Справа № 932/12083/25
Провадження № 2/932/3963/25
13 лютого 2026 року м. Дніпро
Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Потоцька С.С., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ боргів подружжя,-
До Шевченківського районного суду міста Дніпра звернулась позивач з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ боргів подружжя.
Ухвалою суду від 08.12.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Позивач на виконання ухвали суду від 08.12.2025 надала заяву про усунення недоліків та зазначила, що у неї відсутній дохід, вона має скрутне матеріальне становище.
На підтвердження скрутного матеріального становища позивачем подано довідку формами ОК-5 та ОК-7 з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та банківську виписку АТ «Універсал Банк».
Відповідно до ч. 3 ст. 136 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою звільнити її від сплати судового збору.
За приписами ч. 2. ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Наведеними положеннями Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, звільнити, відстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір.
На підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подану заяву надала відомості щодо відсутності доходу, нарахованого податку з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору.
Суд зазначає, що факт відсутності відомостей про доходи та грошей для оплати судового збору само по собі недостатньо для безумовного висновку про необхідність звільнення від сплати судового збору при поданні позовної заяви.
Суд повідомляє позивача, що факт відсутності доходів не є апріорі підтвердженням наявності підстав для зменшення розміру судового збору, оскільки позивач може отримувати дохід із інших джерел, які знаходяться за кордоном, бути працевлаштованим станом на дату звернення до суду з цим позовом.
Крім того, позивач не позбавлена отримати інші види доходу (оренда, проценти, тощо), та мати рахунки не лише в одній банківській установі.
Наведені позивачем доводи не дають достатніх підстав для звільнення від сплати судового збору, що відповідає ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
Крім того, судові витрати- це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод(РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя, суди повинні вирішувати питання, пов'язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ст. 136 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Фактичний аналіз змісту вищевказаних законодавчих норм свідчить про те, що процесуальна можливість відстрочки або звільнення судом належних до оплати судових витрат, зокрема й судового збору, належить до дискреційних повноважень суду, а тому немає імперативного характеру.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»).
Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ЦПК України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву заявнику.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Отже, наведені позивачем доводи не дають достатніх підстав для звільнення її від сплати судового збору, що відповідає ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою суду позивачу запропоновано визначити ціну позову.
Проте ці вимоги на виконання ухвали суду також не виконані позивачем.
Враховуючи положення ст. 177 ЦПК України, суд вважає за необхідне надати позивачу додатковий строк на усунення недоліків, а саме, вказати ціну позову, сплатити судовий збір у розмірі 15 140 грн та надати суду оригінал квитанції на підтвердження такої сплати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.: 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ боргів подружжя,- залишити без руху, запропонувавши усунути недоліки у строк не пізніше 10 днів з дня отримання копії ухвали, а саме вказати ціну позову, сплатити судовий збір у розмірі 15140 грн та надати суду оригінал квитанції на підтвердження такої сплати.
У разі невиконання вказаних вимог позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.С. Потоцька