, які здійснюються між непов'язаними особами.
Підпунктом 39.4.3 пункту 39.4 статті 39 ПК України визначено, що платники податків, що здійснюють контрольовані операції, повинні складати та зберігати документацію з трансфертного ціноутворення за кожний звітний період.
Для цілей обґрунтування суми витрат (доходів) за операціями, передбаченими підпунктами 140.5.4, 140.5.5-1, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу, платник податків має задокументувати як сукупність документів або єдиний документ, складений у довільній формі, інформацію, визначену у підпункті 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 розділу I Кодексу, в обсязі, необхідному для оцінки платником податку та контролюючим органом відповідності рівня ціни або показника рентабельності відповідної операції (операцій) принципу "витягнутої руки". При цьому обсяг інформації, зазначеної в такій документації, можна вважати достатнім для цілей застосування підпунктів 140.5.4, 140.5.5-1, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу, якщо платник податків належно обґрунтував рівень ціни або показник рентабельності відповідної операції (операцій) за найбільш доцільним методом, визначеним підпунктом 39.3.1 пункту 39.3 статті 39 розділу I Кодексу.
В спірному випадку позивач надав контролюючому органу «Документацію ТОВ «Полікем» для цілей обґрунтування суми витрат (доходів) за операціями, передбаченими підпунктами 140.5.4, 140.5.5-1, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 розділу ІІІ ПКУ щодо відповідності рівня ціни принципу «витягнутої руки» по операціях з DURMIN & SUNRI INTERNATIONAL CO., LTD. (Китай, Гонг Конг) за 2023 рік», яку підготовлено відповідно до вимог чинного законодавства України в частині регулювання питання відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо застосування окремих положень статті 39 Податкового кодексу України, у тому числі під час коригування фінансового результату до оподаткування на підставі підпунктів 140.5.4,140.5.5-1 та 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу" (затверджена наказом Міністерства фінансів України №266 від 14 травня 2021 року), у якій зазначено, що за результатами застосування методу порівняльної неконтрольованої ціни до контрольованої операції з імпорту пентаеритриту було встановлено, що ціна 1 мт пентаеритриту згідно з контрактом №2023UK23NM0113S від 26.07.2023р., укладеним з «DURMIN & SUNRI INTERNATIONAL CO. , LTD (Китай, Гонг Конг) є нижчою, ніж ціна 1 мт пентаеритриту в зіставних неконтрольованих операціях ( проведених з нерезидентами PHOENIX Chemicals Trading Sp.z o.o. (Польща), Cortex Chemicals Sp.z.o.o. (Польща)) (т. 1, а.с. 204-220).
Так, в розділі 7.2 «Застосування обраного методу» Документації детально описано метод порівняння неконтрольованої ціни сировини (пентаеритриту) з нерезидентами PHOENIX Chemicals Trading Sp.z o.o. (Польща), Cortex Chemicals Sp.z.o.o. (Польща)), яка містить дату контаркту, ціну, дату оплати та умови доставки (т. 1, а.с. 220).
За вказаних обставин, безпідставними є висновки відповідача про те, що позивач у поданій документації для цілей обгрунтування суми витрат за операціями передбаченими пунктом 140.5 статті 140 не доведено відповідність ціни придбаного ациклічного поліспирту-однокомпонентної речовини-Пентаеритрит (PENTAERYTRITOL) у нерезидента DURMIN & SUNRI INTERNATIONAL CO. LTD (Гон Конг) рівню звичайних цін згідно з вимогами трансфертного ціноутворення.
З огляду на встановлені вище обставини, відповідач безпідставно нарахував податковим повідомленням-рішенням від 02.06.2025 №015129/0701 за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 420491,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 357382,00 грн., за штрафними санкціями 63109,00 грн.
Таким чином, податкове повідомленням-рішенням від 02.06.2025 №015129/0701 є протиправним та підлягає скасуванню.
Що стосується доводів представника відповідача про те, що частина зафіксованих в акті перевірки № 1151/09-19-07-01/33578214 від 17.01.2025 порушень позивачем податкового законодавства підтверджені під час судового розгляду справи № 300/2789/22 за позовом ТОВ "Полікем" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.12.2021 №011840/0701, №011830/0701, №011832/0701, №011835/0701, то суд звертає увагу на таке.
За результатами проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ “Полікем», відповідачем складено акт від 05.10.2021 “Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Полікем», згідно висновків якого встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, на підставі яких прийнято податкові повідомлення-рішення №№011840/0701, 011830/0701, 011832/0701, 011835/0701 від 15.12.2021.
Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ “Полікем» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.12.2021 №011840/0701, №011830/0701, №011832/0701, №011835/0701.
Так, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2022 у справі № 300/2789/22 задоволено позов ТОВ "Полікем" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 15.12.2021 №011840/0701, №011830/0701, №011832/0701, №011835/0701.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2023 задоволено апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області: скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2022 у справі № 300/2789/22 та прийнято нову постанову якою відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Полікем» Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.
Представник відповідача зазначив, що Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 08.08.2023 дійшов висновків про правомірність винесення податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 15.12.2021 №011840/0701, №011830/0701, №011832/0701, №011835/0701, та підтвердив виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства, які стосуються таких ж обставин, які були предметом документальної планової виїзної перевірки позивача, за результатами якої складено акт № 1151/09-19-07-01/33578214 від 17.01.2025.
Водночас, суд звертає увагу на те, що постановою Верхованого Суду від 05.04.2024 задоволено частково касаційну скаргу ТОВ «Полікем»: скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2023 та залишено в силі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2022.
З огляду на скасування постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2023 у справі № 300/2789/22, встановлені в такій постанові обставини не мають преюдиційного значення під час розгляду цієї справи № 300/4444/25.
Окрім цього, з огляду на зміст постанови від 08.08.2023 у справі № 300/2789/22, правовідносини, які були предметом судового розгляду Восьмим апеляційним адміністративним судом, частково відрізняються від предмету розгляду в цій справі. Так, Восьмий апеляційний адміністративний суд детально надав оцінку господарським правовідносинам позивача з ТОВ «ЗАХІД-ЛОГІСТІК», які не входили до предмету оскарження в цій справі № 300/4444/25.
Що стосується правовідносин позивача з ПП “ФАХОВЕЦЬ» та ФОП ОСОБА_1 , то суд надав власну оцінку таким правовідносинам з огляду на надані у цій справі докази в підтвердження обґрунтування вимог і заперечень учасників справи.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В частині другій статті 2 КАС України закріплено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці Європейського суду з прав людини. Суб'єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії - принципи, оскільки вони ґрунтуються на положеннях Європейської конвенції з прав людини, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР, і в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2025 № 007335/0701, 007343/0701 та від 02.06.2025 № 015129/0701.
Частина першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полікем" сплачений судовий збір в розмірі 9706,20 грн.
Також представник позивача просить стягнути з відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн.
Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з частинами першою та другою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Пунктом 1 частини третьої зазначеної статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 вказав, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Представник позивача на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу надав суду такі документи: копію договору № 011МТА/ІФ-25 про надання юридичних послуг та правничої допомоги від 01.07.2025, укладений між ТОВ «Полікем» та Адвокатським об'єднанням «МТА Партнери»; копію замовлення № 1 на надання юридичних послуг та правничої допомоги від 01.07.2025; копії платіжних інструкцій від 03.07.2025 про сплату 10000 грн. та від 02.02.2026 про сплату 20000 грн. за правничу допомогу; копію акту про надання правничої допомоги № 011МТА/ІФ-25 від 02.02.2026.
Відповідно до пункту 5.1 договору № 015МТА/ІФ-22 від 25.11.2022 вартість послуг узгоджується сторонами в замовленні.
В замовлення № 1 на надання юридичних послуг та правничої допомоги від 01.07.2025, ТОВ «Полікем» та Адвокатським об'єднанням «МТА Партнери» погодили зміст послуги: правнича допомога в Івано-Франківському окружному адміністративному суді в справі № 300/4444/25. Розмір вартості однієї години послуг адвоката - 3000 грн. без ПДВ. Граничний розмір вартості послуг - 30000 грн. Сплата здійснюється в розмірі 10000 грн. авансом - протягом 3 днів з моменту підписання цього замовлення, решта суми - протягом 3 днів з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг.
Згідно акту про надання правничої допомоги акту про надання правничої допомоги № 011МТА/ІФ-25 від 02.02.2026, у справі № 300/4444/25 надано правничу допомогу ТОВ «Полікем»: ознайомлення з матеріалами справи, підготовка до участі та участь у судових засіданнях - 10 год. всього 30000 грн.
Представник відповідача подав заперечення від 13.02.2026 щодо заяви про відшкодування судових витрат, в яких вказав вимоги представника про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу є надміними, неспівмірними та завищеними.
Суд зазначає, що вказана сума витрат 30000,00 грн. не є співмірною зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на користь ТОВ "Полікем" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн, що відповідає складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг та є співмірним сплаченому судовому збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 05.03.2025 № 007335/0701, 007343/0701 та від 02.06.2025 № 015129/0701.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20, код ЄДРПОУ 43968084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полікем" (77300, Івано-Франківська обл., місто Калуш, вул. Заводська, 1, корпус В, код ЄДРПОУ 33578214) сплачений судовий збір в розмірі 9706 (дев'ять тисяч сімсот шість) грн. 20 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20, код ЄДРПОУ 43968084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полікем" (77300, Івано-Франківська обл., місто Калуш, вул. Заводська, 1, корпус В, код ЄДРПОУ 33578214) сплачені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.
Рішення складене в повному обсязі 30 березня 2026 р.