03 квітня 2026 рокум. Ужгород№ 260/9745/25
12:20 год
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Скраль Т.В.,
при секретарі Колушкіна Ю.В.,
за участю сторін:
позивач: ОСОБА_1 - у судове засідання не з'явився,
представник позивача: адвокат Сідак Павло Петрович,
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) - представник Захарова Юлія Олександрівна,
розглянувши у відритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), в особі уповноваженого представника Сідака Павла Петровича ( АДРЕСА_2 ) до НОМЕР_3 Прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії -
У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 03 квітня 2026 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 03 квітня 2026 року.
28 листопада 2025 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Сідака Павла Петровича звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ), якою просить: 1) зупинити виконання пункту 3 наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 21.10.2025 року № 8873-АГ «Про результати службового розслідування», в частині притягнення до повної матеріальної відповідальності ОСОБА_1 у розмірі 233 619,64 грн.; 2) визнати протиправним та скасувати пункту 3 наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 21.10.2025 року № 8873-АГ «Про результати службового розслідування», в частині притягнення до повної матеріальної відповідальності ОСОБА_1 у розмірі 233 619,64 грн.; 3) зобов'язати НОМЕР_3 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ), ідентифікаційний код - НОМЕР_4 , безпідставно стягнуті грошові кошти під час виконання наказу від 21.10.2025 року №8873-АГ «Про результати службового розслідування» повернути ОСОБА_1 .
03 грудня 2025 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати суду:
- заяву про забезпечення позову у відповідності до вимог статті 151-152 КАС України та докази сплати судового збору в розмірі 908,40 грн або позовну заяву у новій редакції у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України, яка відповідає вимогам щодо чіткого формулювання змісту позовних вимог.
08 грудня 2025 року позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд зупинити виконання пункту 3 наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 21.10.2025 року № 8873-АГ «Про результати службового розслідування» в частині притягнення до повної матеріальної відповідальності ОСОБА_1 у розмірі 233 619,64 грн - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
09 грудня 2025 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в особі уповноваженого представника Сідака Павла Петровича до НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування наказу.
23 січня 2026 року ухвалою суду закрито пiдготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
11 лютого 2026 року ухвалою суду постановлено здійснювати подальший розгляд справи №260/9745/25 за матеріалами у змішаній формі.
1. Позиції сторін.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 згідно із усним наказом першого заступника начальника прикордонного загону начальника штабу, опрацьовував рапорти на підставі бойових розпоряджень начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військовослужбовці: підполковника ОСОБА_2 та підполковника ОСОБА_3 , що перебували у відрядженнях РТЦК в місцевостях, які віднесені до території, проведення бойових дій. Виконання вказаних рапортів не входили до кола службових обов'язків начальника групи організації повсякденної діяльності відділу організаційно-мобілізаційної роботи та повсякденної діяльності штабу, на якій проходив службу на той час ОСОБА_1 .. Отже, слід прийти до висновку, що написання рапортів на підставі бойових розпоряджень начальника НОМЕР_3 прикордонного загону, на військовослужбовців, що перебувають у відрядженнях не входили до службових обов'язків ОСОБА_1 і підпадають під ознаки викладені у пункту 5 частини 1 до ст. 9 Закону № 160-ІХ, що виключають матеріальну відповідальність. Службове розслідування проведено за порушенням Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них за шкоду, завдану державі" та Порядку проведення службового розслідування в державні прикордонній службі України, затвердженого Наказом МВС України № 815 від 08.11.2021 року.
06 січня 2026 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування зазначають, що сторонами не заперечується, що підполковник ОСОБА_2 та підполковник ОСОБА_3 були включені до ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Також, останні не виключались і під час перебування у відрядженнях. Відтак, пояснення в частині здійснення підполковником ОСОБА_2 та підполковником ОСОБА_3 заходів без обов'язкової умови включення до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави: з усебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій є неприйнятними. Жодний інший абзац підпункту 1 пункту 4 Особливостей під час перебування військовослужбовців у відрядженнях не відповідає меті, яка вказана у посвідченнях про відрядження, а саме: організація взаємодії, рекрутинг. Довідково: Рекрутинг - це комплексний процес пошуку, залучення, оцінки та найму кваліфікованих кандидатів для заповнення вакансій у компанії, що охоплює все: від розуміння кадрових потреб до адаптації співробітника, і є ключовим для ефективного розвитку будь-якої організації. Тобто, перебуваючи у відрядженні підполковник ОСОБА_2 та підполковник ОСОБА_3 не здійснювали заходи з керівництва реалізацією стабілізаційними та оборонними заходами, визначеними командувачами угруповань військ (сил) Збройних Сил України для управлінь прикордонних загонів, загонів морської охорони, органів забезпечення, регіональних управлінь, що перебувають поза районами ведення воєнних (бойових) дій. Довідково: Стабілізаційні заходи - це комплекс дій після звільнення територій для встановлення порядку, допомоги населенню, відновлення базових функцій життя та підготовки до реінтеграції (поліція, гуманітарна допомога, верифікація людей, робота з документами). Враховуючи, що рапорти (від 02.04.2024 №04.3/17660/24-Вн, від 01.05.2024 №04.3/22681/24-Вн, від 01.06.2024 №04.3/27631/24-Вн, від 03.07.2024 №04.3/32694/24 Вн, від 01.08.2024 №04.3/38378/24-Вн) про виплату додаткової винагороди, передбаченою Постановою 168 відпрацьовував позивач, відповідно обов'язок щодо достовірності поданих даних яка міститься в цих рапортах покладається на позивача. Доводи представника позивача в частині того, що посадовою інструкцією не визначений обов'язок подавати такі рапорти не може бути прийнятий до уваги, оскільки в умовах воєнного стану, в умовах перебування управління загону в межах Донецької області, в умовах виконання певних завдань військовослужбовці не можуть бути позбавлені виплати додаткових видів грошового забезпечення. Іншими словами, підполковник ОСОБА_2 та підполковник ОСОБА_3 у зв'язку із перебуванням у відрядженнях не могли бути позбавлені тієї частини додаткової винагороди, передбаченої Постановою 168, яку вони мали отримати не перебуваючи у відрядженнях, відповідно рапорти відпрацьовував позивач. Відібрання письмових пояснень не проводилось у зв'язку з тим, що стосовно позивача не проводилось службове розслідування, службове розслідування проводилось стосовно факту можливих незаконних видатків в сумі 379 445,62 грн. Під час проведеного службового розслідування встановлена посадова особа (позивач), яка відпрацьовувала рапорти, та в яких як з'ясувалась містилась недостовірна інформація. Варто зазначити, що під час проведення службового розслідування не встановлені обставини, що виключають матеріальну відповідальність.
14 січня 2026 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що не відібрання пояснення у особи, яка притягується до матеріальної відповідальності є порушенням вимог пункту 2 розділу V Наказу № 815. Також із аналізу висновку та наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 21 жовтня 2025 року №8873-АГ «Про результати службового розслідування» вбачається, що службове розслідування проведено із застосуванням, але без дотримання, вимог Наказу № 815 та без дотримання вимог Закону України від 03 жовтня 2019 року № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон № 160-IX) оскільки, за винятком, зазначення в наказній частині вищевказаного наказу посилання на Закон № 160-IX інших посилань та використання цього нормативно - правового акту не має, про що свідчить не встановлення причинно - наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 та настанням наслідків «спричинення матеріальної шкоди» у вигляді виплачених коштів. Крім того, посадові особи перед підписом начальником прикордонного загону наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень підполковнику ОСОБА_4 та підполковнику ОСОБА_5 , проводили його погодження, отже своїми підписами підтвердили керівнику органу охорони державного кордону законність проведення зазначеної виплати.
Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.
Представник відповідача у судовому засіданні, проти задоволення позову заперечила та просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до довідки від 30 грудня 2025 року №08/7722/25-Вн з 21 грудня 2017 року по 01 серпня 2019 року проходив службу у військовій частина НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 прикордонний загін з місцем дислокації АДРЕСА_3 ) Державної прикордонної служби України, з 12 березня 2022 року по цей час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 з місцем дислокації АДРЕСА_3 ).
Підставою для проведення службового рослідування є результати внутрішнього аудиту ІНФОРМАЦІЯ_5
Помічником начальника регіонального управління - начальник внутрішнього аудиту сформовано рекомендації за результатами внутрішнього аудиту ІНФОРМАЦІЯ_5 за період з 01 червня 2023 року по 31 травня 2025 року.
20 серпня 2025 року наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 6385-АГ «Про призначення службового розслідування» наказано призначити службове розслiдування за фактом можливих незаконних видаткiв в сумi 379 445,62 грн.
Службове розслідування продовжувалося згідно наказу №7677-АГ від 19.09.2025 року та згідно наказу №7976-АГ від 25.09.2025 року. Отже, в період з 20.08.2025 року по 20.10.2025 року проведено службове розслідування за фактом можливих незаконних видатків в сумі 379 445, 62 грн.
20 жовтня 2025 року затверджено висновок службового розслідування за фактом можливих незаконних видатків в сумі 379 445,62 грн., в якому комісія встановила, що протиправна поведінка начальника групи організації повсякденної діяльності відділу організаційно-мобілізаційної роботи та повсякденної діяльності штабу підполковника ОСОБА_6 виразилась у його недбалому ставленні до виконання своїх службових обов'язків та військової дисципліни, у порушенні ним вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, статей 9 та 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», абзацу 3 пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (в редакції, яка діяла станом на 02.02.2024), абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2, пунктів 4 та 8 Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядку і умов виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726, статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, статей 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, пунктів 1 та 2 Розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерством внутрішніх справ України від 06.06.2017 № 468, шляхом не здійснення ним належного контролю за перебуванням підпорядкованих військовослужбовців у постійному місці несення служби чи поза ним, у тому числі у службових відрядженнях, не здійснення належного обліку таких військовослужбовців, та включення їх до рапортів про безпосередню участь у заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, не дивлячись на те, що вони насправді відповідні заходи та завдання з дотриманням усіх обов'язкових умов, визначених пунктами 2 та 4 Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядку і умов виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726, під час знаходження у службових відрядженнях не здійснювали, у районах ведення воєнних (бойових) дій не перебували, шляхом подальшої подачі ним цих рапортів до штабу загону для врахування під час підготовки проектів наказів про виплату винагород, передбачених пунктом 2 вказаних Особливостей, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726, що призвело у наступному до нарахування та неправомірної виплати підполковнику ОСОБА_4 та підполковнику ОСОБА_5 додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень, передбаченої абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядку і умов виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726, на загальну суму 166871, 06 грн, що з урахуванням компенсованого податку у розмірі 18% та нарахованого ЄСВ у розмірі 22% становить 233619, 64 гривень, що у свою чергу спричинило настання матеріальної шкоду у вказаному розмірі.
На підставі матеріалів службового розслідування комісія пропонувала притягнути до повної матеріальної відповідальності у відповідності до 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» підполковника ОСОБА_6 в сумі 233619, 64 грн, шляхом стягнення сум завданої шкоди з його місячного грошового забезпечення до повного відшкодування завданої шкоди, (т.1, а.с. 12-74).
21 жовтня 2025 року пунктом 3 наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 № 8873-АГ «Про результати службового розслідування» притягнуто до повної матеріальної відповідальності у відповідності до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» підполковника ОСОБА_6 в сумі 233 619, 64 грн, шляхом стягнення 20% від суми місячного грошового забезпечення до повного відшкодування завданої шкоди, (т.1, а.с. 10-11).
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною четвертою статті 2 Закону №2232-XII визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За визначенням, наведеним у статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби (стаття 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).
За приписами статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).
Статтею 9 Статуту передбачено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов'язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (статті 16 Статуту).
Згідно з статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них за шкоду завдану державі" ( далі Закон № 160-IX) визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків.
Згідно ст. 3 ч.2 цього Закону, умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди. Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Строки притягнення до матеріальної відповідальності, що визначено ст. 4 цього Закону, де особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Крім того, ст. 6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них за шкоду завдану державі" передбачає повну та підвищену матеріальна відповідальність, де: 1) особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Стаття 9 Закону регулює обставини, що виключають матеріальну відповідальність. Зокрема ч.1 - завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Згідно ч.3 цієї норми, обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.
Підстави та процедуру проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Державної прикордонної служби України, регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби), а також військовозобов'язаних під час проходження ними навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження ними підготовки та зборів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (підготовки, зборів), оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішень, а також повноваження посадових осіб під час проведення службового розслідування визначено Порядком проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.11.2021 № 815 (далі - Порядок № 815).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 815 службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам (далі - шкода), проводиться з дотриманням Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» та цього Порядку.
Згідно з пунктом 4 розділу І Порядку № 815 підставою для призначення службового розслідування є: наявність інформації про невиконання або неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов'язків; наявність інформації про порушення військової дисципліни або громадського порядку, вимог законодавства, наказів начальників (командирів), розпорядчих документів або виявлення ознак таких порушень; виявлення фактів завдання шкоди; припис Національного агентства з питань запобігання корупції або подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції; установлення фактів дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак, а також сексуальних домагань; неправомірне застосування військовослужбовцем заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озброєння та бойової техніки.
Пунктом 7 розділу І Порядку № 815 обумовлено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність правопорушення або події, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування, його (її) обставини (час, місце) та наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або спричинили їх виникнення; наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями (бездіяльністю) військовослужбовця; конкретні неправомірні дії або бездіяльність військовослужбовця, який учинив правопорушення; порушення вимог законодавства, організаційно-розпорядчих актів Адміністрації Держприкордонслужби, посадових інструкцій, які було допущено військовослужбовцем; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до вчиненого; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків; наявність шкоди та її розмір.
Службове розслідування призначається письмовим наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби. Інші посадові особи можуть звертатися з клопотанням за підпорядкованістю про призначення службового розслідування (пункт 1 розділу ІІ Порядку № 815).
Згідно з пунктом 4 розділу ІІ Порядку № 815 начальник (командир) органу Держприкордонслужби зобов'язаний призначити службове розслідування: не пізніше десяти діб від дня, коли йому стало відомо про правопорушення; протягом трьох діб - за фактами, які є підставою для усунення військовослужбовця від виконання службових обов'язків, або після отримання письмової доповіді посадових (службових) осіб про завдання шкоди.
Розділом VІ Порядку № 815 визначено порядок оформлення результатів службового розслідування.
Зокрема, відповідно до пунктів 1 та 2 за результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування.
У висновку службового розслідування зазначаються: посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи (осіб), яка(і) проводила(и) службове розслідування; підстави для проведення службового розслідування; установлені під час службового розслідування обставини, за яких військовослужбовцем (військовослужбовцями) учинено правопорушення, які стали підставою для призначення службового розслідування; час, місце, спосіб, мотив та мета вчинення правопорушення, його наслідки (їх тяжкість); посада, військове звання, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), персональні дані (дата та місце народження, освіта, період військової служби, період перебування на займаній посаді, наявність або відсутність у неї незнятих дисциплінарних стягнень), характеристика особи, яка вчинила правопорушення, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли його вчиненню; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями військовослужбовця та їх наслідками; умови, що передували вчиненню правопорушення або спонукали до його вчинення; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; завдана шкода та її розмір; наявність вини військовослужбовця (військовослужбовців), обставин, що її пом'якшують чи обтяжують, а також ставлення військовослужбовця (військовослужбовців) до вчиненого; відомості про залучення фахівців та дані про них (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), посада), надані ними висновки; відомості, що підтверджують чи спростовують інформацію, яка стала підставою для призначення службового розслідування; пропозиції щодо застосування до військовослужбовця (військовослужбовців) дисциплінарного стягнення, притягнення до матеріальної відповідальності, ступінь тяжкості отриманих тілесних ушкоджень (за наявності), обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, а також відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів та про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.
До висновку службового розслідування додаються пояснення, акти, довідки, характеристики, копії службових карток та інші матеріали, що стосуються службового розслідування.
Згідно з пунктом 1 розділу VІІ Порядку № 815 за результатами розгляду висновку та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, начальник (командир) органу Держприкордонслужби затверджує висновок службового розслідування та приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто начальником (командиром) органу Держприкордонслужби, який призначив службове розслідування, щодо кожної особи правопорушника у висновку за результатами службового розслідування, а в разі накладення дисциплінарного стягнення старшим начальником (командиром) - у наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності (пункт 2 розділу VІІ Порядку № 815).
Приписами абзацу 3 пункту 3 розділу VІІ Порядку №815 визначено, що у разі доведення вини військовослужбовця в завданні шкоди державі начальник (командир) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню, а якщо шкода завдана кількома військовослужбовцями,- суми, що підлягає стягненню окремо з кожного військовослужбовця, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.
Судом встановлено, що 20 серпня 2025 року наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 6385-АГ «Про призначення службового розслідування» наказано призначити службове розслiдування за фактом можливих незаконних видаткiв в сумi 379 445,62 грн.
Службове розслідування продовжувалося згідно наказу №7677-АГ від 19.09.2025 року та згідно наказу №7976-АГ від 25.09.2025 року. Отже, в період з 20.08.2025 року по 20.10.2025 року проведено службове розслідування за фактом можливих незаконних видатків в сумі 379 445, 62 грн.
20 жовтня 2025 року затверджено висновок №24/1639/25-Вн службового розслідування за фактом можливих незаконних видатків в сумі 379 445,62 грн., в якому комісія встановила, що протиправна поведінка начальника групи організації повсякденної діяльності відділу організаційно-мобілізаційної роботи та повсякденної діяльності штабу підполковника ОСОБА_6 виразилась у його недбалому ставленні до виконання своїх службових обов'язків та військової дисципліни, у порушенні ним вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, статей 9 та 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», абзацу 3 пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (в редакції, яка діяла станом на 02.02.2024), абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2, пунктів 4 та 8 Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядку і умов виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726, статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, статей 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, пунктів 1 та 2 Розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерством внутрішніх справ України від 06.06.2017 № 468, шляхом не здійснення ним належного контролю за перебуванням підпорядкованих військовослужбовців у постійному місці несення служби чи поза ним, у тому числі у службових відрядженнях, не здійснення належного обліку таких військовослужбовців, та включення їх до рапортів про безпосередню участь у заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, не дивлячись на те, що вони насправді відповідні заходи та завдання з дотриманням усіх обов'язкових умов, визначених пунктами 2 та 4 Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядку і умов виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726, під час знаходження у службових відрядженнях не здійснювали, у районах ведення воєнних (бойових) дій не перебували, шляхом подальшої подачі ним цих рапортів до штабу загону для врахування під час підготовки проектів наказів про виплату винагород, передбачених пунктом 2 вказаних Особливостей, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726, що призвело у наступному до нарахування та неправомірної виплати підполковнику ОСОБА_4 та підполковнику ОСОБА_5 додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень, передбаченої абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядку і умов виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726, на загальну суму 166871, 06 грн, що з урахуванням компенсованого податку у розмірі 18% та нарахованого ЄСВ у розмірі 22% становить 233619, 64 гривень, що у свою чергу спричинило настання матеріальної шкоду у вказаному розмірі, ( а.с.39, т.1)
На підставі матеріалів службового розслідування комісія пропонувала притягнути до повної матеріальної відповідальності у відповідності до 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» підполковника ОСОБА_6 в сумі 233619, 64 грн, шляхом стягнення сум завданої шкоди з його місячного грошового забезпечення до повного відшкодування завданої шкоди, (т.1, а.с. 12-74).
21 жовтня 2025 року пунктом 3 наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 № 8873-АГ «Про результати службового розслідування» притягнуто до повної матеріальної відповідальності у відповідності до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» підполковника ОСОБА_6 в сумі 233 619, 64 грн, шляхом стягнення 20% від суми місячного грошового забезпечення до повного відшкодування завданої шкоди, (т.1, а.с. 10-11).
Дослідивши підстави для притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності, судом встановлено наступне.
Починаючи з 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому строк дії воєнного стану продовжувався на підставі відповідних Указів Президента України до теперішнього часу.
Безпосередній порядок виплати військовослужбовцям Держприкордонслужби додаткової винагороди на період дії воєнного стану (особливого періоду), умови виплати такої винагороди та її розміри встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168 у редакції чинній на момент спірних правовідносин).
Так, згідно з абзацом 3 пункту 1-1 Постанови № 168 на період воєнного стану військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Пунктом 1-2 цієї постанови передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726 «Деякі питання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» затверджені Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.
Ці Особливості визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати з урахуванням завдань, покладених на Державну прикордонну службу України (далі - Держприкордонслужба).
Згідно з абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 цих Особливостей, на період воєнного стану виплачуються додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
При цьому, відповідно до пункту 4 вказаних Особливостей, до бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виконання яких передбачає виплату додаткової винагороди, визначеної в абзаці четвертому підпункту 1 пункту 2 цих Особливостей, належать такі завдання, що виконуються відповідно до бойових наказів (розпоряджень) військовослужбовцями:
1) включеними до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави:
з організації та ведення військового спостереження за тимчасово окупованою територією України, територією держави-агресора, Республіки Білорусь, Придністровського регіону Республіки Молдова, акваторіями Чорного та Азовського морів прикордонними комендатурами, відділами прикордонної служби, прикордонними заставами, прикордонними комендатурами швидкого реагування (у тому числі зведеними органами та підрозділами) на ділянках відповідальності органів Держприкордонслужби (у районах виконання ними завдань);
з польотів, пов'язаних із перевезенням (евакуацією) військовослужбовців, цивільного населення, озброєння та інших матеріальних засобів, що здійснюються екіпажами пілотованих повітряних суден;
з вогневого ураження противника або вирішення інших бойових (спеціальних) завдань (цілевказання, ведення повітряної розвідки, фотографування, застосування засобів радіоелектронної боротьби) зовнішніми екіпажами безпілотних авіаційних комплексів у складі підрозділу (засобу) експлуатації безпілотних авіаційних комплексів, управління якими здійснюється з пунктів дистанційного пілотування (станцій наземного керування) безпілотними літальними апаратами, що знаходяться поза межами областей України, окремі території яких визначені районами ведення воєнних (бойових) дій;
з наземної охорони та оборони військових об'єктів (військових містечок, пунктів тимчасової дислокації, базових таборів, місць зосередження сил і засобів, об'єктів (пунктів) логістичного забезпечення, місць навантаження (розвантаження) військових вантажів, військово-медичних закладів, місць стоянок корабельно-катерного складу) у складі добового наряду, що виконуються у межах областей, які межують з українсько-російською, українсько-білоруською ділянками державного кордону, узбережжям Чорного моря, а також українсько-молдовською ділянкою державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова, а на іншій території - у разі безпосередньої оборони цих об'єктів від вогневих уражень противника, відбиття нападу, звільнення їх у разі захоплення;
з керівництва реалізацією стабілізаційними та оборонними заходами, визначеними командувачами угруповань військ (сил) Збройних Сил України для управлінь прикордонних загонів, загонів морської охорони, органів забезпечення, регіональних управлінь, що перебувають поза районами ведення воєнних (бойових) дій;
з проведення оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій на українсько-російській, українсько-білоруській ділянках державного кордону, українсько-молдовській ділянці державного кордону, яка межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова, узбережжі Чорного моря в межах ділянки (зони) відповідальності органу Держприкордонслужби та областях, окремі території яких визначені районами ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі забезпечення їх проведення у складі оперативно-розшукових підрозділів, підрозділів забезпечення внутрішньої безпеки та власної безпеки;
з обладнання вогневих позицій та опорних пунктів за замислом військового командування на ділянках відповідальності органів Держприкордонслужби;
із безпосереднього забезпечення безперебійного функціонування систем зв'язку, які застосовуються на пунктах управління (в оперативних штабах) для обміну та захисту інформації в системі управління військами;
з несення прикордонної служби (бойового чергування) у складі прикордонних нарядів або призначеного підрозділу з охорони та оборони державного кордону в межах українсько-російської, українсько-білоруської ділянок державного кордону, узбережжя Чорного моря, а також українсько-молдовської ділянки державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова;
з пошуку та ліквідації ворожих диверсійно-розвідувальних груп у взаємодії з підрозділами Збройних Сил України, Національної гвардії України або Сил територіальної оборони (під загальним керівництвом військового начальника);
з лікувально-евакуаційного забезпечення поранених та надання їм екстреної та (або) спеціалізованої медичної допомоги в межах областей України, окремі території яких визначені районами ведення воєнних (бойових) дій;
з управління угрупованнями військ (сил), які залучені до виконання бойових (спеціальних) завдань у складі розгорнутих пунктів управління діючих угруповань військ (сил);
2) бойової служби на блокпостах або контрольних постах органами, включеними до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, а також у межах операційних зон угруповань військ (Сил оборони держави), залучених до заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, областей, які межують з українсько-російською, українсько-білоруською ділянками державного кордону, узбережжям Чорного моря, а також українсько-молдовською ділянкою державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова, а на іншій території - у разі безпосередньої оборони цих об'єктів від вогневих уражень противника, відбиття нападу, звільнення їх у разі захоплення;
3) без обов'язкової умови включення до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави:
з усебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;
з безпосереднього виявлення та спостереження або супроводження чи радіоелектронного придушення повітряних цілей, інших об'єктів противника під час прикриття об'єктів, визначених бойовими наказами (розпорядженнями);
з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України.
Пунктом 8 цих Особливостей встановлено, що документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, є:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;
рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, у тому числі визначених підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, періодів (кількості днів) участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
У відповідності до пункту 9 цих особливостей облік військовослужбовців, які беруть участь у бойових діях або заходах та здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, та підготовка проєктів наказів про виплату винагород, визначених пунктом 2 цих Особливостей, здійснюються штабами органів Держприкордонслужби.
Сторонами не заперечується, що підполковник ОСОБА_2 та підполковник ОСОБА_3 були включені до складу ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». При цьому, зазначені особи не виключалися зі складу відповідних угруповань і під час перебування у службових відрядженнях.
Відтак, пояснення в частині здійснення підполковником ОСОБА_2 та підполковником ОСОБА_3 заходів без обов'язкової умови включення до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави: з усебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій є неприйнятними.
Крім того, жоден інший абзац підпункту 1 пункту 4 Особливостей проходження служби під час перебування військовослужбовців у відрядженнях не відповідає меті, зазначеній у посвідченнях про відрядження, а саме - організації взаємодії та здійсненню рекрутингу.
Тобто, перебуваючи у відрядженні підполковник ОСОБА_2 та підполковник ОСОБА_3 не здійснювали заходи з керівництва реалізацією стабілізаційними та оборонними заходами, визначеними командувачами угруповань військ (сил) Збройних Сил України для управлінь прикордонних загонів, загонів морської охорони, органів забезпечення, регіональних управлінь, що перебувають поза районами ведення воєнних (бойових) дій.
В цілому, на підставі рапортів начальника групи організації повсякденної діяльності відділу організаційно-мобілізаційної роботи та повсякденної діяльності штабу НОМЕР_3 прикордонного загону підполковника ОСОБА_6 підполковнику ОСОБА_5 та підполковнику ОСОБА_4 нарахована та виплачена додаткова винагорода, передбачена абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядку і умов виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726, в розмірі 166871, 06 грн, що з врахуванням компенсованого податку в розмірі 18% та нарахованого ЄСВ в розмірі 22% становить 233619, 64 грн.
Враховуючи, що рапорти від 02 квітня 2024 року №04.3/17660/24-Вн, від 01 травня 2024 року №04.3/22681/24-Вн, від 01 червня 2024 року №04.3/27631/24-Вн, від 03 липня 2024 року №04.3/32694/24 Вн, від 02 серпня 2024 року №04.3/38378/24-Вн про виплату додаткової винагороди, передбаченою Постановою 168 відпрацьовував позивач щодо підполковника ОСОБА_2 та полковника ОСОБА_7 , відповідно обов'язок щодо достовірності поданих даних яка міститься в цих рапортах покладається на позивача, а відтак відсутні підстави для скасування пункту 3 наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 21 жовтня 2025 року № 8873-АГ «Про результати службового розслідування» в частині притягнення до повної матеріальної відповідальності ОСОБА_1 у розмірі 233 619,64 грн.
Щодо доводів представника позивача, про порушення відповідачем п.4 розділу ІІ Наказу № 815, оскільки отримання письмової доповіді посадових осіб про завдання шкоди відбулося 15 серпня 2020 року, а наказ начальника НОМЕР_3 прикордонного загону № 6385 -АГ «Про призначення службового розслідування» прийнятий 20 серпня 2025 року, суд виходить із наступного.
Згідно з вимогами ч 2. ст. 8 Закону «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (№ 160-IX), у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Згідно з пунктом 4 розділу ІІ Порядку № 815 начальник (командир) органу Держприкордонслужби зобов'язаний призначити службове розслідування: не пізніше десяти діб від дня, коли йому стало відомо про правопорушення; протягом трьох діб - за фактами, які є підставою для усунення військовослужбовця від виконання службових обов'язків, або після отримання письмової доповіді посадових (службових) осіб про завдання шкоди.
Підставою для проведення службового розслідування були результати внутрішнього аудиту ІНФОРМАЦІЯ_5 .
20 серпня 2025 року наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 6385-АГ “Про призначення службового розслідування» наказано призначити службове розслідування за фактом можливих незаконних видатків в сумі 379 445,62 грн, отже призначення службового розслідування не пізніше 10 днів від коли стало відомо про правопорушення не суперечить пункту 4 розділу ІІ Порядку № 815.
Щодо доводів представника позивача, що не відбиралися пояснення від позивача в ході службового розслідування, що свідчить про порушення пункту 2 розділу V Наказу № 815, то констатує, що якщо під час службового розслідування не були відібрані письмові пояснення від особи, стосовно якої проводиться розслідування, та не складено акт про відмову від надання пояснень, це є порушенням пункту 2 розділу V Порядку проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України згідно Наказу №815.
Відсутність письмових пояснень або акта можуть свідчить про неповноту розслідування, однак виходячи із встановлених обставин справи, наданих доказів та мотивів позову, суд констатує, що таке порушення не може бути беззаперечною підставою для скасування результатів службового розслідування та наказу про притягнення до повної матеріальної відповідальності щодо ОСОБА_1 у розмірі 233 619, 64 грн. При цьому, під час розгляду справи судом не встановлено обставин які б спростували висновки відповідача в ході проведеного службового розслідування, або в вказували на підстави, що визначені статтею 9 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі » (№ 160-IX) чи спростували винність особи за ч. 1 п.1 статті 6 Закону № 160-IX.
Суд також зазначає, що решта доводів позовної заяви не мають визначального впливу на правильне вирішення судом позовних вимог у спірних правовідносинах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду викладене, наявні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог з мотивів, що зазначені у рішенні суду.
Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в особі уповноваженого представника Сідака Павла Петровича до НОМЕР_3 Прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяТ.В.Скраль