Апеляційне провадження № 22-ц/824/5306/2026
Справа № 214/5478/22-ц
Іменем України
01 квітня 2026 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тверський тупик 7Б» на рішення Печерського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Соколова О.М. в м. Київ 20 листопада 2025 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тверський тупик 7Б» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У жовтні 2022 року позивач ОСББ «Тверський тупик 7Б» звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСББ «Тверський тупик 7Б» суму основного боргу 57600 грн., пеню 38304 грн., інфляційні втрати 12471,49 грн., 3 % річних 1709,07 грн., загалом 110084,56 грн., покласти на відповідачів судові витрати, а саме судовий збір 2481 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23000 грн.
Позов мотивував тим, що 06 жовтня 2020 року було зареєстроване ОСББ «Тверський тупик 7Б». 18 липня 2021 року відбулися загальні збори ОСББ, на яких були ухвалені та прийняті рішення, зокрема про встановлення для співвласників будинку: розміру одноразового цільового внеску до спеціального фонду ОСББ для фінансування робіт з капітального ремонту, технічного оснащення спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території в сумі 975 грн. на 1 кв.м. житлових та нежитлових приміщень, розміру одноразового цільового внеску до спеціального фонду ОСББ для покриття витрат на грошову винагороду та матеріальне заохочення членів правління ОСББ в сумі 170 грн. на 1 кв.м. житлових та нежитлових приміщень, розміру одноразового цільового внеску до спеціального фонду ОСББ юридичного супроводу претензійно-позовної роботи ОСББ в сумі 50 грн. на 1 кв.м. житлових та нежитлових приміщень, розміру одноразового цільового внеску до спеціального фонду ОСББ адміністративних витрат ОСББ в сумі 5 грн. на 1 кв.м. житлових та нежитлових приміщень, встановлено обов'язок для співвласників будинку сплатити 50 % від загального розміру одноразових цільових внесків, до 15 серпня 2021 року включно, а решту 50 % від загального розміру внесків - до 15 грудня 2021 року включно, встановлено для співвласників будинку пеню за несвоєчасну сплату одноразових цільових внесків, що визначені вище, в розмірі 0,2 % від несплаченої суми за кожний день прострочки оплати.
Загальний розмір одноразового цільового внеску до вищезазначених спеціальних фондів ОСББ згідно рішення загальних зборів від 18 липня 2021 року становить 1200 грн. на 1 кв.м. житлових та нежитлових приміщень.
Відповідач ОСОБА_1 був співвласником багатоквартирного будинку, в якому створено ОСББ «Тверський тупик 7Б», до 10 листопада 2021 року включно. З 10 листопада 2021 року власником стала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу чотирьох машиномісць загальною площею 48 кв.м.
Розмір одноразового цільового внеску до вищезазначених спеціальних фондів ОСББ, який до 15 серпня 2021 року мав бути сплачений у розмірі 28800 грн., досі не сплачено. Таким чином, відповідачам у відповідності до закону, статуту та рішення позивача нараховано пеню за несвоєчасну сплату одноразових цільових внесків у розмірі 38304 грн., а також інфляційні втрати 12471,49 грн. та 3 % річних 1709,07 грн. відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 листопада 2025 року в позові відмовлено.
Позивач ОСББ «Тверський тупик 7Б», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідачів.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду в справі № 910/10400/22 за касаційною скаргою ОСББ «Тверський тупик 7Б» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 лютого 2024 року за первісним позовом ОСББ «Тверський тупик 7Б» до ТОВ «Укрсиббуд» про стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом ТОВ «Укрсиббуд» до ОСББ «Тверський тупик 7Б» про визнання недійсним рішення загальних зборів, згідно якої, «належність паркомісць до складу комплексу напряму залежить від джерела фінансування їх будівництва, що визначається у проектно-кошторисній документації на будівництво об'єкта та договорами інвестування. У багатоквартирному будинку, в якому машиномісця будувалися як окремий об'єкт інвестування, машиномісця є окремими об'єктами нерухомого майна, право власності на які реєструється у встановленому законодавством порядку. Хоча Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» прямо не відносить власників гаражних боксів до складу співвласників, в кожному конкретному випадку слід досліджувати, чи є відповідні паркомісця (гаражі) окремими об'єктами права власності чи вони є спільним майном багатоквартирного будинку».
Наводив зміст ст. 1, 4, 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст. 382, 319, 322 ЦК України, правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 756/7632/18.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло, однак від відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення, у яких відповідач наводив власні спростування доводів апеляційної скарги та заперечував проти її задоволення.
Наводив власні аргументи щодо відсутності у відповідачів правового статусу співвласників багатоквартирного будинку та відсутності обов'язків по сплаті внесків ОСББ, зазначав, що у справі відсутні проектно-кошторисна документація, матеріали щодо джерел фінансування будівництва, документи, які б свідчили про включення машиномісць до складу спільного майна, інші докази, які б підтверджували виникнення у відповідачів частки в спільному майні будинку внаслідок набуття права власності на машиномісця.
Вказував, що позивачем не доведено, що спірні об'єкти мають правовий режим, відмінний від окремого об'єкта нерухомості, і що реєстрація права власності на машиномісце не є доказом статусу співвласника багатоквартирного будинку.
Зазначав, що апелянт намагається фактично використати окремі фрагменти правових висновків Верховного Суду поза контекстом та без урахування їх змісту, ігноруючи необхідність доказового підтвердження правового режиму кожного об'єкта.
Наголошував, що навіть за умови гіпотетичного припущення про наявність у відповідачів обов'язку зі сплати внесків, що категорично заперечується та не підтверджено належними доказами у справі, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості солідарно не відповідають положенням законодавства з урахуванням різних періодів володіння відповідачами вказаним майном.
В судовому засіданні брав участь представник ОСББ «Тверський тупик 7Б» в режимі відеоконференцзв'язку, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені шляхом направлення судових повісток-повідомлень на поштові адреси, а відповідач ОСОБА_1 - також через своїх представників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яким судові повістки-повідомлення було направлено до електронних кабінетів. Згідно трекінового відстеження вручення відправлень на сайті Укрпошти, поштові відправлення, направлені відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не вручені в зв'язку з відсутністю адресатів, а тому в розумінні ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідачі вважаються такими, що отримали судову повістку-повідомлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року в справі № 359/6678/19, провадження № 61-17877св23).
Враховуючи наведене, оскільки інші учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, їх неявка не перешкоджає розгляду справи, а також з урахуванням необхідності розгляду справи в передбачений законом строк, апеляційний суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.
Судом встановлено, що 06 жовтня 2020 року власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 було створено ОСББ «Тверський тупик 7Б», 16 жовтня 2020 року позивача було включено до реєстру неприбуткових установ та організацій (а. с. 20 т. 1).
Згідно п. 2.4 статуту ОСББ (а. с. 13 - 19 т. 1), Об'єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених законом та цим статутом внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного та інших фондів, в разі відмови співвласника своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені законом та цим статутом внески і платежі, у тому числі відрахування до ремонтного, резервного та інших фондів, забезпечити стягнення заборгованості по цим внескам та платежам у будь-який законний спосіб, в тому числі звертатися до суду.
Згідно п. 3.8 статуту, рішення загальних зборів, прийняте відповідно до цього статуту, є обов'язковим для співвласників об'єднання.
Згідно п. 5.2 статуту, співвласник зобов'язаний виконувати рішення статутних органів об'єднання, прийняті у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати всі без виключення належні внески і платежі.
Відповідно до рішення Загальних зборів ОСББ «Тверський тупик 7Б», затвердженого протоколом № 18-07-21 від 07 серпня 2021 року, були ухвалені та прийняті серед інших наступні рішення порядку денного:
- створити Спеціальний фонд ОСББ «Тверський тупик 7Б» для фінансування робіт з капітального ремонту, технічного оснащення спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території за адресою: м. Київ, Тверський тупик 7-Б;
- встановити для співвласників будинку розмір одноразового цільового внеску до Спеціального фонду ОСББ «Тверський тупик 7Б» для фінансування робіт з капітального ремонту, технічного оснащення спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території за адресою: м. Київ, Тверський тупик 7-Б, в сумі 975 грн. на кв.м. житлових та нежитлових (комерційні приміщення, комори та гаражі, паркомісця) приміщень;
- створити Спеціальний фонд ОСББ «Тверський тупик 7Б» для покриття витрат на грошову винагороду та матеріальне заохочення членів правління ОСББ «Тверський тупик 7Б»;
- встановити для співвласників будинку розмір одноразового цільового внеску до Спеціального фонду ОСББ «Тверський тупик 7Б» для покриття витрат на грошову винагороду та матеріальне заохочення членів правління ОСББ «Тверський тупик 7Б» в сумі 170 грн. на 1 кв.м. житлових та нежитлових (комерційні приміщення, комори та гаражі, паркомісця) приміщень;
- створити Спеціальний фонд ОСББ «Тверський тупик 7Б» для юридичного супроводу претензійно-позовної роботи ОСББ «Тверський тупик 7Б»;
- встановити для співвласників будинку розмір одноразового цільового внеску до Спеціального фонду ОСББ «Тверський тупик 7Б» для юридичного супроводу претензійно-позовної роботи ОСББ «Тверський тупик 7Б» в сумі 50 грн. на 1 кв.м. житлових та нежитлових (комерційні приміщення, комори та гаражі, паркомісця) приміщень;
- створити Спеціальний фонд ОСББ «Тверський тупик 7Б» для здійснення адміністративних витрат ОСББ «Тверський тупик 7Б»;
- встановити для співвласників будинку розмір одноразового цільового внеску до Спеціального фонду ОСББ «Тверський тупик 7Б» для здійснення адміністративних витрат ОСББ «Тверський тупик 7Б» в сумі 5 грн. на 1 кв.м. житлових та нежитлових (комерційні приміщення, комори та гаражі, паркомісця) приміщень;
- встановити обов'язок для співвласників будинку сплатити 50 відсотків від загального розміру одноразових цільових внесків, що визначені вище, сплатити до 15 серпня 2021 року (включно), а решту - 50 відсотків загального розміру внесків, сплатити до 15 грудня 2021 року;
- встановити для співвласників будинку пеню за несвоєчасну сплату одноразових цільових внесків, що визначені вище, в розмірі 0,2 відсотка від несплаченої суми за кожний день прострочки оплати (а. с. 21 - 25 т. 1).
Відповідач ОСОБА_1 був власником машино-місць в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 11,5 кв.м. з 30 вересня 2020 року; № НОМЕР_5, загальною площею 12,5 кв.м. з 08 жовтня 2020 року; № НОМЕР_6, загальною площею 11,5 кв.м. з 05 квітня 2021 року; № 3025, загальною площею 12,5 кв.м. з 05 квітня 2021 року (а. с. 33 - 42 т. 1).
10 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу машино-місць, на підставі якого ОСОБА_2 набула у власність все вищезазначене майно (а. с. 43 - 44 т. 1).
Згідно з інформаційною довідкою № 311777141 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 06 жовтня 2022 року, власником машино-місць №№ НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_1 за адресою: в будинку АДРЕСА_1 з 10 листопада 2021 року є ОСОБА_2 (а. с. 29 - 32 т. 1).
Іншого майна відповідачі у вказаному будинку не мають.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
Відповідно до ст. 15 цього Закону співвласник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Частиною 4 статті 319 ЦК України визначено, що власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).
За приписами ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Пунктами 1, 2, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що співвласники зобов'язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; виконувати рішення зборів співвласників.
Відмовляючи в позові ОСББ «Тверський тупик 7Б», суд першої інстанції виходив із того, що окреме паркомісце та/або паркінг не є приміщенням (як допоміжним, так і нежитловим), і, відповідно, відповідачі, як власники окремих паркомісць та/або паркінгу не є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку і не несуть обов'язку участі у фінансуванні витрат на утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, поточний і капітальний ремонти, технічне переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку. За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 не був, а ОСОБА_2 не є співвласником спільного майна ОСББ «Тверський тупик 7Б», враховуючи ту обставину, що машино-місця не відносяться до житлових чи нежитлових приміщень у розумінні чинного законодавства, у відповідачів відсутній обов'язок щодо виконання рішень загальних зборів ОСББ «Тверський тупик 7Б» та сплати відповідних внесків, крім того, з матеріалів справи не вбачається, що позивачем приймалось окреме рішення за участю власників машино-місць, де вирішувались би питання щодо порядку утримання такого майна.
Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (стаття 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).
Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна.
Співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.
Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Згідно з визначенням, наведеним у додатку «Б» ДБН В.2.3-15:2007 «Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів» машино-місце (на автостоянці або в гаражі) - площа, необхідна для встановлення одного автомобіля, що складається з площі горизонтальної проекції нерухомого екіпажа з додаванням розривів наближення (зон безпеки) до сусідніх екіпажів або будь-яких перешкод; гаражі боксового типу - будинки, споруди, у яких автомобілі зберігаються в окремих боксах, виїзд з яких здійснюється безпосередньо назовні або на внутрішній проїзд.
Згідно з пунктом 2.51 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» у підвальних, цокольних і на перших поверхах житлових будинків допускається улаштування вбудованих і вбудовано-прибудованих гаражів для одноквартирних житлових будинків та стоянок для машин і мотоциклів, що належать мешканцям багатоквартирних житлових будинків, згідно з вимогами ДБН 360, ДБН В.2.2-9 та інших відповідних нормативних документів.
Відповідно до пункту 14.1.1291 статті 14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» об'єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об'єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.
Таким чином, належність паркомісць до складу комплексу напряму залежить від джерела фінансування їх будівництва, що визначається у проектно-кошторисній документації на будівництво об'єкта та договорами інвестування.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі 756/7632/18, від 02 травня 2024 року у справі № 910/10400/22, на які містяться посилання в апеляційній скарзі.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції не врахував, що в матеріалах справи відсутні докази того, що паркомісця, власником яких до 10 листопада 2021 року був ОСОБА_1 , а з 10 листопада 2021 року - ОСОБА_2 , будувались як окремі об'єкти нерухомого майна та виступали окремим об'єктом інвестування, що визначається у проектно-кошторисній документації на будівництво об'єкта та договорами інвестування, і після завершення будівництва стали окремим майном, отже ОСОБА_1 таким чином як власник машиномісця був співвласником, а ОСОБА_2 з 10 листопада 2021 року є співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .
За даних обставин, є передчасними та помилковими висновки суду першої інстанції, що відповідачі не є співвласниками багатоквартирного будинку і у них відсутній обов'язок щодо виконання рішень загальних зборів ОСББ «Тверський тупик 7Б» та сплати відповідних внесків.
Крім того, не ґрунтуються на доказах, наявних у справі, висновки суду першої інстанції, що позивачем не приймалось окреме рішення за участю власників машиномісць, де вирішувались би питання щодо порядку утримання такого майна, враховуючи, що безпосередньо у рішенні загальних зборів ОСББ «Тверський тупик 7Б» від 07 серпня 2021 року, оформленому протоколом № 18-07-21, одноразові цільові внески для співвласників будинку встановлено, виходячи з 1 кв.м. житлових та нежитлових (в тому числі гаражі/паркомісця) приміщень.
Апеляційний суд звертає увагу, що зазначене рішення ОСББ «Тверський тупик 7Б» відповідачами не оскаржувалось, а тому підлягає виконанню ними.
Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт), тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18) та інших.
Верховний Суд також зауважував, що закріплена у пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові (постанова Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц, від 20 листопада 2024 року у справі № 463/6799/18 та інші).
Наявність боргу за житлово-комунальні послуги не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином.
Доказів сплати зазначених одноразових цільових внесків відповідачами надано не було.
Отже, враховуючи, що грошове зобов'язання по сплаті одноразових цільових внесків, встановлене для співвласників багатоквартирного будинку, не виконане і є простроченим, позивач набув право на стягнення з відповідачів суми основної заборгованості, пені у розмірі 0,2 % від простроченої суми відповідно до рішення загальних зборів, а також 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
За даних обставин висновки суду першої інстанції про відмову в позові є передчасними та помилковими, рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, із неправильним застосуванням норм матеріального права, таке судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Вирішуючи позов ОСББ «Тверський тупик 7Б» по суті, апеляційний суд виходить із того, що оскільки загальна площа паркомісць, власником яких був ОСОБА_1 та є ОСОБА_2 , становить 48 кв.м., сукупний розмір одноразових цільових внесків згідно рішення загальних зборів ОСББ від 18 липня 2021 року складає 57600 грн. з розрахунку 1200 грн. х 48 кв.м.
Позивач ОСББ «Тверський тупик 7Б» просив стягнути заборгованість по сплаті одноразових цільових внесків, а також штрафні санкції з відповідачів солідарно, з чим апеляційний суд не може погодитись, враховуючи наступне.
Усталеним є в доктрині цивільного права, що при існуванні множинності осіб у зобов'язанні виникають часткові зобов'язання. Такий висновок підтверджується й тлумаченням статті 540 ЦК України.
Тому кредитор у частковому зобов'язанні має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати свій обов'язок у рівній частці.
Також усталеним є в доктрині цивільного права, що солідарні зобов'язання виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання. Такий же висновок дозволяє зробити і тлумачення статті 541 ЦК України.
Як свідчить аналіз позовної заяви, у ній відсутнє посилання на будь-яку норму закону, що передбачала б виникнення солідарного зобов'язання в даному випадку. При цьому перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у правовому статусі співвласників багатоквартирного будинку, а отже і несення цивільно-правової відповідальності за несвоєчасну сплату внесків, відбувалось не одночасно, а у різних часових проміжках.
Апеляційний суд не може погодитись із доводами ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву, у якому остання заперечувала щодо наявності у неї заборгованості перед ОСББ, посилаючись на те, що на момент прийняття рішення про сплату одноразових цільових внесків співвласником був саме ОСОБА_1 , у якого виник обов'язок сплатити зазначені внески.
Такі доводи не узгоджуються з положеннями ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» щодо обов'язковості для всіх співвласників рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту; ст. 15 цього Закону, якою передбачено, що співвласник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, а також ст. 319, 322 ЦК України щодо обов'язку власника утримувати належне йому майно.
Враховуючи наведене, оскільки обов'язок сплатити перші 50 відсотків від загального розміру одноразових цільових внесків встановлено для співвласників будинку до кінцевої дати 15 серпня 2021 року (включно), яка припадає на час володіння паркомісцями ОСОБА_1 а решту 50 відсотків загального розміру внесків - до кінцевої дати 15 грудня 2021 року, яка припадає на час володіння паркомісцями ОСОБА_2 , апеляційний суд приходить до висновку про необхідність стягнення заборгованості зі сплати одноразових цільових внесків з кожного з них у рівній частці 28800 грн., із нарахуванням штрафних санкцій з дня, наступного за кінцевою датою сплати зазначених внесків.
Разом із тим, 05 березня 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», абзацом 1 п.1 якої установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
29 грудня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», якою, зокрема, абзац 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено в новій редакції. До припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).
Постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 набрала чинності 30 грудня 2023 року.
Апеляційний суд враховує, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» поширюються на спірні правовідносини, оскільки у самій постанові міститься застереження про те, що відповідні обмеження поширюються у тому числі на населення, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, і оскільки послуга з управління багатоквартирним будинком відноситься до житлово-комунальних послуг (ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Враховуючи наведене, ОСББ «Тверський тупик 7Б» мало право нараховувати відповідачам пеню, інфляційну складову та 3 % річних лише по 23 лютого 2022 року. Нарахування цих сум до 11 жовтня 2022 року є незаконним.
Крім того, перевіряючи наданий позивачем розрахунок пені, апеляційний суд не може з ним погодитись, оскільки рішенням загальних зборів ОСББ «Тверський тупик 7Б від 18 липня 2021 року встановлено пеню у розмірі 0,2 % за кожний день прострочки оплати, однак розрахунок виконано, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ за відповідний період (а. с. 3 т. 1).
Апеляційним судом зроблено власний розрахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних, враховуючи, що період прострочення ОСОБА_1 грошового зобов'язання в розмірі 28800 грн. становить з 16 серпня 2021 року по 23 лютого 2022 року (192 дні), за що підлягає стягненню пеня у розмірі 11059,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 1892,05 грн., 3 % річних у розмірі 454 грн., а ОСОБА_2 за прострочення грошового зобов'язання в розмірі 28800 грн. - з 16 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року (70 днів), за що підлягає стягненню пеня у розмірі 4032 грн., інфляційні втрати у розмірі 841,19 грн., 3 % річних у розмірі 166 грн.
Таким чином, на користь ОСББ «Тверський тупик 7Б» підлягає стягненню з ОСОБА_1 заборгованість по сплаті одноразових цільових внесків у розмірі 28800 грн., пеня у розмірі 11059,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 1892,05 грн., 3 % річних у розмірі 454 грн., всього 42205,25 грн., а з ОСОБА_2 - заборгованість по сплаті одноразових цільових внесків у розмірі 28800 грн., пеня у розмірі 4032 грн., інфляційні втрати у розмірі 841,19 грн., 3 % річних у розмірі 166 грн., всього 33839,19 грн.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, в результаті неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, стягнувши на користь позивача з ОСОБА_1 заборгованість по сплаті одноразових цільових внесків у розмірі 28800 грн., пеня у розмірі 11059,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 1892,05 грн., 3 % річних у розмірі 454 грн., всього 42205,25 грн., а з ОСОБА_2 - заборгованість по сплаті одноразових цільових внесків у розмірі 28800 грн., пеня у розмірі 4032 грн., інфляційні втрати у розмірі 841,19 грн., 3 % річних у розмірі 166 грн., всього 33839,19 грн.
У іншій частині позов задоволенню не підлягає із наведених вище підстав.
За подання позовної заяви ОСББ «Тверський тупик 7Б» сплачено судовий збір у розмірі 2481 грн., апеляційної скарги - 3721,50 грн., разом 6202,50 грн.
Позов задоволено на 69 %, оскільки із заявлених вимог у розмірі 110084,56 грн. за наслідками апеляційного перегляду стягнуто з відповідачів разом 76044,44 грн., що пропорційно відповідає судовому збору 4279,73 грн.
У пропорційному відношенні грошових коштів, стягнутих із відповідачів, частка ОСОБА_1 становить 56 %, що пропорційно судовому збору 2396,65 грн., ОСОБА_2 - 44 %, що пропорційно судовому збору 1883,08 грн., а отже відшкодування витрат по сплаті судового збору в зазначеному розмірі підлягає стягненню з них на користь позивача.
Крім того, ОСББ «Тверський тупик 7Б» під час розгляду справи в суді першої інстанції понесло судові витрати на правничу допомогу, на підтвердження яких надано копію договору № 06/10-2022/2 від 06 жовтня 2022 року, укладеного з адвокатським бюро «Донець С.О.», за умовами якого адвокатське бюро представляє у встановленому порядку інтереси клієнта в судах загальної юрисдикції всіх інстанцій з приводу взаємовідносин з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованості по сплаті одноразових цільових внесків, пені, інфляційних втрат та 3 % річних. Згідно п. 4.4 договору, сума винагороди адвокатського бюро за цим договором становить 11500 грн. та сплачується клієнтом наперед, є незмінною і не залежить від результату розгляду справи судом. Згідно п. 4.5 договору, у разі досягнення адвокатським бюро позитивного результату по справі, як-то задоволення позовних вимог судом, клієнт зобов'язується сплатити адвокатському бюро гонорар успіху у розмірі 11500 грн. Згідно п. 4.3 договору оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3 днів з моменту отримання клієнтом рахунку.
Згідно акту (проміжного) приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 11 жовтня 2022 року, адвокатське бюро, відповідно до п. 4.4 та 4.6 умов договору № 06/10-2022/2 про надання правової допомоги надало клієнту, станом на 11 жовтня 2022 року, юридичні послуги, зокрема аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, надання усних/письмових юридичних консультацій, аналіз судової практики, складання, оформлення і надсилання (подання) позовної заяви з додатками до неї в адресу суду; після набрання законної сили рішенням суду у справі, буде складено остаточний акт виконаних робіт (наданих послуг), виходячи з фактично наданих послуг та резолютивної частини остаточного рішення суду по справі. На момент підписання цього акту клієнт претензій до адвокатського бюро щодо виконання умов договору не має (а. с. 11 т. 1).
06 жовтня 2022 року адвокатським бюро «Донець С.О.» виставлено рахунок-фактуру № 54, згідно якої до сплати підлягає 11500 грн. за надані юридичні послуги згідно п. 4 договору № 06/10-2022/2 від 06 жовтня 2022 року, та який було оплачено ОСББ «Тверський тупик 7Б» платіжним дорученням від 11 жовтня 2022 року № 195 (а. с. 9, 10 т. 1).
У разі задоволення позову позивач просив стягнути з відповідачів судові витрати на правничу допомогу у розмірі 23000 грн.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною другою статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постановах від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України»).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц викладено правовий висновок, згідно якого «При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності. Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вважає за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких позивач має заперечення».
Оцінюючи обґрунтованість вимог ОСББ «Тверський тупик 7Б», апеляційний суд враховує, що у відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_5 вказував, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 23000 грн. не відповідають критеріям реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням їх складності, необхідних процесуальних дій сторони. Розгляд справи проводиться в порядку спрощеного провадження, отже спір визнаний судом справою незначної складності (а. с. 150 - 151 т. 1).
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 вказувала, що такий розмір судових витрат на правничу допомогу є неспівмірним із складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи, адже спір є максимально простим, позовні вимоги фактично ґрунтуються на одному документі - рішенні загальних зборів (а. с. 23 т. 2).
Апеляційний суд погоджується з такими доводами і додатково враховує, що правнича допомога, надана адвокатом позивачу, полягала лише у аналізі фактичних обставин справи, формуванні доказів, наданні усних/письмових юридичних консультацій, аналізі судової практики, складання, оформлення і надсилання (подання) позовної заяви з додатками до неї в адресу суду. В судових засіданнях представник позивача участі не брав, із додатковими клопотаннями до суду не звертався. Крім того, сторонами складено лише проміжний акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), яким клієнтом і адвокатом погоджено надання правничої допомоги в розмірі 11500 грн.
Врахувавши конкретні обставини цієї справи, керуючись принципами справедливості і верховенства права, а також враховуючи, що позов було задоволено частково на 69 %, апеляційний суд дійшов переконання, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до 7000 грн., що відповідає критерію розумності їхнього розміру, є співмірним зі складністю справи та ціною позову, а також обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
У пропорційному відношенні грошових коштів, стягнутих із відповідачів, частка ОСОБА_1 становить 56 %, що пропорційно витратам на правничу допомогу 3920 грн., ОСОБА_2 - 44 %, що пропорційно витратам на правничу допомогу 3080 грн.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тверський тупик 7Б» задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 листопада 2025 року скасувати та прийняти нову постанову.
Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тверський тупик 7Б» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тверський тупик 7Б» (м. Київ Тверський тупик 7Б код ЄДРПОУ 43856014) з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість по сплаті одноразових цільових внесків у розмірі 28800 грн., пеня у розмірі 11059,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 1892,05 грн., 3 % річних у розмірі 454 грн., всього 42205,25 грн., судовий збір у розмірі 2396,65 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 3920 грн.
Стягнути на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тверський тупик 7Б» (м. Київ Тверський тупик 7Б код ЄДРПОУ 43856014) з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_3 ) заборгованість по сплаті одноразових цільових внесків у розмірі 28800 грн., пеня у розмірі 4032 грн., інфляційні втрати у розмірі 841,19 грн., 3 % річних у розмірі 166 грн., всього 33839,19 грн., судовий збір у розмірі 1883,08 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 3080 грн.
В решті позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тверський тупик 7Б» відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 02 квітня 2026 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.