Справа №:755/4569/26
Провадження №: 1-кс/755/1364/26
"27" березня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Дніпровського УП ГУ НП у в м. Києві ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024272300000642 від 01.11.2024 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
Слідчий Дніпровського УП ГУНП у в м. Києві звернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 .
Клопотання обґрунтоване тим, що 14.10.2024 року ОСОБА_4 призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період до лав Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №293 від 15.10.2024 року, солдата ОСОБА_4 зараховано до списків військової частини та призначено на посаду курсанта 1 навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Однак, у невстановлений час, але не пізніше 23 години 50 хвилин 15.10.2024 року у солдата ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на тимчасове ухилення від проходження військової служби, який він реалізував за наступних обставин.
На виконання свого злочинного умислу, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Збройних сил України, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, перебуваючи на посаді курсанта 1 навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 і достовірно знаючи вимоги керівних документів, що регламентують проходження ним служби, у порушення вказаних вимог законодавства, бажаючи тимчасово ухилитись від обов'язків військової служби, діючи з прямим умислом, 15.10.2024 року у точно не встановлений час, але не пізніше 23 години 50 хвилин, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце несення служби - тактичне поле військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться поблизу АДРЕСА_3 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби за наявності реальної можливості для цього до 23.05.2025 року, а саме до його самостійного звернення до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
27.03.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Повідомлена ОСОБА_4 підозра підтверджується, зокрема матеріалами службового розслідування, проведеного за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_4 , протокол допиту свідка ОСОБА_7 , протокол допиту свідка ОСОБА_8 , протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Слідчий суддя, вивчивши надані матеріали, вислухавши доводи прокурора, який підтримав клопотання та зазначив про обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, захисника, який заперечував проти задоволення клопотання слідчого та просив застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту, посилаючись на необґрунтованість ризиків, зазначених слідчим, або ж у разі задоволення клопотання слідчого просив тримати підозрюваного під вартою на гауптвахті, оскільки підозрюваний на даний час є військовослужбовцем, та підозрюваного, який підтримав думку свого захисника, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Так, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, лише щодо пред'явленої підозри, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри, оскільки останні підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити ці правопорушення.
Зазначене прямо узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, відображеною у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто лише тримання під вартою.
Як вбачається із клопотання та було встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_4 раніше не судимий, є військовослужбовцем, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, вчиненого в умовах воєнного стану, а тому, враховуючи викладене, суд вважає, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме ризик ухилення від слідства і суду, і запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного в умовах воєнного стану.
Отже, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, тому вважає за необхідне задовольнити клопотання слідчого, водночас, враховуючи те, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, суд приходить до висновку про необхідність застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою на гауптвахті.
Крім того, відповідно до ст. 183 КПК України відносно підозрюваного ОСОБА_4 слід також визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, та у разі внесення застави, покласти на нього обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 176-179, 193, 194, 206 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого Дніпровського УП ГУ НП у в м. Києві ОСОБА_3 задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , строком на 60 днів, у межах строку досудового розслідування, а саме до 25 травня 2026 року, включно.
Підозрюваного ОСОБА_4 взяти під варту в залі суду.
Визначити розмір застави ОСОБА_4 , достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у виді 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить - 66 560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора або суду (залежно від стадії кримінального провадження);
-не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду (залежно від стадії кримінального провадження);
-повідомляти слідчого, прокурора або суду про зміну свого місця проживання (залежно від стадії кримінального провадження).
Визначити строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 ухвалою суду обов'язків - 60 днів з моменту внесення підозрюваним, заставодавцем застави у розмірі, визначеному судом.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою у той же строк з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя: