Справа № 199/1462/26
(1-кп/199/547/26)
02.04.2026 місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:
судді ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі дистанційного судового провадження в залі суду кримінальне провадження № 12025052230000431 від 03.06.2025 відносно:
ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Щітки Вінницького району Вінницької області, громадянина України, освіта середня спеціальна, який проходить військову службу за мобілізацією на посаді старшого водія 2 відділення 3 взводу роти розвідки спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , т.м. НОМЕР_2 ,
за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , представника потерпілого - адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_2 ,
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) ОСОБА_2 призначений на посаду старшого водія 2 відділення 3 взводу роти розвідки спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 .
Будучи військовослужбовцем Збройних сил України солдат ОСОБА_2 , відповідно до вимог ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - Правила дорожнього руху), та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Проте, солдат ОСОБА_2 , який проходить службу за мобілізацією на посаді старшого водія 2 відділення 3 взводу роти розвідки спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», п. 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, 03.06.2025 приблизно о 19:15 годині керував технічно справною транспортною машиною «Ford Ranger», військовий номерний знак НОМЕР_4 та рухався по ґрунтовій дорозі поблизу автодороги між с. Білецьке та с. Дорожнє Добропільської територіальної громади Покровського району Донецької області та під час руху проявив неуважність і, діючи необережно, не переконавшись в безпеці своїх подальших дій і що це не створить перешкод та небезпеки іншим учасникам руху, не маючи перешкод технічного характеру, не врахував дорожню обстановку, не надав перевагу в русі мотоциклу марки «ZS» моделі «200GS», реєстраційний номер НОМЕР_5 , який рухався по головній дорозі та розпочав здійснювати виїзд з другорядної дороги на головну, чим грубо порушив вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001, згідно з якими: «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається: другорядною дорогою, повинен дати дорогу транспортним, засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху», які знаходяться у причинному зв'язку з дорожньо-транспортною подією та її наслідками.
Надалі, при виїзді з другорядної дороги на головну, відбулось зіткнення з мотоциклом марки «ZS» моделі «200GS», реєстраційний номер НОМЕР_5 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого водій мотоциклу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та пасажир мотоциклу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримали тілесні ушкодження.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 отримав наступні тілесні ушкодження: сумісна травма тіла: рани спинки носу; закритих переломів правої променевої та ліктьової кісток зі зміщенням уламків; травми ділянки тазу з переломами лобкових кісток справа та зліва, розривом лобкового симфізу, переломом бічної маси крижі зліва, масивною раною верхньої третини лівого стегна та пахвинної ділянки з дефектом м'яких тканин та інфікуванням глибоких тканин промежини, субтотальним розривом прямої кишки та флегмоною Фурньє (гангрена в ділянці статевих органів); закритого перелому правої стегнової кістки в середній третині зі зміщенням уламків, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 отримала наступні тілесні ушкодження: закриту травму грудної клітини з переломом правої ключиці, переломи ребер 2-9-го справа та 1, 6-8-го зліва, забій обох легень та серця з явищами двостороннього пневмотораксу та розвитком в посттравматичному періоді лівобічного геморагічного осумкованого фібринозного плевриту. За своїм характером тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітини відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Необережні дії обвинуваченого ОСОБА_2 , які виразилися в порушенні правил водіння транспортної машини, що спричинило потерпілому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тяжкі тілесні ушкодження та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тяжкі тілесні ушкодження, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України.
Під час досудового розслідування ОСОБА_7 відмовилася від набуття статусу потерпілої, у зв'язку із чим згідно обвинувального акта потерпілим у даному кримінальному провадженні визнаний лише ОСОБА_6 .
Потерпілий ОСОБА_6 направив до суду заяву про звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, оскільки ОСОБА_2 вперше вчинив з необережності нетяжкий злочин, відшкодував потерпілому ОСОБА_6 заподіяну шкоду в повному обсязі та примирився з ним.
У судовому засіданні:
- представник потерпілого ОСОБА_5 підтримав клопотання потерпілого ОСОБА_6 та просив звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності;
- обвинувачений ОСОБА_2 щиро розкаявся у вчиненому, заявив про визнання вини у вчиненні кримінального правопорушення та відшкодування завданих збитків потерпілому ОСОБА_6 , заявив про примирення із потерпілим і просив суд звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України;
- прокурор ОСОБА_4 вважав можливим звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України та закрити кримінальне провадження на підставі ст. 284 КПК України, оскільки ОСОБА_2 вперше притягається до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення з необережності, яке відноситься до нетяжкого злочину, який відшкодував потерпілому заподіяні збитки внаслідок ДТП та примирився з ним.
Суд, вислухавши думки учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, вважає, що є всі підстави, передбачені ст. 46 КК України, для звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 415 КК України у зв'язку з примиренням винного з потерпілими, виходячи з наступного.
Згідно п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Частиною 3 ст. 288 КПК України передбачено, що при розгляді питання про звільнення від кримінальної відповідальності, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Стаття 46 КК України визначає, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Так, обвинувачений ОСОБА_2 вперше з необережності вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 415 КК України, яке відноситься до необережного нетяжкого злочину, яке не є корупційним кримінальним правопорушенням та не вчинено у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, свою вину за пред'явленим обвинуваченням обвинувачений визнав у повному обсязі, щиросердно розкаявся у вчиненому, примирився з потерпілим ОСОБА_6 та відшкодував завдані йому збитки внаслідок ДТП.
Відповідно до змісту обвинувального акту обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , визнані: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , не встановлено.
Таким чином, викладені вище обставини свідчать про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливо без застосування заходів кримінального покарання, а тому ОСОБА_2 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, а кримінальне провадження за ч. 1 ст. 415 КК України - закриттю на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України.
Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на залучення експертів, суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 02.12.2021 у справі № 449/1689/19 (провадження № 51-3089км21), відповідно до якого Верховний Суд підкреслив, що ч. 1 ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат на правову допомогу та витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів. Процесуальні витрати виникають і пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження. Верховний Суд наголосив, що нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.
Таким чином, питання про відшкодування витрат на залучення експертів суд вирішує у відповідності до приписів ст. 122, 124 КПК України, оскільки кримінальне провадження закривається з нереабілітуючих підстав.
Питання про долю речових доказів суд вирішує у відповідності до приписів ч. 9 ст. 100 КПК України.
Питання про скасування арешту майна суд вирішує у відповідності до ч. 4 ст. 174 КПК України.
Керуючись ст. 284-286, 288, 350, 369, 371, 372, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд
Закрити кримінальне провадження № 12025052230000431 від 03.06.2025 відносно ОСОБА_2 за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України, на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України, а ОСОБА_2 звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 415 КК України на підставі ст. 46 КК України, у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати, пов'язані із проведенням судових автотехнічних експертиз, на загальну суму 6239 (шість тисяч двісті тридцять дев'ять) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Речові докази:
- транспортний засіб «Ford Ranger», військовий номерний знак НОМЕР_4 , - повернути військовій частині НОМЕР_1 ;
- мотоцикл марки «ZS» моделі «200GS», реєстраційний номер НОМЕР_5 , - повернути ОСОБА_6 .
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали суду. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1