Номер провадження 1-кп/754/7/26
Справа № 754/5725/22
Іменем України
01 квітня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №12022100030000042 від 08.01.2022 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Саатли Азербайджанської Республіки, азербайджанця, громадянина Азербайджанської Республіки, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,
за участю сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого: ОСОБА_5 ,
сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_6 ,
перекладача: ОСОБА_7 ,
В провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12022100030000042 від 08.01.2022 року стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який закінчується 03.04.2026 відповідно до ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 03.02.2026.
В клопотанні зазначила, що на даний час не зникли ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували при застосуванні запобіжного заходу, зокрема ОСОБА_3 може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків, - тому вважає, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки. Крім того, прокурор просила не визначати розмір застави обвинуваченому, оскільки інкриміноване правопорушення вчинено із застосуванням насильства, що спричинило загибель людини.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 та обвинувачений заперечували щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили застосувати більш м'який запобіжний захід, а саме - нічний домашній арешт за адресою помешкання, що перебуває у власності одного із членів азербайджанської громади та знайомого ОСОБА_3 , який не заперечує проти проживання ОСОБА_3 у нього. Захисник звертала увагу на недоведеність заявлених прокурором ризиків. Стверджувала, що ОСОБА_3 не має наміру переховуватися від суду та у якийсь спосіб впливати на свідків у кримінальному провадженні. Захисник також звертала увагу, що ОСОБА_3 має міцні соціальні зв'язки, багато родичів у м. Києві, та на те, що більшість свідків уже допитана в судовому засіданні, а місцезнаходження решти свідків невідомо навіть стороні обвинувачення.
Потерпілий погодився із думкою захисника та обвинуваченого.
Вислухавши думки учасників, суд зазначає таке. Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вбивстві, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, а саме, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК.
Обґрунтованість підозри підтверджується фактом направлення обвинувального акта у даному кримінальному провадженні на розгляд суду і на даному етапі судового провадження підозра є виправданою.
Обов'язковою умовою для застосування запобіжного заходу є також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Суд зазначає, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується як особливо тяжкий, і за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду (п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України), суд вважає такі дії цілком вірогідними, а ризик доведеним, оскільки обвинувачений не може не розуміти тяжкість можливого суворого покарання, у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження.
Суд бере до уваги і стадію даного судового провадження, в межах якого обвинувачений на даний час судом ще не допитаний, триває допит свідків, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом повною мірою ще не досліджені. В разі переховування обвинуваченого, ризик чого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового провадження, що також виправдовує подальше застосування тримання під вартою обвинуваченого.
Відповідно до вимог пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Суд враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року, згідно з якою продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я людини, вчиненого із застосуванням фізичного насильства, що, на переконання суду, свідчить про високий ступінь суспільної небезпечності обвинуваченого.
На думку суду, наведені обставини в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від суду.
Особливостями даного кримінального провадження, в тому числі є й те, що ОСОБА_3 є громадянином іншої країни, тому може безперешкодно залишити Україну, що не сприятиме досягненню завдань кримінального судочинства, визначених ст. 2 КПК України.
Щодо ризику того, що обвинувачений може впливати на свідків з метою схиляння їх до зміни свідчень, суд вважає, що прокурором цей ризик також доведено, оскільки ще не всі свідки судом допитані, а обвинуваченому відомі їх анкетні дані та адреси місця проживання.
Також суд зауважує, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання судом показань. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Суд також звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості інкримінованих діянь, кореспондується з характером суспільного інтересу, тому суд вважає виправданою необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки, на переконання суду наразі жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе в повній мірі запобігти вказаним ризикам та забезпечити дотримання належної процесуальної поведінки обвинуваченим під час судового розгляду даного кримінального провадження.
Особиста порука не може бути застосована до ОСОБА_3 у зв'язку із відсутністю письмових зобов'язань осіб, які заслуговують на довіру суду.
Особисте зобов'язання не може бути достатнім та дієвим, не сприятиме виконанню покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків та обмежень.
Домашній арешт не може бути застосований, оскільки характер пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення та стадія, на якій перебуває кримінальне провадження, вимагають перебування обвинуваченого під постійним візуальним контролем.
Оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, тобто злочину вчиненого із застосуванням насильства та який спричинив загибель людини, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, розмір застави судом не визначається.
У ч.1 ст. 178 КПК наведено перелік обставин, які суд має оцінити в сукупності при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу. Так суд бере до уваги, що ОСОБА_3 раніше не судимий, неодружений, непрацевлаштований, є громадянином іншої держави, обвинувачується у вчиненні умисного, особливо тяжкого злочину, поєднаного із насильством, що спричинило смерть потерпілого, опинившись на волі, зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні (які судом ще не допитувались), відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та його належну поведінку.
Крім того, будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та стороною захисту не доведено.
При цьому суд виходить у тому числі з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , має досить високий ступінь суспільної небезпечності, наявність якої, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого. Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Обставини, зазначені захисником та обвинуваченим ОСОБА_3 , не можуть бути підставою для відмови в продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та заміни на більш м'який запобіжний захід, оскільки вони не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб до 30.05.2026 року (включно).
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому.
Головуючий: ОСОБА_1