Справа № 755/3432/26
Провадження №: 3/755/1774/26
"26" березня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Старовойтова С.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
ОСОБА_1 26 січня 2026 року о 23 годині 54 хвилин керував транспортним засобом «Hyundai», державний номер НОМЕР_1 , по вул. Дніпровська набережна, 10 у м. Києві з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродня блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук і тіла, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці. Від огляду на стан сп'яніння в установленому порядку ОСОБА_1 відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
У судове засідання ОСОБА_1 двічі не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, який, будучи належним чином повідомлений про судове засідання, до суду двічі не з'явився.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Статтею 130 КпАП України передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У матеріалах справи містяться докази, що підтверджують вину ОСОБА_1 , а саме з відеозапису з місця вчинення правопорушення, що був доданий до протоколу, вбачається, що ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння у лікаря нарколога відмовився пройти відповідний огляд.
Крім того, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6571515 від 27.01.2026 року, ОСОБА_1 26 січня 2026 року о 23 годині 54 хвилин керуючи транспортним засобом «Hyundai», державний номер НОМЕР_1 , по вул. Дніпровська набережна, 10 у м. Києві, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Будь-яких відомостей, що ОСОБА_1 оскаржив указану постанову матеріали справи не містять.
Отже, суд, дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, картку обліку, направлення, протокол про адміністративне затримання, копію постанови, витяг, переглянувши відео з диску, приходить до висновку, що у діях водія ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
За таких обставин, відповідно до ст. 33 КУпАП, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, суд вважає, що на нього слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Крім того, згідно ст. 40? КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку його накладено у розмірі визначеному ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року (зі змінами і доповненнями).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 40?, 130 ч. 1, 252, 283-285, 289, 291, 294 КУпАП, суд, -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що на день винесення постанови становить 665 гривень 60 копійок.
Відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя: